БЛАЖЕННИЙ СВЯЩЕННОМУЧЕНИК МИКИТА БУДКА

Священномученик Кир Никита Будка народився 7 червня 1877 року в селі Добромірка Збаразького району в селянській сім’ї.

Початкову освіту здобув у родинному селі, після чого розпочав навчання у Тернопільській класичній гімназії. У 1897 році закінчив її з відзнакою.

Після цього відбував військову службу протягом року в 51 полку піхоти у Відні. Демобілізований у званні кадета.

1905 року після закінчення теологічних студій у Відні та Інсбруці, отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Від самого початку велику увагу приділяв душ пастирській опіці українських емігрантів. У липні 1912р. був призначений Апостольською Столицею Єпископом для українців-католиків у Канаді. Єпископська хіротонія відбулася 14 жовтня 1912р.

В той час в Канаді вже було 17 священиків, які обслуговували коло ста церковних станиць, розкинених сотні миль одна від одної. В 1914 р. він скликав перший синод, на якому прийнято основні рішення щодо управи і праці в Церкві. Ті рішення було видано окремою книгою під назвою “Правила Церкви”. Заслуги єпископа Будки в розбудові церковного і громадського життя українців в Канаді дуже великі.

Попри чисто церковну діяльність, візитації, катехизації, видавання богослужбових книг, катехизмів, пастирських листів, поучень, проповідей, єпископ приклав руку й до освіти та громадського життя. Закладав при церквах школи, щоб дітей вчити рідної мови, дитячі будинки для бідних дітей, подбав теж і про газету для старших (“Канадійський Русин”), закладав шпиталі, які віддавав в опіку сестер служебниць. Світські товариства й організації знаходили свої домівки й приміщення в церковних залах.

У 1928р. повертається до Львова і стає генеральним вікарієм митрополичої архієпархії.

В Канаді єпископ Будка залишив по себе близько 150 тис. вірних, 47 парафіяльних священиків, 256 парафій і місійних станиць, 35 вечірніх шкіл, дві бурси для виховання шкільної молоді і 5 притулків для осиротілих дітей.

На початку 1945 року за наказом Сталіна було приготовано план “заходів”, що мали на меті відірвати греко-католицькі парафії в СРСР від єдності з Ватиканом і поступово прилучити їх до Російської Православної Церкви. Було вирішено розправитися з католицьким єпископатом.

11 квітня 1945 року Кир Никита Будка був ув’язнений разом з іншими владиками УГКЦ: Митрополитом Йосифом Сліпим, єпископами, Хомишиним, Чарнецьким i Латишивським.

В ході слідства з боку слідчих Н.Будка зазнав неймовірних тортур, мордувань, знущань і голодувань. Був засуджений на 8 років позбавлення волі й засланий до Каралагу – концтабору з особливим режимом в степах Казахстану, біля Караганди. В концтаборі виконував непосильну важку фізичну роботу.

Так у сорокових роках ХХ століття починалася історія Греко-Католицької Церкви в Казахстані – там де опинилися тисячі її вірних, що були депортовані із Західної України.

Кир Никита Будка помер 1 жовтня 1949 року в Караганді.

7 червня 2001р. був беатифікований Вселенським Архієреєм Папою Іваном Павлом ІІ.

Відразу після проголошення Владики Никити Будки блаженним львівськими майстрами була написана ікона Блаженного. Ця ікона сьогодні знаходиться в греко-католицькому храмі Покрова Пресвятої Богродиці в Караганді.