Послання Апостола Павла до Галатів, Ефесян, Филип’ян, Колосян

Послання Апостола Павла до Галатів

Послання Апостола Павла до Ефесян

Послання Апостола Павла до Филип’ян

Послання Апостола Павла до Колосян

 

Послання Апостола Павла до Галатів

1. Заголовок 1-5; напоумлення 6-10; Павло обороняє свій апостольський авторитет 11-24
1 Павло, апостол – не від людей і не через посередництво чоловіка, а через Ісуса Христа і Бога Отця, що воскресив його із мертвих, 2 і всі брати, що зо мною, Церквам Галати. 3 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4 що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5 якому слава на віки вічні! Амінь. 6 Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; 7 не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. 8 Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! 9 Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема! 10 Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою. 11 Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; 12 бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише – через об’явлення Ісуса Христа. 13 Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. 14 Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15 Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, 16 зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, 17 ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. 18 По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. 19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. 20 Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю. 21 Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; 22 на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. 23 Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, 24 і прославляли заради мене Бога.

2. Апостоли схвалюють проповідь Павла 1-10; Петро й Павло в Антіохії 11-21
1 Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2 А пішов я туди за об’явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився. 3 А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання. 4 А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити, 5 ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас. 6 Щождо тих, які вважалися за знатних, – якими вони тоді були, мені байдуже; Бог не дивиться на обличчя людини, – мені ті знатні нічого не добавили. 7 Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, – 8 бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами, – 9 і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних; 10 тільки щоб ми про вбогих пам’ятали, що я власне і намагався робити. 11 Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір. 12 Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних. 13 Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством. 14 Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському? 15 Ми – уроджені юдеї, не з отих грішників поган; 16 а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону. 17 Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, – то невже Христос – служитель гріха? Жадним робом! 18 Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником. 19 Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп’ятий з Христом. 20 Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене. 21 Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.

3. Оправдання через віру 1-9; закон і обітниця 10-18; роля закону в Божих намірах 19-29
1 О нерозумні галати! Хто вас зачарував, вас, перед очима в яких був зображений Ісус Христос розп’ятий? 2 Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, а чи тому, що повірили проповіді? 3 Невже бо ви такі безглузді? Почавши духом, завершуєте тепер тілом? 4 Невже стільки ви натерпілися марно? Коли б лиш марно! 5 Чи ж той, хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, чи ж він робить це завдяки ділам закону, а чи тому, що ви повірили проповіді? 6 Як Авраам “увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправдання”, 7 – тож зрозумійте, що тільки віруючі – правдиві сини Авраама. 8 Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: “У тобі будуть благословенні всі народи.” 9 Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом. 10 Усі бо, які покликаються на діла закону, – під прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону.” 11 А що ніхто законом не оправдується перед Богом, то це ясно, бо “праведний з віри буде жити.” 12 Закон же не від віри, бо каже: “Хто чинитиме його приписи, той буде ними жити”. 13 Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, – 14 щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа. 15 Брати, я говорю по-людському: Навіть людського заповіту, укладеного, як годиться, ніхто не може скасувати чи до нього щось додати. 16 Обітниці ж були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос! 17 Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. 18 Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. 19 А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. 20 Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. 21 То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти. – тоді справді від закону було б оправдання. 22 Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа. 23 Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися, 24 так що закон був нашим вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. 25 А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. 26 Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27 Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися. 28. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. 29. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею.

4. Боже усиновлення 1-11; різні вказівки 12-20; Сара й Агар – два союзи 21-31
1 Кажу бо: Доки спадкоємець малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, 2 але під опікунами та домоправителями перебуває до призначеного батьком часу. 3 Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. 4 Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, 5 щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. 6 А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” 7 Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові. 8 Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. 9 Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, -як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? 10 Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! 11 Побоююся за вас, чи не трудивсь я коло вас даремно! 12 Благаю вас, брати, будьте як я, бо й я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. 13 Ви ж знаєте, як я з-за недуги тіла звістував вам перший раз Євангелію, 14 і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною, ані відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. 15 Де ж воно, те ваше щастя? Свідкую вам, що, якби можна було, ви вирвали були б свої очі й мені віддали б! 16 Невже я ворогом став вашим, говоривши вам правду? 17 Вони нещиро за вас побиваються; вони вас хочуть від нас відсторонити, щоб ви про них дбали. 18 Воно добре – ревнувати, але у добрім; завжди, а не лиш тоді, коли я між вами. 19 О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! 20 А я хотів би бути серед вас тепер і змінити свій голос, бо й сам не знаю, що з вами робити! 21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ж ви не розумієте закону? 22 Написано бо, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної. 23 Та той, що від рабині, народився за тілом, а той що від вільної – за обітницею. 24 Це має інше значення: оті дві жінки – то два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар; 25 а гора Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що дійсно поневолений з дітьми своїми. 26 А вишній Єрусалим -вільний, він мати всім нам. 27 Написано бо: “Звеселися, неплідна, що не родиш! Викликуй, рада та весела, ти, що мук не знала, бо у покинутої більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка.” 28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді, хто народився за тілом, гонив того, хто родився за духом, так і тепер. 30 Тільки ж що Письмо каже: “Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної.” 31 Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної.

5. Християнська свобода 1-12; свобода й любов 13-26
1 Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову. 2 Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе. 3 Свідчу знову кожному, хто обрізується: Він мусить увесь закон чинити. 4 Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті ви відпали. 5 Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання, 6 бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але – віра, чинна любов’ю. 7 Ви бігли добре. Хто ж то вам став на перешкоді, що ви правді не повинуєтеся? 8 Це переконання не від того, хто вас кличе. 9 Трохи закваски квасить усе тісто. 10 Я певний в Господі, що ви не матимете інших думок; а хто заколочує вас, буде засуджений, хто б він не був. 11 Я ж, брати, коли ще проповідую обрізання, то чого мене ще гонять? Отже, кінець отій соблазні, що від хреста! 12 Коли б то вже зовсім покалічили себе ті, що заколот у вас зчиняють! 13 Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесности; але любов’ю служіть один одному. 14 Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.” 15 Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили! 16 Знову кажу: Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; 17 бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. 18 А коли дух вас водить, то ви не під законом. 19 Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, 20 ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують. 22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, 23 тихість, здержливість. На тих то нема закону. 24 Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. 25 І коли ми живемо духом, то духом і ходімо. 26 Не будьмо марнославні, задерикуваті між собою, завидущі одні одним.

6. Різні вказівки взаємного співжиття 1-10; заключення 11-18
1 Брати! Коли б хтось попав у якусь провину, то ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности, пильнуючи себе самого, щоб і собі не впасти у спокусу. 2 Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа. 3 Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, – обманює себе самого. 4 Кожний нехай добре перевіряє своє діло і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими: 5 кожний бо власний тягар понесе. 6 Нехай учень ділиться всяким добром з тим, хто його навчає слова. 7 Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. 8 Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. 9 Робімо добро без утоми: своєчасно, як не ослабнемо, жатимемо. 10 Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі. 11 Гляньте, якими буквами пишу вам власною рукою. 12 Ті, що хочуть показатися гарними тілом, – вони силують вас обрізатися, щоб тільки уникнути переслідування за хрест Христа. 13 Бо й самі обрізані, не додержують закону, а хочуть, щоб ви обрізувалися, щоб їм хвалитися вашим тілом. 14 Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові; 15 бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише – нове створіння. 16 На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. 17 На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.


 

Послання Апостола Павла до Ефесян

 

1. Вступ 1-2; Бог від віків вирішив спасти людей 3-14; Христос – голова Церкви 15-23
1 Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, святим, що в Ефесі і вірним у Христі Ісусі: 2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. 4 Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. 5 Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, 6 на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині. 7 У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті, 8 що її вилляв на нас щедро, у всій мудрості та розумі. 9 Він дав нам пізнати тайну своєї волі, той задум доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), 10 щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне. 11 У ньому ми стали також спадкоємцями, призначені наперед рішенням того, хто все чинить за радою своєї волі, 12 щоб ми були на хвалу його величі, ми, що вже раніш були свою надію поклали на Христа. 13 У ньому й ви, – почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, – були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. 15 Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, 16 не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; 18 щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, 19 і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, 20 яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе, 21 вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22 І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23 яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.

2. Спасіння поган – дар Божий 1-10; ізраїльтяни і погани – одне в Бозі 11-18; рівноправні в Церкві 19-22
1 І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2 в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3 Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. 4 Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, 5 мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасені! – 6 І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; 7 щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8 Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. 9 Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. 10 Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили. 11 Тож пам’ятайте, ви, колись погани тілом, – яких звуть “необрізанням” ті, що звуться “обрізанням”, довершеним рукою на тілі, – 12 що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства й чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13 Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. 14 Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15 скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16 і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17 Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18 бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19 Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20 побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21 На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22 на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

3. Павло об’являє тайну спасіння поган 1-13; апостол молиться за народи 14-21
1 Ось чому я, Павло, – в’язень Христа Ісуса за вас, поган. 2 Думаю, що ви чули про ту спасенну ухвалу Божої ласки, яку він дав мені для вас, 3 тобто, що він дав об’явленням мені знати тайну, як то я описав вам коротко. 4 Коли ви це перечитаєте, зможете збагнути, яке я маю розуміння тієї Христової тайни. 5 Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам, 6 а саме: що погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангелію. 7 Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили. 8 Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа 9 і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе; 10 щоб об’явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа, 11 згідно з відвічним рішенням, що його Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12 в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13 Тому благаю вас не падати духом з приводу мого горя, що його терплю за вас, бо воно – ваша слава. 14 Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем, 15 від якого бере ім’я все отцівство на небі й на землі; 16 щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, 17 і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові – 18 спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19 і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою. 20 А тому, хто може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21 – йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь.

4. Заклик до єдности 1-16; нове життя у Христі 17-24; різні вказівки християнам 25-32
1 Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2 в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3 стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4 Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5 Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6 Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. 7 Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8 Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” 9 А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10 Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11 І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, 12 для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13 аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. 14 Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15 Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. 16 Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17 Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18 бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19 Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. 20 Та ви не так Христа вивчили, 21 як це про нього чули й були навчилися у ньому, як то воно справді є в Ісусі. 22 А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, 23 а відновитись духом вашого ума 24 й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди. 25 Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени. 26 Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом; 27 і не давайте місця дияволові. 28. Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує. 29. Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. 30 І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення. 31 Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою. 32 Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.

5. Головні чесноти християнина 1-20; співжиття християнської родини 21-33
1 Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, 2 і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху. 3 Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. 4 Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо непристойне; а радше – дякуйте Богові. 5 Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві. 6 Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. 7 Не майте, отже, нічого спільного з ними! 8 Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. 9 Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. 10 Шукайте пильно того, що Господеві подобається. 11 Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте, 12 бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. 13 Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. 14 Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!” 15 Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, 16 використовуючи час, бо дні лихі. 17 Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля. 18 І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. 19 Проказуйте між собою вголос псалми й гимни та духовні пісні, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа 20 і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 21 Коріться один одному у Христовім острасі. 22 Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, 23 бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. 24 А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам. 25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, 26 щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27 щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, 30 бо ми – члени тіла його. 31 Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. 32 Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. 33 Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка.

6. Обов’язки християнської сім’ї 1-9; духовна боротьба 10-17; молитва 18-20; закінчення 21-24
1 Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. 2 Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: 3 щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім. 4 А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й Напоумленні Господньому. 5 Раби, слухайтеся панів сьогосвітних із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, 6 працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу. 7 Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, 8 свідомі того, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи то раб, чи вільний. 9 І ви, пани, чиніть їм те саме: облиште погрози і знайте, що як для них, так і для вас є Господь на небі, який не зважає на особи. 10 Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. 11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. 12 Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. 13 Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. 14 Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости 15 і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. 16 А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. 17 Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже. 18 Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих 19 і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, 20 якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить. 21 А щоб ви також знали, як зо мною, що я роблю – про те все повідомить вас Тихик, любий брат і мій вірний слуга в Господі, 22 якого я саме вислав до вас на те, щоб ви довідалися про наші справи і щоб він утішив серця ваші. 23 Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 24 Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь.


 

Послання Апостола Павла до Филип’ян

 

1. Привіт 1-2; подяка 3-11; ув’язнення Павла корисне для Євангелії 12-20; особисті почування апостола 21-26; напоумлення вірним 27-30
1 Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами: 2 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа 3 Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4 завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, 5 за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі; 6 я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса. 7 Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті. 8 Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса. 9 Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більш і більш зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, 10 щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в день Христа, 11 повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 12 Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії. 13 Бож вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим; 14 і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати слово Боже. 15 Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі. 16 Ці – з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії; 17 а інші, з заздрощів, звіщають Христа нещиро, гадаючи додати тягару моїм кайданам. 18 Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти. 19 Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа, 20 за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. 21 Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток. 22 Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; – та що вибрати, не знаю. 23 Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24 та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі. 25 І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі, 26 щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас. 27 Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, – чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, – довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, 28. ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас -спасіння, і то від Бога, 29. бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати. 30 Отак ви переносите ту саму боротьбу, яку ви бачили в мені та яка й тепер в мені, як це вам відомо.

2. Взаємна любов 1-4; зразок Христа 5-11; завжди треба дбати про спасіння 12-18; Тимотей і Епафродит 19-30
1 Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, 2 то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. 3 Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; 4 майте на увазі користь не власну, а радше інших. 5 Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6 Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7 а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, 8 він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. 9 Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, 10 щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, 11 і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця. 12 Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, 13 бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням. 14 Усе робіть без нарікання і мудрування, 15 щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, 16 зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно. 17 Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. 18 Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною. 19 Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. 20 Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас, 21 бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса. 22 Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії. 23 Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною. 24 А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду. 25 Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі; 26 бо він за вами всіма побивався і непокоївся – тому, що ви почули про його недугу. 27 Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком. 28. Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку. 29. Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані, 30 бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

3. Пересторога від спокус з боку юдеїв
1 Врешті, брати мої, радуйтеся у Господі. Писати вам те саме мені не важко, а вам воно корисно. 2 Уважайте на собак, уважайте на лихих робітників, уважайте на обрізання! 3 Ми бо “обрізання”, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло, 4 хоч я міг би покладатись і на тіло. Коли хтось інший думає покладатися на тіло, то я ще більше: 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом; 6 щодо горливости – гонитель Церкви, щодо справедливости в законі – бездоганний. 7 А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату. 8 Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати; 9 і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри; 10 щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті, 11 аби якось осягнути воскресіння з мертвих. 12 Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене. 13 Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду, 14 женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі. 15 Ті ж, які досконалі, роздумуймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, то Бог і в цьому просвітлить вас. 16 Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком. 17 Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так, згідно із зразком, який ви маєте в нас. 18 Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста. 19 їхній кінець – погибель, їхній бог -черево, їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі. 20 Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, 21 який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити.

4. Прикінцеві вказівки й признання для филип’ян
1 Тож, брати мої любі та побажані, моя радосте і вінче мій! Стійте так у Господі, любі мої! 2 Еводію прошу та й Синтиху теж прошу, щоб думали однаково у Господі. 3 І тебе, щирий товаришу, теж прошу, допомагай їм, бо вони працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у книзі життя. 4 Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! 5 Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! 6 Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. 7 І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі. 8 Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, – про те думайте! 9 Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені – те чиніте, і Бог миру буде з вами. 10 Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, – ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11 Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12 Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13 Я можу все в тому, хто укріплює мене. 14 Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі. 15 І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16 бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17 Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18 Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, – пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19 За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь. 21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22 Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому. 23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.


 

Послання Апостола Павла до Колосян

 

1. Заголовок 1-2; подяка 3-8; молитва 9-14; першенство Христа 15-23; апостольські труди св. Павла 24-29
1 Павло, Божою волею, апостол Христа Ісуса, та брат Тимотей 2 святим у Колоссах і вірним братам у Христі: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! 3 Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас, 4 відколи ми почули про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, що маєте до всіх святих 5 задля надії, що вам збережена на небі, що про неї оповіщення ви нещодавно чули у проповіді Євангелії правди, 6 яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді. 7 Ви навчилися від Епафра, нашого любого товариша в службі, який для вас є вірним Христовим слугою. 8 Він і виявив нам любов вашу духовну. 9 Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні, 10 щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога, 11 покріплені всякою силою завдяки його славній потузі, щоб осягнути всяку витривалість і довготерпеливість із радістю. 12 Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. 13 Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, 14 в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. 15 Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16 бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. 17 Він раніш усього, і все існує в ньому. 18 Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство, 19 бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому 20 і щоб через нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста. 21 І вас самих, що колись були Богові чужі й вороги йому думкою та лихими вчинками, – 22 тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою. 23 Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою. 24 Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква; 25 якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас, щоби звістувати повнотою між вами слово Боже, 26 оту тайну, заховану від віків та поколінь, але яка тепер відкрита для його святих. 27 їм Бог зізволив об’явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є – Христос між вами, надія слави. 28. Його ми проповідуємо, настановлюючи кожну людину та повчаючи в усякій мудрості, щоб появити досконалою кожну людину у Христі. 29. Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.

2. Павло непокоїться за віру колосян 1-7; пересторога від лжевчителів 8-23
1 Я хочу, щоб ви знали, яка в мене велика боротьба за вас і за лаодікеян та за всіх тих, що не бачили мене особисто, – 2 щоб потішити серця їхні, в любові з’єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни – Христа, 3 в якому сховані всі скарби мудрости і знання. 4 А кажу вам це, щоб ніхто не зводив вас обманливими доводами; 5 бо хоч я і відсутній тілом, але духом я з вами, і дивлюся з радістю на порядок у вас та на твердість вашої віри в Христа. 6 Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому перебувайте; 7 вкорінені в ньому, збудовані на ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою. 8 Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. 9 – У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества, 10 і ви причасні в тій його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. 11 У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим. 12 Поховані з ним у хрищенні, з ним ви разом також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив його з мертвих. 13 І вас, що були мертві гріхами й вашим необрізанням тілесним, – він оживив вас із ним, простивши нам усі провини. 14 Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста; 15 а роззброївши начала і власті, він виставив їх на видовище, перемігши їх у ньому. 16 Нехай же нас ніхто не судить із-за їжі чи пиття, чи у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи; 17 це – тінь наступних речей, а тіло – Христове. 18 Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди – сповидною покорою і служінням ангелам: звертає бо всю увагу на привиди, порожньо надимається своїм тілесним розумом, 19 і не тримається голови, від якої все тіло, – суглубами та зв’язями об’єднане і зміцнене, – яке росте Божим зростанням. 20 А коли ви з Христом умерли для стихій світу, для чого, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам: 21 «Не дотикайся, не куштуй, не рухай!» 22 Усе це нищиться від уживання його згідно з законами й навчанням людським. 23 Вони ж мають вигляд мудрости в добровільній службі, покорі та вмертвленні тіла, однак не мають іншої вартости, крім насичення тіла.

3. Загальні приписи християнського життя
1 А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. 2 Думайте про горішнє, а не про земне. 3 Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. 4 Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі. 5 Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство. 6 За все це падає гнів Божий на неслухняних. 7 Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому. 8 Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст! 9 Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10 й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. 11 Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос. 12 Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, 13 терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само. 14 А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости, 15 і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. 16 Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні. 17 І все, що б ви тільки говорили й робили, – все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього. 18 Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить. 19 Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них. 20 Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне. 21 Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі. 22 Раби, слухайтесь у всьому панів земних, працюючи не лише про людське око, щоб людям вподобатися, але у простоті серця, в Господнім острасі. 23 Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей, 24 знаючи, що приймете від Господа нагороду -спадщину. Служіте Господеві Христові! 25 Хто кривдить, візьме відплату за те, що скривдив, без огляду на особу.

4. Християнська праведність 1-6; привіти друзів 7-18
1 Пани, віддавайте слугам те, що справедливе й належне, знаючи, що й ви маєте пана у небі. 2 Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці. 3 Моліться рівночасно і за нас, щоб Бог відчинив нам двері проповіді, щоб ми могли звістувати тайну Христову, за котру я в кайданах, 4 щоб я її оголосив, як мені треба говорити. 5 Поводьтеся мудро з тими, що назовні, використовуючи нагоду. 6 Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати. 7 Щодо мене, то вас повідомить про все Тихик, любий брат, вірний слуга і співробітник у Господі. 8 Його я до вас, власне, на те й вислав, щоб ви довідалися про наші справи та щоб він утішив серця ваші, 9 разом з Онисимом, вірним та любим братом, котрий є з-між вас. Вони скажуть вам про все, що діється тут. 10 Вітає вас Аристарх, товариш мій у неволі, і Марко, небіж Варнави, – про нього маєте вказівки, -прийміть його, як до вас прийде; – 11 та Ісус, названий Юст. Вони, ті єдині з обрізаних – мої співробітники для царства Божого; вони стали відрадою для мене. 12 Вітає вас і Епафр, що з-між вас, слуга Ісуса Христа. Він завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості й виконували волю Божу в усім. 13 Свідчу за нього, що він багато побивається за вами, а й за тими, хто в Лаодікеї та Гієраполі. 14 Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас. 15 Вітайте братів у Лаодікеї і Німфана та його домашню Церкву. 16 І як цей лист буде прочитаний у вас, зробіть так, щоб він був прочитаний і в лаодікійській Церкві, а лист Лаодікеї щоб ви також прочитали. 17 Та скажіть Архипові: Вважай на службу, що прийняв від Господа, щоб її виконати. 18 Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам’ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами!