Послання Апостола Павла до Солунян, Тимотея

 

І Послання Апостола Павла до Солунян

 

 

IІ Послання Апостола Павла до Солунян

 

 

І Послання Апостола Павла до Тимотея

 

 

ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея

 

 

І Послання Апостола Павла до Солунян

1. Привіт і подяка

1 Павло, Сильван і Тимотей солунській Церкві, що в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир! 2 Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших. 3 Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови та терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 4 знаючи, люблені Богом брати, про ваше вибрання, 5 бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. 6 І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа 7 і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. 8 Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те. 9 Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому 10 та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, – Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.

2. Діяльність св. Павла в Солуні 1-12; віра й витривалість солунян 13-20

1 Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний; 2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю. 3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу. 4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші. 5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 7, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, 8 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали. 9 Ви пам’ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію. 10 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави. 13 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді – як Боже слово, що й діє у вас, віруючих. 14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв, 15 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні. 16 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів. 17 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами. 18 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, – раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу? 20 Так! Ви – наша слава й наша радість.

3. Тимотей у Солуні 1-5; добрі новини з Солуня 6-10; молитва 11-13

1 Тому, не спроможні більше витримати, ми вирішили зостатися самі в Атенах 2 і вислали Тимотея, нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі, 3 щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля. 4 Бо коли ми були між вами, то ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо. 5 Ось чому я, не спроможний більше витримати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремним. 6 Тепер же, як повернувся до нас Тимотей від вас і приніс нам добру звістку про віру та любов вашу, а й що завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас, 7 то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри; 8 ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі. 9 Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом? 10 Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі. 11 Нехай же сам Бог і Отець наш та Господь наш Ісус вирівняє нашу до вас дорогу! 12 А вас нехай Господь примножить і наповнить любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, 13 щоб він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма його святими.

4. Святість, любов, праця 1-12; померлі воскреснуть 13-18

1 А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, – як ви і живете, – щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2 Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3 Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти, 4 щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5 не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6 не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили. 7 Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. 8 Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа. 9 А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного, 10 і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу. 11 Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, – так, як ми були наказали, 12 – і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, – і ні в чому не зазнавали нестачі. 13 Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14 Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, – не випередимо тих, що поснули. 16 Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17 Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди. 18 Отже, втішайте один одного цими словами.

5. День судний невідомий 1-3; тож слід повсякчас бути готовим 4-12; різні вказівки 13-22; закінчення 23-28

1 А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати. 2 Самі бо знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі. 3 Саме, як говоритимуть: Мир і безпечність, -тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, – і не уникнуть. 4 Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: 5 бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6 Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! 7 Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8 Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння. 9 Бож призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10 який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. 11 Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите. 12 Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. 13 Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю. Живіть у мирі між собою. 14 Благаємо вас, брати: карайте ледачих, малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі. 15 Уважайте, щоб ніхто не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх. 16 Завжди радійте. 17 Моліться без перерви. 18 За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі. 19 Духа не гасіте, 20 пророцтва не легковажте, 21 усе перевіряйте; тримайте те, що добре, 22 і стримуйтесь від усякого роду лукавства. 23 Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа. 24 Вірний той, хто вас покликав, – він і здійснить це. 25 Брати, моліться і за нас! 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком. 27 Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28. Благодать Господа нашого Ісуса Христа – з вами!


ІІ Послання Апостола Павла до Солунян

 

 

1. Привіт 1-2; подяка 3-10; молитва 11-12

1 Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі. 2 Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа! 3 Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується. 4 Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. 5 То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. 6 Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, 7 а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, 8 у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. 9 Вони зазнають кари, – вічної погибелі, – віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности, 10 коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас. 11 Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри; 12 щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа.

2. Знаки, що попередять другий прихід Христа 1-4; антихрист 5-12; заклик триматися 13-17

1 Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього: 2 не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, – що день Господній уже настає. 3 Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, 4 той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога. 5 Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? 6 І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму. 7 Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. 8 І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх і знищить сяйвом приходу свого. 9 Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами 10 та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. 11 І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, – 12 щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности. 13 А щодо нас, то ми за вас, брати, улюблені Господом, повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас від початку, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду, 14 до чого він вас і покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15 Тож стійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, а чи листовно. 16 Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у своїй благодаті втіху вічну й добру надію, 17 врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові.

 

3. Різні вказівки про молитву, працю, послух 1-15; закінчення 16-18

1 А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та звеличувалося, як і у вас, 2 і щоб ми визволилися від безпутніх та поганих людей, бо не в усіх – віра! 3 Господь же вірний і він вас зміцнить, і збереже від злого. 4 Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5 Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість. 6 А вам, брати, наказуємо в ім’я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли. 7 Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли, 8 ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого. 9 Не тому, що не маємо на це права, а тому, щоб дати себе вам за зразок, щоб ви нас наслідували. 10 Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть. 11 Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують. 12 Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили. 13 А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити. 14 Коли ж хтось не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, йому на застидження. 15 Однак, за ворога його не вважайте, лише напоумте як брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким робом. Господь з усіма вами! 17 Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні: так пишу. 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами!


І Послання Апостола Павла до Тимотея

 

 

1. Привіт 1-2; ложні вчителі 3-11; подяка за навернення 12-17; зберігання віри 18-20

1 Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2 Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання 4 і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5 Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. 6. Деякі від цього відхилились і попали у пустословство: 7 вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю. 8 А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, 9 відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, 10 розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, 11 згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було. 12 Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу; 13 мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. 14 Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі. 15 Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. 16 Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. 17 Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь. 18 Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19 мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; 20 між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

2. Молитва за всіх 1-7; чоловіки й жінки на спільних моліннях 8-15

1 Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, 2 за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю. 3 Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4 який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5 Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6 що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7 на що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді. 8 Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9 Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10 але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11 Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12 Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, – їй бути тихомирною! 13 Адам бо спершу був створений, а Ева потім. 14 І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15 Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

3. Вимоги до єпископа 1-7; до дияконів 8-13; Церква 14-16

1 Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, – бажає доброї справи. 2 Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3 не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4 щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, – 5 бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? – 6 не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7 Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8 Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9 щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10 Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11 Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12 Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13 бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса. 14 Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе. 15 Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. 16 А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

4. Про єретиків 1-5; боротьба з єресями 6-11; добрий приклад 12-16

1 Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських; 2 зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням, 3 вони заборонятимуть одружуватися і волітимуть стримуватись від страв, що їх Бог створив для вірних і для тих, які спізнали правду, щоб їх споживати з подякою. 4 Бо всяке Боже створіння -добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5 бо воно освячується словом Божим і молитвою. 6 Як будеш усе це братам викладати, то будеш добрий слуга Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним. 7 Щождо нечистих, бабських байок – то ти їх вистерігайся. Вправляйся у благочесті; 8 бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього. 9 Вірне це слово й повного довір’я гідне. 10 На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних. 11 Це наказуй і навчай. 12 Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі й чистоті. 13 Заки я прийду, віддавайся читанню, умовлянню та навчанню. 14 Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з накладанням рук збору пресвітерів. 15 Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний. 16 Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе.

5. Поводження з вірними 1-2; вдовицями 3-16; священиками 17-25

1 Зо старшим суворо не поводься, а радше умовляй його, як батька; молодших – як братів; 2 старших жінок, як матерів, а молодих, немов сестер, з усякою чистотою. 3 Шануй удовиць, тих що справді вдови. 4 Коли якась удовиця має дітей або внуків, то насамперед нехай вони навчаться шанувати власну родину й віддячуватися батькам, бо це вгодно Богові. 5 Справжня вдова й самотня на Бога покладає надію і перебуває день і ніч у молитвах та благаннях. 6 Котра ж розкошує, та живою вмерла. 7 І це ти їм наказуй, щоб були бездоганні. 8 А коли хтось про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той віри відцурався: він гірший, ніж невірний. 9 Удовицю вибирати не менш, як шістдесятилітню, одного тільки чоловіка жінку, 10 що має гарне ім’я в ділах добрих: що дітей виховала, приймала подорожніх, що святим ноги вмивала, що тим, які в горю, допомагала, всяке добре діло сумлінно виконувала. 11 Молодих же вдовиць тримай від себе подаль, бо як їх охоплює пристрасть, противна Христові, то хочуть заміж виходити, 12 стягаючи на себе осуд, бо відкинули першу віру. 13 А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить. 14 Отже, я хочу, щоб молодші виходили заміж, дітей народжували, рядили домом і не давали противникові ніякої зачіпки для лихомовства. 15 Бо деякі вже пішли слідом за сатаною. 16 Коли ж якась віруюча прийняла до себе вдовиць, нехай їм допомагає, хай не обтяжується Церква, щоб вона могла справжнім удовам помагати. 17 Пресвітери, що добре головують, гідні подвійної пошани, передусім ті, що працюють словом і навчанням. 18 Бо Писання говорить: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»; і «Робітник – гідний своєї нагороди.» 19 На пресвітера не приймай скарги, хібащо при двох або трьох свідках. 20 Тих, які грішать, картай перед усіма, щоб і інші страх мали. 21 Заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом та вибраними ангелами берегти це безсторонньо, не робивши нічого з нахилу до когось. 22 Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим. 23 Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг. 24 Гріхи деяких людей явні ще перед судом, а в інших виявляються опісля. 25 Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.

6. Раби 1-2; ложні вчителі 3-16; багатії 17-21

1 Раби, що під ярмом, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука. 2 А ті, що мають панів вірних, хай ними не нехтують через те, що вони брати, а навпаки, нехай ще більш їм служать, – власне, тому, що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і умовляй. 3 А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4 той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, 5 постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність то засіб зиску. 6 Великий це зиск – побожність, вона бо дає вдовілля. 7 Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. 8 А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. 9 А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. 10 Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. 11 Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности. 12 Змагайся добрим змагом віри, старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний і за яке був склав гарне визнання віри перед багатьма свідками. 13 Благаю тебе перед Богом, який усе оживлює, і перед Христом Ісусом, який при Понтійському Пилаті склав добре визнання, 14 щоб ти зберігав заповідь без плями, без догани – аж до появи Господа нашого Ісуса Христа, 15 яку свого часу з’явить блаженний і єдиний Володар, Цар царів і Владика владик; 16 єдиний, що безсмертя має, що в світлі живе неприступнім, якого ніхто з людей не бачив, ані бачити не може. Йому честь і влада вічна! Амінь. 17 Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, лише – на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; 18 щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо 19 і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули життя правдиве. 20 О Тимотею! Бережи передання. Уникай світського пустословства та суперечностей неправильного знання, 21 що його деякі визнаючи, відхилилися від віри. Благодать з вами!


ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея

 

 

1. Привіт 1-2; подяка 3-5; відвага і сталість 6-14; особисті відомості 15-18

1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2 Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 3 Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах; 4 згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами. 5 Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе. 6 З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх. 7 Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости. 8 Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, 9 який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; 10 об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, 11 що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем. 12 Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день. 13 За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. 14 Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас. 15 Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися. 16 Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів, 17 а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов. 18 Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

2. Вказівки про обов’язки 1-7; страждання апостола 8-13; боротьба з єретиками 14-26

1 Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. 2 А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити. 3 Отож, перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса. 4 Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу. 5 І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно. 6 Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів. 7 Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому. 8 Пам’ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моєю Євангелією, 9 за яку я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Та слова Божого зв’язати не можливо. 10 Тому я все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою. 11 Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити. 12 Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас. 13 Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може. 14 Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, – річ, ні на що непотрібна, хібащо слухачам на руїну! 15 Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди. 16 А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности, 17 і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт, 18 які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких. 19 Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і – «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає». 20 А у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев’яний та глиняний; інший на честь, а інший на нечестя. 21 Отже, як хтось очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло. 22 Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира – разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем. 23 А від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що вони породжують сварки. 24 Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим, 25 лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду 26 і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон – виконувати його волю.

3. Лихі будуть останні часи 1-9; побожні переслідувані 10-17

1 Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи, 2 бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, 3 без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, 4 зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж боголюбні, 5 – мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися. І тих цурайся! 6 Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять жіноцтво, обтяжене гріхами, яке дається на повіддя різним пристрастям, 7 навчається ніби ввесь час, а ніколи дійти не може до зрозуміння правди. 8 Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, – люди зіпсованого розуму та невипробувані у вірі. 9 Але вони не підуть далі, бо їхнє безумство всім стане явним, як і отих було. 10 Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності, 11 у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі. Яких то переслідувань не переніс я на собі! А від усіх Господь мене визволив! 12 Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13 А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені. 14 Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, 15 і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння. 16 Все Писання – надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, 17 щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.

4. Обов’язки Тимотея 1-5; Павло передчуває смерть 6-8; апостол від усіх полишений 9-18; привіти 19-22

1 Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його Царство: 2 Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. 3 Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, 4 і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок 5 Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу. 6 Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. 7 Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. 8 Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу. 9 Старайся прийти до мене якнайскорше, 10 бо Димас мене покинув з любови до цього світу й пішов у Солунь; Крискент – у Галатію, Тит – у Далматію. 11 Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби. 12 Тихика я послав в Ефес. 13 Як будеш іти, то принеси плащ, що я залишив у Троаді в Карпа, і книги, а зокрема пергамени. 14 Олександер коваль накоїв мені силу лиха. Господь йому відплатить за його вчинками. 15 Стережись і ти його, бо він сильно був спротивився нашим словам. 16 При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули! Нехай їм то не буде пораховано! 17 Проте, Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь здійснилася через мене та щоб усі погани її чули, а я визволився з левиної пащі. 18 Господь звільнить мене від усякого лихого вчинку і спасе мене для свого небесного Царства. Йому слава на віки вічні! Амінь. 19 Вітай Прискиллу та Акилу й дім Онисифора. 20 Ераст зоставсь у Корінті, а Трофима я лишив хворим у Мілеті. 21 Постарайся прийти ще до зими. Вітають тебе Евбул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати. 22 Господь Ісус із твоїм духом. Благодать з вами!

<