Святих мучеників Терентія і Неоніли

 

Тропар мучеників, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.

Кондак мучеників, глас 4: Сьогодні настала чесна пам’ять мучеників, звеселяючи всіх, Терентія премудрого і дружини його. Щиро сьогодні зберімося, щоб прийняти зцілення. Бо вони благодать прийняли від Духа Святого, щоб зціляти недуги і хвороби душ наших.

Святий Терентій жив у часи імператора Деція. За дружину він мав Неонілу; були вони побожні, праведні християни. Бог благословив їх сімома діточками, які називалися: Савил, Фот, Теодул, Вил, Єракс, Нит і Євникій (в інших джерелах замість імен Вил і Євникій знаходимо дівочі імена Вила і Євникія). Вічний ворог нашого спасіння позаздрив їх мирному життю, і тоді погани усіх їх поставили перед судом мучителя. Той наказав мучеників бити і шматувати їх тіла, а потім кинути диким звірам на пожирання. Але звірі не зробили їм жодної шкоди. Так само, за допустом Божим, вони не згоріли у киплячій смолі, в яку їх кинули. Бачивши все це, мучитель наказав усіх стяти мечем.

______________

У той самий день

Святої мучениці Параскеви, названої П’ятниця

Тропар Параскеви, глас 4: Премудра і всехвальна Христова мучениця Параскева,* маючи чоловічу сміливість* і відкинувши жіночу неміч,* диявола перемогла і мучителя засоромила,* взиваючи і кажучи:* Прийдіте, тіло моє мечем порубайте, і вогнем спаліть,* бо я в радості йду до Христа, жениха мого.* Її молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.

Кондак Параскеви, глас 3: Всесвяте і непорочне мучеництво принесла, як вино пречесне,* безсмертному женихові Христу,* звеселила множество ангелів і перемогла демонські витівки.* Тому тебе почесно з вірою вшановуємо,* мученице Параскево багатостраждальна.

Свята Параскева народилася, жила і постраждала в місті Іконії, в Ликаонії. Батьки її були дуже побожні і дбали про спільну молитву, а кожної п’ятниці пильно розважали над страстями Ісуса Христа. Коли ж Господь Бог поблагословив їх донькою, то вони назвали її Параскева, що й означає “п’ятниця”.

Відома і певна річ, що в побожних батьків дитина піде доброю дорогою. Так було і зі святою Параскевою; вона з дитинства присвятила себе молитві, постам і добрим ділам. Коли ж батьки її померли, тоді вона збирала біля себе бідних і ділилася з ними усяким добром, і так її маєток перейшов у руки слуг Христових. Поганські жерці косо дивилися на те, бо милосердя святої діви навертало багатьох поган, які через її доброту, щедрість та скромність пізнавали правдиву віру. Бо ж у поган милосердя було річчю немислимою.

Коли Диоклетіян прислав до Іконії нового намісника, щоб той судив і мучив християн, то погани ще до його приїзду схопили і кинули Параскеву до в’язниці, де вона у безнастанній молитві чекала хвилі, коли Бог дозволить їй постраждати за Христову віру. Свята діва сміливо стала перед мучителем, якого вразила її незвичайна дівоча краса. Він запитав, як вона називається, а свята Параскева коротко відповіла: “Я – християнка!”

Не допомогли намови поганина підлесника; він обіцяв святій діві взяти її за жінку, але вона духом перебувала біля свого небесного Нареченого і навіть не чула підступної бесіди мучителя. Тоді почалися муки.

Ми, читаючи, вже звикли до цього слова. Але призадумаймося, що кожен мученик і кожна мучениця перенесли їх на собі, що кожна рана боліла, а було їх багато. На хвилю поставмо себе на місце мучеників; чи змогли б ми хоч тисячну часточку тих мук перенести? Тоді слово “муки” не було б уже для нас нейтральним, і в усій славі перед нами постало б геройство тих, хто муки ті переніс.

Кати били святу діву жилами, потім прив’язали її до дерева і залізом шматували її тіло аж до костей, а потім припікали свічками. Ледь живу її кинули до в’язниці, щоб наступного дня віддати на нові муки. А були вони ще страшніші, бо свята діва, коли її силоміць затягнули до поганської божниці, словом Божим стерла в порох поганських ідолів. І в тих тяжких муках, з молитвою на вустах, вона передала свою чисту душу в руки небесного Отця. Її тіло поховали вірні. Мучителя не оминула заслужена кара; вже наступного дня після смерти святої Параскеви він упав з коня і скрутив собі в’язи.

На Русі віддавна свята Параскева П’ятниця була, є і буде в дуже великому почитанні, багато церков уже зведено і будуються нові на її честь. У Львові є маленька, але прекрасна церква святої Параскеви, яку всі називають: “У святої П’ятниці”. Звертаємо вашу увагу на те, що святу Параскеву П’ятницю не слід плутати з іншою святою Параскевою, пам’ять якої обходимо 26 липня.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013