Святого мученика Парамона

 

Тропар, глac 4: Мученик Твій, Господи, Парамон,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 4: Терпінням велінь божественних очистив ти душу від скверни і страдницької досконалості досяг. Бо жертви ідолам оманним приносити відмовився і Христа наслідуючи, копієм проколений був єси, молися ж за світ всеблаженний Парамоне.

Діялося це за імператора Деція, лютого мучителя. Намісник Аквилин вибрався в дорогу з Никомидії до Валсатії (“святе місце”), де били джерела цілющої води, а поруч було капище Посейдона. За собою він наказав вести триста сімдесят християн, щоб вони принесли богам жертву. Коли той похід побачив християнин Парамон, що саме проходив тою дорогою, то голосно мовив: “Боже, скільки безвинних мусить гинути за те, що не хочуть служити бездушним ідолам”. За це мучитель велів йому пробити тростиною язик, заганяти в тіло скалки, а під кінець убити разом з триста сімдесятьма святими мучениками. Сталося це 250 р.

__________

У той самий день

Святого мученика Філумена

Постраждав святий Філумен близько 270 р. Жив він у Ликаонії і возив збіжжя до міста Анкири, в Галатії. Оскаржений у тому, що є християнином, він визнав перед мучителем Феліксом віру у Христа Спасителя. Мучитель передав святого на муки: його жорстоко били, кидали у вогонь, а потім у голову, руки і ноги забивали цвяхи і гнали майданом, аж поки святий мученик не впав. Так святий Філумен передав свою душу в руки небесного Отця.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013