Святих апостолів Сили, Сильвана і тих, що з ними

 

Тропар, глас 3: Хор п’ятичисельний апостолів Христових піснями возхвалімо, Силу, Силуана, Крискента, Андроніка з Епенетом, бо вони ідольську оману викрили і, невірних у віру вловивши, моляться неустанно за всіх, які пам’ять їх величають.

Кондак, глас 4: Галузками явились ви Христового винограду, грона плідні, мудрі, у чеснотах, вино нам спасіння виливаючи, яке приймаючи, радістю сповняємося, святкуючи всечесну вашу пам’ять, в час якої моліться за відпущення гріхів наших, Господні апостоли.

Святий апостол Сила був одним з 70-ти учнів Христа Спасителя. Вперше про нього згадується в Діяннях апостолів (див. Ді. 15, 22), коли після Собору в Єрусалимі його разом з Юдою відправили супроводжувати святих Павла і Варнаву в дорозі до Антіохії. У цьому місті Сила затримався на довгий час, а потім разом зі святим Павлом вирушив в апостольську подорож.

Вони пройшли Сирію і Киликію, засновуючи всюди Церкви, і прийшли до Дерби і Лістри, де взяли зі собою святого Тимотея. Уся ця подорож описана в житії святого апостола Павла. У Филиппах Силу і Павла схопили і посікли різками, а потім кинули до в’язниці. Тоді Бог учинив чудо: земля захиталася і всі двері самі відчинилися. Потім обидва апостоли навернули сторожа в’язниці. Вірогідно, що святий Павло призначив його єпископом Коринту ще до подорожі до Риму. Помер святий апостол Сила у глибокій старості природною смертю.

Про святого Сильвана у своєму Першому посланні згадує апостол Петро, називаючи його “вірним братом” (див. Пт. 5, 12). А в Другому листі до коринтян про Сильвана згадує Павло, що разом з ним і Тимотеєм проповідував у Коринті (див. 2 Кор. 1, 19). Згідно з грецькими джерелами, Сильван (що був єпископом в Солуні) і Сила – дві різні особи, а згідно зі святим Єронімом, Сильван і Сила – це одна особа.

Святого Крискента згадує апостол Павло у Другому листі до Тимотея, коли його просить, щоб прибув до нього, бо всі близькі йому розійшлися, зокрема Крискент пішов у Галатію (див. 2 Тм. 4, 10). Святий Крискент був єпископом Халкедону. Є згадки, що він проповідував Боже слово і в Галії (тепер це Франція), де заснував християнську громаду в Вієні і настановив єпископом свого учня Захарію. Потім повернувся до Галатії, де в часи цісаря Траяна помер мученицькою смертю.

Про святого Епенета згадується у Посланні до римлян: “Вітайте Епенета, улюбленого мого, що є первісток Ахаї для Христа” (Рим. 16, 5), – це означає, що він перший у тих краях повірив у Христа Спасителя. Згодом святий Епенет став єпископом Картагени.

Пам’ять святих Андроника і Юнії Христова Церква почитає 17 травня.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013