Святого Йосифа Обручника

Святий Йосиф був чоловіком Пречистої Діви та опікуном Ісуса Христа; на нього сплила отцівська влада над Бого-Чоловіком. Бо як Чоловік Христос Спаситель нічим не хотів відрізнятися від інших людей, нічим, окрім святости. Він корився владі Матері та опікуна, якого, за прийнятим звичаєм, називав батьком. А якщо Господь Бог прикрасив і збагатив усякими чеснотами ту, яка мала бути і була Матір’ю Його Сина, то, звісно, й опікуна для Нього вибрав мужа найгіднішого і подав йому доброту й усяку чесноту, що відповідала тій великій гідності.

Святе Письмо називає Йосифа “праведним”. “Йосиф, її чоловік, бувши праведний…” (Мт. 1, 19). Коротке слово, але у ньому міститься все, бо ж сповнений чесноти мав бути той, кого Дух Святий називає праведним. Присутність Бога освячує людину. Хто серцем, молитвою завжди прибігає до Ісуса, той постійно поступає у доброму. А що сказати про святого Йосифа, який був найближче до Христа Спасителя, який пестив Його своїми руками і якого сам Ісус назвав батьком? “Чейже цього титулу «батько» не удостоївся ані ангел, ані святий у небі, лишень один Йосиф був так названий” (св. Василій Великий). “Поміж небесними ликами не було нікого, хто смів би Ісуса Христа називати Сином, міг це робити лишень святий Йосиф” (св. Кипріян). “А вже з самої тої гідности зрозуміло, яким чоловіком був святий Йосиф” (св. Вернард).

І справді “святий Йосиф заслуговував називатися батьком Ісуса” (св. Єронім), бо “Бог дав йому батьківську любов, турботливість і повагу” (св. Йоан Дамаскин). А якщо після Пречистої Діви Йосиф був найближчий Божому Синові, то і нині він є близько до Його престолу. Пізнаймо, як велика мусить бути його слава і як багато значить його молитва, прохання і покров. Тут, на землі, Христос був йому слухняний, і нині у небі немає прохання, в якому Він відмовив би своєму опікунові.

Святий Йосиф походив з роду Давида. Йосиф є сином Давида не лишень з походження по плоті, але також з наслідування віри і чеснот. Був він чоловіком бідним, теслею, трудом рук заробляв на хліб насущний. Згідно з переданням, святий Йосиф помер ще поки Христос Спаситель розпочав свою прилюдну діяльність, а помер у пізній старості, бо мав уже сто двадцять літ, і був похований у долині Йосафата, поблизу Єрусалиму.

“Свята Церква вірує, що не лишень Богородиця, але і названий батько, опікун Ісуса Христа, зберігав дівицтво усе своє життя” (св. Петро Дамаскин). “Я думаю, що святий Йосиф був найчистіший у дівицтві, найглибший у смиренні, найгарячіший у любові, найревніший у розважанні і що таким він залишається, допомагаючи нам” (св. Вернард). “Йосиф має з Пречистою Дівою, обручницею своєю, спільність дівицтва” (св. Августин). Святий Йосиф є взірцем і образом найліпшого батька родини, мужа й опікуна, взірцем глибокого смирення і послуху Божим наказам.

А свята Церква має у ньому найліпшого заступника і покровителя. Папа Пій IX (1846-1878) на прохання єпископів усього світу оголосив святого Йосифа (8 грудня 1870 р.) покровителем Христової Церкви, а папа Лев ХШ (1878-1903) у своєму посланні від 15 серпня 1887 р. призначив місяць жовтень для особливого почитання святого Йосифа. Є він також покровителем усіх вмираючих, до нього ми повинні звертати всі свої молитви, його повинні ми просити, щоб у годину смерти він заступився за нас, був поряд з нами і дозволив нам побороти всі спокуси, якими диявол спокушатиме нас в останню хвилину нашого життя. На іконах бачимо святого Йосифа з палицею Аарона, що розпустилася цвітом. Це є знаком його невинности і чесноти, а також пригадуванням, що Пречиста Діва, яка через подружжя була довірена його побожній опіці, є тим жезлом, про який говорить пророк Ісая: “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння” (Іс. 11, 1).

__________

У той самий день

Святої мучениці Анісії

Тропар, гл. 1: Агниця Твоя, Ісусе, Анісія,* кличе великим голосом:* Тебе, жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страдаю,* і разом з Тобою розпинаюся, і погребуюся хрещенням Твоїм,* і терплю ради Тебе, щоб і царствувати в Тобі,* і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою,* та як жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожертвувалася Тобі.* її молитвами як милостивий спаси душі наші.

Кондак, гл. 3: Страстоносиця днесь спокусника суспроти благочеся знищивши, вірним мучеництвом мучителя стинає. Ангели ж з вінцями дари приносять. Її ради спаси нас, Спасе світу, сущий во вишніх Боже.

Свята Анісія постраждала в Солуні близько 288 р. Вона була дочкою дуже побожних батьків. Після їх смерти роздала усе своє майно вбогим, а сама працею своїх рук заробляла на хліб щоденний, прислуговувала хворим і ув’язненим за Христову віру.

Прийшов час, коли постійно спраглий християнської крови мучитель Максиміян дозволив кожному вбивати християн без суду. Одного разу, коли Анісія йшла до церкви, на неї напав вояк поганин і хотів, щоб вона йшла з ним до поганської божниці принести жертву ідолам. А коли свята дівиця стала вголос призивати Христа Спасителя, то лютий кат убив її там-таки, на дорозі, мечем. Смерть невинної жертви обурила навіть поган, і вони не чинили християнам жодних перепон, коли ті ховали мощі святої мучениці.

__________

У той самий день

Святого преподобномученика Зотика

Тропар, гл. 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Зотику, дух твій.

Кондак, гл. 2: Через любов Христову убогих возлюбив єси і за них подбав, небесне ж багатство нині прийняв ти, Зотику пребагатий. Тому й почитаємо тебе всі, звершуючи пам’ять твою.

Святий Зотик разом з Костянтином Великим прибув до Царгорода з Риму і тут посвятився цілковито служінню Богові, а з часом став священиком та економом церкви. Він перший заклав у Царгороді шпиталь для прокажених, яких тоді за диким звичаєм топили в морі. Імператор Костянтин жертвував йому великі гроші на покриття потреб шпиталю і для роздачі убогим. Після смерти імператора, його син став явним ворогом католиків і покровителем аріян. А що святий Зотик відважно боронив Христову віру, то Констанцій наказав прив’язати його до диких мулів, які рознесли по полю тіло святого мученика. Сталося це близько 344 р.

Імператор Юстин II (565-578) побудував на честь святого Зотика у Царгороді церкву і притулок для хворих і калік.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013