Святого пророка Авдія

 

Тропар пророка, глас 2: Пророка Твого Авдія пам’ять, Господи, празнуємо.* Тому молимо Тебе: Спаси душі наші.

Кондак пророка, глас 1: Великий Авдій, божественними сяяннями ум світловидний надбавши прорікає майбутнє, Духом святим віщаючи, його днесь благочестиво й мудро почитаючи, пам’ять його священну звершуємо, яка серця просвіщає.

Святий Авдій (Авдій – означає “слуга Божий”) був ровесником пророків Осії, Амоса і Міхея. Так стверджує святий Єронім. За деякими, несправдженими, джерелами, Авдій сховав сто пророків від гніву Єзавелі, жінки безбожного короля Ахава; він також впросив пророка Іллю, щоб той в час тривалої посухи став перед Ахавом і вимолив у Бога дощу. Згодом, за царя Ахазії, він покинув двірську службу і став учнем пророка Іллі.

Пророцтво святого Авдія має лишень одну главу, що містить двадцять один стих. Він провіщає народу Едома Божу кару за кривди, який вони завдали ізраїльтянам, а цим останнім провіщає прихід царства Божого. Жив пророк за вісімсот років до приходу Христа Спасителя.

__________

У той самий день

Святого мученика Варлаама

Тропар Варлаама, глас 4: Мученик Твій, Господи, Варлаам,* у стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.

Кондак Варлаама, глас 4: Явився єси предивний кріпостю, як ладан благовонний всепалення себе приніс єси, як жертву Христові, і вінець почесті прийнявши Варлааме, завжди молися за нас, страднику.

Пам’ять святого мученика Варлаама похвальним словом вшанували в Кесарії Кападокійській Василій Великий, а в Антіохії — Іван Золотоустий. Із їх промов довідуємося про подвиги цього Божого слуги.

Святий Варлаам був звичайним хліборобом, неписьменним мовчазним чоловіком. Народився в Антіохії Сирійській, постраждав у 304 р. в Кесарії Кападокійській від мучителя Саприкія. На суді святий Варлаам так ясно і переконливо захищав Христову віру, що всі дивувалися мудрості старця. Саприкій велів святого мученика бити, шматувати живе тіло аж до костей, а кості ламати. Під кінець наказав йому простягнути праву руку над вогнем жертовника, а в долоню покласти тліючу вуглину, посипану кадилом, аби святий мученик з болю стряс кадило до вогню, бо тоді бодай про око погани тішилися б тим, що християнин приніс богам жертву.

Але святий Варлаам тримав руку так довго над вогнем, аж вона згоріла і впала у вогонь, після чого святий старець віддав Богу свою душу. Так, за словами святого Василія, “десниця мученика подолала вогонь, перед силою якого поступається залізо, мідь і твердий камінь”. У роковини смерти святого Варлаама до його гробу в Кесарії приходила велика сила народу, а близько 418 р. в Антіохії на його честь було зведено храм.

_____________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013