ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ З РІЗНИХ ХРАМІВ УГКЦ:
1) Щонеділі об 11:00 у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві: https://www.youtube.com/watch?v=GKeL79-uijI
2) Храми отців-редемптористів у Львові, Новояворівську та Тернополі:
https://www.cssr.lviv.ua/translyacii-nazhyvo
3) Архикатедральний Собор Святого Юра у Львові: https://bit.ly/3aUIAO7 або http://sobor-svyura.lviv.ua/
4) Храм святого Миколая УГКЦ в Харкові: https://www.facebook.com/ugcc.kharkiv/
20Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. 21Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. 22Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі. 23І кожний у своїм порядку: первісток – Христос, потім – Христові під час його приходу. 24Потім кінець, – коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу. 25Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги. 26Знищений буде останній ворог – смерть; 27бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе. 28Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.
27Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема. 28І деяких поставив Бог у Церкві: поперше – апостолів, подруге – пророків, потретє – учителів, потім – дари чудес, потім дари зціляти, допомагати, управляти й говорити різними мовами. 29Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи всі учителі? Чи ж усі чудотворці? 30Чи ж усі мають дар ізціляти? Чи ж усі мовами говорять? Чи ж усі тлумачать? 31Дбайте пильно про ліпші дари. Я ж показую вам путь куди значнішу.
1Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. 2Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо. 3І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. 4Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, 5не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; 6не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; 7все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. 8Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
6Недобра ваша хвальба! Хіба не знаєте, що трохи закваски заквашує усе тісто? 7Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. 8Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди.
13Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, – 14щоб благословення Авраама перейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа.
1Симон Петро, слуга й апостол Ісуса Христа, тим, які через справедливість Бога нашого і Спаса Ісуса Христа отримали, рівноцінну нашій, віру: 2благодать вам і мир хай збільшується через спізнання Бога й Ісуса, Господа нашого! 3Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою! 4Завдяки їм нам були даровані цінні й превеликі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюднилось у світі. 5І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6у пізнанні – стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, 7у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов. 8Бо якщо це буде у вас, і буде у вас його багато, то воно не залишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа. 9А хто цього не має, той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх колишніх гріхів. 10Тому, брати, тим більше старайтесь утвердити ваше покликання і вибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся.
11Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють. 12Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин. 13Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, 14чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям 15Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих. 16Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі. 17Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте. 18Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим. 19Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо. 20Яка бо похвала страждати, коли вас б’ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо – це благодать у Бога. 21Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; 22той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, 23хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; 24він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились.
13Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа. 14Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, 15але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, 16написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.» 17І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання 18і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, 19а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти
3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, 4до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі, 5для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу. 6Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, 7щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, 8якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, 9осягаючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших.
10Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. 11Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, – Господь бо повний співчуття і милосердя. 12А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» – «ні», щоб вам під суд не впасти. 13Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. 14Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, 15і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. 16Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу.
7Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. 8Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! 9Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте! Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток! 10Смиріться перед Господом, і він вас підійме! 11Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і закон судить. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. 12Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього? 13Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти.» 14Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. 15Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити. 16Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба – погана. 17Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, – гріх тому!
1Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. 2Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. 3Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. 4Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. 5Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. 6Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться. 7Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних. 8Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. 9Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.
1Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону. 2«Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять, 3– особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче. 4Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. 5Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри – фарисеєм. 12Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників, 13у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною. 14Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.» 15А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я – Ісус, якого ти переслідуєш. 16Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з’явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з’явлюся. 17Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю, 18щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими. 19Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню, 20а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.
Хто лиш погляне на історію людського роду, той має пізнати правду, ясну як сонце, що Бог від початку по всі часи чував над людським родом, і без обмеження його волі провадив до пізнання правди й осягнення чесноти, щоб рід той, маючи і правду, і чесноту не лишень тут, на землі, був щасливий, але також – оскільки призначення людини сягає далі і вище, поза межі дочасні, – осягнув вічне щастя. Коли чоловік через гріх покинув свого Сотворителя, Бог не залишив його, а в своєму безконечному милосерді хотів його привести назад, до правди і чесноти, й приготувати його до осягнення призначеної людині мети.
Це Боже навчання і приготування людського роду називається об’явленням.
Об’явлення само в собі завжди було одне й те ж саме, але у зовнішньому проголошенні його світу, в плині часу були різні його вияви, завдяки яким воно набирало все більшої чіткості й повноти, аж доки врешті не дійшло до свого остаточного розвою і вияву.
Свята Церква в другу неділю до Різдва Христа Спасителя вшановує пам’ять цих святих і праведних, які “ходили перед Богом” у невинності життя, в першій добі Старого Завіту, аж до часу, коли Мойсей проголосив Божий закон. Мужів цих ми називаємо Праотцями, або патріярхами. Чудесні дороги, якими вело їх Боже Провидіння, – це один великий доказ того, про що ми сказали вище: Бог від віків чував над праведниками і буде чувати.
Святі Праотці – патріярхи – свято жили і свято померли. Але.їхні душі після смерти не могли оглядати Бога. В осібно призначенім на те місці вони вижидали приходу Спасителя і щойно по Його смерті, коли Христос вступив до аду, тоді відчинилося для них небо, і тоді щойно вони лицем в Лице побачили Сотворителя свого, і Господа, котрому нехай буде вічна слава, і честь, і поклоніння.
Пам’ять святих патріярхів Адама, Авеля, Сета, Еноха, Ноя, Сима, Яфета, Авраама, Лота, Ісаака, Мелхіседека, Якова і Йосифа сьогодні почитаємо окремою службою, яка є немовби початком того торжества, з яким свята Церква святкує Різдво Христове.
Тропар передсвяття, глас 4: Радість усім передвіщає нині Анна,* родивши супротивний печалі плід – єдину приснодіву,* яку і приводить, як сущий храм Бога Слова і Матір чисту,* молитви діючи,* днесь із радістю у храм Господній.
Кондак передсвяття, глас 4: Днесь радістю сповнилася* вся вселенна* у славетному празнику Богородиці,* зовучи: Вона є тінь небесна.
“Нині боговмістима святиня – Богородиця, приводиться до храму Господнього, і Захарія Її приймає; нині «святеє святих» радується, і ангельський хор таїнственно ликує. З ними і ми святково з Гавриїлом заспіваймо: Радуйся, благодатна! З Тобою Господь, що має велику милість”.
Так співає свята Церква в день передсвяття завтрашнього свята. Ми кожної хвилини, кожної години маємо згадувати Пресвяту Богородицю; як дитина до матері спрямовує всі свої думки, так і ми повинні їх звертати до Пречистої, бо хто про Марію думає, серця того не заплямує жодна грішна думка; хто словами величає Марію, слова того завжди будуть чисті; хто кожне діло посвятить на славу Марії, той напевно до свого діла не додасть гріха. І добре знаємо, хто побожно зверне очі свої до ікони Богородиці, душу того пройме новий струмінь ласки, втіхи і нової любови до Пренепорочної Матері нашої. І тому де лиш можемо, там поміщаємо Її ікону, щоб вона промовляла до нашого серця, щоб нагадувала нам вічно, що поряд з Нею ми не є сиротами, – вона наша Матір, сильна і могутня, яка про нас дбає, яка нас любить і заступається за нас і якій вічну славу і честь ми повинні воздавати.
Перед кожним Богородичним празником ми закликаємо всіх очистити свою душу. Чому так чинимо? Ідіть завтра до церкви і погляньте, скільки там народу молиться, слухає проповіді, а нераз і плаче. Та, однак, скільки серед того народу є такі, які прийшли до церкви обтяжені численними тяжкими гріхами? Ці люди або не розуміють і не знають, в якому стані їх душа, або їм це байдуже, вони мають віру, вони хочуть бути спасенні, та нічого не роблять для цього, хіба що ходять до церкви, але не переймаються тим, що днями, тижнями, місяцями, а не раз і роками живуть у тяжких гріхах, а життя може закінчитися навіть і завтра. Про таких людей можна сказати, що вустами вони почитають Марію, але серце їх далеко від Неї. Тому ми постійно пригадуємо, що добре є перед святом приглянутися до власної совісти. Бо насправді не любить, не славить і не почитає Пречистої Діви той, хто грішними вустами Її призиває і ранить Її душу, якщо в гріхах голосить Її славу.
5І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: 6“Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.” 7Тоді вони його спитали: “Учителю, коли ж це буде? І який буде знак, що це має настати?” 10Тоді сказав їм: “Повстане народ на народ і царство на царство. 11Будуть великі землетруси, по різних місцях будуть пошесті й голод, появи жахливі, а з неба великі знаки будуть. 20Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте тоді, що його спустошення наблизилось. 21Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори, а ті, що будуть у середині міста, нехай вийдуть з нього; ті ж, що будуть на полях, нехай до нього не входять. 22Це бо дні кари, коли то все, що написане, здійсниться. 23Горе вагітним та тим, що грудьми годують, у ті дні! Бо на землі буде нужда велика й гнів проти народу цього. 24Вони поляжуть від леза меча й підуть у неволю поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть погани, поки не закінчиться час поган.
22Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. 23Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш що-небудь? 24Глянув той і каже: Бачу людей, – наче б дерева ходячі! 25Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. 26І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь.
12Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. 13Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” 14Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. 15Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. 16І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. 17Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? 18І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” 19І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”
28Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке.” 29І він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. 30Коли вони розпукаються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. 31Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. 32Істинно кажу вам: Рід цей не пройде, аж поки все не станеться. 33Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
12Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13І це дасть вам нагоду свідчити. 14Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити. 16Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18Але волосина з голови у вас не пропаде! 19Вашим стражданням ви спасете душі свої.
8Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет. 9Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить. 10Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення. 15Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб – після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту – вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. 16Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. 17Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. 18Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю. 19Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, 20кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» 21Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю. 22Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає. 23Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих.
4Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі. 5Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство. 6За все це падає гнів Божий на неслухняних. 7Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому. 8Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст! 9Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. 11Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос.
11Тож пам’ятайте, ви, колись погани тілом, – яких звуть “необрізанням” ті, що звуться “обрізанням”, довершеним рукою на тілі, – 12що ви того часу були без Христа, відлучені від прав ізраїльського громадянства й чужі заповітам обітниці, без надії і без Бога в цьому світі. 13Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою.
1Оцей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його; 2якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім’я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»; 3без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, – зостається священиком повіки. 4Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі! 5Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама. 6Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці.
11Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі. 12Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви. 13Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди, – він бо немовлятко. 14А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла.
1Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, – тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога, 2про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний. 3Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить. 4Воно бо неможливо тих, – які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, 5скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку, 6та й відпали! – знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають. 7Земля бо, що п’є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення; 8а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
1Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений. 2Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали. 3Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу. 4На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»; 5і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.» 6Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух, 7то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.» 8Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день. 9Отже, для Божого народу збережено відпочинок; 10бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних. 11Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства. 12Бо слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. 13Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.
27Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили 28й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. 29Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. 30Потім другий, 31і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. 32Врешті, померла й жінка. 33Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.” 34Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж. 35Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; 36бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони – сини Божі, бувши синами воскресіння. 37А що мертві воскресають, – це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. 38Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.” 39Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.” 40І не насмілювались вони більше ні про що його питати. 41І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида? 42Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, 43поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. 44Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
16А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
32Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство. 33Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. 34Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце. 35Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. 36Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. 37Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. 38І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони. 39Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. 40І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.”
9І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. 10Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. 12Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. 13Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують? 14Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. 15І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника? 16Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!” 17Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним? 18Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде – роздавить.”
45Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців, 46кажучи до них: “Написано: Дім мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.” 47І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити, 48та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.
37А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, 38кажучи: “Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!” 39Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.” 40Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.” 41І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, 42кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! 43Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; 44вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
16А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
12Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім. 13Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся. 14Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами! 15І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав. 16Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять. 17Гаразд, добрий слуго, – сказав пан, – тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами. 18І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п’ять мін. 19Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами. 20Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, 21бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками. 24І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін. 25Пане! -сказали йому, – він має вже десять! 26Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. 27А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.” 28Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
5Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане, 6Христос же – як Син у своїм домі. А дім цей – ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір’я і похвалу надії. 7Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос, 8не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині, 9де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що 10сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали! 11Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»
12Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. 13Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, 14в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. 15Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. 17Він раніш усього, і все існує в ньому. 18Він також голова тіла, тобто Церкви. Він – начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство,
16не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, 17щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; 18щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, 19і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили, 20яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе, 21вище від усякого начала, власти, сили й володарства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22І він усе підкорив під його ноги й вивищив його понад усе, як Голову Церкви, 23яка є його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.
5Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав: 6коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність. 7Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи, 8а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий, 9який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати. 10Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних. 11їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім’ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба. 12Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі. 13Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі, 14щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди. 15Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління; 16Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні. 1Ти ж говори, що личить здоровому вченню
1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 8Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, 9який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; 10об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією, 11що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем. 12Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день. 13За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. 14Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас. 15Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися. 16Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів, 17а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов. 18Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.
8А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, 9відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, 10розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, 11згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було. 12Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу; 13мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. 14Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.
22Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим. 23Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг. 24Гріхи деяких людей явні ще перед судом, а в інших виявляються опісля. 25Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом. 1Раби, що під ярмом, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука.2А ті, що мають панів вірних, хай ними не нехтують через те, що вони брати, а навпаки, нехай ще більш їм служать, – власне, тому, що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і умовляй. 3А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, 5постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність то засіб зиску. 6Великий це зиск – побожність, вона бо дає вдовілля. 7Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. 8А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. 9А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. 10Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. 11Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности.
1Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, – бажає доброї справи. 2Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, – 5бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? – 6не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса.
31І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. 32Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, 33і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.” 34Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
15Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. 16Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже. 17Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.” 26А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” 27Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.” 28Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.” 29Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, 30і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
26Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого: 27їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх. 28Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; 29та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило. 30Так само буде й того дня, як об’явиться Син Чоловічий. 31Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. 32Згадайте собі жінку Лота. 33Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим. 34Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять. 35Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять. 36[Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться].” 37Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”
20Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; 21ані не скажуть: Ось воно тут! – або: Он там! – бо Царство Боже є між вами.” 22Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите. 23Скажуть вам: Ось він тут! – або: Он він там! – не йдіть і не шукайте! 24Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий. 25А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.
16І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно. 17І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! 18І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток 19та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! 20А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? 21Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”
57А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.” 58Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.” 59До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.” 60“Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.” 61Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.” 62Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”
15А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – осоружне Богові. 16Закон і пророки були до Івана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього. 17Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону. 18Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб. 1Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з’являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять. 2Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив’язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих. 3Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому. 4І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, – прости йому.”
1І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра. 2Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити. 3І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся. 4Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе. 5Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму? 6Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят. 7Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. 8І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла. 9І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
1Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. 2А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.” 3Тоді Ісус сказав до них цю притчу: 4“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? 5А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі 6й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. 7Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. 8Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? 9А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. 10Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”
25Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив: 26“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. 27Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем. 28Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, 29щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, 30мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! 31Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? 32Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. 33Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем. 34Сіль – добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити? 35Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”
4Бо всяке Боже створіння -добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5бо воно освячується словом Божим і молитвою. 6Як будеш усе це братам викладати, то будеш добрий слуга Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним. 7Щождо нечистих, бабських байок – то ти їх вистерігайся. Вправляйся у благочесті; 8бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього. 16Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе.
18Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; 20між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити. 8Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, – їй бути тихомирною! 13Адам бо спершу був створений, а Ева потім. 14І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.
12Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати; 13але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих. 14І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, – тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.” 15Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
25І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?” 26А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?” 27Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.” 28“Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.” 29Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. 31Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. 32Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. 33Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. 34Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним. 35На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся. 36Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?” 37Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”
37Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла. 38І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене. 39Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого. 40Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.” 41Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!” 42Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові. 43Всі були захоплені величчю Божою.
31Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.” 32Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, – та ви не захотіли! 35Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім’я Господнє!”
1Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами. 2Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? 3Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само. 4Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму? 5і, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.” 6І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. 7Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? 8А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. 9Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”
48А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають. 49Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся! 50Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться. 51Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, – але розділ. 52Віднині бо в одній хаті, де п’ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.” 54А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, – і так воно буває. 55І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, – і так буває. 56Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього? 57Чому самі з себе ви не судите, що справедливе? 58Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в’язниці. 59Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”
42А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці? 43Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить. 44Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. 45Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, – і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись, 46то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю. 47Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий. 48А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.
13Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.” 14Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?” 15Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.” 22Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся; 23бо життя більше від їжі й тіло від одежі. 24Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! 25Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? 26коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? 27Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. 28Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри! 29І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться! 30Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне. 31Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться.
3Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, 4що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого, 5якому слава на віки вічні! Амінь. 6Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу євангелію; 7не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. 8Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більше за те, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема! 9Як ми казали перше, так і нині повторяю: Коли хтось вам проповідує іншу Євангелію, ніж ту, що ви прийняли, -нехай буде анатема! 10Хіба я отим запобігаю ласки у людей чи в Бога? Хіба намагаюся людям подобатися? Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою.
6А вам, брати, наказуємо в ім’я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли. 7Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли, 8ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого. 9Не тому, що не маємо на це права, а тому, щоб дати себе вам за зразок, щоб ви нас наслідували. 10Бо коли ми були у вас, ми вам це наказали: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть. 11Та проте чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, тільки байдикують. 12Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили. 13А ви, брати, не втомлюйтеся добро чинити. 14Коли ж хтось не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, йому на застидження. 15Однак, за ворога його не вважайте, лише напоумте як брата. 16Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким робом. Господь з усіма вами! 17Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні: так пишу. 18Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами!
13А щодо нас, то ми за вас, брати, улюблені Господом, повинні завжди дякувати Богові, що Бог вибрав вас від початку, щоб ви спаслися освяченням Духа і вірою в правду, 14до чого він вас і покликав благовіствуванням нашим, щоб ви придбали славу Господа нашого Ісуса Христа. 15Тож стійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, а чи листовно. 16Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у своїй благодаті втіху вічну й добру надію, 17врадує серця ваші та зміцнить у всякім ділі й добрім слові. 1А втім, молітеся, брати, за нас, щоб Господнє слово ширилося та звеличувалося, як і у вас, 2і щоб ми визволилися від безпутніх та поганих людей, бо не в усіх – віра! 3Господь же вірний і він вас зміцнить, і збереже від злого. 4Ми певні в Господі щодо вас, що те, що ми наказуємо вам, ви чините й далі будете чинити. 5Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість.
1Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього: 2не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, – що день Господній уже настає. 3Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас! Бо спершу настане відступство й виявиться чоловік безбожний, син погибелі, 4той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога. 5Хіба не пам’ятаєте, що коли я був між вами, я говорив вам про це? 6І тепер знаєте, що саме стримує його з’явитись у часі своєму. 7Так, тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. 8І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст своїх і знищить сяйвом приходу свого. 9Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами 10та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. 11І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, – 12щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности.
10коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас. 11Тому молимося за вас повсякчас, щоб Бог наш учинив вас гідними покликання і щоб силою наповнив усю вашу відданість доброті та ділу віри; 12щоб ім’я Господа нашого Ісуса звеличувалось у вас, а ви в ньому, за благодаттю Бога нашого і Господа Ісуса Христа. 1Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа -коли ми зберемось до нього: 2не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, – що день Господній уже настає.
1Павло, Сильван та Тимотей солунській Церкві, що в Бозі, Отці нашім, і Господі Ісусі Христі. 2Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа! 3Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові, як воно й годиться, бо ваша віра зростає вельми й любов кожного з вас усіх до інших збільшується. 4Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. 5То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. 6Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, 7а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, 8у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса. 9Вони зазнають кари, – вічної погибелі, – віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности, 10коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.
14Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.
1Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе.» 6Як і на іншому місці каже: «Ти – священик навіки за чином Мелхиседека.» 7Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність; 8і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, 9і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні, 10і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека.
1Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, 2в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, 3стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. 4Одне бо тіло, один дух, айв одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. 5Один Господь, одна віра, одне хрищення. 6Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.
9Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, 10який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. 11Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите. 12Прохаємо вас, брати: поважайте тих, які серед вас працюють і які над вами в Господі старшують та на розум вас наводять. 13Шануйте їх у надмірі любови за їхню працю. Живіть у мирі між собою. 24Вірний той, хто вас покликав, – він і здійснить це. 25Брати, моліться і за нас! 26Вітайте всіх братів святим поцілунком. 27Заклинаю вас Господом прочитати цього листа всім братам. 28Благодать Господа нашого Ісуса Христа – з вами!
41Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім’я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату, 42бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього. 43Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити, 44підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча. 45Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.” 46Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.” 47Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала. 48Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” 49Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.” 50Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.” 51Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір’ю дитини. 52Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.” 53І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла. 54А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!” 55І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти. 56Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.
1Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги, 2і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати. 3Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте. 4В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу. 5А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.” 6І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди. 7Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих, 8інші – що Ілля явився, а ще інші, – що якийсь пророк із давніх устав з мертвих. 9Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його. 10Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда. 11Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. 12День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.” 13А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.” 14Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.” 15Вони так зробили й усіх розсадовили. 16А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.
2Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось. 3Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях. 4Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. 5Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь. 6Хіба п’ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога. 7Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців! 8Кажу вам: Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. 9Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими. 10І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься. 11Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, 12бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.”
47Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили! 48Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби! 49Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб’ють, а деяких будуть гонити, 50щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, 51від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу! 52Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.” 53І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання, 54чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.
1Тим часом, як зібралася тьма народу, так що одне одного топтало, він почав говорити перш до своїх учнів: “Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства.
42Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати. 43Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах. 44Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.” 45Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! – кажучи це, ти й нас ображаєш.” 46Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.
34Світло твого тіла – твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне. 35Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява. 36Коли, отже, все тіло твоє – світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.” 37Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом. 38Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом. 39Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства. 40Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини? 41Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте.
29Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: “Рід цей – рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони, 30бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду. 31Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона! 32Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони. 33Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність.
14Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.
1О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите. 2Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові. 3Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа. 4Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, – ви б радо терпіли. 5Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»! 6Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
1А про часи та пори не маєте, брати, потреби, щоб до вас писати. 2Самі бо знаєте, що день Господній прийде, як злодій уночі. 3Саме, як говоритимуть: Мир і безпечність, -тоді зненацька злетить на них погибель, як біль на вагітну лоном, – і не уникнуть. 4Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: 5бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. 6Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! 7Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. 8Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння.
1А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, – як ви і живете, – щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти, 4щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили. 7Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. 8Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа. 9А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного, 10і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу. 11Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, – так, як ми були наказали, 12– і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, – і ні в чому не зазнавали нестачі.
9Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом? 10Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі. 11Нехай же сам Бог і Отець наш та Господь наш Ісус вирівняє нашу до вас дорогу! 12А вас нехай Господь примножить і наповнить любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, 13щоб він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма його святими.
20Так! Ви – наша слава й наша радість. 1Тому, не спроможні більше витримати, ми вирішили зостатися самі в Атенах 2і вислали Тимотея, нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі, 3щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля. 4Бо коли ми були між вами, то ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо. 5Ось чому я, не спроможний більше витримати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремним. 6Тепер же, як повернувся до нас Тимотей від вас і приніс нам добру звістку про віру та любов вашу, а й що завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас, 7то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри; 8ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі.
26Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. 27Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. 28Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!” 29Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. 30Ісус же спитав його: “Як тобі на ім’я?” “Легіон!” – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. 31І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. 32А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. 33Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. 34Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. 35І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі – і злякались. 36Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. 37Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. 38А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: 39“Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
23Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає. 24Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. 25І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. 26І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.”
14Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди. 15Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.” 16Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба. 17А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде. 18Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, – як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів. 19Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями. 20Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство. 21Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. 22Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. 23Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
9Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. 10Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. 11Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? 12Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона? 13Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”