З Різдвом Христовим

Христос Рождається! Славімо його!
Такі вітання зазвучали від 7 січня, свята Різдва Христового. Святкування наших прихожан розпочалися із Великого Повечір’я, а перед Святою Літургією пластуни міста передали нам символічний “Вифліємський вогник миру”. Нехай він зігріває наші душі і оселі! З Різдвом Христовим! 

 

 

Пропонуємо вашій уяві фото вручення “Вифліємського вогника миру” та привітання з Різдвом Христовим.

Привітання Блаженнішого Святослава з Різдвом Христовим

 

 

Проповідь Блаженнішого Святослава на свято Різдва Христового

 

 
Різдвяне послання архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Василія Семенюка на 2021 Рік Божий

Відкрити »

Преосвященні владики, всесвітліші і всечесніші отці, преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та всієї нашої митрополії!

«З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог» (З великого Повечір’я Різдва Христового).

Христос рождається! Славіте Його!

У цю світосяйну різдвяну ніч линьмо думками до подорожі Марії та Йосифа в околиці Вифлеєму, де відбулося Різдво нашого Спасителя. Вони вирушили у цю мандрівку, щоби сповнити наказ цісаря Августа щодо перепису. Напевно, були свідомі можливих труднощів, небезпек чи невигод, які спіткали б їх у цьому місці непевності. Знали, що там не зможуть покластися на рідних, друзів чи знайомих. Опинилися серед чужих людей. Наша колядка описує ці випробування Святої Родини такими словами: «Пішли ген за місто у яскиню темну, Де Марія Діва клякнула на землю» (Коляда «Хто там по дорозі»). Розповідь євангелистів підтверджує їхні побоювання. Не знаходять місця в заїзді, усі їм відмовляють, сповняються їхні найгірші сподівання. Незважаючи на це, вони не тратять душевного спокою і рівноваги, знаючи що Господь є з ними, а вони сповнюють Його волю: «Се раба Господня, – стала говорити, – Хочу Твою волю, Господи, сповнити» (Коляда «Хто там по дорозі»). Марія і Йосиф засвідчують готовність віддатися Божій волі та готовність на втручання Бога у їхнє життя.

На перший погляд, Бог послуговується випадковими особами, які в той самий час є його посланцями: ангелами, пастушками, мудрецями. Саме вони стали свідками народження Його Сина та немовби асистують цьому народженню. Бог через них ніби хоче сказати: «Я маю набагато більше можливостей,  аніж ви можете собі уявити».

Навіть після народження Спасителя випробування для Марії та Йосифа не припиняються. Попереджений у сні ангелом, Йосиф бере Марію з Ісусом та вирушає до Єгипту(Мт. 2,14). Втеча в Єгипет стає для них новою непевністю, але одночасно шляхом спасіння, тому що Господь вустами ангела наказує Йосифу бути там, «доки я тобі не скажу» (Мт. 2,13). Бог є їхньою єдиною надією, а також і тим, хто поруч з ними у цій подорожі.

Дорогі у Христі! У рік, що минув, ми відчували багато страхів чи були свідками неспокою і тривоги рідних та близьких нам людей, що були наслідком непевності, пов’язаними з реаліями пандемії. Не раз доводилося чути нарікання на осіб, відповідальних за безпеку, чи на цілі інституції. Одночасно ми розуміли, що не маємо надійних засобів та гарантій, щоб убезпечити себе чи близьких нам людей від очевидних загроз. Але чи були ми готовими на несподіване втручання Бога в наше життя? Чи були готові несподівано прийняти Божу допомогу від його неочікуваних посланців? А Марія та Йосиф були готовими! Вони були проповідниками надії.

Народженням Свого Сина у вифлеємській печері Бог передусім нам хоче сказати найголовніше: «Я – поруч, я близько, я біля тебе». Ми завжди можемо розраховувати на Нього та Його поміч. Станьмо проповідниками не відчаю, а надії, не страху, а звитяги – бо Бог є з нами.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні хочу єднатися з вашою парафіяльною спільнотою, щоби спільно заспівати гімн надії: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог» ((З великого Повечір’я Різдва Христового). Протягом усієї історії спасіння Бог наближався до людини. Він став ближчим через слугу свого Мойсея, що був прообразом Месії, який має спасти людський рід. Він говорив через пророків, які звіщали майбутнє діяння Боже. Але ніколи Бог не наближався настільки до людини, як через народження Свого Єдинородного Сина. Господь наш Ісус Христос залишається найпереконливішим свідченням близькості Бога до кожного з нас.

Нехай Він стане по-справжньому близьким нам цієї різдвяної ночі. Нехай Він буде поруч з усіма, що страждають і зносять терпіння; поруч з нашими медиками, які підтримують хворих, даруючи полегшення своїми професійністю та співчуттям; поруч з нашими воїнами, що боронять наш спокій; поруч з усіма знедоленими воєнним лихоліттям; поруч з братами і сестрами, які силою обставин знаходяться на чужині; поруч з літніми та немічними особами, усіма, хто страждає та потребує Божої підтримки. Зичу всім вам веселих Різдвяних свят та проголошую правду про близькість Бога до людини, прославляючи новонародженого Ісуса нашою колядою: «Бог Предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоб спасти люд свій весь І утішився». (Коляда «Бог Предвічний народився»).

Христос Рождається! Славіте Його!

+Василій СЕМЕНЮК,

архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський

Різдвяне послання преосвященного владики Івана, єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ

Відкрити »

Всесвітліші і всечесніші отці! Преподобні ченці і черниці! Возлюблені в Христі брати і сестри!

Бог предвічний, Слово Боже, один із Тройці, Премудрість Божа, Христос рождається! Славімо Його!

Славімо Христа чистими серцями, незлобними устами та відкритими з подивом очима. Різдво Христове предивне, це справді «дивная новина», як каже наша коляда, тому і має викликати у нас добрий подив. Літургійні тексти нашої Церкви ще задовго до Різдва починають вводити нас у подив, приписуючи зокрема подив з приводу Христового зачаття і родження Пресвятій Богородиці та св. Йосифові. В одній зі стихир Вечірні звертаємось так до Богоматері: Припадь, Мати, як рабиня, і, поклонившись, промов до Того, Кого Ти в обіймах тримаєш: Як то Ти зачався і як зріс у мені, Спасителю мій і Боже? Бачимо з тексту, отже, що Пресвята Діва дивується зачаттю в Ній та зросту в Її утробі Бога-Спасителя. І справді, як було Їй не дивуватися і не подивляти? Адже ніколи не бувало подібного зачаття дитини та й не буде. Чи могла пояснити собі Богоматір слова архангела про силу Всевишнього, виречені у день Благовіщення? Мабуть ні, але могла їх подивляти. І подивляла. Також святий Йосиф подивляв Різдво Христа від повіреної йому Невісти.

Літургійний текст Вечірні так каже про це: Прийдіть, визнавці Христа, побачимо чудо, що дивує й перевищає всякий розум, і, побожно оспівуючи, з вірою поклонімся! Сьогодні до Вифлеєму приходить вагітна Діва, щоб родити Господа, хори ж ангельські супроводжають Її. Бачивши це Йосиф, з нею заручений, виголошує: Що це за таємниця дивна на Тобі, Діво, і як Ти маєш родити, не знаючи мужа? Якщо незбагненним було зачаття та Різдво Христове для Діви-Матері, то скільки більше було усе це незбагненним та предивним для Її обручника. І якщо Богоматері важко було осягнути Гавриїлове благовіщення, то скільки більше це важко було для святого Йосифа. Але подив Пресвятої Діви та святого Йосифа не був подивом, що відкидає, заперечує непояснювану дійсність. Це був добрий подив великими ділами Божими. Подив, який захоплює людський дух і подих. Подив, який приймає незбагненне як правдиве та дійсне.

Вслід за Пресвятою Богородицею та святим Йосифом і ми покликані здивуватися Божим благоволінням до нас, Його дуже глибоким сходженням, Його великим умаленням. На воскресній Вечірні третього гласу співаємо: Як нам не дивуватися, Всечесна, Твоєму Богочоловічому родженню? Бо Ти, Всенепорочна, не знавши мужа, породила тілесно без батька Сина, зродженого в вічності від Отця без матері, що не зазнав ніякої зміни чи змішання, чи розділу, але в цілості зберіг прикмети обох природ (з догмату). Справді, хіба можна не дивуватися Різдвом Христовим? Хіба можна не подивляти, що Дитя зачалося лише від Невісти, без участі чоловіка, і що ця предивна Невіста не втратила дівицтва у родженні, і що Той, Кого Вона породила, перевищує Її в усьому, будучи Вічним, Незбагненним, Всевишнім, а водночас в усьому повірений Її опіці, будучи малим, дуже ніжним та вразливим? Хіба можна не подивляти, що Бог став людиною заради людей? Що Бог і людина поєднані в особі немовляти? Що Син Божий, Єдинородний від Отця, не зазнавши зміни по Божеству, поєднав в собі Божество з людськістю, і не змішав їх? Хіба не предивно, що один із Тройці від часу, коли зачався у лоні Діви, завжди перебуває людиною і завжди перебуватиме, ніколи відтоді не розділяючи у собі Божество і людськість?

Направду Різдво Христове – «дивная новина». Тож спішімо його подивляти, його співати, його торжествувати, ним радіти. Спішімо думати про це предиво, хоч і не можемо його осягнути. Спішімо знаходити в ньому Боже благовоління та величчя, хоч і не можемо його висловити. Спішімо святкувати його в правді, хоч і

не вміємо зглибити всю його правду. Спішімо своїм нутром побачити Христа як дитину пелюшками вповиту і як Того, Хто підтримує долонею створіння та Якого безперестанно оспівують ангели, як життєдавця Господа, що спасає рід наш (з стихири Вечірні).

Нехай святе Різдво Господа і Спаса нашого – це справжнє Боже предиво – наповнює життя усіх вас, дорогі Христолюбці, правдою, красою, величчям, благоволінням, мудрістю, миром, радістю, вдячністю, любов’ю та добрим подивом.

Благословення Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі, нехай перебуває над вами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків (пор. Еф 1, 3)!

Христос Рождається! Славімо Його!

+ Іван (Кулик),

Єпископ Кам’янець-Подільський