Житіє преподобного отця нашого Лева, єпископа Катанського

Тропар, гл. 4: Правилом віри і образом лагідности,* учителем повздержности явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина.* Ради цього придбав Ти смиренням високе, убогістю – багате,* отче, священноначальнику Леве.* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

Кондак, глас 4: Світильником превеликим церква тобою втішається, всеблаженний, ясніше від сонця сіяючим. Її, як приснопам’ятний, молитвами твоїми збережи непереможною, блаженний, і незаплямлену жодними єресями.

Святий був родом з околиць Равени, поблизу Риму. Посвятившись цілковито служінню Богові, став він єпископом міста Катани, в Сицилії (в тому місті спочили мощі святої дівомучениці Агафії). Владика був справжнім отцем для бідних і сиріт, він відзначався незвичайною святістю життя, тяжкими постами і духом молитви, так, що Бог наділив його силою творити чуда. Оповідають, що він здолав одного чародія на ім’я Іліодор, відступника від віри, який, з допомогою диявола, чинив різні пакості. Хоч цісарський суд кілька разів виносив йому смертний вирок, та завдяки своїм чародійським штучкам він завжди якось викручувався. Коли під час богослуження в церкві Іліодор став чарувати, то святий Лев зв’язав його своїм омофором, вивів на середину міста, наказав запалити великий вогонь, сам став з чародієм посеред полум’я і не відпускав Іліодора доти, доки той не згорів геть-чисто, а святий вийшов з вогню цілком неушкоджений. Сталося це 780 р. За молитвами святого Лева сліпі повертали свій зір, біснуваті звільнялися від злого духа, а поганські ідоли падали від одного лиш його слова. Після смерти святого, а помер він у глибокій старості, чуда не припинялися і при його мощах. Тіло його поховали у церкві святої Лукії, яку він побудував, а з мощей святого стало витікати благовонне цілюще миро.

 

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013