Святого преподобного Аліпія Стовпника

 

Тропар, глас 4: Страшним і неприступним явився єси для бісів воістину, вражаючи їх священними твоїми молитвами і далеко відганяючи напади пристрастей постом і вагаючимся був ти, всеблаженний, непорушною підтримкою, Аліпіє преподобний, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Кондак, глас 8: Як чеснот причину і посників окрасу, Церква славить тебе днесь і оспівує, Аліпіє: молитвами твоїми подай тим, які почитають з любов’ю подвиги твої і боротьбу, лютих прогрішень ізбавлення, як імені свого гідний.

Преподобний Аліпій (“безпечальний”) був родом з Адріанополя Пафлагонського. Побожна матір, овдовівши, віддала його під опіку єпископа Теодора, і святість юнака засяяла світлом незвичайним. Аліпій, висвячений на диякона, потай покинув місто і поселився в одній поганський гробниці, в місцині, яку всі минали, бо боялися нечистих духів. Над гробницею на стовпі стояв поганський пам’ятник, але святий Аліпій скинув його і поставив замість нього хрест. Коли через кілька років такого прихованого життя він поборов усі спокуси, тоді вийшов на стовп і прожив на ньому п’ятдесят три роки. Невдовзі до святого став горнутися народ, а Господь прославив його силою творити чуда. З часом при його стовпі постали два монастирі, чоловічий і жіночий, в якому жили і померли його мати та сестра Марія.

За тринадцять років до смерти ноги преподобного Аліпія покрилися такими ранами, що він уже не міг стояти, а лиш лежав на одному боці. Страшні болі переносив дуже терпеливо, а коли учні хотіли його повернути на другий бік, то він не дозволив цього. Помер святий на сто дев’ятнадцятому році життя, у 632 р. Господь прославив мощі його силою оздоровляти хворих.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013