Послання Апостола Павла до Римлян 9:6-19

6Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля – ізраїльтяни; 7і не тому, що нащадки Авраама – всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», 8тобто, не тілесні діти – то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. 9Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» 10Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; 11коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, – щоб постанова Божа була за вибором, 12не від діл, але від того, який кличе, – їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» 13Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» 14Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! 15Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» 16Отже це – не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. 17Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.» 18Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. 19Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»