Послання Апостола Павла до Римлян 10:11-11:2

11Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.» 12Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; 13бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.» 14Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? 15І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» 16Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» 17Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. 18Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж – «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» 19І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» 20А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.» 21До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.» 1Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина. 2Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?