Послання Апостола Павла до Римлян 13:11-14:4

11Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. 12Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! 13Їхнє горло – гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами. 14Уста у них прокльонів повні і гіркоти. 15Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. 16На їхніх дорогах злидні і руїна. 17Вони не відають дороги миру. 18Немає Божого остраху у них перед очима.» 19Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, 20бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається. 21Тепер же без закону з’явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками; 22справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. 23Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, 24і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: 25якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, 26за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, – щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса. 27Де ж тоді хвальба? Вона виключена. – Яким законом? Діл? Ні, але законом віри. 28Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону. 29Хіба Бог – тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган, 30бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру. 31То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо. 1Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом? 2Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом. 3Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання. 4Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;