Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 14:6-19

6А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об’явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки? 7Так само воно і з бездушними речами, що дають звук, чи то сопілка, а чи то цитра: коли не видають із себе різних звуків, як розпізнавати, що грається на сопілці чи на гуслах? 8Якже сурма лунає невиразно, хто приготується до бою? 9Отак воно і з вами: коли ваша мова не має в собі ясних слів, як зрозуміти те, що ви говорите? Ви будете на вітер говорити! 10Є їх чимало, тих усіляких мов на світі, і ні одна з них не позбавлена значення. 11Та коли я не розумію значення слів, я буду тому, хто говорить, чужинцем, і той, хто говорить, буде мені чужоземцем. 12Тим то й ви – коли вже так їх прагнете, отих духовних дарів, – старайтеся їх мати подостатком на збудування Церкви. 13Тож, хто говорить мовами, хай молиться, щоб умів вияснити. 14Бо коли я молюся мовами, дух мій молиться, а розум мій без плоду. 15Що ж, отже, робити? Буду молитися духом, а й розумом буду молитись. Буду співати духом, а й розумом буду співати. 16Інакше бо, коли благословлятимеш духом, – то як проста людина скаже «Амінь» на твою подяку, коли вона не знає, що ти кажеш? 17Ти гарно дякуєш, та другий тим не повчається. 18Дякую Богові моєму, що я більш усіх вас мовами говорю; 19але в Церкві волію п’ять слів розумом моїм сказати, щоб навчити й інших, ніж десять тисяч слів мовами.