Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 14:26-40

26Що ж, брати? Коли ви сходитеся, а той має пісню, той навчання, той об’явлення, той мову, той пояснення – все хай буде для збудування! 27Коли хтось говорить мовами, нехай буде їх двоє, а щонайбільше троє, і нехай один пояснює, і то по черзі. 28Коли ж немає кому пояснити, нехай мовчить у церкві; нехай собі й Богові говорить. 29Щождо пророків, то нехай двох або трьох говорить, інші ж хай розсуджують. 30А як комусь з присутніх дано об’явлення, хай він перший мовчить. 31Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчились і всі були підбадьорені. 32Духи пророків коряться пророкам, 33бо Бог є Бог не безладу, а миру. Жінки ж, як у всіх церквах святих, 34нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35Коли хочуть чогось навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків: бо непристойно в церкві жінці говорити. 36Хіба то від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних тільки прибуло? 37Якже комусь здається, що він пророк або має якийсь духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу, -це заповідь Господня. 38А коли хтось її не знає, то й він не знаним буде. 39Тому, брати мої, прагніть пророкування, і говорити мовами не бороніте, 40але все нехай діється пристойно й докладно.