Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 11:5-21

5Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»! 6Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали. 7Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, – вам бо проповідував даром Євангелію Божу? 8Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити. 9І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі. 10Як істина Христова, що в мені, – цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських! 11Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає. 12А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться. 13Оті бо – то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових. 14Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла. 15Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми. 16Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися. 17Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися. 18Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися, 19бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні! 20Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об’їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б’є вас в обличчя! 21На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, – говорю мов безумний! – я також можу її виявити.