Друге Послання Апостола Павла до Корінтян 11:31-12:9

31Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. 32В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; 33та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук.
1Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. 2Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. 3І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – 4був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. 5Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. 7А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. 8Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, 9та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.