Послання Апостола Павла до Филип’ян 4:10-23

10Я вельми зрадів у Господі, що ваші старання про мене знову нарешті ожили, – ви про те старалися, та нагоди вам бракувало. 11Я кажу це не тому, що терплю злидні, бо я навчився задовольнятись тим, що маю. 12Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. 13Я можу все в тому, хто укріплює мене. 14Однак, ви все ж таки зробили добре, що взяли участь у моїй скорботі. 15І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби. 17Не те, щоб я шукав дарів, я бо шукаю плоду, що множиться на вашу користь. 18Я одержав усе, і маю надто. Мені доволі всього, відколи я дістав від Епафродита вашу милостиню, – пахощі солодкі, жертву приємну, Богові вгодну. 19За те мій Бог виповнить усі ваші потреби, за багатством своїм, у славі, у Христі Ісусі. 20А Богові й нашому Отцеві слава на віки вічні! Амінь. 21Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зо мною. 22Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому. 23Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з духом вашим! Амінь.