Послання Апостола Павла до Євреїв 6:13-20

13І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, 14кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» 15І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 16люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. 17Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, 18щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, 20куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.