Послання Апостола Павла до Євреїв 9:8-10,15-23

8Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет. 9Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить. 10Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення. 15Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб – після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту – вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. 16Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. 17Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. 18Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю. 19Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, 20кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» 21Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю. 22Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає. 23Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих.