Послання Апостола Павла до Євреїв 10:1-18

1Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога. 2Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів? 3Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи, 4бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи. 5Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. 6Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. 7Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» 8Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: 9«Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге. 10Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди. 11Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити. 12Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога, 13чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги. 14Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються. 15Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже: 16«Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх. 17Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.» 18А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи.