Послання Апостола Павла до Євреїв 10:35-11:7

35Не покидайте, отже, цього вашого довір’я, бо воно має велику нагороду. 36Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. 37Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. 38А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому. 39Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу. 1Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих. 2Через неї предки були добре засвідчені. 3Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. 4Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє. 5Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові. 6Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають. 7Вірою Ной, повчений об’явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.