Послання Апостола Павла до Євреїв 11:8,11-16

8Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав , узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. 11Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. 12Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. 13У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі». 14А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини. 15І якби вони пам’ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися. 16Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.