Послання Апостола Павла до Євреїв 11:9-10,17-23,32-40

9Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. 10Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.  17Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, 18до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство», 19думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. 20Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. 23Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. 32І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.