Послання Апостола Павла до Євреїв 11:24-26,32-12:2

24Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; 25волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, 26бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.  32І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, 33що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, 34силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. 35Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. 36Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; 37їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; 38вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. 39І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, 40бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.
1Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.