Діяння Апостолів 14:6-18

6вони, збагнувши це, втекли в міста Лікаонські, Лістру та Дербу й околицю, 7і там звіщали Євангелію. 8У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити. 11Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв свій голос, гукаючи по-лікаонському: «Боги в людській подобі зійшли до нас.» 12І назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, бо цей мав провід у слові. 13І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14Довідавшись про це апостоли, Варнава та Павло, роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи: 15«Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них, 16який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, добро творячи, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця ваші!» 18Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.