Діяння Апостолів 16:16-34

16Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» 18Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов. 19Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. 20Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.» 22І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками; 23завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. 24Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди. 25Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх. 26Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися. 27Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали. 28Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!» 29І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі; 30а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?» 31Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.» 32І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. 33А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. 34Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.