Послання Апостола Якова 1:1-18

1Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт! 2Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. 3Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, 4за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. 5Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. 6Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. 7Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; – 8людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. 9Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, 10а багатий – пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. 11Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне. 12Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять. 13Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого; 14кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. 15А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, – породжує смерть. 16Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману. 17Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни. 18Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.