Перше послання Апостола Івана 2:7-17

7Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули. 8Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. 9Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. 10Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. 11Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі. 12Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени. 13Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. 14Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого. 15Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; 16бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу. 17А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.