Послання Апостола Павла до Римлян 4:13-25

13Бо ж не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, – 14бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: 15закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу. 16Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, 17як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.» 18Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!» 19Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло – було ж йому яких сто років – і на завмерле лоно Сари. 20Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж – скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, 21зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати. 22Тому і пораховано йому це за оправдання. 23І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому, 24але й про нас, яким віра порахується, – нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, 25що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.