Послання Апостола Павла до Римлян 8:22-27

22Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. 23Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, 24бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? 25Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. 26Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. 27А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.