Числа (продовження)

повернутися на початок

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36

 

19. Руда ялівка 1-10; занечищення від дотику до мерця 11-22

1Промовив Господь до Мойсея і до Арона:
2“Ось установа закону, що заповідає Господь: Скажи синам Ізраїля, щоб привели до тебе руду ялівку без хиби, без ніякого ґанджу, що не було ще ярма на ній.
3І віддасте її священикові Єлеазарові, а він виведе її геть за табір, і заріжуть її перед ним.
4І візьме Єлеазар священик собі на палець її крови й покропить сім разів на передній бік намету зборів.
5А потім спалять ялівку на його очах: шкуру, м’ясо й кров спалять із калом її.
6Далі візьме священик кедрового дерева, іссопу й кармазину та й кине всередину до багаття, де горітиме ялівка.
7І випере священик свою одіж і вимиється у воді, а потім можна буде йому ввійти до табору, проте він буде нечистий до вечора.
8І хто палив ялівку, випере свою одіж у воді, вимиється у воді, та буде нечистий до вечора.
9Попіл же з ялівки збере який-небудь чистий чоловік та й висипле його за табором на чистому місці, і зберігатимуть його для громади синів Ізраїля, на воду для очищення, бо то жертва за гріх.
10Хто збирав попіл з ялівки, випере свою одежу – і буде нечистий до вечора. Це буде синам Ізраїля й приходневі, який перебуває поміж ними, віковічна установа.
11Хто доторкнеться до мерця, до трупа якої-небудь людини, буде нечистий сім день;
12він очиститься тією водою третього й сьомого дня, і буде чистий; а коли не очиститься третього й сьомого дня, не буде чистий.
13Кожен, хто доторкнеться до мерця, до трупа якої-небудь людини, що вмерла, і не очиститься, той осквернив житло Господнє і мусить бути викорінений з Ізраїля; бо він не був окроплений водою очищення, він, отже, буде нечистий – нечистота його ще на ньому.
14Ось закон: коли хтось умре в шатрі, то кожен, хто ввійде в шатро, і кожен, хто є в ньому, сім день буде нечистий.
15Усяка відкрита посудина, на якій нема прив’язаної покришки, буде нечиста.
16Кожен, хто в полі торкнеться вбитого мечем чи мерця (що сам умер), чи людських костей, чи гробу, буде сім день нечистий.
17І для такого нечистого візьмуть попелу з жертви, спаленої за гріх, і наллють на нього в посудину свіжої води.
18Хто чистий, візьме іссопу, вмочить у воду та й покропить шатро і все начиння, і всіх людей, що там будуть, і того, хто торкнеться костей чи вбитого, чи просто мерця, чи гробу.
19Чистий окропить нечистого третього й сьомого дня; і коли він його сьомого дня очистить, той випере свою одежу, вимиється у воді й стане ввечері чистий.
20Людина ж, що стане нечиста і не очиститься, буде викорінена з-поміж громади, вона бо осквернила святиню Господню: водою очищення її не окроплено, вона нечиста.
21Це буде для них віковічною установою; і хто кропитиме водою очищення, випере свою одіж, і хто торкнеться очищаючої води, буде нечистий до вечора.
22Усе, до чого нечистий торкнеться, стане нечисте; і хто до нього доторкнеться, буде нечистий до вечора.”

20. Смерть Марії, сестри Мойсея 1; вода із скелі 2-13; перехід черед Едом 14-21; смерть Арона 22-29

1Сини Ізраїля прийшли цілою громадою у Сін-пустиню першого місяця, і народ зупинився у Кадеші. Там умерла Марія, і там її поховано.
2А що не було води для громади, зібрались вони проти Мойсея та Арона,
3і став народ сваритися з Мойсеєм та промовляти: “Ох, коли б ми були померли, як то повмирали брати наші перед Господом!
4І навіщо привели ви громаду Господню в оцю пустелю, – щоб і нам тут загинути, і скотині нашій?
5І навіщо вивели ви нас із Єгипту, -щоб завести нас в оце погане місце, де нема ні землі на сівбу, ні смоковниць, ні винограду, ні гранатів, ні питної води.”
6Пішли отож Мойсей та Арон від громади в намет зборів і впали обличчям до землі; і з’явилась їм слава Господня.
7І сказав Господь до Мойсея:
8“Візьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і на очах їхніх промовите до скелі, і вона дасть вам воду; виведете їм воду зо скелі, і напоїш громаду та їхню скотину.”
9Узяв Мойсей жезло з-перед Господа, як він повелів йому.
10І зібрав Мойсей з Ароном громаду перед скелею, і сказав їм: “Слухайте, ворохобники, чи добудемо вам із цієї скелі воду?”
11І звів Мойсей руку і вдарив жезлом об скелю двічі; і линула сила води, і напилася громада й скотина.
12Господь же сказав Мойсеєві та Аронові: “За те, що ви не вірили мені, коли треба було показати мою святість в очах Ізраїля, не введете ви цю громаду в землю, що її я дав їм.”
13Це вода Меріва, де сини Ізраїля ремствували на Господа, і він явив їм свою святість.
14Мойсей же вислав посланців з Кадешу до едомського царя, щоб ті сказали: “Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усі прикрості, що нас спіткали;
15як батьки наші спустилися в Єгипет, і як ми жили в Єгипті довгий час, і яке лихо єгиптяни заподіяли нам та батькам нашим;
16і як закликали ми до Господа, і він почув наш голос, і зіслав янгола, і вивів нас із Єгипту; і ось тепер ми у Кадеш-місті, що на самій твоїй границі.
17Дозволь нам, будь ласка, пройти через твою землю. Не будемо ми йти ні полями, ані виноградниками, і не питимемо води з криниць; ми перейдемо царським шляхом, не звертаючи ні направо, ні наліво, аж поки не перейдемо через твої границі.”
18Та Едом відказав йому: “Не перейдеш ти в мене, а то з мечем вийду проти тебе.”
19Сини ж Ізраїля повідали йому: “Ми битим шляхом підемо, а коли питимемо воду, чи то ми, а чи скотина наша, заплатимо тобі за неї; нічого іншого не хочемо, як тільки пішки пройти.”
20Та він відповів: “Не перейдеш!” І вийшов Едом проти нього з силою озброєного люду.
21Отак затявсь Едом і не дав Ізраїлеві перейти через свою землю; і звернув Ізраїль набік від нього.
22Рушили сини Ізраїля з Кадешу та й прийшли цілою громадою до Гор-гори.
23Господь сказав Мойсеєві та Аронові під Гор-горою, що на границі Едом-землі:
24“Арон мусить прилучитись до свого народу, бо він не ввійде в землю, що я віддав синам Ізраїля, за те, що ви спротивились моєму велінню при водах Меріви.
25Візьми Арона та Єлеазара, його сина, і виведи їх на Гор-гору.
26Зніми з Арона його шати й вдягни в них Єлеазара, його сина; Арон же приєднається до вмерлих, умре там.”
27І вчинив Мойсей так, як заповідав Господь; зійшли вони на Гор-гору перед очима всієї громади.
28Зняв Мойсей з Арона його шати та й вдягнув у них Єлеазара, сина його. І вмер Арон там на верху гори, а Мойсей спустився з гори з Єлеазаром.
29Коли ж уся громада побачила, що Арон помер, заходився плакати за ним увесь дім Ізраїля аж тридцять днів.

21. Знищення Ханаану 1-3; мідяний змій 4-9; Зайордання 10-20; погром аморіїв 21-32; цар Ог башанський 33-35

1Прочув Ханаан, цар арадський, який жив у Негеві, що Ізраїль іде Атарім-шляхом, то став з ним до бою й полонив декого з них.
2Тоді Ізраїль обрікся Господеві, кажучи: “Якщо віддаси народ цей у мої руки, то я віддам міста їхні на цілковите знищення.”
3Вчув Господь голос Ізраїля та й віддав ханаанян в його руки, і він знищив їх та їхні міста. І названо те місце Хорма.
4І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі,
5і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, – щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”
6Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
7Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.
8Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”
9І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.
10Вирушили сини Ізраїля далі в дорогу та й отаборилися в Овоті.
11Рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-га-Аварім, у пустелі, що перед Моавом на схід сонця.
12Звідтіль же знялися й отаборилися над потоком Зеред.
13Двигнувшися звідти, стали табором на другому боці Арнона, що в пустелі, яка виходить із краю аморіїв; бо Арнон то границя Моава, між моавитянами та аморіями.
14Тим то й сказано у книзі воєн Господніх: Вагев біля Суфа й долина Арнона,
15і схил долин, що простягається аж до Ар та спирається об границі Моава.
16А звідти рушили до Бееру; це той колодязь, про котрий казав Господь Мойсеєві: “Збери народ, дам їм воду.”
17Тоді то Ізраїль заспівав таку пісню: Угору вода з криниці, приспівуйте їй.
18Криниця, що копали дуки, князі народу рили берлом та жезлами. – 3 пустині ж двигнулися до Маттани.
19А з Маттани у Нахлієл, з Нахлієлу до Бамоту;
20з Бамоту в долину, що на полях Моава до верху Пізга, який височіє над сухим степом.
21І вислав Ізраїль посланців до Сихона, аморійського царя, щоб сказали вони:
22“Дозволь мені перейти через твою землю; не будемо звертати ні на поля, ні на виноградники, не питимемо води з колодязів; головним шляхом ітимемо, аж поки не вийдемо поза твої границі.”
23Та не дозволив Сихон Ізраїлеві перейти через свою землю; зібрав він увесь люд свій та й вийшов проти Ізраїля в пустелю, а прибувши до Ягци, заходився воюватися з Ізраїлем.
24Та Ізраїль посік його мечем і посів його землю від Арнона до Яббока, аж до аммоніїв; Язер бо був границею аммоніїв.
25І здобув Ізраїль усі міста оті й оселився в них: у Хешбоні та в усіх приналежних до нього місцевостях.
26Бо Хешбон був містом Сихона, аморійського царя; і цей бився з попереднім моавським царем та й забрав у нього всю землю до Арнона.
27Тим то й співають: Увійдіте до Хешбона, віщі! Хай буде відбудований, нехай постане знову місто Сихона;
28бо вийшов вогонь із Хешбона, з міста Сихона пожежа, та й пожерла міста Моава, поглинула узвишшя над Арноном.
29Горе тобі, Моаве! Пропав ти, народе Кемоша! Видав синів своїх він на поталу, дочок своїх у неволю Сихонові, цареві аморіїв.
30Але на них ми ринулись, і загинув Хешбон, пропав Дівон, зруйнували ми все аж до Нофи, що близько лежить коло Медви.
31– Отак осівсь Ізраїль у землі Аморійській.
32Мойсей послав на розвідини до Язеру; і здобули вони приналежні до нього села та й вигнали аморіїв, що там були.
33Потім завернули й пішли вгору шляхом до Башану. Та вийшов проти них Ог, цар башанський, сам він та ввесь люд його, воюватися з ними біля Едреї.
34Сказав Господь Мойсеєві: “Не бійся його, бо я віддав у твої руки його й увесь народ його й увесь край його і зробиш із ним те, що зробив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.”
35І повбивали вони його та синів його й увесь народ його, тож не лишився ні один із них живий; і здобули його країну.

22. У степах Моава 1; Балак та Валаам 2-41

1Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.
2Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.
3Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.
4І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об’їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об’їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.
5Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.
6Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”
7І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.
8Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.
9Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”
10Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:
11ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”
12І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”
13Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”
14Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”
15Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.
16Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.
17Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”
18Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.
19Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”
20Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”
21Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.
22Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.
23Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.
24Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.
25Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.
26Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.
27Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.
28Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б’єш мене вже втрете?”
29І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”
30А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.
31Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.
32Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.
33Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”
34І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”
35А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.
36Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.
37І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”
38А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля – промовляти що-небудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”
39Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.
40Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.
41Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.

23. Перше та друге благословення Валаама Ізраїлеві

1І каже Валаам до Балака: “Споруди мені тут сім жертовників і напоготов семеро бичків та семеро баранів.”
2Вчинив Балак, як повелів Валаам, і принесли Балак з Валаамом по бичкові й по баранові на кожному жертовнику.
3І каже Валаам до Балака: “Стань біля твого всепалення, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, тож те, що покаже він мені, оповім тобі.” І пішов собі на голий верх гори.
4Вийшов Бог назустріч Валаамові; Валаам і каже до нього: “Приготував я сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.”
5І вклав Господь в уста Валаамові слова й мовив: “Повернися до Балака та й скажеш йому так.”
6Повернувся він до нього, аж ось він стоїть коло свого всепалення, сам він і всі князі моавські.
7Тож заходився він віщувати та й каже: “З Араму привів мене Балак, цар моавський, із гір, що на сході: Йди, проклени мені Якова, йди, заклени Ізраїля.
8Та як мені проклинати того, кого не прокляв Бог? Як заклинати того, кого Господь не закляв?
9Зверху скелі бачу його я, з високих гір на нього дивлюся. Ось народ, що окремо живе, що не до лічби з людьми іншими.
10Хто порох Якова полічив би? Хто порахував би Ізраїля чвертку? Коли б мені та смертю праведних померти, коли б то кінець мій такий був, як їхній!”
11Отож Балак до Валаама: “Що вчинив єси зо мною? Проклясти ворогів моїх узяв я тебе, ти ж їх благословляєш!”
12Той же відповів: “А хіба я не повинен пильнувати, щоб теє говорити, що Господь мені в уста вклав?”
13Тоді Балак до нього й каже: “Йди зо мною на інше місце; звідти побачиш тільки край народу, усього ж його не побачиш; проклени мені звідти.”
14І вивів його на Чатівницьке поле, на верх гори Пізга, спорудив там сім жертовників і приніс бичка й барана на кожному жертовникові.
15І каже до Балака: “Постій тут коло твого всепалення, а я піду назустріч Богові.”
16Вийшов Бог назустріч Валаамові, вклав йому слова в уста й мовив: “Повернися до Балака та й повідаєш йому так.”
17Повернувсь він до нього, аж ось той стоїть біля свого всепалення, і князі моавські з ним. Балак його й питає: “Що сказав Господь?”
18І став той віщувати й мовив: “Устань, Балаку, слухай, припади вухом до мене, Ціпорів сину!
19Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись. Чи може ж він твердити, а ділом не ствердити? Чи може сказати, а не доказати?
20Тож таке веління благовістити я мушу: він поблагословив, а я не відкличу.
21Бо немає у Якова неправди, гріха на Ізраїлі немає. Госдодь, його Бог, із ним, величний володар у нім перебуває.
22Той Бог, що з Єгипту його вивів, – для нього він мов буйвіл сильний.
23Немає в Якова, нема чарування, не знане в Ізраїлі ворожіння; свого часу буде провіщено Якову та Ізраїлю, що Бог творитиме.
24Ось люд, що встає, неначе та левиця, що зводиться вгору, мов той лев; не ляже він перше, ніж пожере здобич та крови нап’ється з убитих.”
25І каже Балак Валаамові: “Краще вже й не проклинай його. Але й не благослови!”
26Відповів Валаам Балакові, кажучи: “Чи я ж тобі не казав, усе, що промовить Бог, я мушу зробити?”
27Тоді Балак до Валаама: “Ходімо, візьму тебе ще в інше місце. Може ж, Богові буде вгодно, щоб ти прокляв мені його звідти.”
28І взяв Балак Валаама з собою на верхів’я Пеора, що височить понад сухим степом.
29І каже Валаам Балакові: “Споруди мені тут сім жертовників і споготов мені тут семеро бичків та семеро баранів.”
30І зробив Балак, як сказав Валаам, і приніс бичка й барана на кожному жертовнику.

24. Трете благословення Ізраїлеві через Валаама

1Валаам же побачив, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, тож не пішов він уже, як перед тим, назустріч віщуванням, а обернувсь обличчям до пустелі.
2А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий,
3і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима;
4слово того, що чув глагол Божий, що бачить видіння Всемогутнього, що падає і прозріває.
5Що за красні, Якове, намети в тебе, – Ізраїлю, твої оселі!
6Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою.
7Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо.
8Той Бог, що з Єгипту його вивів, – для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває.
9Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, – хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.”
10Запалав Балак гнівом на Валаама, сплеснув руками та й каже: “Проклясти ворогів моїх я покликав тебе, а ти ось утретє те тільки й робиш, що їх благословляєш.
11Геть забирайся у свій край! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь не судив тобі тую честь.”
12А Валаам і каже до Балака: “Хіба ж я вже посланцям, що ти посилав був по мене, не сказав:
13навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, я не переступив би наказ Господній, не вчинив би щось добре чи лихе з власної волі, а сказав би те лише, що Господь до мене промовив.
14Та ось тепер, коли пускаюсь я в дорогу до мого народу, – ходи, об’явлю тобі, що народ отой зробить із твоїм у майбутньому.”
15І заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, – слово мужа з одкритими очима;
16слово того, який чує глагол Божий, який знає про задуми Всевишнього, який бачив видіння Всемогутнього, що і падає, і прозріває.
17Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета.
18Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, – Ізраїль же зійде вгору.
19Нащадок Якова панувати стане і знищить з міста те, що лишилось.”
20І уздрів він Амалека й заходився далі віщувати, мовивши: “Хоч Амалек і первенець між народами, але загине він навіки.”
21Далі добачив Кенія і знову почав віщувати: “Сильний твій осідок, гніздо твоє лежить на скелі.
22Але Кеній загине, Ашур полонить тебе.”
23І віщим нарешті духом промовив: “Ой горе тим, хто залишиться живий, коли Бог оте здійснить!
24Припливуть від хеттитів судна, підіб’ють Ашура, підіб’ють Евера, тож так само й він навіки загине.”
25Устав Валаам та й пішов собі й повернувся до свого краю. А й Балак пішов своєю дорогою.

25. Розпуста в Ваал-Пеорі 1-5; Пінхас-рятівник 6-9; нагорода йому 10-15; помста 16-18

1Оселивсь Ізраїль у Шіттімі, тож запопався народ блудувати з дочками Моава.
2Закликали вони його на жертви своїм богам, а народ споживав і поклонявся їхнім божищам.
3Ваал-Пеорові піддавсь Ізраїль, тим то гнів Господній запалав на Ізраїля.
4Господь сказав Мойсеєві: “Візьми всіх чільних у народі й повісь їх (на покуту) перед Господом проти сонця, щоб палючий гнів Господній перейшов.”
5І наказав Мойсей суддям Ізраїля: “Кожен з вас нехай повбиває тих з-поміж ваших людей, що пристали до Ваал-Пеора.”
6Та ось приходить один із синів Ізраїля й приводить до братів своїх якусь мідіянку, перед очі Мойсея і перед очі всієї громади синів Ізраїля, що плакали коло входу до намету зборів.
7Побачив те Пінхас, син Єлеазара, сина Арона священика, тож устав він з-посеред громади, вхопив списа в руку,
8пішов слідом за ізраїльським чоловіком у середину шатра й пробив їх обох, ізраїльтянина та жінку, у живіт. І відвернулася пошесть від синів Ізраїля.
9А полягло вже було від неї 24000.
10Господь промовив до Мойсея:
11“Пінхас, син Єлеазара, сина Арона священика, одвернув обурення моє від синів Ізраїля, ревнувавши за мою честь посеред них; тим я не вигубив синів Ізраїля у моїх ревнощах.
12Тож об’яви: Ось я даю йому союз миру,
13що буде йому та його потомству союзом віковічного священства за те, що ревнував за свого Бога й спокутував синів Ізраїля.”
14А ймення вбитого ізраїльтянина, котрого прошито разом з мідіянкою, було Зімрі, син Салу; був він князь батьківського роду Симеоніїв.
15А ім’я забитої жінки мідіянки було Козбі; була вона дочкою Цура, родоначальника одного з племен мідіянських.
16Господь промовив до Мойсея:
17“Киньтеся на мідіян та повбивайте їх,
18вони бо по-ворожому вчинили, підступно обдуривши Пеором та Козбі, дочкою мідіянського царя, сестрою їхньою, вбитою під час мору з-за Пеора.”

26. Новий перепис Ізраїля 1-51; поділ землі 52-56; рід левітів 57-65

1По тому, як мор перейшов, повідав Господь Мойсеєві та Єлеазарові, синові Арона священика:
2“Перелічіть усю громаду синів Ізраїля, від двадцятьох років і старше, за батьківськими домами їхніми, усіх здатних до війська в Ізраїлі.”
3І Мойсей з Єлеазаром священиком зробив їм перегляд у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.
4Від двадцятьох років і вище, як заповідав Господь Мойсеєві. Сини ж Ізраїля, що вийшли з Єгипетської землі, були:
5Рувим, первенець Ізраїля. Сини Рувима: від Еноха – родина Енохіїв, від Паллу – родина Паллуїв.
6Від Хецрона – родина Хецроніїв, від Кармі – родина Карміїв.
7Це родини Рувимлян. Було їх нараховано 43730.
8Сини Паллу: Еліяв.
9Сини Еліява: Немуел, Датан та Авірам; це ті Датан та Авірам, громадські радники, що ворохобилися проти Мойсея в юрбі Кораха, коли повстали були на Господа, –
10земля роззявила свої щелепи й проглинула їх із Корахом; і прибічники його загинули, бо вогонь пожер 250 людей, щоб іншим була наука.
11Сини ж Кораха не загинули.
12Сини Симеона, за родинами їхніми: від Немуела – родина Немуеліїв, від Яміна – родина Ямініїв, від Яхіна – родина Яхініїв,
13від Зераха – родина Зерахіїв, від Шаула – родина Шауліїв.
14Це родини Симеоніїв, 22200.
15Сини Гада, за їхніми родинами: від Цефона – родина Цефоніїв, від Хага – родина Хагіїв, від Шуні – родина Шуніїв,
16від Озні – родина Озніїв, від Ері – родина Еріїв,
17від Арода – родина Ародіїв, від Арелі – родина Ареліїв.
18Це родини синів Гада, числом 40500.
19Сини Юди: Ер та Онан, що вмерли в Ханаан-землі.
20Було ж синів Юди, за родинами їхніми: від Шели – родина Шелаїв, від Переца – родина Переціїв, від Зераха – родина Зерахіїв;
21сини Переца були: від Хецрона – родина Хецроніїв, від Хамула – родина Хамуліїв.
22Це родини Юди, 76500.
23Сини Іссахара, за їхніми родинами: від Толи – родина Толаїв, від Пувви – родина Пувваїв,
24від Яшува – родина Яшувіїв, від Шімрона – родина Шімроніїв.
25Це родини Іссахара, 64300.
26Сини Завулона, за їхніми родинами: від Середа – родина Середіїв, від Елона – родина Елоніїв, від Яхлеела – родина Яхлееліїв.
27Це родини Завулона, числом 60500.
28Сини Йосифа, за їхніми родинами: Манассія та Ефраїм.
29Сини Манассії: від Махіра – родина Махіріїв; а Махір мав Гілеада: від Гілеада – родина Гілеадіїв.
30Це сини Гілеада: від Ієзера – родина Ієзеріїв, від Хелека – родина Хелекіїв,
31від Асрієла – родина Асрієліїв, від Шехема – родина Шехеміїв,
32від Шеміди – родина Шемідаїв, від Хефера – родина Хеферіїв.
33У Целофхада ж, сина Хефера, не було синів, лише дочки; ймення дочок Целофхада: Махла, Ноа, Хогла, Мілка та Тірца.
34Це родини Манассії, 52700.
35Сини Ефраїма, за їхніми родинами: від Шутелаха – родина Шутелахіїв, від Бехера – родина Бехеріїв, від Тахана – родина Таханіїв.
36А ось сини Шутелаха: від Ерана – родина Ераніїв.
37Це родини синів Ефраїма, 32500. Це сини Йосифа, за їхніми родинами.
38Сини Веніямина, за їхніми родинами: від Бели – родина Белаїв, від Ашбела – родина Ашбеліїв, від Ахірама – родина Ахіраміїв,
39від Шуфама – родина Шуфаміїв, від Хуфама – родина Хуфаміїв.
40Були ж у Бели сини: Ард і Нааман; від Арда – родина Ардіїв, від Наамана – родина Нааманіїв.
41Це сини Веніямина, за їхніми родинами, 45600.
42Це сини Дана, за їхніми родинами: від Шухама – родина Шухаміїв; це сини Дана, за їхніми родинами.
43Усіх їх числом 64400.
44Сини Ашера, за їхніми родинами: від Їмни – родина Їмніїв, від Їшві – родина Їшвіїв, від Брії – родина Бріїв.
45Сини Брії: від Хевера – родина Хеверіїв, від Малкієла – родина Малкієліїв.
46А ім’я дочки Ашерової було Сераха.
47Це родини Ашера, числом 53400.
48Сини Нафталі, за їхніми родинами: від Яхцела – родина Яхцеліїв, від Гуні – родина Гуніїв,
49від Ецера – родина Ецеріїв, від Шіллема – родина Шіллеміїв.
50Це сини Нафталі, за їхніми родинами, 45400.
51Оце сини Ізраїля, що їх нараховано 601730.
52Господь промовив до Мойсея:
53“Між оцими мусить бути поділена земля у спадщину, за числом імен.
54У кого більше душ, тому даси більшу спадщину, а в кого менше, тому меншу; кожному наділено буде його спадщину за числом нарахованих у переписі.
55Але земля розділена буде жеребом, і вони Успадкують її за іменами батьківських колін.
56Як випаде жереб, так буде кожному наділене його спадкоємство, між великим та малим коліном.”
57А ось число левітів, за їхніми родинами: від Гершона – родина Гершоніїв, від Кегата – родина Кегатіїв, від Мерарі – родина Мераріїв.
58Це родини Леві: родина Левіїв, родина Хевроніїв, родина Махліїв, родина Мушіїв, родина Корхіїв. А Кегат мав Амрама.
59Жінка ж Амрама звалась Йохеведа, дочка Леві, що народилася в нього в Єгипті; і породила вона Амрамові Арона, Мойсея та Марію, сестру їх.
60В Арона ж народились Надав, Авігу, Єлеазар та Ітамар
61Надав та Авігу померли, коли приносили невідповідний вогонь перед Господом.
62Усіх же нараховано їх чоловічої статі від одного місяця й вище 23000; їх не пораховано з іншими синами Ізраїля, бо не було наділено їм спадщини поміж ними.
63Це ті з синів Ізраїля, що їх перелічив Мойсей з Єлеазаром священиком у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.
64Між ними не було вже ні одного з тих синів Ізраїля, яких перелічив був Мойсей з Ароном священиком у Синай-пустині,
65сказав бо був про них Господь, вони цілком вимруть у пустелі; і справді не зосталося з них ні одного, крім Калева, сина Єфунне, та Ісуса Навина.

27. Право спадкоємства для дочок Ізраїля 1-11; Ісус Навин, заступник Мойсея 12-23

1Тоді приступили дочки Целофхада, сина Хефера, сина Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини Манассії, сина Йосифа. Ось імена його дочок: Махла, Ноа, Хогла, Мілка та Тірца.
2І стали перед Мойсеєм та Єлеазаром священиком, перед князями й усією громадою, коло входу в намет зборів, та й кажуть:
3“Батько наш помер у пустині, не був він із тієї юрби, що зібралась була проти Господа, з прибічників Кораха; помер він за свій гріх. Синів же не було в нього.
4Чого б то ймення батька нашого мало зникнути з його роду тільки через те, що в нього нема сина? Дайте й нам власність між братами нашого батька.”
5Виклав Мойсей їхню справу перед Господом.
6Господь же сказав Мойсеєві:
7“Справедливо мовлять дочки Целофхада; мусиш дати їм власність і спадщину поміж братами їхнього батька, переведеш і батьківщину їхню на них.
8А синам Ізраїля скажеш: Коли хтось умре й не лишить синів, то переведете його спадщину на дочок його.
9Коли ж немає дочок у нього, дасте його братам спадкоємство його.
10А коли й братів немає в нього, то віддасте його спадщину братам його батька.
11Коли й батько його не має братів, то віддасте спадкоємство найближчому родичеві з його родини, і він посяде його.” Це буде синам Ізраїля судова постанова, як заповідав Господь Мойсеєві.
12Сказав Господь Мойсеєві: “Вийди на цю Аварім-гору та й подивись на землю, що я призначив синам Ізраїля.
13І як побачиш, то приєднаєшся і ти до лона народу твого, як уже приєднався Арон, твій брат, –
14за те, що обидва ви спротивились були моєму велінню у Сін-пустині, під час бунту громади, замість прославити мене перед їхніми очима при водах. Це вода Меріва, коло Кадешу в Сін-пустині.”
15Мойсей же промовив до Господа:
16“Нехай Господь, Бог духів усіх живих, поставить над громадою чоловіка,
17щоб виступав і йшов перед ними та щоб виводив і вводив їх, щоб не була Господня громада мов та отара без пастуха.”
18Повідав же Господь Мойсеєві: “Візьми собі Ісуса Навина, чоловіка, що має духа в собі, і поклади на нього твою руку.
19Постав його перед Єлеазаром священиком та перед усією громадою і передай йому свою владу перед їхніми очима,
20й приділи йому своєї гідности, щоб уся громада синів Ізраїля слухала його.
21Стане він перед священиком Єлеазаром, а той питатиме за нього про суд Урім перед Господом; за словом його вони виходитимуть і за словом його входитимуть, він сам і всі сини Ізраїля, вся громада.”
22І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь; узяв він Ісуса та й поставив його перед Єлеазаром священиком та перед усією громадою;
23він поклав на нього руки й передав йому владу, як заповідав Господь через Мойсея.

28. Жертви на різні святкові дні

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Повели синам Ізраїля й скажи їм: Пильнуйте, аби належні мені приносини, хліб мій для вогненних жертв на приємний для мене запах, приношувано мені в означений час.
3Скажеш їм: Ось яку вогненну жертву маєте приносити Господеві: двоє ягнят однолітніх без вади, щодня, як повсякчасне всепалення;
4одне ягня принесеш у жертву вранці, а друге надвечір;
5а як офіру – одну десятину ефи питльованої муки, перемішаної з чверткою найліпшої олії.
6Це повсякчасне всепалення, що було принесене на Синай-горі на приємний запах як вогненна жертва Господеві.
7А як возливання – чверть гіну вина на одне ягня; у святині мусиш приносити возливання Господеві з щирого вина.
8Друге ж ягня принесеш у жертву надвечір, так само офіру й возливання, як уранці, принесеш йому як вогненну жертву на приємний Господеві запах.
9А суботнього дня – двоє ягнят однолітків без вади, і як офіру – дві десятини питльованої муки, перемішаної з олією, та возливання до того.
10Це всепалення в суботу, щосуботи, окрім повсякчасного всепалення та возливання до нього.
11Щоразу, коли настане у вас новий місяць, приноситимете на всепалення Господеві двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітків без вади.
12А до кожного бичка – три десятини питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру, для барана ж – дві десятини питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру.
13І для кожного ягняти по десятині питльованої муки, перемішаної з олією, як офіру – на всепалення, на приємний запах, як вогненну жертву Господеві.
14Возливанням же до них будуть: пів гіна до одного бичка, третина гіна до барана й чверть гіна до кожного ягняти. Це місячне всепалення, кожного нового місяця, по всі місяці року.
15Принесіте також Господеві одного козла в жертву за гріх, окрім повсякчасного всепалення, з возливанням до нього.
16Першого місяця, чотирнадцятого дня місяця – Пасха Господеві.
17А п’ятнадцятого дня того місяця теж свято – сім день опрісноки треба їсти.
18Першого дня будуть святі збори, ніякої важкої роботи не робитимете.
19Принесете вогненну жертву всепалення Господеві: двох бичків, одного барана та семеро ягнят однолітків, щоб були вони у вас без вади.
20А як офіру до них – питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини ефи на одного бичка та дві десятини на барана;
21по десятині принесете на кожне з сімох ягнят;
22і одного козла в жертву за гріх, щоб справити за вас покуту.
23Ви принесете це крім вранішнього всепалення, всепалення повсякчасного.
24Щодня приноситимете так само, протягом сімох днів, хліб вогненної жертви на приємний Господеві запах, окрім всепалення, що приноситься щодня, та возливання до нього.
25А сьомого дня будуть у вас святі збори; ніякої важкої роботи не робитимете.
26У день первоплодів, коли принесете Господеві нову офіру, на свято седмиць, будуть у вас святі збори; ніякої важкої роботи не виконуватимете.
27Принесете всепалення на приємний Господеві запах: двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітків;
28а як офіру до них – питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на барана,
29по десятині на кожне з сімох ягнят;
30а й одного козла, щоб справити за вас покуту.
31Крім щоденного всепалення та офір, принесете ці жертви й возливання до них – усе без вади.”

29. Осінні свята: новий рік 1-6; велика покута Йом Піппурім 7-11; Кучки 12-39

1“Сьомого місяця, першого дня місяця, матимете святі збори; жадної важкої роботи не робитимете: буде то день гучних сурем для вас.
2Принесете всепалення приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, сімох ягнят однолітків без вади;
3і офіру до них: питльованої муки, перемішаної з олією, три десятини на бичка, дві десятини на барана
4і одну десятину на кожне з сімох ягнят,
5та одного козла на жертву за гріх, щоб справити за вас покуту, –
6усе те, крім місячного всепалення з офірою до нього й щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього, – за обрядом, на приємний запах, як вогненну жертву Господеві.
7А десятого дня того самого місяця будуть у вас святі збори: будете вмертвляти себе; ніякої роботи не робитимете.
8І принесете у всепалення приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, семеро ягнят однолітків без вади;
9і до них офіру – питльованої муки, перемішаної з олією: три десятини до бичка, дві десятини до барана,
10по десятині до кожного з сімох ягнят;
11одного козла на жертву за гріх, окрім жертви за гріх на спокутування та щоденного всепалення з офірами й возливанням до них.
12П’ятнадцятого ж дня сьомого місяця матимете святі збори; ніякої важкої роботи не виконуватимете й святкуватимете свято на честь Господа сім день.
13Принесете у всепалення вогненну жертву приємного запаху Господеві: тринадцять бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
14з офірою до них питльованої муки, перемішаної з олією: три десятини до кожного з тринадцятьох бичків, дві десятини до кожного з двох баранів,
15по десятині до кожного з чотирнадцятьох ягнят,
16і одного козла як жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою та возливанням до нього.
17Другого дня дванадцять бичків, двох баранів, чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
18з офірою й возливанням до бичків, до баранів та до ягнят, за числом, за обрядом,
19і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою й возливанням до нього.
20Третього дня одинадцять бичків, двох баранів та чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
21з офірою та возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за їхнім числом, за обрядом;
22і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
23Четвертого дня – десятеро бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
24з офірою й возливанням до бичків, до баранів та до ягнят, за їхнім числом, за обрядом;
25і одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
26П’ятого дня – дев’ятеро бичків, двох баранів, чотирнадцятеро ягнят однолітків без вади,
27з офірою й возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за числом, за обрядом,
28ще й одного козла на жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою та возливанням до нього.
29Шостого дня – восьмеро бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
30з офірою та возливанням до бичків, до баранів та ягнят, за числом, за обрядом,
31ще й одного козла на жертву за гріх, окрім всепалення щоденного з офірою й возливанням до нього.
32І сьомого дня – сімох бичків, двох баранів, чотирнадцять ягнят однолітків без вади,
33з офірою й возливанням до бичків, до баранів і ягнят, за числом, за обрядом,
34ще й одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою й возливанням до нього.
35Восьмого ж дня будуть у вас урочисті збори; ніякої важкої праці не виконуватимете.
36Принесете на всепалення вогненну жертву приємного запаху Господеві: одного бичка, одного барана, сімох ягнят однолітків без вади,
37з офірою та возливанням до бичка, до барана й до ягнят, за числом їхнім, за обрядом,
38ще й одного козла на жертву за гріх, окрім щоденного всепалення з офірою та возливанням до нього.
39Оці жертви приноситимете Господеві на ваші свята, окрім обітниць та добровільних приносин ваших на всепалення, офіру, возливання й мирні жертви ваші.”

30. Закони про обітниці

1Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь.
2Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: “Ось що заповідав Господь:
3Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов’язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами.
4А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов’язання в домі батька свого, за її дівування,
5і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов’язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов’язання, що їх узяла на себе, чинні.
6Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов’язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй.
7Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв’язавши себе якимсь необережним словом,
8і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов’язання, що взяла їх на себе, будуть чинні.
9Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов’язалась, отож Господь простить їй.
10Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов’язала, буде чинною для неї.
11Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе яке-небудь зобов’язання в господі у свого чоловіка,
12і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов’язання матимуть силу.
13А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов’язання, які вона взяла на себе, – все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй.
14Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов’язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним.
15Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов’язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався.
16Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.”
17Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі.
 

31. Війна проти мідіян 1-24; розподіл здобичі 25-47; пожертви провідників 48-54

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Помстись на мідіянах за синів Ізраїля, і тоді приєднаєшся до своїх предків.”
3Тож Мойсей звернувся до народу: “Озбройте людей поміж вами на війну, і нехай ідуть на мідіян, щоб виконати Господню помсту на мідіянах.
4По тисячі чоловік із кожного коліна, від усіх колін Ізраїля, поставите до війська.”
5І вибрали з-поміж тисяч Ізраїля по тисячі з коліна, 12000 озброєних на війну.
6І вислав Мойсей їх, по тисячі з коліна, на війну, їх і Пінхаса, сина священика Єлеазара; і святий посуд, і сурми для сполоху були з ним.
7Вирушили вони в похід проти мідіян, як заповідав Господь Мойсеєві, і повбивали всіх чоловіків.
8Поміж іншими полеглими вбили вони царів мідіянських: Еві, Рекема, Цура, Хура та Реву – п’ятьох царів мідіянських; так само й Валаама, сина Беора, вбили вони мечем.
9Позабирали сини Ізраїля в полон мідіянське жіноцтво та дітей, і всю скотину, й отари та здобутки їхні пограбували.
10Усі ж міста їхні, де вони жили, з усіма їхніми оселями, спалили вогнем.
11Узяли вони всю здобич і все награбоване, людей і товар
12та й привели бранців, награбоване й здобич до Мойсея та до Єлеазара священика й до громади синів Ізраїля у табір, на степах моавських, що над Йорданом, проти Єрихону.
13І вийшли Мойсей, священик Єлеазар та всі князі громадські аж поза табір їм назустріч.
14І розгнівався Мойсей на воєводів, на тисячників та на сотників, які повернулися з військового походу,
15та й каже до них: “Ви зоставили живими всіх жінок.
16Таж то вони, за порадою Валаама, звели синів Ізраїля відступити від Господа заради Пеора; тим і кинулась пошесть на Господню громаду.
17Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі й усіх жінок, що спізнали чоловіка, також повбивайте.
18А всіх дітей жіночої статі, що ще не знали чоловіка, позоставляйте живими для себе.
19Самі ж розташуйтеся поза табором сім день; кожен, хто вбив чоловіка, і кожен, хто приторкнувся до вбитого, – всі ви очиститесь на третій день і на сьомий, ви самі й бранці ваші.
20І всяку одіж і всяку річ із шкури й усе, що зроблено з козячої шерсти, ще й усяку дерев’яну посудину теж очистите.”
21А й священик Єлеазар сказав до бійців, що виправлялись у похід: “Ось установа закону, що Господь заповідав Мойсеєві:
22Золото, срібло, мідь, залізо, цинк та оливо,
23усе, що витримує вогонь, переведете крізь вогонь, і буде воно чистим, та нехай буде очищене також і очищаючою водою; а все те, що не витримує вогню, переведете крізь воду.
24Виперете на собі одяг сьомого дня і станете чисті, а тоді ввійдете до табору.”
25Промовив Господь до Мойсея:
26“Перелічіть, ти, Єлеазар священик і голови родин усієї громади, скільки було взято в полон людей та скотини,
27і поділіть здобич по половині між тими, хто воювали, хто ходили в похід, та між рештою громади.
28Від бійців, що виправлялись у похід, візьмеш данину для Господа: одне з п’ятисот, з людей, з великої скотини, з ослів та з дрібної скотини.
29Візьмеш її з їхньої половини та й оддаси священикові Єлеазарові – як жертву возношення Господеві.
30А з половини, що припаде синам Ізраїля, візьмеш одне з п’ятдесяти, з людей, з великої скотини, з ослів, з дрібної скотини та з усякої іншої скотини, і віддаси левітам, що пильнують службу біля Господнього житла.”
31І зробили Мойсей та Єлеазар священик так, як заповідав Господь Мойсеєві.
32Було ж здобичі, що зосталась від захопленого військовим людом, дрібної скотини 675000,
33великої скотини 72000,
34ослів 61000,
35а жінок, що не знали чоловічого ложа, всіх 32000 душ.
36Половина, тобто пай тих, що виправлялись на війну, була: дрібного скота 337500;
37а данина для Господа з дрібної скотини була 675;
38великого скота 36000, а данина для Господа 72;
39ослів 30500, а данина для Господа 61;
40людей же було 16000, а данина для Господа 32 душі.
41Мойсей же віддав священикові Єлеазарові данину на жертву возношення Господеві, як повелів Господь Мойсеєві.
42А половина, що випала синам Ізраїля, яку Мойсей відділив від половини, що припала військовим людям,
43тобто половина, що пішла громаді, була: дрібного скота 337500;
44великого скота 36000;
45ослів 30500;
46і людей 16000 душ.
47З половини, що випала синам Ізраїля, взяв Мойсей одне з п’ятидесяти, з людей та скотини, та й віддав левітам, що пильнували службу в Господній храмині, як заповідав Господь Мойсеєві.
48Приступили до Мойсея воєводи, що проводили в поході, тисячники та сотники,
49та й кажуть до нього: “Слуги твої перелічили всіх вояків, які були доручені нам, і не бракує в нас ні одного чоловіка.
50отож ми й приносимо Господеві дар, що хто знайшов із золотих речей: обручки, ланцюжки, перстені, сережки й намиста, щоб відправити за наші душі покуту перед Господом.”
51Мойсей же та Єлеазар священик узяли в них те золото: все то речі майстерної роботи.
52Усього ж золота, що його тисячники та сотники принесли в жертву возношення Господеві, було 16750 шеклів.
53А прості військові затримали взяту собі здобич, тільки для себе.
54І взяли Мойсей та Єлеазар священик золото в тисячників і сотників та й внесли його у намет зборів – як спомин від синів Ізраїля перед Господом.

32. Побажання колін Гада та Рувима 1-5; осторога Мойсея 6-15; нова угода 16-38; півпокоління Манассії 39-42

1Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару,
2та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: –
3“Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон,
4земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, – земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила!
5Якщо ми знайшли, – кажуть, – ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!”
6І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: “Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут?
7Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм?
8Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю.
9Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь.
10Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами:
11Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні,
12крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, – ці бо завжди йшли за Господом. –
13Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим.
14І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля!
15Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.”
16Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: “Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших,
17а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни.
18Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину.
19Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.”
20Відрік їм Мойсей: “Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом,
21і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе,
22і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом.
23Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш.
24Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.”
25Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: “Вчинять твої слуги так, як велить наш пан.
26Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада
27Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.”
28Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля.
29Сказав їм Мойсей: “Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість.
30Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.”
31Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: “Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо:
32перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.”
33І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола.
34І відбудували сини Гада – Дівон, Атарот, Ароер,
35Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу,
36Бет-Німру, Бет-Гаран, – укріплені міста й кошари для дрібної скотини.
37Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм,
38Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували.
39А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там.
40Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там.
41Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх “містечками Яіра”.
42Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім’ям “Новах”.

33. Місця постою від Єгипту до Синаю 1- 15; від Синаю до Кадешу 16-36: на Гор-горі 37-40; від Гор-гори до моавських степів 41-49; присуд 50-56

1Ось місця, в яких отаборювалися сини Ізраїля, що вийшли полками з Єгипетської землі під проводом Мойсея та Арона.
2Мойсей записував місця, з яких вони за наказом Господнім вирушали, кочувавши. Ось їхні зупинки під час походів.
3Рушили вони з Рамсесу першого місяця, п’ятнадцятого дня першого місяця; другого дня після Пасхи вийшли сини Ізраїля, з піднесеною рукою, перед очима всіх єгиптян,
4під час коли єгиптяни ховали тих, яких був побив Господь між ними – усіх первенців, – і коли Господь чинив суд над їхніми богами.
5Рушили, отже, сини Ізраїля з Рамсесу та й отаборилися в Суккоті.
6Тоді вирушили з Суккоту та й отаборилися в Етамі, що на краї пустині.
7Піднялися з Етаму, звернули на Пігахірот, що проти Ваал-Цефона, та й отаборились перед Мігдолом.
8Двигнувшися з Пігахіроту, перейшли серединою моря в пустиню і, промандрувавши три дні ходи в Етам-пустині, отаборились у (місцевості) Мера.
9Вирушивши з Мери, прийшли в Елім; а в Елімі було 12 джерел та 70 пальм, і там вони стали табором.
10Двигнувшися з Еліму, отаборились над Червоним морем.
11.Двигнувшися з-над Червоного моря, отаборились у Сін-пустині.
12Вирушивши ж із Сін-пустині, стали табором у (місцевості) Дофка.
13А вирушивши з Дофки, отаборилися в Алуші.
14Двигнувшися з Алуша, отаборилися в Рефідимі; і не мали там знову води до пиття.
15Двигнувшися ж із Рефідиму, стали табором у Синай-пустині.
16Рушивши з Синай-пустині, отаборились у Ківрот-га-Таві.
17А рушивши з Ківрот-га-Тави, стали табором у Хацероті.
18Вирушивши з Хацероту, отаборились у Рітмі.
19Вирушивши з Рітми, отаборились у Ріммон-Переці.
20Вирушивши з Ріммон-Перецу, отаборилися в Лівні.
21Двигнувшися з Лівни, стали табором у Ріссі.
22Рушивши з Рісси, отаборились у Кегелаті.
23Двигнувшися з Кегелати, отаборились під Шефер-горою.
24Двигнувшися з-під Шефер-гори, отаборилися в Хараді.
25Вирушивши з Харади, стали табором у Макгелоті.
26Вирушивши з Макгелоту, отаборилися в Тахаті.
27Вирушивши з Тахату, стали табором у Тераху.
28Двигнувшися з Тераху, отаборились у (місцевості) Мітка.
29Двигнувшися з Мітки, стали табором у Хашмоні.
30Рушивши з Хашмони, отаборились у Мосероті.
31Двигнувшися з Мосероту, отаборились у Бне-Якані.
32Рушивши з Бне-Якану, отаборились у Хор-га-Гідгаді.
33Двигнувшися з Хор-га-Гідгаду, стали табором у Йотваті.
34Вирушивши з Йотвати, отаборилися в Авроні.
35Рушивши з Аврони, стали табором в Еціон-Гевері.
36Двигнувшися з Еціон-Геверу, стали табором у Сін-пустині, тобто у Кадеші.
37Вирушивши ж із Сін-пустині, отаборилися на Гор-горі, на краю Едом-землі.
38І зійшов Арон священик, на наказ Господній, на Гор-гору та й помер там на сороковий рік по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі, п’ятого місяця, першого дня місяця.
39Було ж Аронові 123 роки, коли він помер на Гор-горі.
40Це тоді Ханаан, арадський цар, що жив у південній частині Ханаан-землі, почув про прихід синів Ізраїля.
41І двигнулися вони з-під Гор-гори та й отаборилися в Цалмоні.
42Вирушивши ж із Цалмони, отаборились у Пуноні.
43Двигнувшися з Пунону, стали табором в Овоті.
44Двигнувшися з Овоту, отаборилися в Іє-Аварімі, на границі Моава.
45Рушивши з Іє-Аваріму, отаборились у Дівон-Гаді.
46Рушивши з Дівон-Гаду, стали табором в Алмон-Дівлатаймі.
47Двигувшися з Алмон-Дівлатайму, отаборились під Аварімськими горами, навпроти Нево.
48А вирушивши з-під Аварімських гір, отаборились у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.
49Отаборились вони здовж Йордану від Бет-га-Ешімоту до Авел-га-Шіттіму, у степах моавських.
50І промовив Господь до Мойсея у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону:
51“Скажи синам Ізраїля й повідай їм: коли, мовляв, перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
52то проженете всіх мешканців тієї землі з-перед себе, знищите всі їхні кумири, розіб’єте всіх їхніх вилитих ідолів та всі їхні узвишшя спустошите.
53Тим робом заволодієте землею й осядетеся в ній, бо вам віддав я ту землю в посідання.
54Розділите ж землю за жеребом між вашими родинами; більшій дасте більшу спадщину, меншій – меншу спадщину. Поділ спадкоємства зробите за вашими батьківськими колінами.
55Коли ж не виженете мешканців тієї землі з-перед себе, то ті з них, які залишаться, будуть вам колючками в очах і терниною в боках; вони допікатимуть вам у тій землі, де ви оселитесь,
56і те, що мав я на думці зробити з ними, зроблю з вами.”

34. Границі обітованої землі 1-15; уповноважені 16-29

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Повели синам Ізраїля і повідай їм: Як прийдете в Ханаан-землю, то ось земля, що випаде вам у спадщину: край Ханаан у своїх границях.
3Південна сторона простягатиметься у вас від Сін-пустині здовж границі Едому. Південна границя простягнеться вам від кінця Солоного моря на сході.
4Далі піде ваша південна границя до узгір’я Акраббім і перейде у Сін та й потягнеться на південь від Кадеш-Барне, а звідти вийде до Хацар-Адару й перейде до Ацмону;
5від Ацмону повернеться вона по Єгипетського потоку та й дійде до моря.
6А західньою границею буде вам Велике море, воно буде вам границею від заходу.
7А ось вам північна границя: від Великого моря проведете її собі до Гор-гори;
8від Гор-гори проведете її до просмику Хамат, і сягне вона до Цедаду.
9Далі простягнеться вона до Зіфрону й закінчиться у Хацар-Енані. Це буде для вас північна границя.
10Східню границю проведете собі від Хацар-Енану до Шефаму;
11потім спуститься вона від Шефаму до Рівли, на схід від Джерела, далі знову вниз торкнеться вона об східній берег Кіннерет-моря,
12а звідти піде геть наниз уздовж Йордану та й вийде до Солоного моря. Такий буде ваш край з усіма його границями навколо.”
13І повелів Мойсей синам Ізраїля: “Це земля, що за жеребом її дістанете як спадщину, як заповідав Господь дати її дев’ятьом з половиною колінам;
14бо коліно синів Рувима й коліно синів Гада, за числом їхніх батьківських родин, а також і півколіно Манассії – вже дістали своє спадкоємство.
15Двоє колін з половиною дістали вже свою спадщину потойбіч Йордану, проти Єрихону, на схід сонця.”
16Промовив Господь до Мойсея:
17“Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю у спадщину: священик Єлеазар та Ісус Навин;
18візьмете по одному князеві з кожного коліна, щоб розділити землю у спадщину,
19А ось імення князів: з коліна Юди – Калев, син Єфунне;
20з коліна синів Симеона – Самуїл, син Амігуда;
21з коліна Веніямина – Елідад, син Кіслона;
22з коліна синів Дана – князь Буккі, син Йоглі;
23з синів Йосифа, з коліна синів Манассії – князь Ханієл, син Ефода;
24з коліна синів Ефраїма – князь Кемуел, син Шіфтана;
25з коліна синів Завулона – князь Еліцафан, син Парнаха;
26з коліна синів Іссахара – князь Палтієл, син Азана;
27з коліна синів Ашера-князь Ахігуд, син Шеломі;
28з коліна синів Нафталі – князь Педагел, син Амігуда.”
29Це ті, що їм Господь заповідав розділити у спадщину між синами Ізраїля Ханаан-землю.

35. Міста левітів 1-8; охоронні міста для притулку 9-15; убивця 16-21; випадкове вбивство 22-29; свідки 30-34

1Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону:
2“Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст.
3Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби.
4Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо.
5Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст.
6Міста ж, які віддасте левітам, – шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста.
7Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами.
8Що ж до міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше – візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.”
9Господь промовив до Мойсея:
10“Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю,
11то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком.
12Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою.
13Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних.
14Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту.
15Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось.
16А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
17Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
18Або ж коли ударив когось чимсь дерев’яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
19Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити.
20Коли хтось із ненависти штовхне кого-небудь або навмисне кине щось на кого-небудь так, що той помре,
21або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він – душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його.
22Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне кого-небудь або кине на кого-небудь чимось не навмисне,
23абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, –
24то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником,
25і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром.
26Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік,
27і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб’є його, він не буде винний;
28бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю.
29Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися.
30Кожного, хто вб’є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть.
31Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти.
32Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика.
33Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров’ю того, хто кров пролив.
34Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я – Господь, який живу серед синів Ізраїля.”

36. Дочки Целофхада 1-12; закінчення 13

1Батьки-голови в родині синів Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини синів Йосифа, приступили й промовили перед Мойсеєм та перед князями, батьками-головами синів Ізраїля,
2кажучи: “Господь заповідав нашому панові пороздавати синам Ізраїля землю у спадщину за жеребом; і панові нашому було заповідано від Господа передати спадщину Целофхада, нашого брата, його дочкам.
3Коли ж вони вийдуть заміж за кого-небудь із синів інших колін Ізраїля, їхня спадщина буде віднята від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, до якого вони пристануть, і тим робом, зменшиться спадщина, яка припала нам за жеребом.
4Та як у синів Ізраїля настане ювілей, то їхня спадщина приєднається до того коліна, до котрого вони пристануть, і батьківський приділ нашого коліна зменшиться їхньою спадщиною.”
5Тоді Мойсей, за Господнім наказом, повелів синам Ізраїля таке: “Правду каже коліно синів Йосифа.
6Ось що заповідав Господь про дочок Целофхада: Нехай собі виходять заміж за того, хто їм довподоби, аби лише виходили за кого-небудь з родини їхнього батьківського коліна
7та щоб ніяке спадкоємство синів Ізраїля не переходило від коліна до коліна, бо кожен із синів Ізраїля має залишитися при спадщині свого батьківського коліна.
8Отож кожна дочка, що успадкує батьківщину в якомусь коліні синів Ізраїля, повинна вийти заміж за кого-небудь із родини свого батьківського коліна, щоб кожен із синів Ізраїля зберіг свою батьківщину,
9і щоб спадщина не переходила від одного коліна до другого, а щоб кожне коліно синів Ізраїля трималося свого спадкоємства.”
10Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили дочки Целофхада.
11І повиходили Махла, Тірца, Хогла, Мілка та Ноа, дочки Целофхада, заміж за синів своїх дядьків,
12повіддавалися за чоловіків з родин синів Манассії, сина Йосифа, і таким робом їхня спадщина залишилась при коліні їхньої батьківської родини.
13Ось такі заповіді й присуди, що їх дав Господь через Мойсея синам Ізраїля у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.

повернутися на початок

Попередня книга (“Левіт”)  Наступна книга (“Второзаконня”)