Числа

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36

1. Перепис усіх боєздатних

1Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, в наметі зборів, першого дня другого місяця, на другий рік по виході з Єгипетської землі:
2“Перелічіть усю громаду синів Ізраїля, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, рахуючи на ймення поголовно всіх чоловічої статі.
3Від двадцятьох років і старше, кожного, хто здатний до військової служби в Ізраїлі, перелічіть їх за полками їхніми, ти й Арон;
4і нехай будуть з вами представники від колін, один від кожного, всі голови у своїх батьківських домах.
5Ось імена тих мужів, що стоятимуть при вас: від Рувима: Еліцур, син Шедеура.
6Від Симеона: Шелумієл, син Цурішаддая.
7Від Юди: Нахшон, син Амінадава.
8Від Іссахара: Натанаїл, син Цуара.
9Від Завулона: Еліяв, син Хелона.
10Від синів Йосифа: від Ефраїма: Елішама, син Амігуда; від Манассії Гамлієл, син Педацура.
11Від Веніямина: Авідан, син Гідоні.
12Від Дана: Ахієзер, син Амішаддая.
13Від Ашера: Пагієл, син Охрана.
14Від Гада: Еліясаф, син Реуела.
15Від Нафталі: Ахіра, син Енана.”
16Оці були вибрані з громади, князі з батьківських колін, що були голови над тисячами в Ізраїлі.
17Мойсей та Арон узяли цих людей, що були призначені поіменно,
18і першого дня другого місяця скликали всю громаду й списали за їхніми родами, за батьківськими домами, рахуючи на ймення, від двадцятьох років і вище, поголовно.
19Як заповідав Господь Мойсеєві, так і перелічив він їх у Синайській пустині.
20І було синів Рувима, первістка Ізраїля, їхніх нащадків, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
21порахованих з коліна Рувима, 46500.
22Синів Симеона, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
23порахованих синів Симеона, 59300.
24Синів Гада, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
25порахованих з коліна Гада, 45650.
26Синів Юди, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
27порахованих з коліна Юди, 74600.
28Синів Іссахара, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
29порахованих з коліна Іссахара, 54400.
30Синів Завулона, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
31порахованих з коліна Завулона, 57400.
32Синів Йосифа від Ефраїма, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
33порахованих з коліна Ефраїма, 40500.
34Синів Манассії, нащадків їхніх, порахованих за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
35порахованих з коліна Манассії, 32200.
36Синів Веніямина, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
37порахованих з коліна Веніямина, 35400.
38Синів Дана, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
39порахованих з коліна Дана, 62700.
40Синів Ашера, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
41порахованих з коліна Ашера, 41500.
42Синів Нафталі, нащадків їхніх, порахованих за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми, за числом імен їхніх, поголовно, разом усіх чоловіків від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни,
43порахованих з коліна Нафталі, 53400.
44Оце перечислені, що їх зрахували Мойсей і Арон та дванадцять князів Ізраїля, по одному з кожного батьківського дому.
45Усіх же порахованих синів Ізраїля, за батьківськими домами їхніми, від двадцятьох років і старше, усіх здатних до війни в Ізраїлі,
46 сіх нараховано 603550.
47Левітів же, за батьківськими домами їхнього коліна, не пораховано між ними.
48Сказав бо Господь Мойсеєві:
49“Тільки Леві коліно не перелічуватимеш і не даси до перепису між синами Ізраїля,
50а поставиш їх над храминою свідоцтва й над усім знаряддям її та над усім, що до неї належить. Вони носитимуть храмину і все її знаряддя, вони служитимуть при ній і отаборяться навколо неї.
51І коли треба буде переносити храмину, левіти розберуть її; коли ж храмині треба буде зупинитись, левіти поставлять її. Хто ж не з левітів наблизиться до неї, тому смерть.
52Сини Ізраїля отаборяться, кожний у своєму таборі і кожний під своїм прапором, за полками своїми.
53Левіти отаборяться навколо храмини свідоцтва, бо інакше гнів Божий упаде на громаду синів Ізраїля; левіти вартуватимуть при храмині свідоцтва.”
54Вчинили сини Ізраїля все; так, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили вони.

2. Порядок отаборювання та походу

1Господь промовив до Мойсея та Арона:
2“Сини Ізраїля отаборяться, кожен з них під своїм прапором, під знаменом батьківського дому свого. Проти намету зборів і навкруги нього стануть табором.
3Спереду, на схід, під своїм прапором стане табором Юда, за своїми полками: вождем синів Юди буде Нахшон, син Амінадава.
4Його полки, згідно з переліком, мають 74600 чоловік.
5Коло нього поруч стане табором коліно Іссахара: вождем синів Іссахара буде Натанаїл, син Цуара.
6Його полки, згідно з переліком, мають 54400 чоловік.
7Далі коліно Завулона: вождем синів Завулона буде Еліяв, син Хелона.
8Його полки, згідно з переліком, мають 57400 чоловік.
9Усього табір Юди нараховує 186400 чоловік, за полками їхніми; вони рушатимуть перші.
10На південь, під своїм прапором, стане табором Рувим, за своїми полками; вождем синів Рувима буде Еліцур, син Шедеура.
11Його полки, згідно з переліком, мають 46500 чоловік.
12Коло нього стане табором коліно Симеона; вождем синів Симеона буде Шелумієл, син Цурішаддая.
13Його полки, згідно з переліком, мають 59300 чоловік.
14Далі коліно Гада; вождем синів Гада буде Еліясаф, син Реуела.
15Його полки, згідно з переліком, мають 45650 чоловік.
16Усього табір Рувима нараховує 151450 чоловік, за полками їхніми; вони рушатимуть другими.
17Потім двигнеться намет зборів, тобто табір левітів, посередині таборів; як стоятимуть у таборі, так і рушатимуть, кожен на своєму місці, під своїм прапором.
18На захід, під своїм прапором стане табором Ефраїм, за своїми полками; вождем синів Ефраїма буде Елішама, син Амігуда.
19Його полки, згідно з переліком, мають 40500 чоловік.
20Коло нього буде коліно Манассії; вождем синів Манассії буде Гамлієл, син Педацура.
21Його полки, згідно з переліком, мають 32200 чоловік.
22Потім коліно Веніямина; вождем синів Веніямина буде Авідан, син Гідоні.
23Його полки, згідно з переліком, мають 35400 чоловік.
24Усього табір Ефраїма нараховує 108100 чоловік, за полками їхніми. Вони рушатимуть третіми.
25На північ, під своїм прапором стане табором Дан, за своїми полками; вождем синів Дана буде Ахієзер, син Амішаддая.
26Його полки, згідно з переліком, мають 62700 чоловік.
27Коло нього стане табором коліно Ашера; вождем синів Ашера буде Пагієл, син Охрана.
28Його полки, згідно з переліком, мають 41500 чоловік.
29Потім коліно Нафталі; вождем синів Нафталі буде Ахіра, син Енана.
30Його полки, згідно з переліком, мають 53400 чоловік.
31Усього табір Дана нараховує 157600 чоловік. Вони рушатимуть останніми під своїми прапорами.”
32Це сини Ізраїля, перелічені за батьківськими домами їхніми. Усього порахованих у таборах, за полками їхніми, було 603550 чоловік.
33Левітів же не пораховано між синами Ізраїля, як заповідав Господь Мойсеєві.
34Сини Ізраїля вчинили все так, як заповідав Господь Мойсеєві, чи то як отаборювалися за прапорами своїми, чи то як рушали кожен за своїми родинами та за батьківськими домами своїми.

3. Число та обов’язки левітів 1-39; викуп первенців 40-51

1Ось потомки Арона та Мойсея тоді, коли Господь розмовляв з Мойсеєм на Синай-горі.
2Ось імена синів Арона: Надав, первенець, Авігу, Єлеазар та Ітамар.
3Це імена синів Арона, священиків, що були помазані та висвячені, щоб служили священну службу.
4Надав та Авігу вмерли перед обличчям Божим, коли приносили невідповідний вогонь перед Господом у Синай-пустині; дітей же в них не було. Тож служити священиками залишились Єлеазар та Ітамар, підлеглі Аронові, батькові своєму.
5Господь промовив до Мойсея:
6“Вели колінові Леві приступити, щоб стояли коло священика Арона та услуговували йому.
7Вони дбатимуть про все, що йому потрібно, йому та всій громаді при наметі зборів, виконуючи слугування при житлі.
8Вони доглядатимуть усе приладдя в наметі зборів і дбатимуть про те, що потрібно для синів Ізраїля, виконуючи слугування при житлі.
9Левітів віддаси Аронові та синам його; з-між синів Ізраїля вони будуть цілковито віддані йому.
10Арона ж та синів його поставиш, щоб пильнували священичу службу; коли ж сторонній хтось приступить, то буде покараний смертю.”
11Господь промовив до Мойсея:
12“Ось я взяв левітів з-поміж синів Ізраїля замість усіх первістків, що їх першими приводить мати між синами Ізраїля, і будуть левіти моїми.
13Мій бо всякий первенець; з того дня, коли я повбивав усіх первістків в Єгипетській землі, я присвятив собі всіх первістків в Ізраїлі, від людини до скотини: для мене вони будуть: я – Господь.”
14Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині:
15“Перелічи синів Леві за батьківськими домами їхніми, за їхніми родинами, рахуючи всіх чоловічої статі від місяця і вище.”
16І перелічив їх Мойсей, за словом Господнім, як було йому звелено.
17Сини Леві, за їхніми йменнями, були такі: Гершон, Кегат і Мерарі.
18Імена синів Гершона, за родинами їхніми, були такі: Лівні та Шімі.
19Сини Кегата, за їхніми родинами: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узієл.
20Сини Мерарі, за їхніми родинами: Махлі та Муші. Це родини левітів, за батьківськими домами їхніми.
21Від Гершона походить родина Лівніїв та родина Шіміїв: це рід Гершоніїв.
22Нараховано їх було, числивши всіх чоловічої статі від одного місяця й вище, 7500.
23Родини Гершоніїв отаборилися за храминою на захід.
24Вождем батьківського дому Гершоніїв був Еліясаф, син Лаела.
25Сини Гершона мали доглядати в наметі зборів храмину й намет і покриття його та завісу коло входу до намету зборів,
26і запони у дворі, і завісу при вході до двору, що навколо храмини та жертовника, і його мотуззя на всяку його потребу.
27Від Кегата походить родина Амраміїв, родина Іцгаріїв, родина Хевроніїв та родина Узієліїв. Це рід Кегатіїв.
28Число всіх чоловічої статі, від одного місяця і старше, 8600; вони пильнували службу при святині.
29Родини синів Кегата отаборилися з боку храмини, на південь.
30Вождем батьківського дому в родинах Кегатіїв був Еліцафан, син Узієла.
31Вони мали доглядати ковчег і стіл, і світильник, і жертовники, і посуд у святині, що була для служби, і завісу, і всяку службу при них виконувати.
32Вождем над вождями левітів був Єлеазар, син Арона священика; був він головним доглядачем над тими, хто були на варті при святині.
33Від Мерарі походять родина Махліїв та родина Мушіїв; це родини Мераріїв.
34Нараховано їх було, числивши всіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, 6200.
35Вождем батьківського дому в родинах Мераріїв був Цурієл, син Авіхаїла. Вони отаборилися з боку храмини на північ.
36Сини Мерарі мали доглядати дошки храмини та засуви її, і стовпи, і підніжки, і ввесь посуд її, і всяку роботу при них виконувати,
37і стовпи навколо двору, і підніжки їхні, і кілки, і мотуззя їхнє.
38Спереду храмини, перед наметом зборів, на схід сонця, отаборились Мойсей і Арон та сини його, що були на варті коло святині, замість синів Ізраїля. Коли ж сторонній якийсь приступив би, то мусів умерти.
39Усіх левітів, що їх на повеління Господнє порахував Мойсей з Ароном, числивши за родинами їхніми, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, було разом 22000.
40Господь сказав Мойсеєві: “Перелічи всіх первістків чоловічої статі в синів Ізраїля, від одного місяця й вище та почисли ймення їхні.
41Візьмеш левітів для мене – я Господь – замість усіх первенців синів Ізраїля і скотину в левітів замість усіх первістків із скотини синів Ізраїля.”
42І перелічив Мойсей, як заповів йому Господь, усіх первенців синів Ізраїля.
43І було пораховано всіх первенців чоловічої статі від одного місяця й вище, за числом імен їхніх, 22273.
44Господь промовив до Мойсея:
45“Візьми левітів замість усіх первенців синів Ізраїля і скотину левітів замість їхньої скотини: левіти будуть моїми: я – Господь.
46І як викуп за тих 273 первістки з синів Ізраїля, що їх більше від левітів,
47візьмеш по 5 шеклів за голову; по шеклю святині візьмеш; 20 гер на 1 шекель.
48І даси гроші як викуп за тих, що їх більше над число, Аронові та синам його.”
49І взяв Мойсей викупні гроші за тих, що були понад число викуплених левітами.
50Від первенців із синів Ізраїля взяв грішми 1365 шеклів, по шеклю святині.
51Мойсей, за наказом Господнім, віддав викупні гроші Аронові та синам його, як заповідав Господь Мойсеєві.

4. Обов’язки левітів 1-33; перелік левітів 34-49

1Промовив Господь до Мойсея та Арона:
2“Перелічіть синів Кегата, що між синами Леві, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми,
3усіх тих, що від тридцятьох років і вище аж до п’ятдесятьох років, усіх, що зобов’язані до служби, щоб виконувати діло в наметі зборів.
4Служба синів Кегата у наметі зборів буде така: ходити коло найсвятіших речей.
5Коли табір вирушатиме, Арон та сини його ввійдуть, спустять внутрішню завісу та вкриють нею ковчег свідоцтва,
6і покладуть на нього покривало з борсучих шкур, і розстелять на ньому багряне простирало та й позсовують у нього носила.
7А на столі предкладання розстелять блаватно-порфіровий обрус та й поставлять на нього миски, кубки та кадильниці, і чаші для возливання; і повсякчасний хліб теж буде на ньому.
8На все те накинуть плахту з кармазину і покриють покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
9І візьмуть багряну плахту та й накриють світильник і світичі його, і щипці, і гасильниці, і ввесь посуд на олію, що її вживають до нього,
10і обгорнуть його з усім його знаряддям у покривало з борсучих шкур та й покладуть на ноші,
11а на золотий жертовник накинуть багряну плахту і покриють його покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
12І візьмуть усю посудину, що у святині вживається до служби, та й покладуть у багряну плахту і покриють покривалом з борсучих шкур і вкладуть на ноші.
13І виберуть попіл з жертовника та й накриють його обрусом з порфіри.
14І складуть на ньому ввесь посуд, що вживається на службі при ньому: жарівниці й вилка та кочерги, і кропильниці, і все знаряддя до жертовника; і накриють усе те покривалом з борсучих шкур та й повсовують у нього носила.
15А як Арон та сини його закінчать покривати святі речі й увесь святий посуд, коли рушатиме табір, тоді прийдуть сини Кегата, щоб нести їх; але так, щоб не торкалися святих речей і від того не повмирали. Ось такий обов’язок синів Кегата коло намету зборів.
16Єлеазар же, син Арона священика, доглядатиме олію для світильника, пахуче кадило, повсякчасну офіру і миро для помазання: доглядатиме всю храмину й усе, що є в ній, так святиню, як і знараддя її.”
17Господь промовив до Мойсея та Арона:
18“Глядіть, щоб покоління Кегатіїв не зникло з-поміж левітів.
19А щоб вони жили, щоб не померли, коли приступатимуть до святих речей, ви чинитимете з ними так: нехай Арон та сини його входять і призначають кожного з них до служби та до ноші.
20Самі ж вони не сміють увіходити й дивитись на святе, хоч би й на хвилину, бо інакше помруть.”
21Господь промовив до Мойсея:
22“Перелічи також синів Гершона, за батьківськими домами їхніми, за родинами їхніми.
23Від тридцятьох років і вище, аж до п’ятдесятьох років перелічиш їх, усіх зобов’язаних до роботи, щоб служити службу в наметі зборів.
24Служба ж родин Гершоніїв при роботі та переносі буде така:
25вони нестимуть завіси храмини і намет зборів, покривало його і покривало з борсучих шкур зверху на ньому, і завісу коло входу до намету зборів,
26і запони з двору, і завісу, що при вході до воріт у дворі, який навколо храмини та жертовника, і мотузи до них, і все їхнє службове знаряддя; і зроблять усе, що треба зробити коло них.
27До розпорядимости Арона та синів його буде вся служба Гершоніїв, у всьому, що вони мають переносити й робити; і ви призначите їх доглядати все, що матимуть нести.
28Така служба родин Гершоніїв при наметі зборів; і виконуватимуть вони свою службу під доглядом Ітамара, сина Арона священика.
29Синів Мерарі теж перелічиш за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми.
30Від тридцятьох років і вище, аж до п’ятдесятьох перелічиш їх, усіх зобов’язаних до роботи, щоб служити службу в наметі зборів.
31Ось ті речі, що доручено нести їм, і вся їхня служба у наметі зборів: дошки та засуви, і стовпи, і підніжки до храмини,
32стовпи у дворі навколо та підніжки їхні, і кілки, і мотуззя з усім знаряддям їхнім для кожної їхньої потреби; перелічите поіменно речі, що їх доручено їм нести.
33Така служба родин Мераріїв згідно з усякою їхньою роботою при наметі зборів, під наглядом Ітамара, сина Арона священика.”
34Тож перелічили Мойсей та Арон і князі громадські синів Кегата за родинами їхніми та за батьківськими домами їхніми,
35від тридцятьох років і вище, до п’ятдесятьох років, усіх зобов’язаних до роботи та до служби в наметі зборів.
36І було нараховано їх за родинами 2750.
37Це пораховані з родин Кегата, всі, що були на службі при наметі зборів, яких порахував Мойсей з Ароном на наказ Господній, даний Мойсеєві.
38Перелічено й синів Гершона за родинами їхніми та їхніми батьківськими домами,
39від тридцятьох років і вище, аж до п’ятдесятьох років, усіх зобов’язаних до роботи та до служби у наметі зборів.
40І було пораховано за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми, 2630.
41Це пораховані з родини Гершона, всі, хто були на службі при наметі зборів та що їх порахував Мойсей з Ароном на наказ Господній.
42І перелічено родини синів Мерарі, за їхніми родинами, за батьківськими домами їхніми,
43від тридцятьох років і вище, аж до п’ятдесятьох років, усіх зобов’язаних до роботи та до служби у наметі зборів.
44І було нараховано їх за родинами їхніми 3200.
45Це пораховані з родини синів Мерарі, що їх порахували Мойсей та Арон на наказ Господній, даний Мойсеєві.
46Усіх перелічених левітів, що почислив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізраїля, за родинами їхніми, за батьківськими домами їхніми,
47від тридцятьох років і вище, аж до п’ятдесятьох років, усіх зобов’язаних до роботи при богослужбі та переношуванні в наметі зборів,
48було 8580.
49За наказом Господнім через Мойсея, кожен був призначений до своєї служби та до свого обов’язку; а призначені були ті, яких повелів Господь Мойсеєві.

5. Різні закони: відділення нечистих 1-4; відшкодування 5-10; ревнощі 11-31

1Господь промовив до Мойсея:
2“Повели синам Ізраїля, щоб видалили геть із табору кожного прокаженого і кожного течивого, і кожного, хто став нечистий від мерця.
3Так чоловіка, як і жінку видалите геть із табору, щоб не оскверняли табір, серед якого я витаю.”
4Так і зробили сини Ізраїля і видалили їх геть із табору. Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїля.
5Господь промовив до Мойсея:
6“Скажи синам Ізраїля: коли який-небудь чоловік або жінка вчинить якийсь гріх на шкоду ближньому, спроневірившися Господеві, і відчуватиме провину,
7то нехай визнає свій гріх, що ним згрішив, і відшкодує повнотою та ще й наддасть п’ятину тому, кого пошкодив.
8А коли в того нема ніякого родича, щоб повернути йому шкоду, то відшкодування буде Господеві, для священика, опріч покутного барана, що ним за винного відправиться покута.
9Усяка жертва возношення, з усяких святих речей синів Ізраїля, що принесуть священикові, йому належатиме.
10Святі речі належатимуть тому, хто їх приносить; що ж хтось дає священикові, його буде.”
11Господь промовив до Мойсея:
12“Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому,
13і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку,
14і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні,
15то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину.
16Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом.
17Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду.
18Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття.
19І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття.
20Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка,
21то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів’яло твоє лоно і опух живіт твій.
22Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів’яло. – А жінка відповість: Амінь, амінь.
23І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою,
24і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости.
25Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника,
26і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води.
27А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів’яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей.
28А коли жінка не осквернила себе, коли вона чиста, то не зазнає ніякої шкоди і матиме потомство.
29Це закон про ревнування: чи то коли жінка, бувши за чоловіком, зійде на манівці й осквернить себе,
30чи то коли чоловіка охопить дух ревнощів, і він заходиться ревнувати свою жінку; він поставить її перед Господом, а священик виконає над нею увесь закон цей.
31Так проститься чоловікові його провина, а жінка понесе кару за гріх свій.”

6. Обітниця назореїв 1-21; священиче благословення Арона 22-27

1Господь промовив до Мойсея:
2“Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чоловік чи жінка врочисто обрікається назорейським обітом, щоб посвятитися Господеві,
3то від вина й п’янких напоїв буде стримуватись; ні винного, ні оцту з інших п’янких напоїв не питиме і жадного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сушеного винограду.
4Увесь час свого назорейства не їстиме нічого, що зроблено з виноградної лози, чи то воно з винограду незрілого, чи з лушпиння.
5По ввесь час його назорейського обіту бритва хай не торкається його голови; поки не сповняться дні, що на них він посвятився Господеві, він буде святий; він запустить волосся на голові в себе.
6По ввесь час його посвячення Господеві не ввійде туди, де буде мертвий.
7Ні ради батька свого, ні ради матері своєї, ні заради брата, ні задля сестри не оскверниться він, коли помер хтось із них, бо знак посвячення Богові своєму в нього на голові.
8По всі дні назорейства свого буде він святий Господеві.
9А коли хтось несподівано помре при ньому і він осквернить свою посвячену голову, то в день очищення обстриже голову собі; сьомого дня обстриже її.
10Восьмого ж дня принесе священикові, до входу в намет зборів, дві горлиці або двох голуб’ят.
11А священик принесе одне як жертву за гріх, а друге на всепалення і спокутує його вину з-за мерця, і знов освятить його голову того самого дня,
12і поновить дні його назорейства Господеві та й принесе однолітнє ягня в жертву за провину; попередні ж дні пропадуть, бо назорейство його було осквернене.
13Ось закон про назорея: того дня, коли сповниться час його назорейства, приведуть його до входу в намет зборів,
14і він принесе свою жертву Господеві: однолітнє ягня без вади на всепалення та однолітню ягничку без вади на жертву за гріх; і одного барана без вади на мирну жертву,
15і кошик опрісноків-коржів з питльованої муки, замішаної на олії, та опрісноків-паляниць, помащених олією, до того й належні офіри та возливання.
16І принесе це все священик перед Господа і виконає жертву за гріх та у всепалення за назорея.
17А барана принесе як мирну жертву Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе офіру та возливання до Того.
18І назорей обстриже, коло входу в намет зборів, свою посвячену голову і візьме посвячене волосся та й покладе на вогонь, той, що під мирною жертвою.
19Потім священик візьме варену лопатку з барана та одного опрісного коржа з кошика й одну опрісну паляницю та й покладе на руки назореєві, після того як той обстриже своє посвячене волосся.
20І принесе священик їх у жертву колихання перед Господом; це свята частина для священика, окрім колиханої груднини та піднесеної лопатки; а після того назореєві можна пити вино.
21Це закон про назорея, який склав обітницю, про його жертву Господеві за своє назорейство, крім того, на що його спромога; він мусить повестися згідно з своєю обітницею, яку обітував, і за приписами закону про назорейство.”
22Господь промовив до Мойсея:
23“Скажи Аронові та синам його: так будете благословляти синів Ізраїля, мовивши до них:
24Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе!
25Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе!
26Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!
27Так закликатимуть ім’я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.”

7. Приносини князів колін

1Коли Мойсей, закінчивши ставити храмину, помазав та освятив її з усім її знаряддям, помазав та освятив також і жертовник з усім його знаряддям,
2князі Ізраїля, голови батьківських домів, князі колін, що стояли на чолі перепису, принесли дари.
3Склали вони свої дари перед Господом: шість критих возів і дванадцять волів, один віз на двох князів і один віл на кожного, і привели їх до Господа.
4І сказав Господь Мойсеєві:
5“Візьми їх від них, вони будуть на службі при наметі зборів, і передай їх левітам, кожному згідно з його службою.”
6І взяв Мойсей вози й волів та й віддав їх левітам.
7Два вози й четверо волів віддав він синам Гершона, згідно з їхньою службою,
8а чотири вози й восьмеро волів віддав синам Мерарі, згідно з їхньою службою під наглядом Ітамара, сина Арона священика.
9Синам же Кегата не дав нічого, бо їм була доручена служба коло святих речей; на плечах мусіли вони носити їх.
10Принесли князі дари для посвяти жертовника, коли помазано його; принесли вони дари свої до жертовника.
11І Господь сказав Мойсеєві: “Нехай князі щодня по одному приносять дари свої для посвяти жертовника.”
12І той, хто першого дня приніс дари свої, був Нахшон, син Амінадава, з коліна Юди.
13Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
14одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
15один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення,
16один козел на жертву за гріх;
17а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Нахшона, сина Амінадава.
18Другого дня свій дар приніс Натанаїл, син Цуара, князь коліна Іссахара.
19Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
20одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
21один бичок, один баран, одне ягня однолітнє для всепалення;
22один козел на жертву за гріх;
23а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це принос Натанаїла, сина Цуара.
24Третього дня свій дар приніс князь синів Завулона, Еліяв, син Хелона.
25Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
26одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
27один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
28один козел на жертву за гріх;
29а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліява, сина Хелона
30Четвертого дня приніс свій дар князь синів Рувима, Еліцур, син Шедеура.
31Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
32одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
33один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
34один козел на жертву за гріх;
35а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Еліцура, сина Шедеура.
36П’ятого дня свій дар приніс князь синів Симеона, Шелуміел, син Цурішаддая.
37Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
38одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
39один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
40один козел на жертву за гріх;
41а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Шелуміела, сина Цурішаддая.
42Шостого дня приніс свій дар князь синів Гада, Еліясаф, син Реуела.
43Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
44одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
45один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
46один козел на жертву за гріх;
47а на мирну жертву пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліясафа, сина Реуела.
48Сьомого дня приніс свій дар князь синів Ефраїма, Елішама, син Амігуда.
49Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
50одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
51один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
52один козел на жертву за гріх.
53а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Елішами, сина Амігуда.
54Восьмого дня свій дар приніс князь синів Манассії, Гамлієл, син Педацура.
55Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
56одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
57один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
58один козел на жертву за гріх;
59а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Гамлієла, сина Педацура.
60Дев’ятого дня свій дар приніс князь синів Веніямина, Авідан, син Гідоні.
61Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
62одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
63один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
64один козел на жертву за гріх;
65а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Авідана, сина Гідоні.
66Десятого дня приніс свій дар князь синів Дана, Ахієзер, син Амішаддая.
67Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
68одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
69один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
70один козел на жертву за гріх;
71а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Ахієзера, сина Амішаддая.
72Одинадцятого дня приніс дар свій князь синів Ашера, Пагієл, син Охрана.
73Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
74одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
75один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
76один козел на жертву за гріх;
77а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Пагієла, сина Охрана.
78Дванадцятого дня приніс дар свій князь синів Нафталі, Ахіра, син Енана.
79Його дар був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри;
80одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила;
81один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення;
82один козел на жертву за гріх;
83а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Ахіри, сина Енана.
84Дари від князів Ізраїля на посвяту жертовника в день його помазання були, отже такі: 12 срібних полумисків, 12 срібних кубків і 12 золотих посудинок.
85Кожний срібний полумисок важив 130 шеклів, а кожен кубок 70 шеклів. Усього срібла, що пішло на посуд, було 2400 шеклів, по шеклю святині.
86На 12 золотих посудинок, наповнених кадилом, вагою 10 шеклів кожна посудинка, по шеклю святині, пішло всього золота 120 шеклів.
87Усього товару на всепалення було: 12 бичків, 12 баранів, 12 ягнят однолітків, з їхніми (безкровними) офірами, та 12 козлів на жертву за гріх.
88А всієї великорослої скотини на мирну жертву було: 24 бички, 60 баранів, 60 козлів та 60 ягнят перволітків. Це дари на посвяту жертовника, коли він був помазаний.
89Коли Мойсей увіходив до намету зборів розмовляти з Богом, він чув голос, що промовляв до нього з віка на ковчезі свідчення між двома херувимами, – так бо промовляв до нього.

8. Світильники 1-4; посвячення левітів 5-26

1Господь промовив до Мойсея:
2“Скажи Аронові й повідай йому: Коли ставитимеш угорі світичі на світильникові, то нехай сім світичів світяться на передньому боці світильника.”
3І зробив Арон так: на передньому боці світильника поставив він світичі, як заповідав Господь Мойсеєві.
4А світильник був кованої роботи з золота; і підстава його і квітки були кованої роботи. Мойсей зробив його за зразком, що його Господь показав йому.
5Промовив Господь до Мойсея:
6“Візьми левітів з-поміж синів Ізраїля та очисть їх.
7Та ось що мусиш з ними вчинити, щоб очистити їх: покропи їх водою, яка очищає гріхи, і нехай вони обголять бритвою все своє тіло, повипирають одіж свою й очистяться.
8І нехай візьмуть бичка та офіру до нього з питльованої муки, замішаної з оливою; а другого бичка візьмеш на жертву за гріх.
9І приведеш левітів до намету зборів і скличеш усю громаду синів Ізраїля.
10І припровадиш левітів до Господа, а сини Ізраїля покладуть руки свої на левітів.
11Арон же приведе левітів як офіру перед Господа, від синів Ізраїля, щоб служили службу Господеві.
12І покладуть левіти руки на голови бичкам; одного принесеш у жертву за гріх, а другого на всепалення Господеві, щоб відправити покуту за левітів.
13Потім поставиш левітів перед Ароном та перед синами його і віддаси їх в офіру Господеві.
14І вилучиш левітів з-поміж синів Ізраїля, щоб були моїми.
15А після того левіти ввійдуть до служби у наметі зборів. Отже ти їх очистиш і приведеш як жертву.
16Вони бо цілком належать мені з-поміж синів Ізраїля; замість усіх, що першими приводить мати, усіх первородних синів Ізраїля, взяв я їх собі.
17Мені бо належить усе первородне між синами Ізраїля, чи то людина, а чи скотина; з того дня, коли я повбивав усіх первістків в Єгипетській землі, присвятив я їх собі.
18Я взяв собі левітів замість усіх первістків між синами Ізраїля,
19та й оддав їх Аронові й синам його, щоб вони їм належали з-поміж синів Ізраїля, щоб замість синів Ізраїля служили при службі в наметі зборів і щоб за них відправляли покуту, щоб не впала на синів Ізраїля кара, коли приступатимуть до святині.”
20Тож Мойсей з Ароном та всією громадою синів Ізраїля вчинив щодо левітів усе, що заповідав Господь Мойсеєві про левітів; так і вчинили з ними сини Ізраїля.
21Очистились левіти, повипирали свою одежу, і Арон привів їх як жертву перед Господа та відправив за них покуту, щоб очистити їх.
22І після того увійшли левіти до намету зборів, щоб служити свою службу під наглядом Арона та синів його. Як заповідав Господь Мойсеєві про левітів, так і вчинили з ними.
23Господь промовив до Мойсея:
24“Це закон про левітів: від двадцяти п’яти років і вище ставатимуть вони до служби у наметі зборів,
25а від п’ятдесятьох років залишать службу, не служитимуть більше.
26Вони допомагатимуть братам своїм при наметі зборів, доглядаючи за всім, роботи ж не робитимуть. Так зробиш з левітами щодо їхньої служби.”

9. Друга Пасха в Синай-пустині 1-5; Пасха нечистих 6-13; Пасха чужинців 14; хмара над храминою 15-23

1Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
2“Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
3Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
4І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
5І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
6Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
7і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
8І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
9І Господь промовив до Мойсея.
10“Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
11Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
12так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
13Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.
14Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
15Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум’я над храминою, і так було аж до ранку.
16Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум’я.
17І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
18За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
19І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
20Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
21А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
22Або два дні, або місяць, або й довше – як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
23За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.

10. Срібні сурми 1-10; в дорогу від Синаю 11-36

1Господь промовив до Мойсея:
2“Зроби собі дві срібні сурми; кованої роботи зробиш їх, і будуть тобі на те, щоб скликати громаду і щоб знімати табір.
3Коли засурмлять в обидві, то зійдеться до тебе вся громада коло входу в намет зборів.
4А коли засурмлять тільки в одну, то зберуться до тебе князі, тисяцькі Ізраїля.
5Коли засурмите на поготівля, двигнуться табори, розташовані на схід.
6А коли засурмите на поготівля вдруге, вирушать табори, що на південь. Сурмитимуть на сполох, коли рушатимуть у дорогу.
7Сурмитимете і тоді, коли треба буде скликати всю громаду, та тільки не так, як на поготівля.
8Сурмитимуть же сини Арона, священики, в сурми, і вони будуть вам для повсякчасного вжитку в ваших поколіннях.
9Коли підете, у вашому краї, проти ворога, що натискає на вас, то засурмите в сурми на сполох, і згадається про вас перед Господом, Богом вашим, і врятуєтеся від ворогів ваших.
10І за днів радощів ваших, і на свята ваші, і коли з’являтиметься молодик, сурмитимете ви в сурми при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших; і вони нагадуватимуть про вас перед Богом вашим: я – Господь, Бог ваш.”
11Другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця знялася хмара вгору над храминою свідоцтва.
12І сини Ізраїля рушили в мандри Синай-пустинею, і спинилась хмара у Паран-пустині.
13Рушили, отже, вперше на наказ Господній через Мойсея.
14Першим рушив прапор табору синів Юди, за полками їхніми; над військом його був Нахшон, син Амінадава.
15А над військом коліна синів Іссахара був Натанаїл, син Цуара.
16Над військом же коліна Завулона був Еліяв, син Хелона.
17І коли храмину було розібрано, вирушили сини Гершона й сини Мерарі, несучи її.
18Потім вирушив прапор табору Рувима, за полками їхніми; над військом його був Еліцур, син Шедеура.
19Над військом же коліна синів Симеона був Шелумієл, син Цурішаддая.
20А над військом коліна синів Гада був Еліясаф, син Реуела.
21Рушили й Кегатії, що несли святі речі, тож поки вони прийшли, інші вже поставили були храмину.
22По тому вирушив прапор табору синів Ефраїма, за полками їхніми; над військом їхнім був Елішама, син Амігуда.
23А над військом коліна синів Манассії був Гамлієл, син Педацура.
24Над військом же коліна Веніямина був Авідан, син Гідоні.
25Потім вирушив прапор табору синів Дана, що був іззаду, мов сторожа всім таборам, за полками їхніми; над його військом був Ахієзер, син Амішаддая.
26Над військом же коліна синів Ашера був Пагієл, син Охрана.
27А над військом коліна синів Нафталі був Ахіра, син Енана.
28Такий був похідний лад синів Ізраїля, коли вони рушили в дорогу.
29Мойсей сказав до Ховава, сина Реуела, мідіянина, свого тестя: “Ми простуємо до того місця, про яке мовив Господь: Я його дав вам. – Ходи з нами, і добре тобі буде серед нас, бо Господь обіцяв добро Ізраїлеві.”
30А той до нього й каже: “Не піду я з вами, я піду радше в мою землю, в мій рідний край.”
31Мойсей і каже: “Не покидай нас, прошу тебе, ти бо знаєш, де нам ставати табором у пустелі, то й будеш нам очима.
32Тож як підеш із нами, то ті блага, які вчинить нам Господь, ми вчинимо й тобі.”
33І двигнулися вони від Господньої гори три дні дороги, і кивот Господнього завіту йшов три дні дороги перед ними, щоб знайти їм місце для постою.
34І хмара Господня була над ними вдень, коли рушали вони табором.
35А як рушав ковчег, мовив Мойсей: “Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!”
36Коли ж ставав, то Мойсей мовив: “Спочинь, Господи, серед незліченних тисяч Ізраїля!”

11. Ізраїль нарікає на манну 1-15; сімдесятеро найстарших 16-30; перепелиці 31-35

1Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору.
2Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас.
3І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній.
4І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти?
5Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник;
6а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима.
7Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія.
8Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії.
9І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна.
10Вчув Мойсей, що народ плаче по сім’ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро.
11І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене?
12Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам?
13Звідкіль узяти мені м’яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м’яса їсти!
14Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене.
15Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.”
16І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою.
17Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його.
18А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м’ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м’яса! В Єгипті було нам так добре! – дасть вам Господь м’яса, і їстимете.
19Не один день їстимете, і не два дні, і не п’ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?”
21І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м’яса, щоб їли цілий місяць.
22Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?”
23Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.”
24Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету.
25І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували.
26Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім’я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі.
27Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.”
28А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!”
29Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!”
30І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля.
31І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір – десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті.
32Кинулись люди збирати перепелиць – увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору.
33М’ясо було ще в них на зубах, ще його й не з’їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором.
34Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі.
35З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.

12. Жінка-кушійка 1-8; проказа Марії, сестри Мойсея 9-16

1Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку,
2і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те.
3З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі.
4Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє.
5І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє,
6сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об’явивсь йому, і в сні говорив із ним.
7Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі.
8Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?”
9І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь.
10Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена.
11Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми.
12Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.”
13І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.”
14Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.”
15І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася.
16По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.

13. Князі Ізраїля на розвідинах 1-24; звіт з розвідин 25-33

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Пошли людей та нехай розглянуть Ханаан-землю, що ось я хочу дати її синам Ізраїля; пошлете їх по одному з батьківського коліна та щоб усі з них були князями.”
3І послав Мойсей їх із Паран-пустині за Господнім наказом; самих таких чоловіків послав, що були головами в синів Ізраїля.
4Ось їхні ймення: від коліна Рувима Шаммуа, син Заккура.
5Від коліна Симеона Шафат, син Хорі.
6Від коліна Юди Калев, син Єфунне.
7Від коліна Іссахара Їгал, син Йосифа.
8Від коліна Ефраїма Ошеа, син Нуна.
9Від коліна Веніямина Палті, син Рафу.
10Від коліна Завулона Гаддієл, син Соді.
11Від коліна Йосифа, коліна Манассії, Гадді, син Сусі.
12Від коліна Дана Аммієл, син Гемаллі.
13Від коліна Ашера Сетур, син Міхаела.
14Від коліна Нафталі Нахбі, син Вофсі.
15Від коліна Гада Реуел, син Махі.
16Це ймення мужів, яких послав Мойсей, щоб розглянули землю. Ошеу ж, сина Нуна, назвав Мойсей – Єгошуа (Ісус).
17Послав їх Мойсей, щоб розглянули Ханаан-землю і мовив: “Здійміться звідсіль у Негев та й зійдіть на гору,
18та огляньте землю, яка вона, і люд, що в ній живе, сильний він чи слабий, мало його чи багато,
19і який той край, де він живе, чи добрий чи поганий, і які міста, що в них живе він, чи відкриті чи укріплені,
20і яка земля, родюча вона чи ялова, чи е на ній дерево а чи ні. Та будьте сміливі й принесіть плоди землі.” А була саме пора дозрівання винограду.
21То й пішли вони й розглянули землю від Сін-пустині до Рехову, що в напрямі Хамату.
22Зійшли вони у Негев і дійшли до Хеврону, а там же були Ахіман, Шешай і Талмай, діти Анакові. Хеврон же збудовано сім років перед Цоаном в Єгипті.
23І дійшовши до Ешкол-долини, зрізали вони там вітку з однією виноградною китицею та й несли її удвох на жердині, опріч ґранат і смоков.
24Місце ж те названо Ешкол-долиною з-за грон, що зрізали там сини Ізраїля.
25Повернулися вони з розглядин краю під кінець сорока днів.
26І, прибувши, прийшли вони до Мойсея та Арона й усієї громади синів Ізраїля в Паран-пустині, у Кадеші, і принесли вістку їм та всій громаді й показали їм плоди землі.
27Тож оповіли йому, кажучи: “Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече, ось і плоди її.
28Тільки ж народ, що в ній живе, сильний та й міста укріплені, вельми великі; бачили ми там і потомків Анака.
29Амалек живе в землі Негев; а Хеттит і Євусій та Аморій живуть у горах, Ханаан же живе при морі і здовж берегів Йордану.”
30Тоді Калев заходився втихомирювати людей, що були проти Мойсея, і промовив: “Ми таки підемо й посядемо її, стане бо сили в нас її підбити.”
31Чоловіки ж, які ходили з ним (на розглядини), твердили: “Ні, мовляв, не в силі ми напасти на той народ; він від нас сильніший.”
32І рознесли вони між синами Ізраїля недобрі вістки про землю, яку розслідили, кажучи: “Земля, що нею ми пройшли, щоб розвідати її, то така земля, яка пожирає своїх мешканців, а всі люди, що їх ми бачили там, великі на зріст.
33Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, певно, й були ми в їхніх очах.”

14. Ізраїль бунтується проти Бога 1-25; кара за бунт 26-38; поразка неслухняного Ізраїля 39-45

1Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
2І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
3І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
4І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
5Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
6А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
7і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, – земля ота вельми добра.
8Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
9Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
10Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об’явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
11Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
12Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
13І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
14Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум’яним стовпом уночі.
15Тож як уб’єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
16Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
17Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
18Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
19Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
20І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
21Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
22усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, –
23ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
24Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
25Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
26Господь промовив до Мойсея та Арона:
27“І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
28Тож скажи їм: Як живу я – слово Господнє, – зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
29У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. –
30Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, – крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
31Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, – їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
32Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
33Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
34За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
35Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
36І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
37чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
38Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
39І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
40А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
41І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
42Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, – бо інакше поб’ють вас вороги ваші.
43Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
44Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
45Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.

15. Безкровні приносини: офіри й жертви 1-31; кара порушника суботи 32-36; китиці на кінцях одежі 37-41

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Скажи до синів Ізраїля та повідай їм: Коли прийдете в землю вашого поселення, яку оце хочу вам дати,
3і коли приноситимете вогненну офіру Господеві, чи всепалення, чи жертву, щоб виконати обітницю, чи як добровільні дари у ваші свята, щоб воскурити на честь Господа приємний запах з худоби або з овець,
4то хто приноситиме Господеві свої приносини, принесе також в офіру десятину ефи питльованої муки, змішаної з чвертю гіна олії, –
5і додаси до всепалення чи жертви вина на возливання, чверть гіна на кожне ягня.
6При барані принесеш як офіру дві десятини ефи питльованої муки, змішаної з третиною гіна олії.
7Вина ж на возливання принесеш третину гіна як приємний запах на честь Господа.
8А коли принесеш у всепалення чи на жертву бичка, щоб виконати обітницю, чи мирну жертву Господеві,
9то треба принести до бичка як офіру три десятини ефи питльованої муки, змішаної з половиною гіна олії;
10а як возливання – принесеш половину гіна вина, щоб воскурити як приємний запах на честь Господа.
11Так робитимуть при кожному волі й при кожному барані, і при ягняті, і при козеняті.
12Скільки б не приносили жертв, для кожної зробите так.
13Кожен тубілець вчинить так, приносивши вогненну жертву як приємний запах на честь Господа.
14І коли якийсь приходень, що перебуває з вами, або хтось інший між вами у ваших майбутніх поколіннях захоче принести вогненну жертву як приємний запах на честь Господа, то нехай і він так робить, як ви робите.
15Установа буде одна для вас і для приходня; установа віковічна у ваших поколіннях: як ви, так і приходень буде перед Господом.
16Закон о один і одне право буде для вас і для приходня, що перебуває з вами.”
17Господь промовив до Мойсея:
18“Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли прийдете в землю, в яку оце веду вас,
19і коли почнете їсти хліб з тієї землі, то маєте принести дар возношення Господеві.
20Першого калача з вашого тіста принесете – як дар возношення; принесете його так само, як дар з току.
21Від першого вашого тіста даватимете Господеві дар возношення у майбутніх поколіннях ваших.
22Коли ж пропустите щось ненароком і не виконаєте всіх цих заповідей, що Господь об’явив Мойсеєві,
23себто всього того, що Господь повелів вам через Мойсея, з того дня, як Господь заповів ці заповіді, і потім, у всіх ваших поколіннях,
24то коли станеться щось таке помилково, з необачности громади, вся громада принесе у всепалення одного бичка як приємний запах на честь Господа, з належною офірою і возливанням, за обрядом, і одного козла на жертву за гріх.
25І священик відпокутує за всю громаду синів Ізраїля, і проститься їм, бо то була помилка й вони принесли належну вогненну жертву Господеві й жертву за гріх перед Господом за свою помилку.
26І проститься всій громаді синів Ізраїля і приходневі, що перебуває між ними; бо на ввесь люд упаде всяка помилка.
27Коли ж одна особа згрішить ненароком, то нехай принесе козу однолітку за гріх.
28І священик відпокутує перед Господом за душу, що помилково згрішила, ненароком, відправивши за неї покуту, і проститься їй.
29Чи то для тубільця з-посеред синів Ізраїля, а чи для чужинця, що перебуває між вами, закон один буде у вас для того, хто ненароком провиниться.
30Хто ж, піднявши руку, заподіє щось лихе, чи буде то тубілець, а чи приходень, то такий ображає Господа і мусить бути викорінений з-поміж свого люду.
31Зневаживши слово Господа й зламавши його заповідь, душа ота приречена на знищення; гріх її буде на ній.”
32Раз якось, коли сини Ізраїля були в пустині, знайшли вони чоловіка, що збирав суботнього дня дрова.
33І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея та до Арона й усієї громади,
34і віддали його під сторожу, бо ще не знати було, що треба з ним вчинити.
35І Господь сказав Мойсеєві: “Той чоловік мусить умерти; нехай поб’є його камінням уся громада за табором.”
36І вивела його вся громада за табір та й побила камінням на смерть, як заповідав Господь Мойсеєві.
37Сказав Господь Мойсеєві:
38“Промов до синів Ізраїля і повідай їм, щоб вони й нащадки їхні поробили собі китиці на кінцях своєї одежі та щоб чіпляли ті китиці на кінцях багряними шнурочками
39І будуть вам китиці на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні й виконували їх, і щоб ви не блукали за вашим серцем та вашими очима, які поривають вас до блуду;
40щоб, пам’ятаючи та виконуючи всі мої заповіді, були ви святими у вашого Бога.
41Я – Господь, Бог ваш, який вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я – Господь, Бог ваш.

16. Покарання Кораха з прибічниками за бунт проти Мойсея

1Корах, син Іцгара, сина Кегата, сина Леві, і Датан з Авірамом, сини Еліява, сина Паллу, сина Рувима,
2повстали проти Мойсея, і з ними 250 чоловік із синів Ізраїля, князі в громаді, радники на зборах, люди значні.
3Зібрались вони проти Мойсея та Арона та й промовили до них: “Годі вам! Уся громада, всі – святі, і Господь серед них. Чого ж ви пнетесь високо над Господньою громадою?”
4Почувши це Мойсей, впав обличчям до землі.
5А згодом промовив до Кораха й усіх його прибічників: “До завтра! А там сповістить Господь, хто його й хто святий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того й допустить до себе.
6Зробіть так: возьміте з собою кадильниці, ти, Кораху, й ви всі з його громади,
7і покладіть узавтра до них жару, а зверху посипте кадила перед Господом; той, кого вибере Господь, буде святий. Буде з вас, сини Леві!”
8Промовив далі Мойсей до Кораха: “Ось послухайте, сини Леві.
9Чи то ж мало вам, що Бог Ізраїля вилучив вас із громади синів Ізраїля та й допустив до себе, щоб ви виконували службу в храмині Господній і стояли перед громадою, послуговуючи їй?
10А що Господь допустив тебе й усіх твоїх братів, синів Леві, з тобою до себе, то вам оце захотілося ще й священства?
11Адже ти й усі твої прибічники повстали проти Господа; Арон бо – що він таке, що ви нарікаєте на нього?”
12І послав Мойсей, щоб покликали Датана й Авірама, синів Еліява, та вони відказали: “Не підемо.
13Хіба мало того, що ти вивів нас із землі, молоком та медом текучої, щоб поморити нас у пустелі; ти хочеш іще й князювати над нами?
14Ані в землю, молоком та медом текучу, не привів ти нас, ані клаптика поля, ані виноградника у спадщину не дав нам. Хочеш осліпити очі цих людей? Не підемо.”
15Розлютився вельми Мойсей і мовив до Господа: “Не зважай на їхню офіру! Ні одного осла не взяв я від них і не заподіяв лиха ні одному з них.”
16І сказав Мойсей до Кораха: “Ти й усі твої прибічники, станьте взавтра перед Господом, сам ти й вони, та Арон,
17і візьміть кожен свою кадильницю і покладіть до неї ладану, і принесіть кожен свою кадильницю до Господа, 250 кадильниць; ти й Арон, кожен свою кадильницю.”
18Узяли вони кожен свою кадильницю, поклали до них жару, насипали зверху ладану та й поставили коло входу в намет зборів разом з Мойсеєм та Ароном.
19І коли Корах скликав проти них усю громаду до входу в намет зборів, слава Господня з’явилась усій громаді.
20І промовив Господь до Мойсея та Арона:
21“Відлучіться від цієї юрби, я вигублю їх в одну мить.”
22І припали вони обличчям до землі й сказали: “О Боже, Боже духів усіх живих! Один чоловік согрішив, а гнів би твій мав бути на всю громаду?”
23Господь же промовив до Мойсея:
24“Скажи до громади: Відійдіть геть навкруги від житла Кораха, Датана й Авірама.”
25Устав Мойсей та й пішов до Датана й Авірама, а за ними пішли старші Ізраїля.
26І повелів він людям: “Відступіться від шатер цих злих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб не загинути вам у їхніх гріхах.”
27І відступилися люди геть навкруги від жител Кораха, Датана й Авірама; а Датан з Авірамом вийшли та й поставали коло входу в свої шатра з жінками, дітьми й немовлятами своїми.
28І сказав Мойсей: “Ось із чого ви розумієте, що Господь послав мене зробити все те, що я зробив, та що не з власної волі чинив я.
29Коли вони помруть, як усі люди вмирають, і така сама доля спіткає їх, як усіх людей, то не послав мене Господь.
30Коли ж Господь сотворить нечуване щось, і земля роззявить рота свого й поглине їх та все, що є в них, і вони зійдуть живими в Шеол, тоді знайте, що ці люди зневажили Господа.”
31Ледве закінчив він тую мову, як земля під ними розступилася,
32роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно.
33І провалилися вони й усе, що було в них, живими в Шеол, і земля закрилась над ними, і вони зникли з-поміж громади.
34І ввесь Ізраїль, що був навколо них, на зойк їхній кинувся тікати; казали бо: “Щоб і нас не проглинула земля!”
35І вийшов вогонь від Господа й пожер 250 чоловік, що принесли були кадила.

17. Вигребання кадильниць 1-5; нарікання народу 6-15; палиця Арона 16-28

1Промовив Господь до Мойсея:
2“Скажи Єлеазарові, синові Арона священика, щоб вигребав з пожарища кадильниці та геть струсив з них жар, вони бо посвячені.
3З кадильниць отих людей, що проти самих себе згрішили, нехай зроблять тонко ковані бляшки на покриття жертовника, бо їх принесено до Господа, і вони стали святими; будуть вони знаком для синів Ізраїля.”
4Узяв Єлеазар священик мідяні кадильниці, що їх були принесли ті, які згоріли, та й посплощував їх на покриття жертовника,
5на спомин синам Ізраїля, щоб ніхто чужий, хто не з потомства Арона, не приступав кадити перед Господом і щоб і з ним не сталось, як із Корахом та його прибічниками, – як ото Господь йому був заповідав через Мойсея.
6Другого дня вся громада синів Ізраїля стала нарікати на Мойсея та Арона, кажучи: “Погубили ви люд Господній.”
7І коли громада збиралася проти Мойсея та Арона, вони звернулись до намету зборів, і ось хмара вкрила його, й з’явилася слава Господня.
8Мойсей та Арон підступили до намету зборів.
9Промовив Господь до Мойсея:
10“Відійдіть від цієї громади, я погублю їх в одну мить!” І впали вони обличчям до землі.
11Мовив Мойсей до Арона: “Візьми кадильницю та поклади до неї з жертовника жару й насип ладану, і йди чимдуж у громаду та відправ за них покуту, бо спалахнув гнів Господній, і почався мор.”
12Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей.
13Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.
14Померло ж від мору 14700, крім тих, які померли з-за Кораха.
15І повернувсь Арон до Мойсея, до входу в намет зборів, коли мор припинився.
16Господь промовив до Мойсея:
17“Скажи синам Ізраїля і візьми від них по палиці, від кожного покоління, від князя кожного покоління, дванадцять палиць. І на палиці кожного напишеш його ім’я.
18Ім’я ж Арона напиши на палиці Леві; одна бо лише буде палиця для голови покоління їхніх батьківських домів.
19Потім покладеш їх у наметі зборів, перед свідоцтвом, де я звичайно зустрічаюся з тобою.
20І станеться так, що палиця того, кого я вибрав, процвіте; і таким робом я втихомирю навколо мене шемрання синів Ізраїля, що нарікають на вас.”
21Сказав це Мойсей синам Ізраїля, і подали йому всі їхні князі по палиці від кожного князя, за батьківськими домами їхніми, 12 палиць; і палиця Арона була між їхніми палицями.
22І поклав Мойсей палиці перед Господом у наметі свідоцтва.
23Другого дня ввійшов Мойсей у намет свідоцтва, аж ось розквітла палиця Арона, з дому Леві: пустила бруньки, зацвіла квітками й вродила стиглі миґдалі.
24Виніс Мойсей усі палиці з-перед обличчя Господнього до всіх синів Ізраїля, і побачили вони, і кожен узяв свою палицю.
25Господь сказав до Мойсея: “Принеси назад Аронову палицю до кивоту завіта, щоб зберегти її як осторогу й ознаку проти синів ворохобних, і нехай припиняться їхні нарікання на мене, щоб не вимерли вони.”
26І Мойсей зробив так, як заповідав йому Господь, – так і вчинив він.
27Сини ж Ізраїля промовили до Мойсея: “Глянь лишень, пропадаємо ми, гинемо, всі ми гинемо!
28Хто тільки наблизиться до храмини Господньої, зараз умирає. Чи то ж усім нам загинути дощенту?”

18. Обов’язки та права священиків і левітів

1Промовив Господь до Арона: “Ти сам і твої сини й батьківський дім твій з тобою відповідатиме за провину проти святині; та й за переступи щодо вашого священства.
2І братів твоїх із коліна Леві, з покоління батька твого, ти також допустиш із собою до святині, щоб були вони при тобі й услуговували тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом свідоцтва.
3Нехай пильнують службу коло тебе й коло всього намету; до посуду ж святині й до жертовника нехай не приступають, щоб не вмерли вони, ні вони, ані ви.
4Вони будуть при тобі й пильнуватимуть служби при наметі зборів у всякій роботі в наметі; сторонній же не сміє наближатися до вас.
5Ви доглядатимете святиню і жертовник, щоб не було вже більше гніву на синів Ізраїля.
6Я взяв братів ваших левітів з-поміж синів Ізраїля, вони передані вам як дар для Господа, щоб виконувати роботу при наметі зборів.
7Ти ж і сини твої з тобою пильнуватимете ваше священство в усьому, що належить до жертовника й усередині за завісою; як дар передаю вам службу священства; хто ж чужий наблизиться, буде покараний смертю.”
8Господь промовив до Арона: “Ось я передаю тобі догляд за моїми жертвами возношення. Усе, що посвячують сини Ізраїля, даю я тобі як правну частку і твоїм синам як віковічне право.
9Ось, що буде твоє з найсвятіших дарів: з усіх жертв, усі їхні приносини на всяку офіру, на всяку жертву за гріх і на всяку жертву за провину, що їх вони приносять мені, – як найсвятіші дари будуть вони тобі й твоїм синам.
10У пресвятому місці споживатимеш їх; усі чоловічої статі їстимуть їх; вони будуть святими для вас.
11І воно буде твоє: возношення колихальних жертв синів Ізраїля даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою як віковічне право; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
12Усе найліпше з олії, все найліпше з вина й зерна, їхні первоплоди, що приносять їх Господеві, – даю тобі їх.
13Первоплоди з усього, що родить їхня земля, і що вони принесуть Господеві, твої будуть; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
14Усе посвячене в Ізраїлі твоє буде.
15Усе первородне від усякого тіла, що принесуть Господеві, чи то людина, чи скотина, твоє буде; тільки первородна дитина мусить бути викуплена, і первородне від нечистої скотини мусить бути викуплене.
16Ти візьмеш за них викуп, від одного місяця життя їхнього, 5 шеклів срібла за твоєю оцінкою, по шеклеві святині, по 20 гер у шеклі.
17Первістка ж корови або вівці, або кози не викуповуватимеш: вони бо посвячені. Кров’ю їхньою окропиш жертовник, а тук їхній пустиш димом як вогненну жертву на приємний запах Господеві.
18М’ясо їхнє буде твоє; як колихальна груднина та як права лопатка – буде твоє.
19Усі жертви возношення святих речей, що їх сини Ізраїля возносять Господеві, даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою у віковічне право; союз непорушний – вічний перед Господом з тобою, а через тебе – й з твоїм потомством.”
20Господь сказав Аронові: “Не матимеш у їхній землі ніякого спадкоємства, і частки тобі не буде між ними. Я – твоя частка й твоє спадкоємство серед синів Ізраїля.
21Ось я дав синам Леві у спадщину всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать її при наметі зборів.
22І таким робом сини Ізраїля не приступатимуть більш до намету зборів, щоб не взяти їм гріха на душу й не вмерти.
23Самі левіти нехай служать службу, вони нехай несуть за те відповідальність. Це установа віковічна у ваших поколіннях. А серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини.
24Бо дав я левітам у спадщину десятину синів Ізраїля, що вони возносять на жертву Господеві; ось чому сказав я їм, що між синами Ізраїля вони не матимуть ніякого спадкоємства.”
25Господь промовив до Мойсея:
26“Скажеш левітам і повідаєш їм: Коли візьмете від синів Ізраїля десятини, що я вам дав від них як вашу спадщину, то принесете з них жертву возношення Господеві, десятину від десятини.
27І зарахується вам жертва вашого возношення так, як би було це зерно з току чи вино з точила.
28Таким робом і ви теж вознесете Господеві жертву возношення від усіх ваших десятин, що їх берете від синів Ізраїля, і, як возношення Господнє, дасте Аронові священикові.
29Від усього, що вам припаде, вознесете всяке возношення Господеві, тобто з усього, що найкраще, щоб його посвятити.
30І скажеш їм: Коли возноситимете, що найкраще з десятини, то порахується вам, левітам, як прибуток із току й як прибуток з виноградного точила.
31Вам можна буде його їсти у всякому місці, вам самим та домам вашим; бо це вам плата за службу в наметі зборів.
32З-за того не буде на вас жадної провини, ви не оскверните тим святих дарів і не вмрете, коли тільки віддасте з того, що найкраще.”

продовження

Попередня книга (“Левіт”)  Наступна книга (“Второзаконня”)