Книга Ісуса Навина

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24

1. Ізраїль готується завойовувати Ханаан: Ісус Навин – провідник 1-9; наказ до всього народу 10-18

1Після смерти Мойсея, Господнього раба, сказав Господь Ісусові Навинові (синові Нуна), слузі Мойсея:
2“Мойсей, слуга мій, помер; тож устань, перейди оцей Йордан, ти й увесь цей народ, у землю, що я дам їм (синам Ізраїля).
3Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам, як сказав був Мойсеєві.
4Від пустині до цього Ливану й від великої ріки, ріки Ефрату, уся земля хеттитська, аж до Великого моря на захід сонця, буде вашим краєм.
5Ніхто не встоїть перед тобою, поки віку твого; як був я з Мойсеєм, так буду з тобою; я не полишу тебе і не покину.
6Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм.
7Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі.
8Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити.
9Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався.”
10І повелів Ісус начальникам народу:
11“Перейдіть посеред народу й накажіть народові: Заготуйте собі живности, бо через три дні ви перейдете через оцей Йордан, щоб увійти і зайняти землю, що Господь, Бог ваш, дає вам у посілість.”
12До рувимлян же та гадіїв та до півколіна манассіян Ісус промовив:
13“Спогадайте слово, що вам заповідав Мойсей, слуга Господній, коли сказав: Господь, Бог ваш, дав вам спокій і дав вам цю землю.
14Жінки ваші, діти ваші й ваша скотина зостануться в землі, що Мойсей дав вам по цім боці Йордану; ви ж усі, боєздатні люди, виступите збройно на чолі з братами вашими і допоможете їм,
15аж поки Господь не дасть спокою вашим братам, як і вам, і вони теж не заволодіють землею, що Господь, Бог ваш, дасть їм. Тоді повернетесь собі у вашу спадкоємну землю й володітимете нею, у землю, що Мойсей, раб Господній, дав вам по цім боці Йордану, на схід сонця.”
16І відповіли вони Ісусові: “Усе, що повелів єси нам, зробимо, і куди б ти нас не післав, підемо.
17Так, як слухалися ми в усьому Мойсея, так слухатимемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, був з гобою, як був з Мойсеєм.
18Кожний, що ставитиме спротив твоєму повелінню й не слухатиметься твого наказу в усьому, буде покараний смертю. Будь тільки мужнім і хоробрим.”

2. Розглядини в Єрихоні 1-7; умова з Рахав 8-14; поворот вивідувачів 15-24

1З Шіттіму послав Ісус Навин двох чоловіків потай на розглядини, наказавши їм: “Ідіть, обстежте країну, особливо ж Єрихон.” Пішли вони та й зайшли в хату блудниці, на ім’я Рахав, та й заночували там.
2Але цареві єрихонському було донесено: “Ось прийшли сюди цієї ночі якісь люди з ізраїльтян на розглядини краю.”
3І послав цар єрихонський до Рахав з наказом: “Виведи людей, що прибули до тебе та й увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли обстежити всю країну.”
4А молодиця, що взяла була й сховала обох чоловіків, каже: “Воно правда, що прийшли були до мене чоловіки, та звідкіль вони, мені не відомо.
5Але як смеркалось і мали замикатись брами, вони вийшли; не знаю, кудою подалися ці люди. Поспішіться за ними, то й наздоженете їх.”
6Сама ж, вивівши їх на покрівлю, сховала у льнянім бадиллі, що було складене в неї на горищі.
7От люди й кинулися за ними навздогін шляхом до Йордану, до броду; і зараз же, як вийшли ті, що гналися за ними, замкнено (міську) браму.
8Перше ніж поклалися ті спати, вийшла вона до них на горище,
9та й каже до них: “Я знаю, що Господь дав вам цей край, бо на нас напав страх перед вами, й усі мешканці краю помліли перед вами;
10чували ми про те, як Господь висушив був воду у Червонім морі перед вами, як ви виходили з Єгипту, і про те, що ви були вчинили обом царям аморійським, Сихонові та Огові, по тім боці Йордану, що ви їх вигубили.
11Почули ми про це, й охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами, бо Господь, Бог ваш – Бог на небі вгорі і на землі внизу.
12Отож кляніться мені, прошу, Господом, що за мою добрість до вас і ви теж покажете добрість домові батька мого, вдайте мені певний знак,
13що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти.”
14І відказали їй чоловіки: “Душі наші позакладаємо за вас, якщо ви не розголосите цієї нашої справи; а коли Господь дасть нам цю землю, ми виявимо до тебе добрість і вірність.”
15Тоді вона спустила їх через вікно мотузком додолу, бо хата її була при самім мурі.
16І сказала їм: “Ідіть у гори, щоб не надибала вас погоня, й переховайтесь там три дні, поки не повернеться погоня назад, а тоді підете собі вашою дорогою.”
17Відказали їй чоловіки: “Ми хочемо виконати клятву, якою ти змусила нас поклястись.
18Ось як ми увійдемо в землю, ти прив’яжеш до вікна, через яке спустила нас долів, оту червоноткану мотузку й збереш до себе в хату твого батька і твою матір, і твоїх братів, і всю родину твого батька.
19Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті – кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся.
20Коли ж ти розголосиш про цю нашу справу, ми будемо вільні від клятви, якою ти нас примусила поклястись.”
21Вона їм каже: “Гаразд, нехай буде по вашому.” І відпустила їх, і як вони пішли, прив’язала червону мотузку до вікна.
22Пішли ті і, прибувши в гори, просиділи там три дні, аж поки не повернулася погоня, що їх шукала скрізь по дорозі, але не найшла.
23Тоді оті два чоловіки, спустившися з гір, повернулися назад, перейшли (через Йордан), прийшли до Ісуса Навина і розповіли йому все, що їх спіткало.
24І сказали вони Ісусові: “Господь віддав нам у руки всю землю, а всі її мешканці отетеріли перед нами.”

3. Розпорядження до народу й священиків та перехід через Йордан 1-17

1Устав Ісус і всі сини Ізраїля рано-вранці й рушили вони з Шіттіму та й прибули до Йордану й заночували там перше, ніж переправитись через нього.
2А як проминуло три дні, громадська старшина перейшла по таборі,
3наказуючи народові: “Як побачите кивот завіту Господа, Бога вашого, та священиків-левітів, що несуть його, рушайте з вашого місця й ідіть слідом за ним.
4Та нехай буде між вами і ним віддалі яких дві тисячі ліктів; не наближуйтесь до нього! Таким робом знатимете дорогу, якою маєте простувати: бо цією дорогою ви ще ніколи не ходили.”
5І сказав Ісус народові: “Освятіться, бо взавтра Господь буде творити чудеса між вами.”
6А до священиків Ісус промовив: “Візьміть кивот завіту та простуйте перед народом.” І взяли вони кивот завіту й пішли перед народом.
7Господь сказав Ісусові: “Сьогодні почну звеличувати тебе в очах всього Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як я був з Мойсеєм, так буду і з тобою.
8Ти ж повелиш так священикам, що несуть ковчег завіту: Як дійдете до Йордану, станьте на краю берега.”
9І промовив Ісус до синів Ізраїля: “Підійдіть ближче та послухайте слів Господа, Бога вашого.
10Ось по чому взнаєте, що посеред вас є Бог живий, і що він прожене геть з-перед вас ханаанян, хеттитів, хіввіїв, перізіїв, гіргашіїв, аморіїв та євусіїв:
11оце кивот завіту Господа всієї землі пройде перед вами через Йордан.
12Тому виберіть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїля, по одному чоловікові з коліна.
13І коли ноги священиків, що несуть кивот заповіту, Господа всієї землі, стануть у воді йорданській, води йорданські розділяться: ті, що надпливають згори, стануть валом.”
14Як же народ рушив зо своїх наметів, щоб переправитись через Йордан, священики, що несли ковчег завіту, були перед народом.
15І як тільки ті, що несли кивот, прийшли до Йордану, і ноги священиків, що несли кивот, замочилися край води, – Йордан же виступає всюди з берегів під увесь час жнив, –
16вода зупинилась: та, що текла згори, стала валом вельми далеко, коло міста Адам, що біля Цартану; а та, що текла вниз у Арава-море, море Солоне, цілком відплила, і народ перейшов (Йордан) навпроти Єрихону.
17Священики ж, що несли ковчег завіту, стояли на суші посеред Йордану непорушно, тим часом як увесь Ізраїль переходив по сухому, аж покіль увесь народ не перейшов через Йордан.

4. Кам’яні пам’ятники на спомин переходу 1-10; закінчення переправи 11-19; значення пам’ятника 20-24

1І коли ввесь народ закінчив переправу через Йордан, сказав Господь Ісусові:
2“Виберіть собі з народу дванадцять чоловік, по чоловікові з кожного коліна,
3і повеліть їм: Візьміть собі звідсіль, з-посеред Йордану, з того місця, де стояли ноги священиків, дванадцять каменів, та й понесіть їх із собою й покладіть на тому місці, де заночуєте цієї ночі.”
4Тоді Ісус покликав дванадцять чоловік, яких призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного коліна,
5і сказав їм: “Ідіть перед ковчег Господа, Бога вашого, на середину Йордану, та винесіть кожен з вас по каменю на плечах, по числу колін синів Ізраїля,
6щоб то було між вами знак; як питатимуть вас колись ваші сини: що воно, мовляв, значить, оте каміння? –
7ви їм відповісте: Бо вода йорданська розділилась перед кивотом завіту; як він переходив через Йордан, вода йорданська розділилась, і це каміння має бути для синів Ізраїля на вічну пам’ять.”
8І як велів Ісус, так і вчинили сини Ізраїля; взяли дванадцять каменів з-посеред Йордану, як Господь заповів був Ісусові, по числу колін синів Ізраїля, і винесли їх із собою на місце, де заночували, і там їх поскладали.
9Потім Ісус поставив Дванадцять каменів також серед Йордану, на тому місці, де стояли йоги священиків, що несли кивот завіту; і зостались вони там посьогодні.
10Священики ж, що несли ковчег, стояли серед Йордану, аж поки не виконано все те, що наказав був Господь Ісусові промовити до людей, і згідно з усім, що Мойсей доручив був Ісусові. А народ переходив, поспішаючи.
11Після того як увесь народ скінчив переправу, перейшов і кивот Господній, і священики поперед народу.
12Рувимляни, гадії й півколіна Манассії перейшли збройно на чолі синів Ізраїля, як наказав був їм Мойсей.
13До сорока тисяч збройного люду двигнулося перед Господом на війну в степи єрихонські.
14Того дня звеличив Господь Ісуса в очах усього Ізраїля, й вони поважали його так, як поважали Мойсея, поки було віку його.
15Господь сказав Ісусові:
16“Вели священикам, що несуть кивот свідоцтва, щоб вийшли з Йордану.”
17І повелів Ісус священикам: “Вийдіть з Йордану!”
18І як священики, що несли кивот Господнього завіту, вийшли з-посеред Йордану, і ноги їх торкнулися суші, повернулась йорданська вода до русла свого й розіллялась, як і перше скрізь понад берегами.
19Народ вийшов з Йордану десятого дня першого місяця й отаборився в Гілгалі, по східнім боці Єрихону.
20Тих же дванадцять каменів, що взяли були з Йордану, поставив Ісус у Гілгалі,
21і сказав до синів Ізраїля: “Якщо ваші сини питатимуть колись батьків своїх: Що то за каміння? –
22то ви поясните синам вашим: Ізраїль перейшов по-сухому Йордан цей.
23Бо Господь, Бог ваш, висушив йорданську воду перед вами, аж поки ви не перейшли, так само як зробив був Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив був перед нами, аж поки не перейшли ми;
24щоб усі народи на землі знали руку Господню, що вона могутня, й щоб ви боялись Господа, Бога вашого, завжди.”

5. Переполох серед царів ханааиських 1; обрізання народу в Гілгалі 2-9; Пасха; манна перестає спадати 10-12; Ісусові з’являється янгол 13-15

1Як же всі царі аморійські, що по тім боці Йордану на заході, і всі царі ханаанські, що над морем, почули, що Господь висушив йорданську воду перед синами Ізраїля, аж поки вони не перейшли, серце їм зомліло і в них дух підупав супроти синів Ізраїля.
2Того часу повелів Господь Ісусові: “Зроби собі камінні ножі й обріж удруге синів Ізраїля.”
3І зробив собі Ісус камінні ножі й обрізав синів Ізраїля на Аралот-горбі.
4А причина, чому Ісус обрізав їх, була ось яка: всі люди, що були вийшли з Єгипту, чоловічої статі, всі здатні до бою, повмирали в дорозі на пустині, по виході з Єгипту.
5Бо ввесь народ, що був звідти вийшов, був обрізаний, а ввесь народ, що народився в пустині, в дорозі, по виході з Єгипту, не був обрізаний.
6Сорок бо років сини Ізраїля блукали в пустині, поки не вимер увесь народ, тобто здатні до бою, що вийшли були з Єгипту, а то тому, що вони не послухалися слів Господніх; то Господь поклявсь їм, що не побачать вони землі, яку прирік був їхнім батькам віддати нам, землю, що молоком і медом тече.
7А замість них воздвигнув їхніх синів. Їх ось і пообрізував Ісус, вони ж були необрізані, в дорозі бо їх не обрізувано.
8Коли вже ввесь люд до одного пообрізувано, пересиділи вони в таборі, аж поки не повигоювались.
9І сказав Господь Ісусові: “Сьогодні зняв я з вас єгипетський сором. Тим і названо те місце Гілгал аж по цей день.
10І отаборилися сини Ізраїля в Гілгалі; на чотирнадцятий день першого місяця ввечорі вони святкували Пасху на степах єрихонських.
11На другий день Пасхи їли вони з урожаю тієї землі: неквашений хліб та пражене зерно.
12Того самого дня, як вони стали їсти з урожаю землі, перестала падати манна; не було в синів Ізраїля більш манни, і вони харчувались у цім році з плодів Ханаан-землі.
13Якже Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: “Чи ти наш, чи з ворогів наших?”
14А той відказав: “Ні! Я начальник Господнього війська; прийшов я тепер.” І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: “Що велить мій владика слузі своєму?”
15Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: “Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе.” І Ісус вчинив так.

6. Облога Єрихону 1-11; здобування міста 12-19; падіння Єрихону 20-27

1Єрихон зачинився і замкнувся кріпко перед синами Ізраїля; ніхто не виходив, ані не входив до нього.
2І сказав Господь Ісусові: “Ось даю тобі в руки Єрихон і його царя та його сильних войовників.
3Ви всі, здатні до війни, обійдете навкруги міста один раз; і так робитимете шість днів.
4Сім священиків нехай несуть перед кивотом сім сурем з баранячого рогу, а дня сьомого обійдете сім разів навкруги міста, й нехай священики засурмлять.
5Як же засурмлять у баранячий ріг, то ввесь люд, як тільки почує знак трубний, хай кликне сильним окликом, і мури міста впадуть на землю, і народ увійде до нього там, де хто стояв.”
6І покликав Ісус Навин священиків і сказав їм: “Візьміть кивот завіту, а сім священиків нехай несуть сім труб з баранячого рогу перед ковчегом Господнім.”
7А до народу він сказав: “Ідіть наперед і обійдіть навколо міста; збройні ж перед кивотом Господнім.”
8І так воно сталось, як наказав Ісус народові; сім же священиків, що несли сім сурем із баранячих рогів, виступили перед Господом і засурмили, а кивот Господнього завіту йшов за ними.
9Збройні ж ішли перед священиками, що сурмили, а ті, що тяглися ззаду, йшли за ковчегом і, йдучи, сурмили.
10І повелів Ісус народові: “Не вигукуйте, щоб і голосу вашого не було чути й щоб ні пари з уст ваших, поки я не повелю вам: Гукайте! – тоді й видайте бойовий оклик.”
11Ісус обвів ковчег Господній один раз навколо міста, й потім повернулись у табір і там переночували.
12Устав Ісус рано-вранці, і священики взяли ковчег Господній.
13Сім священиків, що несли сім сурем з баранячих рогів, ішло перед кивотом Господнім та, йдучи, все трубили в труби, а збройні йшли перед ними; ті ж, що сунули ззаду, йшли за кивотом Господнім і, йдучи, сурмили.
14Отаким робом на другий день обійшли вони один раз навколо міста і повернулись у табір. Так чинили вони шість днів.
15Сьомого ж дня встали вони рано, коли займалося на зорю, та й обійшли звичайним робом сім разів навколо міста; тільки цього дня обійшли вони сім разів навколо міста.
16А за сьомим разом засурмили священики, й Ісус сказав людям: “Гукайте! бо Господь дав вам місто.
17І нехай місто, саме воно з усім, що є в ньому, буде знищене для Господа. Живою зостанеться тільки Рахав блудниця й усі, що з нею в хаті, бо вона переховала посланців, що їх ми були послали.
18Самі ж ви бережіться добре забороненого, щоб, бува, не накликали на себе прокляття, взявши що з забороненого, та не підвели табір Ізраїля під анатему й не навели на нього якогось лиха.
19Все срібло й золото й увесь мідний та залізний посуд нехай буде посвячений Господеві й увійде в Господню скарбницю.”
20І закричав народ, і засурмили. А як почув народ звук трубний, ще дужче закричав, і впали мури міста на землю, й народ запопався дертися в місто, кожен прямо перед собою, й захопили місто.
21І знищили вони вістрям меча, як анатему, все, що було в місті, чоловіків і жінок, і молодих і старих, волів, овець і ослів.
22Обом же розглядачам краю звелів Ісус: “Ідіть у хату до блудниці й, як заприсяглися ви їй, виведіть звідти жінку з усім, що їй належить.”
23Увійшли ті молоді розглядачі й вивели Рахав з батьком її та матір’ю, з її братами й з усім, що їй належало, та й усю її рідню вивели вони й лишили поза ізраїльським табором.
24Місто ж і все, що було в ньому, спалили; тільки срібло та золото та мідний і залізний посуд віддали в скарбницю Господнього дому.
25А Рахав блудницю, родину її батька і все, що було в неї, зоставив Ісус живими, і пробуває вона серед Ізраїля й досі, бо переховала вона вивідувачів, що був послав Ісус розстежити Єрихон.
26Того часу проголосив Ісус таке прокляття: “Проклятий хай буде перед Господом той, хто зважиться відбудувати це місто. Він заснує його на первородному своєму, а на наймолодшому поставить його браму.”
27Господь був з Ісусом і слава про нього рознеслась по всій країні.

7. Святотатство Ахана й поразка при Аї 1-5; Ісус перед Господом 6-15; виявлення святотатця й покута Ахана 16-26

1Та сини Ізраїля провинилися щодо забороненого, бо Ахан, син Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди, узяв із забороненого, і запалав гнів Господній проти синів Ізраїля.
2Ісус послав людей з Єрихону в Аї, що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела, і сказав їм: “Ідіть і розгляньте край.” Люди пішли й розстежили Аї.
3І повернулись вони до Ісуса й кажуть йому: “Не треба йти всьому народові. Нехай підуть якихось дві-три тисячі та й ударять на Аї. Не труди туди всього люду, бо їх мало.”
4От і пішло туди з народу якихось три тисячі чоловік, але мусіли були втікати від аїян,
5що вбили з них якихось тридцять шість чоловіка, і гналися за ними з-перед брам аж до Шеваріму, б’ючи їх здовж по схилу. Серце розтануло в народі й узялося водою.
6Тоді Ісус роздер на собі одежу й упав обличчям до землі перед кивотом Господнім аж до вечора, він і старші Ізраїля; і посипали вони собі землею голови.
7І сказав Ісус: “Ой Господи, Боже! Чи то ж на те перевів ти через Йордан народ цей, щоб видати нас у руки Аморія, щоб знищити нас? Коли б то ми радше були зостались по той бік Йордану!
8Ой Господи, і що я маю казати після того, як Ізраїль удався до втечі від своїх ворогів?
9Почують про це ханааняни й усі мешканці краю, оточать нас та й викорінять із землі наше ім’я. І що тоді ти вчиниш для великого імени твого?”
10А Господь промовив до Ісуса: “Встань! Чого це припав ти лицем до землі?
11Ізраїль згрішив, він переступив союз мій, що я їм заповідав; присвоїли собі дещо із забороненого та й, укравши, сховали його, поклавши в своїм обозі.

12Тому то й не здолають сини Ізраїля встоятися перед своїми ворогами й тікатимуть навтеки від них, бо вони підпали під прокляття. Не буду я більше з вами, якщо не усунете прокляте з-поміж себе.
13Встань! Освяти народ і повели: Освятіться на завтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїля: Проклятий перебуває, Ізраїлю, посеред тебе. Ти не здолаєш устоятися перед твоїми ворогами, поки не усунете прокляте з-поміж себе.
14Ось тому завтра вранці ви виступите сюди коліно за коліном; і те коліно, що його вкаже Господь, приступить за родами, рід же, що виділить Господь, приступить дім за домом, а дім, що його вкаже Господь, приступить чоловік за чоловіком.
15Того, що піймають із забороненим, спалять вогнем разом з усім його майном, бо він переступив заповіт Господній і вчинив ганебну річ в Ізраїлі.”
16Встав Ісус рано вранці й звелів Ізраїлеві приступити коліно за коліном, і жереб упав на коліно Юди.
17Тоді велів він приступити родам Юди, й жереб упав на рід Зераха, далі наблизився рід Зераха, дім за домом, і був вказаний дім Завді;
18врешті звелів приступити його домові, чоловік за чоловіком, і жереб випав на Ахана, сина Кармі, сина Завді, сина Зераха, з коліна Юди.
19І сказав Ісус до Ахана: “Сину мій, дай славу Господеві, Богові Ізраїля, й вияви пошану до нього. Признайсь мені, що вчинив ти; не втаюй передо мною нічого.”
20І відповівів Ахан Ісусові: “Справді я згрішив перед Господом, Богом Ізраїля; ось таке вчинив я:
21побачив я між здобичю гарний плащ шінеарський, двісті шеклів срібла та паличку золота вагою п’ятдесят шеклів. Зазіхнув я на те та й узяв собі; он воно закопане в землі серед мого шатра; срібло під ним насподі.”
22Послав тоді Ісус посланців, і ті побігли до шатра, аж воно так: сховано все в шатрі в нього, а срібло насподі.
23Взяли вони все те з шатра, принесли до Ісуса й до всіх синів Ізраїля та й поклали перед Господом.
24Тоді Ісус узяв Ахана, сина Зераха, срібло, плащ і паличку золота, синів його й дочок його, волів його та ослів його й його вівці та шатро, і все, що було в нього, і разом з усім Ізраїлем випровадив їх на Ахор-долину.
25І промовив Ісус: “Чому навів ти на нас нещастя? Нехай же так Господь наведе сьогодні на тебе нещастя.” І ввесь Ізраїль побив його камінням і, каменувавши їх, спалили.
26Над ним насипано велику купу каміння, що стоїть по цей день. Тоді Господь припинив палкий гнів свій. Тому і називається те місце по цей день Ахор-долина.

8. Другий похід та завоювання Аї 1-29; відновлення союзу з Богом 30-35

1Господь сказав Ісусові: “Не бійся і не занепадай на дусі. Візьми з собою ввесь люд, здатний до бою, та встань і йди на Аї. Ось я даю тобі в руки царя Аї, його народ і його місто; й його землю.
2Ти зробиш з Аї та з його царем, як був зробив з Єрихоном та його царем; одначе здобич і скотину заберете собі. Та гляди, зроби засідку з тилу міста.”
3Вирядився Ісус зо своїм збройним людом, щоб іти на Аї. Вибрав він тридцять тисяч хоробрих вояків та й вислав їх уночі
4з таким наказом: “Глядіть, ви маєте зробити засідку на місто, з тилу міста; не відходьте надто далеко від міста й будьте всі напоготові.
5Я ж з усім народом, що зо мною, підійдемо до міста, і як вони вийдуть проти нас, як першим разом, ми будемо втікати від них.
6І от вони кинуться за нами, аж поки ми їх відтягнемо від міста, бо гадатимуть, що ми втікаємо, як і перше, від них; і як ми будемо втікати від них,
7ви встанете з засідки й займете місто; Господь, Бог ваш, дасть вам його в руки.
8А як візьмете місто, запалите його вогнем, чинивши згідно з Господнім словом. Глядіть же, Це мій вам наказ!”
9І вислав їх Ісус, і пішли вони в засідку й засіли між Бетелом та Аї, на захід від Аї. Ісус же ночував тієї ночі серед народу.
10На другий же день устав Ісус рано-вранці, переглянув військо й рушив на його чолі, сам він і старшина Ізраїля, на Аї-місто.
11Увесь збройний люд, що був з ним, рушив і, наблизившись, підійшов до міста, і отаборився на північ від Аї, так що між ним та містом була долина.
12Тоді взяв Ісус яких п’ять тисяч чоловік та й примістив їх у засідку між Бетелом та Аї, на захід від міста.
13А військо розташувалось усім табором на північ від міста, й його задні ряди були на захід від міста; Ісус же провів цю ніч серед долини.
14Як же побачив те цар Аї, встав він раненько й рушив у бій проти Ізраїля, сам він і ввесь його люд, на схил проти Арави. Не знав же він, що за містом засіла на нього засідка.
15Ісус і всі ізраїльтяни вдали, ніби їх розбито, і кинулись навтеки по дорозі в пустиню.
16І скликано тоді ввесь народ, що був у місті, щоб гнатися за ними; і кинулись вони за Ісусом і віддалилися від міста.
17Нікого не зосталось в Аї, ані в Бетелі, що не вийшов би, щоб гнатися за Ізраїлем; полишили місто відкритим і пустилися в погоню за Ізраїлем.
18Тоді Господь промовив до Ісуса: “Простягни списа, що в твоїй руці, проти Аї, бо я даю його тобі в руки.” І простяг Ісус списа, що був у руці його, проти міста.
19Як тільки він простяг руку, люди, що були в засідці, схопились хутенько зо свого місця, і бігцем увійшли в місто, взяли його й негайно підпалили.
20Оглянулись мешканці Аї-міста й побачили дим, що знімається над містом до неба, й ніхто з них не мав уже спромоги ні туди, ні сюди втікати, бо ті, що втікали в пустиню, обернулись проти своєї погоні.
21Ісус і ввесь Ізраїль, побачивши, що засідка здобула місто і що дим знімається над містом, обернулись назад і розбили людей Аї-міста.
22Інші вийшли теж з міста їм назустріч, і таким робом опинились вони посеред ізраїльтян, що були з одного й з другого боку, і били їх ізраїльтяни, поки не зосталось ні живого, ні втікача.
23Царя ж Аї взято живцем і приведено перед Ісуса.
24Як же Ізраїль вибив геть усіх мешканців Аї в полі та в пустині, кудою погналась була за ним погоня, і як усі вони до останнього полягли від вістря меча, увесь Ізраїль повернувся в Аї і вигубив його вістрям меча.
25А було всіх тих, що полягли того дня, чоловіків і жінок, дванадцять тисяч, усі мешканці Аї.
26Ісус же не спускав руки своєї з простягнутим списом, докіль не винищив дощенту всіх мешканців Аї.
27Тільки скотину та здобич того міста забрав собі Ізраїль, за Господнім словом, як то Господь наказав був Ісусові.
28Аї ж спалив Ісус та обернув його раз назавжди в могилу-руїну – посьогодні.
29А царя Аї повісив на дереві аж до вечора. Як же зайшло сонце, велів Ісус зняти з дерева його трупа, й кинуто його при вході до міської брами й насипано над ним велику купу каміння, що лежить там по цей день.
30Тоді Ісус спорудив жертовник Господеві, Богові Ізраїля, на Евал-горі,
31як доручив Мойсей, слуга Господній, ізраїльтянам і як написано в книзі закону Мойсея: жертовник з нетесаного каміння, якого не торкнулося залізне долітце, – і принесли на ньому всепалення Господеві й жертвували мирні жертви.
32І написав там на каменях відпис закону Мойсея, що його написав він був для синів Ізраїля.
33Увесь Ізраїль, старші його, урядовці і його судді, стояли по цім і по тім боці кивота проти священиків-левітів, що несли ковчег Господнього союзу, так чужинці, як і тубільці, половина їх обличчям до Герізім-гори, а половина до Евал-гори, як був велів Мойсей, слуга Господній, зробити перше, ніж будуть благословляти народ.
34Потім прочитав він усі слова закону, благословення і прокляття, все чисто так, як написано в книзі закону.
35І не забракло словечка з того, що його заповідав Мойсей, чого Ісус не прочитав би був перед усією громадою Ізраїля, перед жіноцтвом, перед малечею й перед чужинцями, що серед них перебували.

9. Хитрощі гівонітів 1-21; з них дроворуби та водоноси 22-27

1Як же почули про те всі царі, що жили по тім боці Йордану, в горах та по долинах і вздовж берега Великого моря аж ген до Ливану: хеттити, аморії, ханааняни, перізії, хіввії і євусії,
2зібралися вони разом, щоб одностайно стати проти Ісуса й Ізраїля.
3Мешканці ж Гівеону, почувши про те, що вчинив Ісус із Єрихоном та з Аї,
4взялись і собі на хитрощі: вони пішли й набрали харчів на дорогу, обвішали своїх ослів драними мішками та старими подертими й позшиваними бурдюками на вино.
5На ногах у них були старі полатані сандалі й на собі вони мали стару одіж, а ввесь харчовий хліб у них був черствий та покришений.
6Отак прийшли вони до Ісуса в табір під Гілгал та й промовили до нього й до мужів ізраїльських; “З далекої землі прийшли ми, укладіть, отже, союз із нами.”
7Мужі Ізраїля відповіли хіввіям: “А може ви живете серед нас; як же нам тоді входити в союз із вами?”
8Та вони сказали до Ісуса: “Слуги твої – ми”; Ісус до них і каже: “Хто ви такі, звідкіля ви?”
9Ті ж йому: “З вельми далекої землі прибули твої слуги заради імени Господа, Бога твого, бо чули ми про нього й про все, що він учинив був у Єгипті,
10і про все, що був учинив з двома царями аморійськими, що були по той бік Йордану, з Сихоном, царем хешбонським, та Огом, царем башанським, що в Аштароті.
11Тому наші старші й усі мешканці землі нашої сказали нам: Візьміть із собою харчів на дорогу та й ідіть назустріч їм і скажіть їм: Ми – ваші слуги, тож укладіть союз з нами.
12Ось наш хліб. Взяли ми його на харчі гарячим з нашої домівки, коли вирушали до вас у дорогу; а тепер він почерствів і покришився.
13А оце бурдюки на вино: були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось одіж наша й взуття наше: повитирались у далекій дорозі.”
14І взяли мужі трохи харчів їхніх, не спитавши в Господа поради.
15Ісус уклав мир з ними й ухвалив угоду з ними, що зоставить їх живими. І поклялись їм князі громадські присягою.
16Та ось по трьох днях після того, як увійшли з ними в союз, виявилось, що вони були зблизька, жили серед них.
17Тоді сини Ізраїля рушили з табору в дорогу й на третій день прийшли до їхніх міст; міста ж ті були: Гівеон, Кефіра, Беерот і Кіріят-Єарім.
18Але сини Ізраїля не заподіяли їм ніякого лиха, бо князі громадські клялись їм Господом, Богом Ізраїля, у присязі. Вся ж громада нарікала на князів громадських.
19Тоді князі промовили до всієї громади: “Ми заприсяглись їм Господом, Богом Ізраїля, тому й не можемо їх чіпати.
20А зробимо їм ось що: нехай собі живуть, щоб не вдарив на нас гнів Божий за присягу, що ми заприсягли їм.”
21Промовили до них князі громадські: “Нехай собі живуть, але хай будуть дроворубами та водоносами для всієї громади, за вирішенням князів громадських.”
22Тоді покликав їх Ісус і каже їм: “Чому ви нас ошукали, сказавши нам, що ви від нас далеко, коли ви живете посеред нас?
23Тож будьте прокляті, і нехай між вами ніколи не забракне раба, що буде дроворубом і водоносом для дому Бога мого.”
24І відповіли вони Ісусові: “Переказано було нам, слугам твоїм, що Господь, Бог твій, велів Мойсеєві, слузі своєму, віддати вам увесь край і винищити перед вами всіх мешканців його. Тому ми вельми налякались перед вами за наше життя й тому так і зробили.
25Ось ми тепер у твоїх руках: чини з нами, що тобі здається добрим і справедливим.”
26Так і вчинив Ісус з ними і врятував їх з рук синів Ізраїля, що вони їх не повбивали.
27Але з того дня зробив їх Ісус дроворубами та водоносами для всієї громади й для Господнього жертовника, на тому місці, яке Господь собі вибрав би, аж по цей день.

10. Царі ханаанські воюють проти Гівеону 1-5; погром аморійських царів 6-11; сонце спиняється на небі 12-15; доля розбитих царів 16-27; завоювання південної Палестини 28-43

1Як же почув Адоніцедек, цар єрусалимський, що Ісус узяв Аї та зруйнував його дощенту, що він так учинив з Аї і царем його, як учинив був з Єрихоном і царем його, і що мешканці Гівеону замирилися з Ізраїлем і жили серед нього, –
2налякавсь він вельми, бо Гівеон був велике місто, як одне з міст царських, а навіть більше, ніж Аї, і всі чоловіки його були хоробрі.
3От і послав Адоніцедек, цар єрусалимський, до Гогама, царя хевронського, до Пірама, царя ярмутського, до Яфії, царя лахішського, і до Девіра, царя еглонського, сказати:
4“Ходіть до мене та поможіть мені, щоб нам побити Гівеона, бо він замирився з Ісусом та з синами Ізраїля.”
5От і зібрались п’ять царів аморійських: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахішський і цар еглонський, самі вони й усе їхнє військо, і прибули та облягли Гівеон та й почали війну на нього.
6Тим часом мешканці Гівеону послали до Ісуса в табір у Гілгал сказати: “Не покидай слуг твоїх. Рушай до нас хутко на підмогу та поможи нам, бо всі царі аморійські, що живуть по горах, виполчились на нас.”
7І вирушив Ісус із Гілгалу, сам він і з ним увесь люд збройний, усе войовники хоробрі.
8І сказав Господь Ісусові: “Не лякайсь їх, бо я віддам тобі їх у руки; ніхто з них не встоїться перед тобою.”
9Ісус напав на них зненацька, бо йшов з Гілгалу всю ніч.
10І Господь примусив їх утікати від Ізраїля, і завдав він їм великої поразки біля Гівеону; і гнався за ними в гори, в напрямку на Бет-Хорон, б’ючи їх аж до Азеки й Македи.
11І коли вони, втікаючи від Ізраїля, були на схилі Бет-Хорону, Господь спустив на них величезне каміння з неба аж до Азеки, їм на загибель; більше було тих, що загинули від кам’яного граду, ніж тих, що їх повбивали мечем сини Ізраїля.
12Тоді Ісус промовив до Господа, того власне дня, коли Господь віддав аморіїв на поталу синам Ізраїля, а сказав це перед Ізраїлем: “Сонце, спинись над Гівеоном; ти, о місяцю, в Аялон-долині.”
13І зупинилося сонце, і став місяць, аж доки народ не помстивсь над ворогами. Чи ж не стоїть це написане в книзі Яшар? І сонце зупинилося серед неба й не квапилося заходити майже цілий день.
14Не було більш такого дня, як той день, ні передше, ні після цього, щоб Господь слухав голос людини, бо Господь воював за Ізраїля.
15І повернувсь Ісус і з ним увесь Ізраїль до табору в Гілгал.
16П’ять же царів тих втекло та й, й сховались у печері Македи.
17І донесли Ісусові: “Найшлися п’ять царів, схованих у печері Македи.”
18Ісус велів: “Прикотіть велике каміння до входу в печеру й поставте кілька чоловік коло неї стерегти їх.
19Самі ж не зупиняйтесь, доганяйте ворогів ваших, наступайте на їхні тили; не давайте їм увійти в міста їхні, бо Господь, Бог ваш, віддав їх вам у руки.”
20Як же скінчив Ісус та сини Ізраїля бити їх страшенним боєм, аж до повного їх погрому, – хто зоставсь із них, ті повтікали в укріплені міста, –
21ввесь народ повернувсь до з табору, до Ісуса, в Македу, мирно; ніхто не важивсь більш відкрити й рота проти синів Ізраїля.
22Тоді Ісус велів: “Відчиніть щелепи печери та виведіть до мене тих п’ятьох царів з печери.”
23І так учинили й вивели до нього п’ятьох царів з печери: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахішського й царя егдонського.
24Коли приведено тих царів до Ісуса, покликав він усіх ізраїльтян і сказав старшині військового люду, що з ним ходили: “Приступіть і покладіть цим царям вашу ногу на шию.” Ті ж приступили і поклали царям ногу на шию.
25І сказав до них Ісус: “Не лякайтесь і не бійтесь, будьте відважні й хоробрі, бо так чинитиме Господь з усіма ворогами вашими, що з ними будете воювати.”
26Потім Ісус ударами забив їх на смерть, і повісив їх на п’ятьох шибеницях, і висіли вони аж до вечора.
27Як же заходило сонце, звелів Ісус поздіймати їх з шибениць і вкинути їх до печери, де вони були сховались; до входу ж у печеру прикотили велике каміння, що лежить там і досі.
28Того ж самого дня завоював Ісус Македу і вистинав його, разом з його царем, вістрям меча й винищив їх геть з усім живим, що було в ньому; не попустив нікому втекти; а з царем Македи він повівся так само, як повівся був з царем єрихонським.
29І рушив далі Ісус, а з ним увесь Ізраїль, з Македи на Лівну й став воювати з Лівною.
30Господь віддав також і це місто з його царем у руки Ізраїлеві, і він побив його вістрям меча з усім живим, що було в ньому; не дав утекти нікому з нього, а з царем його повівся так само, як повівся був з царем єрихонським.
31Тоді двигнувся Ісус і ввесь Ізраїль із ним від Лівни на Лахіш, обліг його і став з ним воювати.
32І віддав Господь Лахіш Ізраїлеві в руки; на другий день він його здобув і побив вістрям меча з усім живим, що було в ньому, так само, як учинив був з Лівною.
33Тоді прийшов був Горам, цар гезерський, Лахішеві на підмогу, та Ісус так побив його й його військо, що не лишилося живої душі в нього.
34Двигнувся тоді Ісус з усім Ізраїлем від Лахішу на Еглон, і облягли вони його і розпочали війну з ним.
35Взяли вони його того ж самого дня й побили вістрям меча, і винищили того дня геть чисто всі душі в ньому, так само, як учинив він був з Лахішем.
36З Еглону рушив Ісус з усім Ізраїлем на Хеврон та й розпочав бій з ним.
37Взяли вони його й побили його вістрям меча, й царя його з усіма містами й з усім, що було живим у ньому, не пощадивши нічого, точнісінько, як був учинив він з Еглоном. Він доконав над ним повне знищення та над усім живим, що було в ньому.
38Звідси повернувсь Ісус з усім Ізраїлем проти Девіру та й розпочав наступ на нього.
39Він узяв його з його царем і з усіма його містами й вистинав його вістрям меча й винищив дощенту все живе в ньому, не зоставляючи нікого живим; так як розправивсь був із Хевроном, так само він розправивсь із Девіром та його царем, і як розправився з Лівною та її царем.
40Отак підбив Ісус увесь край: гори, Негев, поділля, підгір’я з усіма їхніми царями; не лишив живим нічого, він винищив дощенту все живе, як повелів Господь, Бог Ізраїля.
41Ісус розбив їх від Кадеш-Барне до Гази та всю країну від Гошену аж до Гівеону.
42Розгромив Ісус усіх царів тих та забрав одним походом усі їхні землі, бо Господь, Бог Ізраїля, воював за Ізраїля.
43Нарешті повернувся Ісус з усім Ізраїлем до табору в Гілгал.

11. Північні царі проти Ізраїля 1-6; їх розгром 7-9; завоювання міст 10-20; винищення анакіїв 21-23

1Як же почув про це Явін, цар хацорський, послав він до Йовава, царя мадонського, до царя шімронського, до царя ахшафського,
2та до царів, що були на півночі в горах, і в Араву, на південь від Кіннерота, на поділлі, і на Дор-узгір’ї, на захід,
3до ханаанян на сході й на заході, до аморіїв, до хіввіїв, до перізіїв, до євусіїв у гори, і до хеттитів під Хермоном, у землі Міцпа.
4Виступили вони з усіма своїми військами, сила народу, немов піску на березі моря, така їх сила, та й коней і колісниць вельми багато.
5Всі ті царі, змовившись один з одним, рушили й отаборились разом при Мером-водах, щоб ударити на Ізраїля.
6І сказав Господь Ісусові: “Не бійся їх: завтра в цю пору я покладу їх усіх трупом перед Ізраїлем; коням же їх ти поперерізуєш жили, а колісниці їх попалиш вогнем.”
7Вийшов Ісус з усім своїм збройним людом несподівано на них при Мером-водах та й напав на них.
8І віддав їх Господь Ізраїлеві в руки, й вони розбили їх і гнали аж до Сидону Великого й аж до Місрефот-Маїму, та до Міцпа-долини на схід сонця; вони розгромили їх так, що ні одного живого з них не зосталось.
9Розправивсь із ними Ісус так, як велів йому Господь: коням їх поперерізував жили, а колісниці попалив вогнем.
10Тоді Ісус, повернувшись назад, здобув Хацор, убив мечем його царя, бо Хацор колись був на чолі всіх цих царств,
11і побили вони вістрям меча все живе, що в ньому було, винищивши їх до ноги, так що не зосталось у ньому ні душі живої; Хацор же спалив вогнем.
12Взяв Ісус також усі міста царів тих разом з їхніми царями і побив їх вістрям меча, і винищив дощенту їх, як повелів Мойсей, слуга Господній.
13Та ні одного з тих міст, що стояли на горбах, не спалив Ізраїль, лише Хацор один спалив Ісус.
14Усю здобич тих міст і скотину взяли сини Ізраїля собі, лише всіх людей висікли вістрям меча, винищили їх до ноги, не лишивши ані душі живої.
15Як повелів Господь слузі своєму Мойсеєві, так повелів Мойсей Ісусові, і так учинив Ісус, не пропустивши ні слова з того, що Господь заповідав Мойсеєві.
16Отак зайняв Ісус увесь той край: верховину, увесь Негев, всю Гошен-землю, поділля, Араву й Ізраїль-гору з її поділлям,
17від Лисої гори, що здіймається до Сеїру, аж до Ваал-Гаду в Ливанській долині, під Хермон-горою. Царів же їхніх усіх він захопив, скарав та постинав на смерть.
18Довго воювавсь Ісус з усіма тими царями.
19Не було ані одного міста, окрім хіввіїв, що жили в Гівеоні, що піддалось би мирно синам Ізраїля: усіх взяли війною.
20Бо сталось то від Господа, що закам’яніли серця їхні і виступили воювати з Ізраїлем, щоб винищити їх до ноги, без милосердя, щоб викорінити їх, як заповідав Господь Мойсеєві.
21Того часу рушив Ісус, щоб викорінити анакіїв по горах, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, з усіх гір юдейських та з усіх гір ізраїльських; він винищив їх до ноги разом з їхніми містами.
22Ані одного з анакіїв не зосталось у землі синів Ізраїля; лише в Газі, в Гаті та в Ашдоді дехто лишився.
23Так Ісус зайняв увесь край, як то велів Господь Мойсеєві, й віддав його на власність Ізраїлеві, згідно з їхніми поділами по колінах. І спочив край від війни.

12. Список розгромлених Ізраїлем царів

1Ось царі краю, що їх розбили сини Ізраїля й зайняли їх землю по тім боці Йордану на схід сонця, від Арнон-ріки аж до Хермон-гори, з усією східньою частю Арави.
2Сихон, цар аморійський, який сидів у Хешбоні й панував від Ароеру, що на краю Арнон-потоку, від середини долини, над половиною Гілеаду аж до Яббок-річки, границі аммоніїв,
3і над Аравою до Кіннерот-моря на схід, аж до Арава-моря, Солоного моря, на схід, у напрямку до Бет-Єшімоту, а на південь нижче спусків Пізги.
4І землю Ога, царя башанського, останнього з рефаїв, що сидів у Аштароті та в Едреї
5і панував над Хермон-горою, над Салхою й над усім Башаном до гешурійської і маахійської границі, і над половиною Гілеаду, до границі Сихона, царя хешбонського.
6Мойсей, слуга Господній, та сини Ізраїля їх розгромили, і Мойсей, слуга Божий, дав їхню землю на власність рувимлянам та гадіям, та півколінові Манассії.
7А ось царі краю, яких звоював Ісус та сини Ізраїля по тім боці Йордану, на захід, від Ваал-Гаду, що в Ливан-долині аж до Лисої гори, що здіймається до Сеїру. і землю яку дав Ісус колінам Ізраїля в посілість, згідно з їхніми поділами,
8на горах, на поділлі, в Араві, на схилах гір, у пустині й у Негеві; (землю) хеттитів, аморіїв, ханаанян, перізіїв, хіввіїв та євусіїв:
9цар єрихонський, один; цар аїський, що біля Бетела, один;
10цар єрусалимський, один; цар хевронський, один;
11цар ярмутський, один; цар лахішський, один;
12цар еглонський, один; цар гезерський, один;
13цар девірський, один; цар гедерський, один;
14цар хормський, один; цар арадський, один;
15цар лівнський, один; цар адулламський, один;
16цар македський, один; цар бетельський, один;
17цар таппуахський, один; цар хеферський, один;
18цар афекський, один; цар шаронський, один;
19цар мадонський, один; цар хацорський, один;
20цар шімрон-меронський, один; цар акшафський, один;
21цар таанахський, один; цар мегідський, один;
22цар кадешський, один; цар йокнеамський, коло Кармелю, один;
23цар дорський, на Дор-побережжі, один; цар народів Галилеї, один;
24цар тірцський, один; усіх царів – тридцять один.

13. Землі на захід від Йордану 1-14; на схід від Йордану: Рувимове, Гадове та півколіно Манассії 15-33

1Як же Ісус постарівся та похилився віком, промовив до нього Господь: “Ти вже постарівся й ветхий деньми став, а землі до завоювання лишилося ще багато.
2Ось який край ще зостанеться: всі філістимлянські області й увесь Гешур-край,
3від Шіхора, на єгипетськім кордоні, до екронської межі на півночі, що вважається ханаанським – п’ять князів філістимлянських: газський, ашдодський, аскалонський, гатський та екронський, і аввії на півдні;
4ввесь край ханаанський, від Меари, що належить сидоніям, аж до Афека, до аморійської границі;
5також край гівліїв і ввесь Ливан, на схід сонця, від Ваал-Гаду під Хермоном-горою, аж до Хамат-входу.
6Усіх, що живуть у горах, від Ливану до Місрефот-Маїму, усіх сидоніїв я прожену геть з-перед синів Ізраїля. Лиш поділи за жеребом цей край Ізраїлеві в спадщину, як я тобі заповідав.
7Отож поділи цю землю в спадкоємство дев’ятьом колінам і півколінові Манассії.”
8Одна бо половина коліна Манассії, а з нею рувимляни та гадії одержали свою спадщину, що дав їм Мойсей на тім боці Йордану, на схід сонця; так як дав їм Мойсей, слуга Господній:
9від Ароеру, що на краю Арнон-потоку, і міста, що серед долини та все Медва-поділля аж до Дівону;
10і всі міста Сихона, царя аморійського, що царював у Хешбоні, до границі аммоніїв;
11Гілеад, Гешур-край, та Мааха-край, і всю Хермон-гору, та й увесь Башан до Салхи;
12усе царство Ога в Башані, що царював у Аштароті та Едреї. Він був лишився останнім із рефаїв. Та Мойсей побив їх і повиганяв їх.
13Але сини Ізраїля не прогнали гешуріїв, ані маахіїв, тому й сидять вони між Ізраїлем по цей день.
14Лише Леві-колінові не дав він ніякої спадщини: сам Господь, Бог Ізраїля, – це його спадщина, як він йому обітував був.
15Дав отже Мойсей коліну Рувима уділ по їхніх сім’ях.
16Земля ж їхня була від Ароера, що на краю Арнон-долини і міста серед долини, і всю високорівню коло Медви,
17Хешбон і всі його міста, що на високорівні: Дівон, Бамот-Ваал і Бет-Ваал-Меон,
18Ягцу, Кедемот і Мефаат,
19Кіріятаїм, Сівму і Церет-Шахар на горі долини,
20і Бет-Пеор і Пізга-узгір’я і Бет-Єшімот,
21і всі міста високорівні, усе царство Сихона, царя аморійського, що царював у Хешбоні, що його вбив Мойсей разом з мідіянськими князями: Евієм, Рекемом, Цуром, Хуром і Ревою, Сихоновими вождями, які жили в цій землі.
22А Валаама, віщуна, сина Беора, вбили сини Ізраїля мечем разом з іншими, що їх були повбивали.
23Границею синів Рувима був Йордан. Таке було спадкоємство синів Рувима, за їхніми родами, за містами та їхніми селами.
24Мойсей наділив і коліно Гада, синів Гада, за їхніми сім’ями.
25Земля їхня була: Язер і всі міста гілеадські, та половина землі аммоніїв до Ароера, що перед Раббою,
26та від Хешбону, до Рамат-Міцпи й Бетоніму, і від Маханаїму до границь Девіру.
27В долині ж: Бет-Харам, Бет-Німра, Суккот і Цафон, останок царства Сихона, царя хешбонського, і Йордан як границя аж до краю Кіннерет-моря на тім боці Йордану, на сході.
28Це спадщина синів Гада, за їхніми родами, за містами та за селами.
29Дав Мойсей і півколінові Манассії за їхніми сім’ями; і то було для півколіна синів Манассії за їхніми сім’ями.
30Земля їхня була: від Махнаїму, увесь Башан, усе царство Ога, царя башанського й усі села Яіра в Башані, шістдесят міст.
31А половина Гілеаду, Аштароту і Едреї, міста царства Ога в Башані, дісталися синам Махіра, сина Манассії, тобто половині синів Махіра, за їхніми сім’ями.
32Це були наділи, що їх роздав Мойсей у спадщину в степах моавських, по тім боці Йордану, біля Єрихону, на схід сонця.
33Колінові ж Леві не дав Мойсей ніякого спадкоємства: Господь, Бог Ізраїля, – то його спадщина, як він був обіцяв їм.

14. Поділ земель на захід від Йордану 1-5; наділ Калева – Хеврон 6-15

1От що одержали сини Ізраїля в Ханаан-землі в уділі, що їх поділили між ними Єлеазар священик, Ісус Навин та старші родів у колінах Ізраїля.
2Приділили вони їм уділи жеребом, як наказав Господь через Мойсея, для дев’ятьох колін і півколіна,
3бо двом колінам і півколіну дав був Мойсей наділи по тім боці Йордану, а левітам не дав ніякого наділу між ними.
4Від синів Йосифа пішло двоє колін, Манассії та Ефраїма, а левітам не дали ніякої частки в краю, тільки міста, щоб у них жити, та пасовиська, що належали до них, для стад їхніх та для отар їхніх.
5Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля, і поділили землю.
6Тоді сини Юди приступили до Ісуса в Гілгалі, і Калев, син Єфунне, кенізій, промовив до нього: “Ти знаєш, що сказав Господь Мойсеєві, чоловікові Божому, про мене і про тебе в Кадеш-Барне.
7Сорок років було мені, як послав мене Мойсей, слуга Господній, з Кадеш-Барне на розглядини краю, і я приніс йому вістку за щирим переконанням моїм.
8І тоді як земляки мої, що ходили зо мною, пригноблювали дух у людей, я був повнотою слухняним супроти Господа, Бога мого.
9Того дня Мойсей заклявсь так: Земля, по якій ступали твої ноги, буде тобі й твоїм нащадкам у спадщину повіки, бо ти був цілковито слухняним супроти Господа, Бога мого.
10Оце ж Господь зберіг мене живим, за своїм словом, отих сорок п’ять років від того часу, як він сказав Мойсеєві це слово, тим часом як Ізраїль блукав у пустині. І ось тепер мені вісімдесят п’ять років;
11але я й досі почуваю себе таким сильним, як і тоді, коли Мойсей посилав мене на розглядини. Як бувало колись, так і нині моя снага така сама, чи то як треба воювати, чи то сюди або туди ходити.
12Тож дай мені тепер цю гору, що Господь того дня був говорив про неї, бо ти чув того дня, що там живуть анакії, й міста там великі та укріплені; та, може, Господь буде зо мною, і я вижену їх, як Господь сказав був.”
13Благословив його Ісус і дав Хеврон Калевові, синові Єфунне, в наділ.
14Тим то й діставсь Хеврон Калевові, синові Єфунне, кенізієві, в спадщину по цей день, бо він був повнотою слухняним супроти Господа, Бога Ізраїля.
15Хеврон же звався перше Кіріят-Арба; Арба був найбільшим з анакіїв. І втихомирилась від війни земля.

15. Наділ коліна Юди 1-12; частка Калева 13-19; міста коліна Юди 20-63

1Наділ, що випав за жеребком колінові синів Юди за родами їхніми, йшов до границі Едому, на півдні до Сін-пустині, на самому краї від півдня.
2Південна їхня границя йшла від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь,
3і сягала на південь від Акрабім-звищення, проходила через Сін і тяглась угору на південь від Кадеш-Барне, далі проходила через Хецрон, підіймалась на Адар, повертала на Каркаа,
4звідтіль тягнулась на Ацмон, виходила до Єгипетського потоку й кінчилася при морі. Така була південна їхня границя.
5Східньою границею було Солоне море аж до йорданського гирла. Границя з північного боку йшла від морської затоки при йордановім гирлі,
6здіймалась угору на Бет-Хоглу, проходила на північ від Бет-Арави, йшла до гори по скелі Богана, Рувимового сина;
7далі здіймалася до Девіру від Ахор-долини, завертала на північ до Гілгалу, що навпроти Адуммім-звищення, що на півдні від потоку; тоді тягнулась на Ен-Шемеш-води й виходила до Ен-Рогелу.
8Звідси границя йшла вгору долиною Бен-Гінном, південним схилом Євусу, тобто через Єрусалим, далі здіймалась на верх тори, що над Гінном-долиною, на захід, на північному кінці Рефаїм-долини.
9Від верха ж гори границя повертала до джерела вод Нефтоаху, виходила до міста Ефрон-гори й звертала на Ваалу, тобто Кіріят-Єарім.
10Від Ваали звертала на захід до Сеїр-гори, тягнулась далі на північнім схилі Єарім-гори, тобто Кесалону, і спустившись до Бет-Шемешу, проходила через Тімну.
11Далі сягала Екрон-схилу на півночі, повертала до Шікрону, проходила через Ваала-гору, йшла до Явнеелу і кінчалася край моря.
12Границею на заході було Велике море й приморська смуга. Такі були навкруги границі синів Юди, що оточували їхні роди.
13Калевові ж, синові Єфунне, за Господнім велінням до Ісуса, дана була частина між синами Юди: місто Арба, батька Анака, тобто Хеврон.
14Калев вигнав звідтіль трьох синів Анака: Шешая, Ахімана й Талмая, дітей Анака.
15Звідси він пішов на мешканців Девіру, що перше звався Кіріят-Сефер.
16І сказав Калев: “Хто розіб’є і здобуде Кіріят-Сефер, тому дам дочку мою Ахсу за жінку.”
17І здобув його Отнієл, син Кеназа, брата Калева, і цей дав йому свою дочку Ахсу за жінку.
18І як вона прибула, підмовив її просити в батька поле, і як вона злізла з осла, Калев сказав їй: “Що з тобою?”
19А вона: “Дай мені, каже, дарунок; бо ти дав мені сухий степ, дай же мені джерела вод.” І дав він їй горішні і долішні джерела.
20Ось наділ коліна синів Юди, за їхніми родами:
21на самому краю коліна синів Юди, в напрямку до едомської границі, на півдні, були міста: Кавцел, Едер, Ягур,
22Кіна, Дімона, Адада,
23Кадеш, Хацор, Ітнан,
24Зіф, Телем, Беалот,
25Хацор Хадатта, Керійот Хецрон, тобто Хацор,
26Амам, Шема, Молада,
27Хацар-Гадда, Хешмон. Бет-Пелет,
28Хацар-Шуал, Бер-Шева, Бізйотія,
29Ваала, Ійїм, Ецем,
30Елтолад, Кесіл, Хорма,
31Ціклаг, Мадманна, Сансанна,
32Леваот, Шілхім і Ен-Ріммон; усього двадцять дев’ять міст із їхніми селищами.
33На поділлі: Ештаол, Цора, Ашна,
34Заноах, Ен-Ганнім, Таппуах, Енаїм,
35Ярмут, Адуллам, Сохо, Азека,
36Шаараїм, Адітаїм, Гедера, Гедеротаїм: чотирнадцять міст з їхніми селами.
37Ценан, Хадаша, Мігдал-Гад,
38Ділеан, Міцпа, Йоктел,
39Лахіш, Боцкат, Еглон,
40Каббон Лахмас, Кітліш,
41Гедерот, Бет-Дагон, Наама, Македа: шістнадцять міст з їхніми селищами.
42Лівна, Етер, Ашан,
43Іфтах, Ашна, Неців,
44Кеїла, Ахзів і Мареша: дев’ять міст із їхніми селами.
45Екрон, із своїми містами й селами;
46і від Екрону до моря все, що коло Ашдоду, з належними селами,
47Ашдод із своїми містами й селами, Газа із своїми містами й селами, до Єгипетського потоку й Велике море з приморською смугою.
48По горах же Шамір, Яттір, Сохо,
49Данна, Кіріят-Санна, тобто Девір,
50Анав, Ештемоа, Анім,
51Гошен, Холон і Гіло: одинадцять міст із їхніми селами.
52Арав, Дума, Ешан,
53Янум, Бет-Таппуах, Афека,
54Хумта, Кіріят-Арба, тобто Хеврон, і Ціор: дев’ять міст із їхніми селами.
55Маон, Кармель, Зіф, Ютта,
56Єзреел, . Йокдам, Заноах,
57Каїн, Гівеа, Тімна: десять міст із їхніми селами.
58Халхул, Бет-Цур, Гедор,
59Маарат, Бет-Анот, Елтекон: шість міст із їхніми селами.
60Кіріят-Ваал, тобто Кіріят-Єарім, Рабба: два міста з їхніми селами.
61У пустині: Бет-Арава, Міддін, Сехаха,
62Нівшан, Солоне-місто та Ен-Гадді: шість міст із їхніми селами.
63Однак же євусіїв, мешканців єрусалимських, не здолали повиганяти сини Юди, і живуть вони з синами Юди в Єрусалимі по цей день.

16. Коліна Йосифа 1-4; коліно Ефраїма 5-10

1Далі припав наділ синам Йосифа: від Йордану навпроти Єрихону, на схід від вод єрихонських, він здіймавсь через пустиню вгору до Бетела.
2Від Бетела, тобто Луза, границя йшла далі й проходила через землю аркіїв, в Атароті,
3спускалась далі на захід до яфлетійської границі, до землі нижнього Бет-Хорону та Гезеру й кінчалася над морем.
4Взяли її в наділ сини Йосифа: Манассія та Ефраїм.
5А земля синів Ефраїма за їхніми родами була така: на схід границею їх спадщини був Атрот-Адар аж до Верхнього Бет-Хорону,
6потім границя тягнулась до моря. Міхметат був на півночі, а далі (границя) завертала на схід до Таанат-Шіло й проходила на схід від Яноха,
7потім сходила від Яноха до Атароту та Наарату, стикалася з Єрихоном і кінчалась при Йордані.
8Від Таппуаху границя йшла на захід до Кана-потоку й кінчалась над морем. Це було спадкоємство синів Ефраїма, за їхніми родами.
9Крім того, виділено з наділу синів Манассії синам Ефраїма міста; всі ті міста були з селами.
10Однак вони не вигнали ханаанян, що жили в Гезері; і жили ханааняни між ефраїміями по цей день, але платили їм данину.

17. Коліно Манассії 1-6; границі наділу Манассії 7-13; скарги потомків Йосифа 14-18

1Колінові Манассії тому, що він був первородний у Йосифа, припав такий жереб: Махірові, первородному Манассії, батькові Гілеаду, тому що він був воїном, дісталися Гілеад та Башан.
2І решта потомків Манассії дістали свою частину за їхніми родами: потомки Авієзера, потомки Халека, потомки Асріела, потомки Шехема, потомки Хефера, потомки Шеміди. Це чоловічі потомки Манассії, сина Йосифа, за їхніми родами.
3У Целофхада ж, сина Хефера, сина Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, не було синів, лише дочки, і були вони на ім’я: Махла, Ноа, Хогла, Мілка та Тірца.
4Приступили вони до Єлеазара священика і до Ісуса Навина, і до князів, кажучи: “Господь заповідав Мойсеєві дати нам спадщину між нашими братами.” І він дав їм, за словом Господнім, спадщину між братами їхнього батька.
5Таким робом на долю Манассії випало десять частин, окрім Гілеад-землі й Башану, що по тім боці Йордану;
6бо й дочки Манассії отримали спадкоємство між його синами, а Гілеад-земля дісталася решті потомків Манассії.
7Границя Манассії була, починаючи від Ашеру, Міхметату, що навпроти Сихему, потім тягнулась праворуч у напрямі до мешканців Ен-Таппуаху.
8Земля Таппуаху дісталась Манассії, сам же Таппуах на границі Манассії випав синам Ефраїма.
9Далі границя спускалась до Кана-потоку, на південь від потоку попри міста Ефраїма, що лежали між містами Манассії; але границя Манассії йшла на північ від потоку й доходила до моря.
10Що було на півдні, те було Ефраїмове, а що на півночі, те належало Манассії, а границею було море. На півночі вони стикалися з Ашером, а на сході з Іссахаром.
11До Манассії належали в Іссахара й Ашера: Бет-Шеан з його містами, Ївлеам з його містами, мешканці Дору з його містами, мешканці Ен-Дору з його містами, мешканці Таанаху з його містами, мешканці Мегіддо з його містами, третя частина Нофету.
12Та не здолали сини Манассії прогнати мешканців цих міст, і ханааняни таки жили собі й далі в цій землі.
13Як же сини Ізраїля вбились у потугу, зробили ханаанян підданими, а зовсім повиганяти їх – не повиганяли.
14Тоді сказало покоління Йосифа до Ісуса: “Чому ти дав мені лиш один наділ у спадщину, один жереб, хоч я народ великий, і Господь так благословив мене?”
15Ісус відповів їм: “Коли ти великий народ, то йди в ліс і прорубай собі там поле, у землі перізійській та рефаїмській, якщо Ефраїм-гори тобі затісні.”
16Сини Йосифа сказали: “Не досить нам гір; та й у ханаанян, що живуть по долах, є залізні колісниці, так у тих, що в Бет-Шеані й його околицях, як і в тих, що в Єзреел-долині.”
17І відказав Ісус домові Йосифа, Ефраїмові та Манассії: “Ти – народ великий і вбивсь у велику силу, не одна лише частина буде в тебе,
18але й гори тобі дістануться. Якщо вони – ліс, ти його вирубаєш, і він належатиме тобі зо своїми виходами, бо ти повиганяєш ханаанян, дарма що в них залізні колісниці й що вони потужні.”

18. Інші наділи та їх розподіл 1-10; коліно Веніямина 11-20; їхні міста 21-28

1Уся громада синів Ізраїля зібралась разом у Шіло, і поставили вони там намет зборів. Земля була їм підкорена.
2Зосталося ж між синами Ізраїля сім колін, що не одержали ще свого наділу.
3І сказав Ісус до синів Ізраїля: “Доки ви будете гаятись, щоб рушити в похід та зайняти землю, що Господь, Бог батьків ваших, дав вам?
4Виберіть собі по троє мужів з кожного коліна, а я пошлю їх; вони підуть у дорогу, пройдуть через край, спишуть його по наділах і повернуться до мене.
5Вони розміряють його на сім часток; Юда зостанеться при своїй землі на півдні, а дім Йосифа на своїй землі, на півночі.
6Ви ж розміряєте землю на сім наділів і принесете розпис сюди, до мене, щоб я кинув для вас жереб тут перед Господом, Богом нашим.
7Левіти ж не матимуть уділу між вами: священство Господнє їхній уділ; Гад же та Рувим та півколіно Манассії одержали свої наділи по тім боці Йордану, на сході, наділи, що їх дав їм Мойсей, слуга Господній.”
8Устали мужі ті й рушили в дорогу. Ісус повелів тим, що йшли, списувати землю, мовивши: “Ідіть, пройдіть через край, спишіть його та й повертайтесь до мене, і я кину перед Господом за вас у Шіло жереб.”
9Пішли ті мужі, перейшли край, розписали його місто за містом на сім частин у книзі та й повернулись до Ісуса в табір у Шіло.
10І кинув Ісус за них жереб у Шіло перед Господом і розділив там землю синам Ізраїля згідно з їхнім поділом.
11І випав жереб колінові синів Веніямина згідно з їхніми родами; наділ, що випав їм за жеребом, був між синами Юди й синами Йосифа.
12Границя їхня на північнім боці йшла від Йордану, здіймалась по північнім боці Єрихону, далі йшла вгору на захід і виходила на Бет-Авен-пустиню.
13Звідти границя йшла на Луз, тобто південним схилом Лузу або Бетела на південь та й сходила до Атарот-Адару, на гору, що на південь від нижнього Бет-Хорону.
14Тоді повертала, загинаючи коло західнього боку на південь, від гори, що проти Бет-Хорону, на південь, і кінчалася коло Кіріят-Ваалу, тобто Кіріят-Єаріму, міста синів Юди. Це був західній бік.
15На південному боці границя йшла від Кіріят-Єаріму, тягнулась на захід і виходила до джерел вод Нефтоаху.
16Далі спускалась до кінця гори, що проти Бен-Гінном-долини, на північ від Рефаїм-долини; потім спускалась до Гінном-долини євусійським схилом на південь до Ен-Рогелу;
17тут завертала на північ, виходила до Ен-Шемешу далі до Гілгалу, що проти Адуммім – звищення, і йшла вниз до каменя Богана, сина Рувима;
18звідсіль проходила хребтом проти Бет-Арави на північ і спускалась на Араву;
19тоді йшла далі хребтом Бет-Хогли на північ і кінчалась над північною затокою Солоного моря, на південнім кінці Йордану. Це південна границя.
20Йордан був його границею на східнім боці. Це було спадкоємство синів Веніямина кругом у їхніх границях за їхніми родами.
21Міста ж коліна синів Веніямина за їхніми родами були такі: Єрихон, Бет-Хогла, Емек-Кеціц,
22Бет-Арава, Цемараїм, Бетел,
23Аввім, Пара, Офра,
24Кефар-Аммонай, Офні, Гева: дванадцять міст з їхніми селами.
25Гівеон, Рама, Беерот,
26Міцпа, Кефіра, Моца,
27Рекем, Їрпел, Тарала,
28Цела, Елеф, Євусій тобто Єрусалим, Гівеат та Кіріят: чотирнадцять міст з їхніми селами. Це наділ синів Веніямина за їхніми родами.

19. Коліна: Симеона 1-9; Завулона 10-16; Іссахара 17-23; Ашера 24-31; Нафталі 32-39; Дана 40-51

1Другий жереб випав Симеонові, тобто колінові синів Симеона за їхніми родами. Їхній наділ був серед спадщини синів Юди.
2В наділі їх були: Версавія, Шева, Молада,
3Хацар-Шуал, Бала, Ецем,
4Елтолад, Бетул, Хорма,
5Ціклаг, Бет-Маркавот, Хацар-Суса,
6Бет-Леваот, Шарухен: тринадцять міст із їхніми селами.
7Аїн, Ріммон, Етер, Ашан: чотири міста з їхніми селами,
8і всі села навкруги цих міст аж до Ваалат-Беру до Рамат-Негеву. Це було спадкоємство синів Симеона за їхніми родинами.
9Від наділу синів Юди взято наділ синів Симеона, бо наділ синів Юди був для них занадто великий, тому й одержали сини Симеона спадщину серед їхньої спадщини.
10Третій жереб вийшов для синів Завулона, за їх родами. Границя їх уділу доходила до Саріду.
11Далі здіймалась їхня границя на захід, до Марали, торкалась Дебешету й потоку, що проти Йокнеаму.
12Потім повертала від Саріду на схід сонця до границі з Кіслот-Табором, виходила на Даврат і здіймалась на Яфію;
13звідтіль проходила на схід у напрямку Гат-Хеферу до Ет-Каціну, виходила на Ріммон-Метоар до Неа.
14Тоді загинала коло нього на північ на Ханнатон і кінчалась у Іфтах-Ел-долині.
15Каттат, Нагалал, Шімрон, Їдала та Бет-Легем: дванадцять міст з їхніми селами.
16Це було спадкоємство синів Завулона за їхніми родами, ці міста з їхніми селами.
17Четвертий жереб вийшов для Іссахара, синів Іссахара за їхніми родами.
18До їхнього наділу належали: Єзреел, Кесулот, Шунем,
19Хафараїм, Шіон, Анахрат,
20Рабіт, Кішіон, Авец,
21Ремет, Ен-Ганнім, Ен-Хадда і Бет-Пацец.
22Границя торкалась Тавору, Шахціми, Бет-Шемешу й кінчалась при Йордані: шістнадцять міст з їхніми селами.
23Це спадщина коліна синів Іссахара за їхніми родами, міста з їхніми селами.
24П’ятий жереб випав для коліна синів Ашера за їхніми родами.
25До їхнього наділу належали: Хелкат, Халі, Бетен, Ахшаф,
26Аламмелех, Амад, Мішал, границя їхня доходила до Кармелю на заході й до Шіхор-Лівнату.
27Далі повертала на схід сонця до Бет-Дагону, торкалася Завулона й Іфтах-Ел-долини на півночі; йшла до Бет-Емеку і на Неієл і виходила до Кавулу, з лівого боку,
28на Еврон, Рехов, Хаммон і Кану аж до Великого Сидону.
29Тоді повертала до Рами й аж до укріпленого міста Тиру; звідтіль загинала на Хосу й кінчалась над морем, від Хелеву до Ахзіву, –
30Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з їхніми селами.
31Таке було спадкоємство коліна синів Ашера за їхніми родами, оці міста з їхніми селами.
32Для синів Нафталі випав шостий жереб, за різними родами синів Нафталі.
33Границя їхня йшла від Хелефа, від Елон-Бецаананніму, Адамі-Некеву та Явнеелу до Лаккума й кінчилась при Йордані;
34повертала на захід до Азнот-Тавору, а звідси виходила на Хукок і стикалась на півдні з Завулоном, на заході з Ашером і з Юдою коло Йордану на схід сонця.
35Укріплені міста були: Ціддім, Цер, Хаммат, Раккат, Кіннерет,
36Адама, Рама, Хацор,
37Кадеш, Едреї, Ен-Хацор,
38Ірон, Мігдал-Ел, Хорем Бет-Анат, Бет-Шемеш: дев’ятнадцять міст з їхніми селами.
39Таке було спадкоємство коліна синів Нафталі за їхніми родами, міста з їхніми селами.
40Для коліна синів Дана випав жереб сьомий, за їхніми родами.
41Границя їх наділу була: Цора, Ештаол, Ір-Шемеш,
42Шаалабін, Аялон, Ітла,
43Елон, Тімна, Екрон,
44Елтеке, Гіббетон, Ваалат,
45Єгуд, Бне-Берак, Гат-Ріммон,
46Ме-Яркон, Раккон з округою, що проти Яфо.
47Але наділ синів Дана був занадто тісний для них. Тому й рушили сини Дана війною на Лешем, здобули його, побили лезом меча й, зайнявши його, осілись у ньому й назвали Лешем-Дан, за іменем предка свого Дана.
48Таке спадкоємство коліна синів Дана за їхніми родами: ці міста з їхніми селами.
49Як же скінчили сини Ізраїля поділ землі на наділи, то дали серед себе частину у спадщину Ісусові Навинові.
50Вони йому дали за Господнім велінням місто, яке він побажав, тобто Тімнат-Серах на Ефраїм-горах. Відбудував він його й осівсь у ньому.
51Це ті наділи, що їх поділили жеребом священик Єлеазар, Ісус Навин та голови родин колін Ізраїля, в Шіло, перед Господом, при вході в шатро зборів. Так закінчили вони поділ краю.

20. Захисні міста

1Господь сказав Ісусові:
2“Промов до синів Ізраїля: Попризначуйте собі міста, що про них я вам говорив був через Мойсея,
3щоб туди міг утекти вбивця, який помилково або ненароком уб’є кого-небудь. Вони вам будуть притулком від кровомесника.
4Нехай убивця забіжить в одне з тих міст, стане біля входу до міста й з’ясує свою справу перед старшими цього міста, і вони приймуть його до себе в місто й дадуть йому притулок, щоб жив між ними.
5І коли гонитиме кровомесник за ним, то щоб вони не видавали йому вбивника: бо він убив свого ближнього ненароком, не мавши на нього ненависти перед тим.
6Він перебуватиме в тому місті, аж поки стане на суд перед громадою, аж до смерти тогочасного первосвященика, що буде того часу. Тоді можна буде вбивці повернутись у своє місто, до свого дому, в місто, звідки він утік був.”
7І присвятили для цього Кадеш у Галилеї, в Нафталі-горах, Сихем в Ефраїм-горах, Кіріят-Арбу, тобто Хеврон, у горах юдейських.
8А по тім боці Йордану, на схід від Єрихону, призначили Бецер у пустині, на рівнині Рувимового коліна, Рамот у Гілеаді в коліні Дана та Голан у Башані, в коліні Манассії.
9Оці міста призначено для всіх синів Ізраїля й для чужинців, що перебуватимуть між ними, щоб кожний, що вб’є кого-небудь помилково, міг утекти туди і не загинути від руки кровомесника, перш ніж стане перед громадою.

21. Міста для левітів

1І приступили голови родин левітів у Шіло, в Ханаан-землі, до Єлеазара священика, до Ісуса Навина й до голів родів у колінах синів Ізраїля,
2і промовили до них у Шіло, в Ханаан-землі: “Господь заповідав через Мойсея дати нам міста на прожиток, з їхніми околицями для нашої худоби.”
3І сини Ізраїля дали зо своїх наділів левітам, за Господнім велінням, оці міста з їхніми околицями.
4Випав жереб для родин Кегатіїв, і дісталося за жеребом синам священика Арона, левітам, тридцять міст від коліна Юди, Симеона, Веніямина.
5Інші ж сини Кегата, за їхніми родинами, одержали за жеребом десять міст від коліна Ефраїма, коліна Дана й півколіна Манассії.
6Потомки Гершона одержали за жеребом, за їхніми родинами, тринадцять міст від коліна Іссахара, коліна Ашера, коліна Нафталі й від півколіна Манассії в Башані.
7Потомки Мерарі, за їхніми родинами, одержали дванадцять міст від коліна Рувима, коліна Гада й коліна Завулона.
8Сини Ізраїля передали за жеребом левітам оці міста з їхніми околицями, як заповідав Господь через Мойсея.
9Дали ж вони від коліна синів Юди й від коліна синів Симеона ось які тут поіменно названі міста.
10Синам Арона, з родин Кегатіїв, з потомків Леві, – на них бо випав перший жереб, –
11дали: Кіріят-Арбу, батька Анака, або Хеврон, в горах юдейських, з його околицями;
12поля ж, міста і його села дали на власність Калевові, синові Єфунне.
13А потомкам Арона священика дали охоронне для вбивців місто Хеврон з його околицями й Лівну з його околицями.
14Яттір з його околицями й Ештемоа з його околицями,
15Холон з його околицями й Девір з його околицями,
16Аїн з його околицями, Ютту з його околицями та Бет-Шемеш з його околицями: дев’ять міст від тих двох колін.
17А від коліна Веніямина: Гівеон з його околицями, Геву з його околицями,
18Анатот з його околицями й Алмон з його околицями: чотири міста.
19Всього одержали потомки Арона священика тринадцять міст з їхніми околицями.
20А щодо родин потомків Кегата, левітів, тобто решти синів Кегата, то їм дісталися за жеребом міста коліна Ефраїма;
21й дали їм захисне для вбивців місто Шехем з його околицями в Ефраїм-горах і Гезер з його околицями,
22Ківцаїм з його околицями й Бет-Хорон з його околицями: чотири міста.
23А від коліна Дана: Елтеке з його околицями й Гіббетон з його околицями,
24Аялон з його околицями й Гат-Ріммон з його околицями: чотири міста.
25А від півколіна Манассії: Таанах з його околицями й Ївлеам з його околицями: два міста.
26Всього десять міст з їхніми околицями для решти родин потомків Кегата.
27Далі одержали потомки Гершона з родин левітів від коліна Манассії: захисне місто для вбивців Голан у Башані разом з його околицями й Аштарот з його околицями: два міста.
28А від коліна Іссахара: Кішіон з його околицями, Даврат з його околицями,
29Ярмут з його околицями та Ен-Ганнім з його околицями: чотири міста.
30А від коліна Ашера: Мішал з його околицями, Авдон з його околицями,
31Хелкат з його околицями та Рехов з його околицями: чотири міста.
32А від коліна Нафталі: захисне для вбивців місто Кадеш у Галилеї з його околицями, Хаммот-Дор з його околицями та Картан з його околицями: три міста.
33Усього одержали гершонії, за їхніми родинами, тринадцять міст з їхніми околицями.
34Родини ж решти потомків Мерарі, левітів, одержали від коліна Завулона: Йокнеам з його околицями, Карту з його околицями,
35Дімну з його околицями та Нагалал з його околицями: чотири міста.
36А від коліна Рувима: Бецер з його околицями, Ягцу з його околицями,
37Кедемот з його околицями та Мефаат з його околицями: чотири міста.
38А від коліна Гада: захисне для вбивців місто Рамот у Гілеаді з його околицями, Махнаїм з його околицями,
39Хешбон з його околицями та Язер з його околицями: всього чотири міста.
40Всього міст, що одержали за жеребом потомки Мерарі. тобто решта родин левітів, за їхніми родинами, було дванадцять.
41Всіх левітських міст серед посілостей синів Ізраїля було сорок вісім з їхніми околицями.
42Кожне з тих міст мало довколишні пасовиська, так було з усіма тими містами.
43Так дав Господь Ізраїлеві всю землю, про яку клявсь був, що дасть батькам їх, і вони її зайняли й у ній осілись.
44І дарував їм Господь навкруги спокій, як поклявсь був батькам їхнім. Ніхто з їхніх ворогів проти них не встоявся. Усіх їхніх ворогів Господь віддав їм у руки.
45З усіх добрих обітниць, що Господь дав був домові Ізраїля, ні одна не була марною: все здійснилось.

22. Зайорданські коліна повертаються додому 1-9; пам’ятник над Йорданом і непорозуміння між Ізраїлем 10-20; вияснення 21-34

1Тоді Ісус покликав рувимлян, гадіїв і півколіна Манассії,
2і до них мовив: “Ви допильнували все, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній, і слухалися мого голосу в усьому, що я був велів вам.
3За такий довгий час аж по цей день ви не покидали братів ваших і вірно додержували заповіді Господа, Бога вашого.
4І оце тепер, коли Господь, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як був обітував їм, повертайтесь та йдіть собі до наметів ваших, у землю вашого наділу, що його Мойсей, слуга Господній, дав вам по тім боці Йордану.
5Але вельми пильнуйте, щоб виконували заповіт і закон, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити всіма його путями, пильнувати заповіді його, триматись його міцно та служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею.”
6Ісус поблагословив їх та й відпустив, і вони пішли до своїх наметів.
7Одній половині коліна Манассії дав Мойсей наділ у Башані, а другій дав Ісус разом з їхніми братами по цей бік Йордану, на захід. А коли відпускав їх Ісус до їх наметів, то поблагословив їх,
8і сказав їм: “З великими скарбами, з дуже великими стадами, з сріблом і золотом, з міддю й залізом і безліччю одежі вертаєтесь ви до наметів ваших; розділіть же здобич ворогів ваших з вашими братами.”
9Тож вертаючись додому, сини Рувима, сини Гада й півколіно Манассії двигнулися від синів Ізраїля з Шіло, що в Ханаан-землі, щоб іти в Гілеад-землю, у належний їм наділ, яким заволоділи були за Господнім повелінням через Мойсея.
10Як же сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії прийшли в край коло Йордану, що був у Ханаан-землі, збудували вони там над Йорданом жертовник, і то величний на вигляд.
11Почули сини Ізраїля, як інші говорили: “Он сини Рувима, сини Гада та півколіно Манассії збудували жертовник навпроти Ханаан-землі, в краю над Йорданом, по стороні, приналежній до синів Ізраїля.”
12Довідавшись про це, зібралась у Шіло вся громада синів Ізраїля, щоб іти на них війною.
13Але наперед сини Ізраїля послали були до синів Рувима, синів Гада й півколіна Манассії в Гілеад-землю Пінхаса, сина священика Єлеазара,
14й десять князів з ним, по одному з кожного коліна всіх синів Ізраїля, а кожен з них був головою свого батьківського роду між тисячами Ізраїля.
15Прийшли вони до синів Рувима, до синів Гада та до півколіна Манассії в Гілеад-землю й ось як до них промовили:
16“Так каже вся громада Господня: Що це за зрада, що ви вчинили проти Бога Ізраїля, відвернувшися сьогодні від Господа й спорудивши собі жертовник, щоб бунтуватися сьогодні проти Господа?
17Хіба нам мало провини в Пеорі, від якої ми не очистились і досі, й тієї кари, що спіткала громаду Господню,
18що ви ще й сьогодні відвертаєтесь від Господа? Бож, коли ви сьогодні повстаєте проти Господа, то взавтра він розгнівається на всю громаду Ізраїля.
19Якщо ж належна вам земля здається нечистою, то перейдіть у землю, що належить Господеві, де перебуває намет Господній і беріть посілість поміж нами, але проти Господа не повставайте та й нас до бунту не втручайте, споруджуючи собі окремий жертовник, окрім жертовника Господа, Бога нашого.
20Хіба не впав гнів Господній на всю громаду Ізраїля, коли Ахан, син Зераха, тяжко провинився, зазіхнувши на прокляте добро? Дарма що був один; а не тільки він один згинув за свій гріх.”
21Тоді сини Рувима, сини Гада й півколіна Манассії відповіли головам тисяч Ізраїля:
22“Бог, Бог Господь! Бог, Бог Господь! Він це знає та й Ізраїль нехай це знає: коли воно сталося, щоб зчинити бунт або зраду проти Господа, нехай нас нині не врятує!
23Як ми спорудили собі жертовник, щоб відвернутись від Господа та щоб приносити на ньому всепалення й офіри, або на те, щоб приносити на ньому мирні жертви, хай сам Господь це розсудить!
24Ні! ми тільки дбаючи й думаючи про те так вчинили, щоб ваші потомки колись не спитали наших: що, мовляв, вам таке Господь, Бог Ізраїля?
25Таж Господь поклав границю між нами й вами, о сини Рувима і сини Гада, – Йордан. Нема для вас ніякої частки в Господі. І таким чином ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитаня Господа.
26Тому й нарадились ми: от що вчинімо: спорудьмо собі жертовник, не для всепалень, не для жертв,
27але щоб він був свідком між нами й вами та між нашими після нас потомками, що ми хочемо почитати Господа в його приявності нашими всепаленнями, нашими кривавими жертвами й нашими мирними жертвами та щоб ваші потомки колись нашим потомкам не казали: Немає вам ніякої частини в Господі.
28Тому й думали ми: якщо вони колись казатимуть таке нам або нашим потомкам, ми відповімо: Дивіться на подобу жертовника Господнього, що зробили батьки наші, не для всепалення й не для кривавих жертв, ні! – а на те тільки, щоб він був свідком між нами і вами.
29Хай не буде цього в нас довіку, щоб ми повставали проти Господа чи відверталися від Господа сьогодні, будуючи жертовник для всепалення, для офіри та для кривавих жертв, крім жертовника Господа, Бога нашого, що стоїть перед його наметом.”
30Пінхас священик і князі громадські та голови тисяч Ізраїля, що були з ним, почувши слова, що промовляли сини Рувима, сини Гада та сини Манассії, задовольнились тим.
31І мовив Пінхас, син Єлеазара священика, до синів Рувима, синів Гада та синів Манассії: “Сьогодні ми переконалися, що Господь перебуває між вами, бо ви не вчинили цієї проти Господа зради. Цим вирятували ви синів Ізраїля від руки Господньої.”
32Повернувсь тоді Пінхас, син Єлеазара священика, й князі назад із Гілеад-землі від синів Рувима та синів Гада в Ханаан-землю до синів Ізраїля й вияснили вони їм справу.
33Сини Ізраїля вдовольнились і благословили Бога й не думали більше про те, щоб іти на них війною, щоб спустошити край, де осілись сини Рувима та сини Гада.
34І назвали сини Рувима й сини Гада жертовник “Ед”, бо він, мовляв, свідкує між нами, що Господь – є Бог.

23. Ісус промовляє до представників Ізраїля

1І минуло багато часу; Господь дав Ізраїлеві навкруги спокій від усіх ворогів його, та й Ісус постарів і був уже ветхий деньми.
2І скликав Ісус усього Ізраїля, старших його, голів його, суддів його й начальників та й промовив до них: “Старий оце я та й похилі мої літа.
3Ви бачили все, що вчинив Господь, Бог ваш, з усіма народами цими задля вас і як сам Господь, Бог ваш, воював за вас.
4Дивіться: я розділив за жеребом між вами на власність для колін ваших оці народи, що я вигубив був від Йордану аж до Великого моря на заході сонця.
5Ті ж, що ще зосталися, сам Господь, Бог ваш, порозкидає їх перед вами, він прожене їх перед вами, й ви заволодієте їхнім краєм, як вам обітував був Господь, Бог ваш.
6Тому старайтеся чимдуж допильновувати й робити все те, що написане в книзі закону Мойсея, не відхиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч.
7Не змішуйтеся з цими народами, що лишаються ще між вами; не прикликайте імени богів їхніх, не кляніться ними, не служіть їм і не припадайте перед ними.
8Ви маєте держатись Господа, Бога вашого, як це чинили ви були по цей день.
9Тому й попроганяв Господь з-перед вас народи великі й сильні: ніхто не встояв перед вами аж по сьогодні.
10Один з вас тисячу гнатиме (перед собою), сам бо Господь, Бог ваш, буде за вас воювати, як це він вам був обітував.
11Пильнуйте ж вельми, ради життя вашого, щоб любити Господа, Бога вашого.
12Бо як ви відвернетесь назад і пристанете до залишків цих народів, що зостались між вами, мішаючися з ними сватанням, та підете до них і вони до вас,
13то затямте собі добре, що Господь, Бог ваш, не буде більше проганяти з-перед вас оці народи, і вони будуть для вас сіткою й сильцем, бичем на ребрах ваших і колючкою в очах ваших, аж покіль не зникнете з цієї хорошої землі, що Господь, Бог ваш, дав вам.
14Ось сьогодні я на шляху, що ним мусить пройти ввесь мир. Тож признайте всім серцем вашим і всією вашою душею, що з добрих обітниць, які Господь, Бог ваш, дав вам, усі вони для вас справдились, ані одна з них марною не стала.
15Але як здійснилась на вас кожна добра обітниця, що її Господь, Бог ваш, дав вам, так само наведе на вас Господь усяке лихо, аж поки не викорінить вас із цієї хорошої землі, що Господь, Бог ваш, дав вам.
16Коли переступите союз Господа, Бога вашого, що його він уклав з вами, та й підете служити богам іншим і кланятися перед ними, то гнів Господній на вас запалає і ви притьмом зникнете з цієї гарної землі, яку він дав вам.”

24. Промова до народу в Сихемі 1-15; підтвердження союзу з Богом 16-28; смерть Ісуса 29-33

1Зібрав тоді Ісус усі коліна Ізраїля в Сихемі й покликав старших Ізраїля, голів його, суддів його й начальників його, і стали вони перед Богом.
2Ісус сказав до всього народу: “Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Ваші батьки, Терах, батько Авраама й Нахора, давно колись жили по тім боці ріки й служили богам іншим.
3Але я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, водив його по всій землі Ханаанській, розмножив його потомків і дав йому Ісаака.
4Ісаакові ж я дарував Якова та Ісава, і дав Ісавові на власність Сеїр-гору. Яків же й сини його пішли в Єгипет.
5Тоді послав я Мойсея та Арона й покарав Єгипет чудесами, що творив посеред нього. Потім я вивів вас.
6Я вивів, отже, батьків ваших з Єгипту. І як ви прийшли до моря, кинулись єгиптяни з колісницями й вершниками навздогін за вашими батьками до Червоного моря.
7І ті закликали голосно до Господа, і він поставив між вами і єгиптянами густу мряку, і навів на них море, й воно їх затопило. Ви бачили на власні очі, що я вчинив у Єгипті. Потім ви довгий час жили в пустині.
8А згодом увів я вас у землю аморіїв, що сиділи по тім боці Йордану, й воювали вони з вами, та я віддав їх вам у руки, й ви заволоділи їхньою землею, і я вигубив їх перед вами.
9Потім устав Балак, син Ціпора, цар моавський, і запопався воювати з Ізраїлем; послав він також по Валаама, сина Беора, щоб вас проклясти.
10Та я не хотів слухати Валаама, тому він ще й поблагословив вас, і таким робом я визволив вас з його рук.
11Коли ж ви перейшли через Йордан і дійшли до Єрихону, то єрихонці заходилися воювати з вами, а також і аморії, перізії, ханааняни, хеттити, гіргашії, хіввії та євусії, але я віддав їх вам у руки.
12Я послав поперед вас шершнів, і вони прогнали з-перед вас їх, отих двох царів аморійських, не меч твій і не лук твій.
13Дав я вам землю, над якою ви не трудились, і міста, яких ви не будували, а одначе ви в них осілись і їсте плоди виноградників та оливних гаїв, яких ви не садили.
14Тож бійтесь Господа й служіть йому щиро та вірно й усуньте геть богів, яким ваші батьки служили по тім боці ріки та в Єгипті, і служіть Господеві.
15Коли ж вам не любо служити Господеві, то вибирайте собі сьогодні, кому хочете служити: чи богам, яким служили батьки ваші по той бік ріки, чи богам аморіїв, у землі яких ви живете; я ж і мій дім служитимемо Господеві.”
16І відповів народ: “Ні! Не буде того, щоб ми покинули Господа, щоб служити богам іншим.
17Бо Господь – Бог наш; він вивів нас і батьків наших з Єгипетської землі, з дому неволі, і створив перед нашими очима ці великі чудеса й оберігав нас усюди в дорозі, що нею ми ходили, й між усіма народами, що через них ми проходили.
18Господь прогнав перед нами всі народи й аморіїв, що жили в цій землі. Тож і ми служитимемо Господеві, бо він – Бог наш.”
19Ісус сказав до народу: “Не можете ви служити Господеві (і чужим богам), бо він – святий Бог, Бог ревнивий; не простить вам ваших переступів і гріхів ваших.
20Як покинете Господа й служитимете богам чужоземним, він відвернеться від вас, і після того, як був до вас добрий, наведе на вас лихо й вигубить вас.”
21Народ же відказав Ісусові: “Ні! Ми таки Господеві будемо служити!”
22Тоді Ісус сказав до народу: “Ви свідки проти себе самих, що вибрали для себе служити Господеві.” Вони ж сказали: “Так, ми свідки.”
23“Тому викиньте геть богів чужоземних, що між вами і прихиліть ваше серце до Господа, Бога Ізраїля.”
24І мовив народ до Ісуса: “Ми будемо служити Господу, Богу нашому, й голосу його слухатися.”
25І уклав Ісус того дня союз із народом і дав йому в Сихемі закон та право.
26І написав він ці слова в книзі закону Божого, і взяв великий камінь та й поставив його під дубом, що був при святині Господній.
27І Ісус промовив до всього народу: “Оцей камінь буде свідком проти нас, бо він чув усі слова, що Господь до нас говорив; тож нехай буде
свідком проти вас, щоб ви не зрікались Господа, Бога вашого.”
28Після того відпустив Ісус народ, кожного в свій наділ.
29По цих подіях помер Ісус Навин, слуга Господній, маючи віку сто десять років.
30І поховали його в землі його спадкоємства, в Тімнат-Сераху на Ефраїм-горі, на північ від гори Гааш.
31Служив Ізраїль Господеві за ввесь час Ісуса та за ввесь час старших, що пережили Ісуса й що знали всі діла Господні, які він зробив для Ізраїля.
32Кості ж Йосифа, що сини Ізраїля принесли з Єгипту, поховано в Сихемі, на тій частині поля, що Яків купив у синів Хамора, батька Сихема, за сто срібняків. І воно стало власністю потомків Йосифа.
33Помер і Єлеазар, син Арона, й поховано його в Гівеа Пінхаса, його сина, що був йому даний на Ефраїм-горі.

 

Попередня книга (“Второзаконня”)  Наступна книга (“Книга Суддів”)