І Послання Апостола Павла до Тимотея

 

 

1

1. Привіт 1-2; ложні вчителі 3-11; подяка за навернення 12-17; зберігання віри 18-20

1Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії, 2Тимотеєві, правдивому синові у вірі: благодать, милосердя, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого. 3Як я просив тебе зостатися в Ефесі, йдучи в Македонію, так прошу, щоб ти наказав деяким не вчити іншого навчання 4і не зважати на байки та безконечні родоводи, що більше викликають суперечки, ніж служать Божому задумові спасіння через віру. 5Ціль же того веління – любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри. 6Деякі від цього відхилились і попали у пустословство: 7вони хочуть бути законовчителями, не розуміючи ні того, що говорять, ані того, про що твердять із такою певністю. 8А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом, 9відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців, 10розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню, 11згідно з Євангелією слави блаженного Бога, яку мені довірено було. 12Дяку складаю тому, хто мені дав силу: Христу Ісусу, Господеві нашому, бо він визнав мене вірним, поставивши на службу; 13мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. 14Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі. 15Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. 16Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. 17Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь. 18Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; 20між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити.

2. Молитва за всіх 1-7; чоловіки й жінки на спільних моліннях 8-15

1Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, 2за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю. 3Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, 6що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7на що я був поставлений проповідником та апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді. 8Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, – їй бути тихомирною! 13Адам бо спершу був створений, а Ева потім. 14І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.

3. Вимоги до єпископа 1-7; до дияконів 8-13; Церква 14-16

1Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства, – бажає доброї справи. 2Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, – 5бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу? – 6не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8Диякони – так само треба, щоб були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса. 14Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе. 15Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди. 16А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

4. Про єретиків 1-5; боротьба з єресями 6-11; добрий приклад 12-16

1Дух виразно каже, що за останніх часів деякі відступлять від віри і пристануть до духів обманних і навчань бісівських; 2зведені лицемірними брехунами з таврованим сумлінням, 3вони заборонятимуть одружуватися і волітимуть стримуватись від страв, що їх Бог створив для вірних і для тих, які спізнали правду, щоб їх споживати з подякою. 4Бо всяке Боже створіння -добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5бо воно освячується словом Божим і молитвою. 6Як будеш усе це братам викладати, то будеш добрий слуга Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, якій ти був завжди вірним. 7Щождо нечистих, бабських байок – то ти їх вистерігайся. Вправляйся у благочесті; 8бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне, бо має обітницю життя теперішнього й майбутнього. 9Вірне це слово й повного довір’я гідне. 10На це бо й трудимося та боремося, тому що ми поклали нашу надію на живого Бога, який є Спасителем усіх людей, особливо ж вірних. 11Це наказуй і навчай. 12Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі й чистоті. 13Заки я прийду, віддавайся читанню, умовлянню та навчанню. 14Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво з накладанням рук збору пресвітерів. 15Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний. 16Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе.

5. Поводження з вірними 1-2; вдовицями 3-16; священиками 17-25

1Зо старшим суворо не поводься, а радше умовляй його, як батька; молодших – як братів; 2старших жінок, як матерів, а молодих, немов сестер, з усякою чистотою. 3Шануй удовиць, тих що справді вдови. 4Коли якась удовиця має дітей або внуків, то насамперед нехай вони навчаться шанувати власну родину й віддячуватися батькам, бо це вгодно Богові. 5Справжня вдова й самотня на Бога покладає надію і перебуває день і ніч у молитвах та благаннях. 6Котра ж розкошує, та живою вмерла. 7І це ти їм наказуй, щоб були бездоганні. 8А коли хтось про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той віри відцурався: він гірший, ніж невірний. 9Удовицю вибирати не менш, як шістдесятилітню, одного тільки чоловіка жінку, 10що має гарне ім’я в ділах добрих: що дітей виховала, приймала подорожніх, що святим ноги вмивала, що тим, які в горю, допомагала, всяке добре діло сумлінно виконувала. 11Молодих же вдовиць тримай від себе подаль, бо як їх охоплює пристрасть, противна Христові, то хочуть заміж виходити, 12стягаючи на себе осуд, бо відкинули першу віру. 13А разом з тим звикають бездільно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить. 14Отже, я хочу, щоб молодші виходили заміж, дітей народжували, рядили домом і не давали противникові ніякої зачіпки для лихомовства. 15Бо деякі вже пішли слідом за сатаною. 16Коли ж якась віруюча прийняла до себе вдовиць, нехай їм допомагає, хай не обтяжується Церква, щоб вона могла справжнім удовам помагати. 17Пресвітери, що добре головують, гідні подвійної пошани, передусім ті, що працюють словом і навчанням. 18Бо Писання говорить: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»; і «Робітник – гідний своєї нагороди.» 19На пресвітера не приймай скарги, хібащо при двох або трьох свідках. 20Тих, які грішать, картай перед усіма, щоб і інші страх мали. 21Заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом та вибраними ангелами берегти це безсторонньо, не робивши нічого з нахилу до когось. 22Рук надто поквапно не клади ні на кого і не робися причетним до гріхів інших. Бережи себе чистим. 23Перестань пити воду, вживай і вина трохи з-за шлунку і твоїх частих недуг. 24Гріхи деяких людей явні ще перед судом, а в інших виявляються опісля. 25Так само й добрі діла бувають явні, а інші виявляються згодом.

6. Раби 1-2; ложні вчителі 3-16; багатії 17-21

1Раби, що під ярмом, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука. 2А ті, що мають панів вірних, хай ними не нехтують через те, що вони брати, а навпаки, нехай ще більш їм служать, – власне, тому, що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і умовляй. 3А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки, 4той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, 5постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність то засіб зиску. 6Великий це зиск – побожність, вона бо дає вдовілля. 7Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. 8А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. 9А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. 10Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. 11Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности. 12Змагайся добрим змагом віри, старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний і за яке був склав гарне визнання віри перед багатьма свідками. 13Благаю тебе перед Богом, який усе оживлює, і перед Христом Ісусом, який при Понтійському Пилаті склав добре визнання, 14щоб ти зберігав заповідь без плями, без догани – аж до появи Господа нашого Ісуса Христа, 15яку свого часу з’явить блаженний і єдиний Володар, Цар царів і Владика владик; 16єдиний, що безсмертя має, що в світлі живе неприступнім, якого ніхто з людей не бачив, ані бачити не може. Йому честь і влада вічна! Амінь. 17Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, лише – на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; 18щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо 19і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули життя правдиве. 20О Тимотею! Бережи передання. Уникай світського пустословства та суперечностей неправильного знання, 21що його деякі визнаючи, відхилилися від віри. Благодать з вами!

ІІ Послання Апостола Павла до Солунян  ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея