І Послання Апостола Петра

 

1

1. Привіт 1-2; надія християн 3-9; передсказане спасіння 10-12; заклик до святости й любови 13-25

1Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, 2згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться! 3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, 4до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі, 5для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу. 6Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, 7щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, 8якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, 9осягаючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших. 10Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. 11Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати. 12І їм було об’явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати. 13Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об’явленні Ісуса Христа. 14Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, 15але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, 16написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.» 17І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання 18і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, 19а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти, 20передбаченого перед заснуванням світу і об’явленого, ради вас, останніми часами. 21Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога. 22Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем, 23відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним. 24Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав, 25– а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.

 

2. Християни – містична будівля 1-10; обов’язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25

1Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови, 2жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння, 3якщо ви скуштували, який Господь добрий. 4Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого. 5А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. 6Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.» 7Вам, отже, що віруєте, – честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, – він став головним на углі, 8каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені. 9Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; 10ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані. 11Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють. 12Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин. 13Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві, 14чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям 15Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих. 16Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі. 17Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте. 18Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим. 19Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо. 20Яка бо похвала страждати, коли вас б’ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо – це благодать у Бога. 21Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; 22той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, 23хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; 24він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились. 25Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

 

3. Обов’язки жінок та чоловіків 1-7; поводження з ближніми 8-12; і під час переслідування 13-22

1Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, 2коли побачать ваше життя у чистоті й повазі. 3Нехай ваша окраса буде не зовнішня – заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати, 4але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом. 5Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам, 6як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань. 7Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, – тим ваші молитви не втрачатимуть на силі. 8Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні. 9Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення. 10Бо хто хоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язик від лихого, уста від слів лукавих. 11Хай ухиляється від зла і добро чинить, шукає миру, змагається за нього. 12Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють. 13Та й хто вам заподіє лихо, коли ви стали ревнителями добра? 14Бо коли і страждаєте за справедливість – ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь, 15а Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, – 16однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку. 17Ліпше бо, – коли така вже воля Божа, – страждати, робивши добро, ніж зло творивши. 18Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, 19в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці; 20тим, що колись були неслухняні, яких очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ, урятувалися водою. 21Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрищення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа, 22який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.

 

4. Не повторювати минулих гріхів 1-6; взаємна доброчинність 7-11; переслідування це іспит віри 12-19

1Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою. 3Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів. 4У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять. 5Але за це вони здадуть рахунок тому, хто готов судити живих і мертвих. 6На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом. 7Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов. 8Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває! 9Будьте гостинні один до одного – без нарікання. 10Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь. 12Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне, 13але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились. 14Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! 15Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. 16Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям. 17Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті? 18І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з’явиться? 19Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.

 

5. Повчання наставникам та вірним 1-7; чуйність 8-11; привіт 12-14

1Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я – сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись: 2Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть, 3і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада. 4І як з’явиться архипастир, отримаєте нев’янущий вінець слави. 5Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. 6Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно. 7Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас. 8Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. 9Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі. 10А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить. 11Йому слава й сила по віки вічні! Амінь. 12Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте. 13Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син. 14Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!

Послання Апостола Якова  ІІ Послання Апостола Петра