І Послання Івана Богослова

<

1. Іван – очевидний свідок Богочоловіка 1-4; Бог – світло 5-7; визнання гріхів 8-10

1Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, –
2а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, –
3що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.
4І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна.
5А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає.
6Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди.
7А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.
8Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає.
9Як же ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди.
10Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.

 

2. Любов – давня й нова заповідь

1Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Як же згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного.
2Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.
3З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо.
4Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає.
5А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому.
6Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився.
7Любі! Не нову заповідь вам пишу, але давню, що ви одержали спочатку. Ця давня заповідь – слово, що ви чули.
8Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить.
9Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі.
10Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння.
11Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі.
12Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени.
13Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого.
14Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого.
15Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця;
16бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу.
17А світ проминає, і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває повіки.
18Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала.
19З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, – бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас.
20Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте.
21Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди.
22Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина.
23Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця.
24Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати.
25Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне.
26Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману.
27А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.
28Отож, дітоньки, перебувайте в ньому, щоб, як з’явиться, ми мали довір’я і не осоромилися перед ним під час його приходу.
29Коли ви знаєте, що він праведний, то знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.

 

3. Діти Божі не повинні грішити 1-10; братолюбство 11-24

1Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав.
2Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.
3І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий.
4Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня.
5Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.
6Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав.
7Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він – праведний.
8Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола.
9Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився.
10З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.
11Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити,
12а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі.
13Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить.
14Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває.
15Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б.
16З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти.
17Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?
18Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою.
19З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше;
20коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.
21Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір’я перед Богом,
22і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне.
23А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь.
24Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

 

4. Дух правди й омани 1-6; мотив братолюбства – любов Божа 7-16; ознаки любови 17-21

1Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ.
2З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога.
3А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі.
4Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі.
5Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає.
6Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани.
7Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога.
8Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов.
9Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього.
10Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші.
11Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.
12Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала.
13Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого.
14І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу.
15Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі.
16Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.
17Любов у нас звершується в тому, що ми маємо довір’я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі.
18Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові.
19Ми любимо, бо він перший полюбив нас.
20Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить.
21І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»

 

5. Віра ваша – перемога світу 1-13; молитва за грішників 14-17; заключення 18-21

1Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього.
2З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо.
3Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі.
4Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша.
5А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий?
6Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда;
7бо троє свідчать:
8Дух, вода і кров, і оті троє – водно.
9Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого.
10Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого.
11І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині.
12Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має.
13Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого.
14І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас.
15І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили.
16Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися.
17Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти.
18Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає.
19Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому.
20Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне.
21Дітоньки, бережіться ідолів!

 

ІІ Послання Апостола Петра  ІІ Послання Івана Богослова