ІІ Послання Апостола Павла до Тимотея

4 

1. Привіт 1-2; подяка 3-5; відвага і сталість 6-14; особисті відомості 15-18

1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,
2Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах;
4згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.
5Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.
6З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.
7Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.
8Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,
9який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;
10об’явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,
11що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.
12Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.
13За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі.
14Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.
15Ти знаєш, що всі ті, які в Азії, між ними Фігел і Гермоген, від мене відвернулися.
16Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,
17а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.
18Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

2. Вказівки про обов’язки 1-7; страждання апостола 8-13; боротьба з єретиками 14-26

1Ти ж, мій сину, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі.
2А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити.
3Отож, перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса.
4Ніхто, бувши воїном, не втручається у справи життя цього, якщо хоче догодити тому, хто його найняв на службу.
5І коли хтось бореться, то не отримує вінка, якщо не бореться законно.
6Рільникові, що працює, належиться першому користатися з плодів.
7Збагни, що я говорю, а Господь дасть тобі розуміння у всьому.
8Пам’ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моєю Євангелією,
9за яку я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Та слова Божого зв’язати не можливо.
10Тому я все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою.
11Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.
12Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас.
13Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.
14Про це нагадуй, заклинаючи перед Богом, щоб не сперечалися словами, – річ, ні на що непотрібна, хіба що слухачам на руїну!
15Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником, який не має чого червоніти, який добре настановлює словом правди.
16А порожніх та нечестивих суперечок уникай, бо вони все більше провадять до безбожности,
17і слово їхнє, немов пістряк, буде ширитися далі. До них належить Гіменей і Філіт,
18які відхилилися від правди, говоривши, мовляв, воскресіння вже було, і тим руйнують віру в деяких.
19Однак, стоїть міцна Божа основа, що має ось яку печатку: «Господь знає своїх», і – «Нехай відступить від неправди кожен, хто Господнє ім’я визнає».
20А у великім домі є не тільки золотий та срібний посуд, але й дерев’яний та глиняний; інший на честь, а інший на нечестя.
21Отже, як хтось очиститься від цього, буде посудом на честь, освяченим, корисним для господаря, готовим на всяке добре діло.
22Утікай від пристрастей юнацьких; шукай справедливости, віри, любови, мира – разом з тими, що прикликають Господа чистим серцем.
23А від дурних та безглуздих питань ухиляйся: сам бо знаєш, що вони породжують сварки.
24Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим,
25лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду
26і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон – виконувати його волю.

3. Лихі будуть останні часи 1-9; побожні переслідувані 10-17

1Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи,
2бо люди будуть самолюби, грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні,
3без любови, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні,
4зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж боголюбні,
5– мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися. І тих цурайся!
6Бо то з таких походять ті, що влазять у доми і зводять жіноцтво, обтяжене гріхами, яке дається на повіддя різним пристрастям,
7навчається ніби ввесь час, а ніколи дійти не може до зрозуміння правди.
8Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, – люди зіпсованого розуму та невипробувані у вірі.
9Але вони не підуть далі, бо їхнє безумство всім стане явним, як і отих було.
10Ти ж слідував моїй науці, моїй поведінці, моїй настанові, вірі, довготерпеливості, любові, постійності,
11у переслідуваннях, у стражданнях, які були спіткали мене в Антіохії, в Іконії та в Лістрі. Яких то переслідувань не переніс я на собі! А від усіх Господь мене визволив!
12Та й усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть переслідувані.
13А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені.
14Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився,
15і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння.
16Все Писання – надхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості,
17щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.

4. Обов’язки Тимотея 1-5; Павло передчуває смерть 6-8; апостол від усіх полишений 9-18; привіти 19-22

1Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його Царство:
2Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою.
3Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух,
4і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок
5Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу.
6Бо я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав.
7Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг.
8Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу.
9Старайся прийти до мене якнайскорше,
10бо Димас мене покинув з любови до цього світу й пішов у Солунь; Крискент – у Галатію, Тит – у Далматію.
11Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби.
12Тихика я послав в Ефес.
13Як будеш іти, то принеси плащ, що я залишив у Троаді в Карпа, і книги, а зокрема пергамени.
14Олександер коваль накоїв мені силу лиха. Господь йому відплатить за його вчинками.
15Стережись і ти його, бо він сильно був спротивився нашим словам.
16При першій моїй обороні нікого не було при мені, всі мене покинули! Нехай їм то не буде пораховано!
17Проте, Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь здійснилася через мене та щоб усі погани її чули, а я визволився з левиної пащі.
18Господь звільнить мене від усякого лихого вчинку і спасе мене для свого небесного Царства. Йому слава на віки вічні! Амінь.
19Вітай Прискиллу та Акилу й дім Онисифора. 20Ераст зоставсь у Корінті, а Трофима я лишив хворим у Мілеті.
21Постарайся прийти ще до зими. Вітають тебе Евбул, Пуд, Лін, Клавдія і всі брати.
22Господь Ісус із твоїм духом. Благодать з вами!

І Послання Апостола Павла до Тимотея  Послання Апостола Павла до Тита