ІІ Хроніка (продовження)

повернутися на початок

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36

19. Пророкування Єгу 1-3; старання за права 4-11

1Йосафат, юдейський цар, повернувся живий і здоровий додому в Єрусалим.
2Назустріч йому вийшов видющий Єгу, син Ханані, й сказав цареві Йосафатові: «Чи слід було тобі допомагати нечестивцеві й любити тих, що ненавидять Господа? Ось тому й упав на тебе гнів Господній.
3Одначе, і добре знайшлось у тобі, бо ти знищив ашери у краю й спрямував своє серце шукати Бога.»
4Йосафат жив у Єрусалимі. Він знову почав виходити в народ від Версавії до Ефраїм-гори, й навертав їх до Господа, Бога батьків їх.
5Він настановив суддів у краю по всіх укріплених містах Юдеї, в кожному місті,
6і наказав суддям: «Дивіться, що ви робите: ви бо чините суд не для людей, а для Господа, і він при вас, коли ви судите.
7Нехай, отже, буде на вас страх Господній: дійте обережно, бо в Господа, Бога нашого, нема неправди ні сторонничости, ані підкупства.»
8Та й у Єрусалимі настановив Йосафат декого з левітів, священиків та голів ізраїльських родин до суду Господнього й до позовів мешканців Єрусалиму
9і дав їм такий наказ, кажучи: «Ви чинитимете в страсі Господньому, по правді й з чистим серцем, ось як:
10у всіх справах, що прийдуть до вас від ваших братів, які живуть по своїх містах, чи йдеться про той чи той пролив крови, чи про закон та заповіді, чи про постанови та обряди, ви маєте їх навчати, щоб вони не провинились перед Господом і не було гніву його на вас та на братів ваших. Так будете чинити, й не провинитеся.
11А ось і Амарія, первосвященик, над вами в кожнім Господнім ділі, а Зевадія, син Ізмаїла, князь дому Юди, в кожній царській справі; писарями маєте левітів до розпорядимости. Беріться, отже, мужньо до роботи, і Господь буде при добрих!»

20. Перемога над ворогами 1-30; кінець Йосафата 31-37

1Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата.
2Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.»
3Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї.
4І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа.
5Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором,
6і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!
7Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?
8І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи:
9Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім’я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш.
10Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, –
11ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість.
12Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»
13Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їхні, і жінки їхні, і сини їхні.
14Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, – посеред громади,
15і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа.
16Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині.
17Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.»
18І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому.
19Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом.
20На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»
21Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость!
22Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті,
23бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе.
24А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, – аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався.
25Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було!
26А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день.
27Нарешті, всі юдейські та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів.
28Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.
29Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля.
30Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль.
31Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува.
32Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві.
33Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх.
34Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів.
35Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазіею, ізраїльським царем, що поводився нечестиво.
36Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері.
37Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.

21. Йорам

1Йосафат спочив зо своїми батьками, й поховали його разом з його батьками в Давидгороді. Його син Йорам став царем замість нього.
2Були в нього брати, сини Йосафата: Азарія, Єхієл, Захарія, Азаріягу, Михаїл і Шафатія. Всі вони були сини Йосафата, царя Ізраїля.
3Батько їхній дав їм багато дарів сріблом і золотом та дорогоцінними речами, разом з укріпленими містами в Юдеї; а царство дав Йорамові, бо він був перворідний.
4Йорам вступив на царство свого батька, а коли вбився в силу, вибив мечем усіх своїх братів та ще й деяких з ізраїльських князів.
5Було Йорамові 32 роки, як він став царем, і царював він 8 років у Єрусалимі.
6Він ходив дорогою ізраїльських царів, як робив дім Ахава, бо дочка Ахава була його жінкою, і чинив зло в очах Господніх.
7Але Господь не хотів вигубити дому Давида – заради союзу, що заключив був з Давидом, і через те, що обіцяв дати світич йому та його синам по всі часи.
8За його часів відпав Едом від Юди й настановив собі царя.
9Тоді Йорам із своїми начальниками й усіма колісницями двигнувся у похід; устав він уночі й побив едоміїв, що були обступили його, і начальників колісниць.
10Одначе, Едом відпав таки від Юди аж по цей день. Того ж самого часу відпала й Лівна від нього, бо він покинув Господа, Бога батьків своїх
11Він також спорудив узвишшя на горах юдейських, завів розпусту між мешканцями Єрусалиму й попсував Юдею.
12І надійшло до нього письмо пророка Іллі, а в ньому було сказано: «Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: За те, що не ходив єси дорогами Йосафата, батька твого, й дорогами Аси, юдейського царя,
13а ходив дорогою ізраїльських царів і завів розпусту в Юдеї та серед мешканців Єрусалиму, як завів розпусту дім Ахава, та ще й до того повбивав єси братів твоїх, – дім батька твого, – що були ліпші від тебе,
14Господь поб’є великою пошестю народ твій, синів твоїх, жінок твоїх і все майно твоє;
15та й сам ти захворієш на тяжку недугу, недугу нутра, аж виходитиме твоя утроба в болях, з дня на день.»
16Тоді Господь збудив проти Йорама дух філістимлян та арабів, суміжних із кушіями,
17і вони рушили на Юдею, й напали на неї та забрали геть усе добро, яке було в царському домі, а також і синів його та жінок його, й не зосталось у нього сина, крім Йоахаза, найменшого з його синів.
18А до того усього наслав Господь на його нутро невигойну хворобу,
19так що по довгому часі, коли настав кінець, його нутрощі з-за недуги вилазили два дні, й він умер у великих муках. Його народ не запалив на його честь вогнища, як то палив на честь його батьків.
20Було йому 32 роки, як він став царем, і 8 років царював він у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканий, і поховали його в Давидгороді, але не в царському гробовищі.

22. Ахазія (Йоахаз) 1-9; Аталія 10-12

1Тоді мешканці Єрусалиму настановили замість нього царем Ахазію, його наймолодшого сина, бо всіх старших повбивала орда, що прийшла була з арабами до табору. Так став царем Ахазія, син Йорама, юдейського царя.
2Було Ахазії 22 роки, як став царем, і царював він 1 рік в Єрусалимі. Мати його, дочка Омрі, звалась Аталія.
3Він теж ходив дорогами дому Ахава, бо його мати була його лихою дорадницею.
4Він чинив зло в очах Господніх, як і дім Ахава, бо він був його дорадником по смерті його батька, йому ж на погибель.
5Ідучи також за їхньою порадою, пішов він з Йорамом, сином Ахава, ізраїльським царем, на війну проти Хазаела, арамійського царя, в Рамот гілеадський, але арамії поранили Йорама,
6і він повернувся в Ізраїль гоїтись від ран, що завдали йому в Рамоті, як він воювавсь з Хазаелом, арамійським царем. Тоді Ахазія, син Йорама, юдейський цар, прийшов відвідати Йорама, сина Ахава, в Ізраїль, бо цей був хворий.
7Та це було від Бога, на згубу Ахазії, що він прийшов до Йорама, бо після свого приходу виступив він з Йорамом проти Єгу, сина Німші, якого Господь помазав на те, щоб він викорінив дім Ахава.
8Отож, як Єгу чинив суд над домом Ахава, знайшов він юдейських князів та синів братів Ахазії, що були на службі в Ахазії, і повбивав їх.
9Шукав він також і Ахазію; його схопили, коли він ховався в Самарії, і привели до Єгу, і цей його вбив. І поховали його, бо казали: Він син Йосафата, що шукав Господа з усього свого серця. Не було більш нікого в домі Ахазії, хто міг би царювати.
10Тоді Аталія, мати Ахазії, побачивши, що вмер її син, заповзялась та й вигубила ввесь царський рід дому Юди.
11Але Йошават, царська дочка, взяла Йоаса, сина Ахазії і, викравши його з-поміж царських синів, що їх вбивали, сховала його та його мамку в кімнаті з ліжками. Отак Йошават, дочка царя Йорама, жінка священика Йояди, сестра Ахазії, сховала його від Аталії, і ця його не вбила.
12Він був при ній, схований у домі Божому, 6 років, а Аталія царювала в країні.

23. Далі про Аталію 1-21

1Але сьомого року Йояда набрався сміливости й узяв собі до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Єрохама, Ізмаїла, сина Йоханана, Азарію, сина Овида, Масею, сина Адаї, та Елішафата, сина Зіхрі.
2Вони перейшли Юдею й зібрали левітів з усіх юдейсьих міст і голів ізраїльських родин та й прийшли в Єрусалим.
3І вся громада уклала в Божому домі умову з царем. Йояда сказав їм: «Ось царський син. Він повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давида.
4Ось що ви зробите: третина вас, священики й левіти, що приходять на службу в суботу, буде за воротарів коло порогів;
5друга третина буде при царськім палаці, а остання третина буде коло брами Єсод; увесь же народ буде в дворах Господнього дому.
6Ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо посвячені, а ввесь народ нехай тримається Господніх приписів.
7Левіти нехай обступлять царя звідусіль, кожний із своєю зброєю в руці, і хто б не ввійшов у храм, того нехай уб’ють. (Нехай вони держаться) Царя, коли він буде входити або виходити.»
8Левіти та юдеї зробили все, що звелів священик Йояда: кожний забрав своїх людей, тих, що приходили на службу в суботу, разом з тими, що відходили в суботу, бо священик Йояда не звільнив черг.
9Потім священик Йояда роздав начальникам над сотнями списи та великі й малі щити царя Давида, що були в Божому домі,
10і поставив увесь народ, кожного зо зброєю в руці, від правого до лівого рогу дому, коло жертовника й коло дому, навколо царя.
11І вивели царського сина й наділи на нього вінець та відзнаки й настановили його царем. Йояда та його сини помазали його й закликали: «Нехай живе цар!»
12Почувши клик народу, що збігався та вигукував до царя, Аталія вийшла до народу в дім Господній.
13Поглянула – аж ось стоїть цар на своєму місці при вході, і князі й сурми коло царя, а ввесь народ краю, радий, сурмить. І співці з музичними приладами були там і голосно прославляли. Тоді Аталія роздерла на собі одежу й закричала: «Зрада, зрада!»
14Священик Йояда дав такий наказ начальникам над сотнями, що правили військом: «Виведіть її геть за двір, а хто піде слідом за нею, буде порубаний мечем, бо священик велів: Не вбивайте її, мовляв, у домі Господньому.»
15І вони поклали на неї руки, а як вона ввійшла до входу кінської брами царського палацу, там убили її.
16Йояда заключив союз між собою й усім народом та царем, щоб їм бути народом Господнім.
17І ввесь народ пішов у божницю Ваала й зруйнував її; жертовники її та бовванів її порозбивали, а Маттана, жерця Ваалового, вбили перед жертовниками.
18І доручив Йояда догляд за Господнім домом священикам та левітам, що Давид розділив був на черги для Господнього дому, щоб приносити всепалення Господеві, як написано в законі Мойсея, з радощами та співами, за велінням Давидовим.
19Він поставив воротарів коло воріт Господнього дому, щоб ніхто нечистий від чого-будь не міг туди ввійти.
20Нарешті, взяв він начальників над сотнями, вельмож, старшину в народі і ввесь народ краю, вивів царя з Господнього дому і, ввійшовши через верхні ворота в царський палац, посадили вони царя на царський престіл.
21Увесь народ краю радів, і місто заспокоїлось. А Аталію зарубано мечем.

24. Йоас 1-16; ворожість до пророків і вбивство Захарії 17-22; вбивство Йоаса 23-27

1Було Йоасові 7 років, як став він царем, і царював 40 років в Єрусалимі. Мати його звалася Цівея, з Версавії.
2Йоас робив добро в очах Господніх по всі дні священика Йояди.
3Йояда взяв йому дві жінки, й він породив синів та дочок.
4Після цього Йоасові спало на думку відновити дім Господній;
5він зібрав священиків та левітів і сказав їм: «Ідіть по юдейських містах і збирайте з усього Ізраїля скільки потрібно, рік-у-рік, грошей на направу дому вашого Бога. Заходіться швидко коло цієї справи.» Але левіти не квапились.
6Тоді цар покликав Йояду, їхнього голову, й сказав йому: «Чому ти не вимагаєш від левітів, щоб вони приносили з Юдеї та з Єрусалиму податок накладений Мойсеєм, Господнім слугою, на ізраїльську громаду для намету зборів?
7Таж нечистива Аталія та її сини довели дім Божий до занепаду, й усе святе в домі Господньому вжили для Ваалів!»
8Цар звелів, і зробили одну скриньку й примістили її при дверях дому Господнього знадвору,
9й оповістили по Юдеї та Єрусалимі, щоб зносили Господеві податок, який наклав був Мойсей, слуга Божий, на Ізраїля в пустині.
10Всі старшини й увесь народ були раді й зносили та кидали в скриньку, аж доки вона не стала повна.
11Левіти приносили, з доручення царя, скриньку до перевірки. Коли вони бачили, що там багато срібла, тоді приходив царський писар та довірений первосвященика, випорожняли скриньку й відносили її назад та й ставили знов на своє місце. Так робили вони день-у-день і зібрали силу грошей.
12Цар та Йояда давали їх тим, що виконували роботи при Господньому домі, а вони наймали каменотесів та теслів до понови Господнього дому й ковалів та мідників до направи Господнього дому.
13Ті, що виконували роботи, взялись до праці, і робота направи йшла добре в їх руках; вони привели Божий дім в належний стан і скріпили його.
14А коли закінчили, то принесли цареві та Йояді решту грошей; з них зроблено посуд для Господнього дому: посуд до служби й до всепалення, чаші та золоте і срібне начиння. І приносили всепалення в Господньому домі без перестання, поки жив Йояда.
15Йояда постарівся і, нажившись досить на світі, помер; 130 років було йому, як він помер.
16Його поховали в Давидгороді разом з царями, бо він робив добро в Ізраїлі, для Бога й для його дому.
17Після смерти Йояди прийшли юдейські князі з поклоном до царя, і цар їх вислухав.
18Вони покинули дім Господа, Бога батьків своїх, і почали служити ашерам та бовванам, і був гнів Господній на Юду та Єрусалим за цю їхню провину.
19Щоб навернути їх до себе, Господь посилав до них пророків, і ці свідчили проти них, але вони не слухали.
20Тоді дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Йояди, і став він перед народом і сказав йому: «Так говорить Бог: Чому ви порушуєте накази Господні? Не вийде вам це на добро! Що ви покинули Господа, то й він вас покинув.»
21Та вони змовились проти нього і, на наказ царя, вбили його камінням У дворі Господнього дому.
22Отак цар Йоас не згадав про доброту, що мав до нього Йояда, батько Захарії, і вбив його сина. А як цей умирав, то сказав: «Нехай Господь бачить і відплатить!»
23Як же минув рік, виступило проти нього арамійське військо. Воно прийшло в Юдею й у Єрусалим та й повбивало з-поміж народу всіх старшин у народі, а всю здобич, забрану в них, послали цареві в Дамаск.
24Хоч арамійське військо прийшло було в невеликому числі людей, та Господь видав їм у руки дуже велике військо за те, що юдеї покинули Господа, Бога батьків своїх. Та й над Йоасом вони вчинили суд.
25А як вони вийшли від нього, заставши його в тяжкій хворобі, слуги його вчинили змову проти нього за кров сина священика Йояди й убили його в його ліжку, тож він умер. І поховали його в Давидгороді, та не поховали його в царському гробовищі.
26Ті ж, що вчинили змову проти нього, були: Завад, син Шімеати, аммонійки, та Єгозавад, син Шімріти, моавитянки.
27Про його синів і про силу податків, що він одержав, та про направу Божого дому написано в Мідраші книги царів. Амасія, його син, став царем на місце його.

25. Амасія 1-4; війна з ідумеями 5-13; служіння божкам 14-16; війна проти північного царства 17-24; смерть Амасії 25-28

1Амасії було 25 років, як став царем, і 29 років царював він у Єрусалимі. Мати його звалась Єгоаддан, з Єрусалиму.
2Він чинив угодне в очах Господніх, та не з усього серця.
3Як скріпилось його царство, він повбивав тих своїх слуг, що вбили царя, його батька.
4Однак, дітей їхніх не повбивав, згідно з тим, що написано в законі, в книзі Мойсея, де Господь заповів так: не слід убивати батьків за дітей, і дітей не слід убивати за батьків, але кожен за свою провину має вмерти.
5Амасія зібрав усіх юдеїв і розділив їх за батьківськими домами під тисячниками та сотниками, – усіх юдеїв і веніяминян, – і перелічив їх від двадцятьох років і вище, і знайшов їх 300000 добірних вояків, що могли виступити до бою й орудувати списом та щитом.
6Та ще й найняв 100000 ізраїльтян, хоробрих вояків, за 100 талантів срібла.
7Але прийшов до нього чоловік Божий та й сказав: «Царю! Нехай не йде з тобою ізраїльське військо, бо Господь не з Ізраїлем, не з усіма отими синами Ефраїма!
8Іди ти сам, чини сам, будь хоробрим у битві! Бог не повалить тебе перед ворогом, бо в Бога є сила підтримати й повалити.»
9Амасія ж сказав чоловікові Божому: «А що робити із стома талантами, що я дав ізраїльському військові?» Чоловік же Божий відповів: «Господь може дати тобі багато більше від цього!»
10Тоді Амасія відпустив військо, що було прийшло до нього з Ефраїма, щоб воно повернулось у свій край, але воно вельми запалало гнівом на Юдею й повернулось до себе додому, сповнене люті.
11Тоді Амасія, набравшись відваги, повів народ свій і пішов на Соляну долину, і побив 10000 синів Сеїру,
12а 10000 забрали сини Юди живцем у полон і вивели їх на верх Скелі та й поскидали їх з верха Скелі, і всі вони порозбивались.
13Але військо, що Амасія відіслав назад, щоб не йшло з ним на війну, накинулось на юдейські міста від Самарії до Бет-Хорону і повбивало в них 3000 та награбувало силу здобичі.
14Як же Амасія, розбивши едоміїв, повертався назад, то приніс богів синів Сеїру і поставив їх у себе за богів; він падав ниць перед ними й кадив перед ними.
15Тоді гнів Господній запалав на Амасію, і Господь послав до нього пророка, і той сказав йому: «Чому ти звертаєшся до богів народу, які не спасли свого народу від твоєї руки?»
16Як він сказав так до нього, цар відповів: «Хіба ми тебе настановили царським дорадником? Припини! Чого тобі пориватись на смерть?» І перестав пророк, промовивши: «Знаю, що Бог призначив тебе на згубу, бо ти зробив так і не послухав моєї ради.»
17Амасія, юдейський цар, порадився й послав до Йоаса, сина Йоахаза, сина Єгу, ізраїльського царя, і звелів йому сказати: «Приходь, побачимось віч-на-віч.»
18Тоді Йоас, ізраїльський цар, відіслав до Амасії, юдейського царя, сказати: «Будяк, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані, сказати: видай свою дочку за жінку моєму синові. Та прийшли дикі звірі, що на Ливані, й розтоптали той будяк.
19Ти кажеш: Ось я побив едоміїв! Твоє серце пнеться до могутности. Сиди ліпше дома! Чого тобі накликати лихо й приводити себе самого та Юдею до загибелі?»
20Але Амасія не послухав, бо то було від Бога, щоб видати його на поталу, за те, що удавались до богів едомських.
21І виступив Йоас, ізраїльський цар, і побачились вони віч-на-віч, він і юдейський цар, у Бет-Шемеші, що належить Юдеї.
22Та юдеїв побили ізраїльтяни, й розбіглись вони кожен до свого намету.
23Амасію ж, юдейського царя, сина Йоаса, сина Йоахаза, спіймав Йоас, ізраїльський цар, у Бет-Шемеші й привів у Єрусалим; він розвалив також єрусалимський мур від брами Ефраїма до наріжної брами, на 400 ліктів.
24І забрав усе золото й срібло й ввесь посуд, що перебував у Божому домі, в Оведедома, і скарби царського палацу, й закладників, та повернувсь у Самарію.
25Амасія, син Йоаса, юдейський цар, жив після смерти Йоаса, сина Йоахаза, ізраїльського царя, 15 років.
26Решта дій Амасії, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів.
27З того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього в Єрусалимі змову, й він утік у Лахіш, але за ним погнались у Лахіш і вбили його там.
28Його привезли кіньми й поховали разом з його батьками в Давидгороді.

26. Уззія 1-15; зарозумілість Уззії 16-23

1І ввесь народ юдейський взяв Уззію, якому було 16 років, і настановив його царем замість його батька Амасії.
2Він відбудував Елат, повернувши його Юдеї, після того, як цар спочив разом зо своїми батьками.
3Уззії було 16 років, як став царем, і царював він 52 роки в Єрусалимі. Мати його звалась Єхолія, з Єрусалиму.
4Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив Амасія, його батько.
5Він звертався до Бога, доки жив Захарія, що був навчив його остраху Божого, і доки він звертався до Господа, Бог щастив йому.
6Він виступив на війну з філістимлянами й розвалив мури Гату, мури Явне та мури Ашдоду й збудував міста коло Ашдоду й ще деінде у філістимлян.
7Бог допомагав йому проти філістимлян і проти арабів, що жили в Гур-Ваалі, та проти маоніїв.
8Аммонії платили Уззії данину, і слава про нього дійшла аж до Єгипту, бо він став вельми могутнім.
9Уззія збудував башти в Єрусалимі над Наріжною брамою, над Долинною брамою й на розі та й укріпив їх.
10Збудував також башти в пустині, викопав багато ритв, бо мав силу худоби в Шефелі та на полонинах і хліборобів та виноградарів по горах та по селах, бо кохався у хліборобстві.
11Було в Уззії й озброєне військо, що виходило загонами на війну, за числом їхнього перепису, укладеного писарем Єїелом та урядовцем Масеєю, під проводом Хананії, одного з царських начальників.
12Усіх голів над батьківськими домами, зарахованих до хоробрих воїнів, було 2600.
13Під їхньою рукою було військо, 307500, що виступили до битви з великим завзяттям на допомогу цареві проти ворога.
14Уззія наготував для них, тобто для всього війська, щитів, списів, шоломів, панцерів, луків та каміння для пращів.
15Він збудував також в Єрусалимі спритно вигадані майстрами прилади, щоб стояли на баштах та на рогах для того, щоб пускати стріли та велике каміння. І рознеслось ім’я його далеко, бо він мав якусь дивовижну допомогу, так що він став могутнім.
16Та як він убився в силу, загорділо його серце йому на погибель, і він согрішив проти Господа, Бога свого, бо ввійшов у храм Господній, щоб палити кадило на кадильному жертовнику.
17За ним увійшов священик Азарія, а з ним 80 Господніх священиків, людей хоробрих.
18Стали вони проти нього й сказали йому: «Не слід тобі, Уззіє, кадити Господеві; це діло священиків, синів Арона, посвячених на те, щоб кадити. Вийди з святині, бо ти провинився, і не буде тобі за це чести у Господа Бога.»
19Розсердився Уззія, – в руці ж у нього була кадильниця, щоб кадити, – та саме як він розсердився на священика, з’явилась на його чолі проказа в присутності священиків, у домі Господньому, коло кадильного жертовника.
20Звернувся до нього первосвященик Азарія й усі священики, аж ось проказа на чолі в нього, й вивели вони його з поспіхом звідти, та й сам він квапився вийти, бо Господь його вразив.
21Так і був Уззія прокаженим по день своєї смерти. Жив він, як прокажений, в окремому місці, відлучений від Господнього дому. Йотам, його син, був над царським палацом і правив народом краю.
22Решту дій Уззії, від перших до останніх, списав пророк Ісая, син Амоса.
23І спочив Уззія зо своїми батьками, й поховали його разом з батьками на полі при царському гробовищі, бо казали: він, мовляв, прокажений. Замість нього став царем його син Йотам.

27. Йотам

1Йотамові було 25 років, як став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Цадока, звалась Єруша.
2Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив Уззія, його батько, тільки він не входив у храм Господній, а народ грішив далі.
3Він збудував верхню браму дому Господнього, набудував також багато на мурі Офел.
4Набудував міст у горах юдейських, а в лісах набудував замків та башт.
5Він воювався з царем аммоніїв і переміг, то й аммонії дали йому цього року 100 талантів срібла, 10000 корців пшениці й 10000 корців ячменю. Стільки ж дали йому аммонії на другий і на третій рік.
6Отак Йотам дедалі більше й більше вбивався в силу, бо поводився добре перед Господом, своїм Богом.
7Решта дій Йотама, всі його війни й подвиги записані в книзі ізраїльських та юдейських царів.
8Було йому 25 років, як став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі.
9І спочив Йотам разом зо своїми батьками, й поховали його в Давидгороді. Замість нього став царем його син Ахаз.

28. Ахаз 1-4; сирійсько-ефраїмська війна 5-8: зворот полонених 9-25; смерть Ахаза 26-27

1Було Ахазові 20 років, як став царем, і царював він 16 років в Єрусалимі; та не чинив, що було довподоби Господеві, як предок його Давид.
2Він ходив дорогами ізраїльських царів, ба навіть і робив вилиті боввани ваалам.
3Він палив кадила в долині Бен-Гінном, перевів своїх синів через вогонь, за звичаєм гидотних народів, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем,
4приносив жертви й палив кадила на узвишшях, на горбах і під кожним деревом зеленим.
5Господь Бог видав його в руки царя араміїв, що побив його, забрав в нього силу бранців та й повів у Дамаск; видав його також у руки ізраїльського царя, і той завдав йому великої поразки.
6Пеках, син Ремалії, вбив в Юдеї за один день 120000 чоловік, усіх войовничих людей, за те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх.
7А Зіхрі, ефраїмський витязь, убив Масею, царського сина, та Азрікама, головного над палацом, та Елкану, другого по цареві.
8Сини Ізраїля забрали у своїх братів у полон 200000 жінок, синів та дочок; та й силу здобичі награбували в них і принесли ту здобич у Самарію.
9А був там пророк Господній, на ім’я Одед. Він вийшов назустріч війську, що поверталось у Самарію, і сказав їм: «Оце Господь, Бог батьків ваших, у своєму гніві на юдеїв, видав їх у ваші руки, і ви повибивали їх з такою лютістю, що вона дійшла до неба.
10І тепер ви гадаєте підбити під себе синів Юди та Єрусалим як невільників та невільниць. Та хіба ж у вас самих нема провин перед Господом, Богом вашим?
11Тож послухайте мене й поверніть полонених, що ви захопили з-поміж ваших братів, бо гнів Господній палає на вас!»
12І деякі з начальників синів Ефраїма: Азарія, син Йоханана, Берехія, син Мешіллемота, Єзекія, син Шаллума, та Амаса, син Хадлая, встали проти тих, що поверталися з війни,
13і сказали їм: «Не приводьте сюди полонених! Невже ви маєте на думці додати до провини, що вже тяжить над нами перед Господом, нові наші гріхи та переступи? Вже й так велика наша провина, і гнів палає на Ізраїля!»
14Тоді військові лишили полонених та здобич перед начальниками й усією громадою.
15І встали мужі, призначені за іменами, взяли полонених і одягли всіх роздягнених між ними із здобичі; одягли вони їх, узули їх, нагодували й напоїли їх, намастили їх олією, посадили на ослів усіх слабих з-поміж них та й, відвівши їх в Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, повернулись у Самарію.
16Того часу цар Ахаз послав послів до асирійського царя, щоб він допоміг йому.
17Едомії прийшли ще раз, побили Юду й забрали полонених;
18та й філістимляни нападали на міста, що на низині й на півдні Юдеї, і здобули: Бет-Шемеш, Аялон, Гедерот, Сохо та залежні від нього міста, Тімну та залежні від неї міста, і Гімзо та залежні від нього міста, й оселились там,
19бо Господь хотів понизити Юдею з-за юдейського царя Ахаза, що довів до розгнуздання й тяжко грішив перед Господом.
20От і двигнувся на нього асирійський цар Тіглатпілесар, що завдав йому тільки лиха і не допоміг йому,
21бо цар Ахаз мусів забрати скарби з дому Господнього, царської палати й від князів та й віддати асирійському цареві. Та це йому не допомогло.
22Ба навіть і в скрутний для нього час він, цар Ахаз, грішив і далі перед Господом.
23Він приносив жертви богам дамаським, що його побили, бо думав собі: боги арамійських царів допомагають їм; принесу й я їм жертву, то й вони, мовляв, допоможуть мені; але вони були причиною занепаду для нього й для всього Ізраїля.
24Ахаз зібрав посуд дому Божого й розбив його; він замкнув двері дому Господнього й наробив собі жертовників по всіх кутках в Єрусалимі.
25Крім того, спорудив узвишшя в кожному місті Юдеї, щоб кадити іншим богам, і тим привів до гніву Господа, Бога своїх батьків.
26Решта його дій та всі його вчинки, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів.
27І спочив Ахаз при батьках своїх, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не хотіли класти його в гробовищі юдейських царів. На місце його став царем син його Єзекія.

29. Єзекія 1-2; очищення та посвячення святині 3-36

1Єзекії було 20 років, як став царем, і царював він в Єрусалимі 29 років. Мати його, дочка Захарії, звалась Авія.
2Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив його предок Давид.
3Першого ж року свого царювання, першого місяця, він відчинив двері дому Господнього й направив їх.
4Потім звелів прийти священикам та левітам і, зібравши їх на майдані, що на схід сонця,
5сказав їм: «Слухайте мене, левіти! Тепер освятіться самі й освятіть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із святині,
6бо батьки наші спроневірились і робили зле в очах Господа, Бога нашого; покинувши його, відвернули обличчя своє від Господнього житла та обернулися спиною до нього,
7ба навіть замкнули двері в притворі, погасили світичі, не палили кадила й не приносили всепалення в святині Бога Ізраїля.
8Тому й був гнів Господній на Юдею та на Єрусалим, і Господь видав їх на страх, на спустошення та на глум, як бачите на свої очі.
9І оце батьки наші впали від меча, а сини наші, дочки наші й жінки наші за це в полоні.
10Тепер у мене на серці укласти союз із Господом, Богом Ізраїля, щоб відвернувсь від нас його палкий гнів.
11Сини мої, не будьте ж тепер недбайливі, вас бо вибрав Господь стояти перед ним, служити йому, бути його слугами та палити йому кадило.»
12Тоді встали левіти: Махат, син Амасая, і Йоіл, син Азарії – з синів Кегата; з синів Мерарі: Кіш, син Авді, й Азарія, син Єгаллелела; з гершоніїв: Йоах, син Зімми, й Еден, син Йоаха;
13з синів Еліцафана: Шімрі й Єїел; із синів Асафа: Захарія й Маттанія;
14з синів Гемана: Єхіел і Шімеї; а з синів Єдутуна: Шемая й Узієл.
15Вони зібрали своїх братів і освятили себе та й увійшли на наказ царя, згідно з словами Господніми, очищувати дім Господній.
16Священики ввійшли в середину Господнього дому, щоб його очистити, й винести всю нечисть, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левіти забрали те й винесли геть до Кедрон-потоку.
17Почали вони освячування першого дня першого місяця, а восьмого дня того ж місяця ввійшли в притвор Господній і очищали дім Господній вісім день, і шістнадцятого дня першого місяця закінчили.
18Тоді прийшли до царя Єзекії й сказали: «Ми вичистили ввесь дім Господній, жертовник до всепалення й увесь його посуд, і стіл до появлення (хлібів), і ввесь його посуд.
19А ввесь той посуд, шо цар Ахаз закинув був за свого царювання, коли грішив, ми, очистили його, поставили на своє місце і тепер він перед жертовником Господнім.»
20Цар Єзекія встав рано-вранці, зібрав усіх начальників міста й пішов в дім Господній.
21І привели 7 бичків, 7 баранів, 7 ягнят та 7 козлів на покутну жертву за царство, за святиню й за Юдею; він повелів синам Арона, священикам, принести їх у жертву на Господньому жертовнику.
22Зарізавши бичків, священики зібрали кров і вилили її на жертовник; зарізали баранів і вилили кров на жертовник, зарізали й ягнят і вилили кров на жертовник.
23Потім привели козлів на жертву за гріх перед царя й громаду, й вони поклали на них свої руки,
24і священики зарізали їх і вилили їхню кров на жертовник як жертву за гріх, щоб спокутувати за всього Ізраїля, бо цар дав наказ принести всепалення й жертву за гріх за всього Ізраїля.
25Він настановив левітів у домі Господньому з цимбалами, гарфами та цитрами, на наказ Давида й Гада, царського видющого, та пророка Натана, бо наказ цей був від Господа через його пророків.
26Тому левіти й стали з музичними приладами Давида, а священики з сурмами.
27Тоді цар Єзекія звелів принести всепалення на жертовник; і в той час, як почалося всепалення, почався й спів на честь Господа під звуки сурем та музичних приладів Давида, ізраїльського царя.
28Вся громада молилась обличчям до землі; співали пісень, сурмили, доки не закінчилось усепалення.
29А як закінчилося всепалення, цар і всі, хто були при ньому, впали на коліна й поклонились обличчям до землі.
30Тоді цар Єзекія і князі звеліли левітам славити Господа словами Давида та Асафа, видющого; і вони славили його з радощами і, припавши, поклонились.
31Єзекія заговорив і сказав: «Тепер ви посвятили себе Господеві. Приступайте ж і приносьте жертви й подячні приносини в дім Господній.» І принесла вся громада жертви й подячні приносини, і кожний, хто мав щире серце, – всепалення.
32Число всепалень, що принесла громада було: 70 волів, 100 баранів та 200 ягнят – усе це на всепалення Господеві.
33Присвячень було: 600 волів та 3000 овець.
34Але священиків було занадто мало, й вони не встигали здирати шкури з усіх тварин на всепалення; тож левіти, брати їхні, допомагали їм, поки не закінчилась робота й поки не освятилися священики, бо серце у левітів було більш готове до освячення, ніж у священиків.
35Було також багато всепалень з жиром мирних жертв та з зливанням при всепаленні. Отак була наново заведена служба в домі Господньому.
36Єзекія й увесь народ раділи, що Господь підніс народ на дусі; все бо те сталося швидко.

30. Свято Пасхи

1Єзекія послав по всьому Ізраїлю й по Юдеї послів, і написав також листи до Ефраїма й до Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, справляти Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля.
2Цар, його старшина й уся єрусалимська громада постановили на раді святкувати Пасху другого місяця,
3бо не могли справляти її в свій час через те, що священики не освятились були достатньо й народ не зійшовся в Єрусалим.
4Ця постанова вподобалась цареві й усій громаді.
5От і вирішили вони оповістити по всьому Ізраїлю, від Версавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим святкувати Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля, в Єрусалимі, бо вже давно не справляли її так, як приписано.
6І пішли гінці з листами від царя й від його старшини по всьому Ізраїлю та Юдеї й говорили з наказу царя: «Діти Ізраїля! Наверніться до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, й він обернеться до тієї решти з-поміж вас, що врятувалась від руки асирійських царів.
7Не будьте такі, як батьки ваші та брати ваші, що були невірні Господеві, Богові батьків своїх, так що він видав їх на спустошення, як самі бачите.
8Тож не будьте тугошиїми, як батьки ваші, простягніть руку вашу до Господа, прийдіть до його святині, яку він посвятив повіки, служіть Господеві, Богові вашому, й він відверне від вас свій палкий гнів.
9Коли ви обернетесь до Господа, ваші брати й ваші діти знайдуть собі милосердя в тих, що забрали їх у полон, і вони повернуться в цей край, бо Господь, Бог ваш, ласкавий і милосердний, і не відверне він свого обличчя від вас, коли ви обернетесь до нього.»
10І ходили гінці від міста до міста по краю Ефраїма, Манассії аж до краю Завулона; та з них сміялись і глузували.
11Деякі тільки з коліна Ашера, Манассії та Завулона покорились і прийшли в Єрусалим.
12В Юдеї також була рука Божа, вона й дала їм згідне серце, щоб виконати волю царя та старшин, за Господнім словом.
13От і зібралася в Єрусалим сила народу, щоб справляти свято опрісноків другого місяця: то була велелюдна громада.
14Взялись вони й усунули жертовники, що були в Єрусалимі; усунули також і всі кадильниці й повикидали їх у потік Кедрон.
15І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця. Священикам та левітам стало сором, і вони освятились і принесли всепалення в домі Господньому.
16Вони стояли на своєму місці, згідно з своїми обов’язками, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики розливали кров, беручи її з рук левітів.
17А що в громаді було багато таких, що не освятились, то левіти взяли на себе різати пасхальні жертви за всіх тих, що були нечисті, для того, щоб посвятити їх Господеві.
18Багато бо з народу, найбільше з коліна Ефраїма, Манассії, Іссахара та Завулона не очистились, але їли Пасху не так, як було приписано; однак Єзекія так був за них помолився: «Господи благий, прости
19кожному, хто спрямував своє серце до того, щоб Шукати Бога, Господа Бога батьків своїх, хоч і без чистоти, належної святині.»
20Господь почув Єзекію й простив народові.
21Отак сини Ізраїля, що перебували в Єрусалимі, справляли з великою радістю свято опрісноків сім день, а левіти та священики славили щосили день-у-день Господа.
22Єзекія звернувся з сердечним словом до всіх левітів, що так розумно і вміло виконали службу на честь Господа. Сім днів споживали святе, приносивши мирні жертви та славивши Господа, Бога батьків своїх.
23Потім уся громада постановила на нараді святкувати других 7 день, тож святкували вони з радістю ще 7 день,
24бо юдейський цар Єзекія постачив для громади 1000 бичків і 10000 овець, та й старшина постачила для громади 1000 бичків і 10000 овець, і священиків посвятилося чимало.
25І веселилась уся юдейська громада, і священики, й левіти, і вся громада, що прийшла з Ізраїля, та й чужинці, що прийшли з Ізраїльського краю й що жили в Юдеї.
26І була велика радість у Єрусалимі, бо від часу Соломона, сина Давидового, ізраїльського царя, не бувало такого в Єрусалимі.
27Священики й левіти встали й благословили народ. Господь вислухав їхній голос, і їхня молитва дійшла до його святого житла, на небо.

31. Новий порядок щодо служіння у святині 1-16; список священиків та левітів 17-21

1Закінчивши все те, ізраїльтяни, що були там, пішли по юдейських містах і розбили всі стовпи, поторощили священні палі й цілком зруйнували узвишшя та жертовники по всій Юдеї і в землі Веніямина, Ефраїма та Манассії. Потім сини Ізраїля повернулись у свої міста, кожен у свою посілість.
2Єзекія відновив черги для священиків та левітів за їхніми відділами, кожного до його служби, священичої чи левітської, при всепаленні та при мирних жертвах, щоб були до послуг, хвалили та славили коло воріт Господнього табору.
3Царська частка, що її брали з його майна, йшла на всепалення, – на всепалення вранці й ввечорі, – на всепалення щосуботи, що нового місяця та свята, як написано в Господньому законі.
4Він звелів народові, мешканцям Єрусалиму, давати належну частку священикам та левітам, щоб вони могли пильнувати Господнього закону.
5Скоро цей приказ оповіщено, сини Ізраїля принесли силу первоплодів пшениці, молодого вина, олії та меду, та й усього, що родить земля; принесли також велику десятину з усього.
6Сини Ізраїля та Юди, що жили в юдейських містах, приставили також десятину з товару та овець і десятину з святих речей, що були посвячені Господеві, Богові їхньому, і понаскладали їх великі купи.
7Третього місяця почали складати купи, а сьомого місяця закінчили.
8Тоді Єзекія й князі прийшли, побачили купи й поблагословили Господа й його народ Ізраїля.
9Єзекія спитав священиків та левітів про ті купи.
10І Азарія, первосвященик з дому Цадока, йому відповів: «Від того часу, як почали носити приносини в дім Господній, їли ми досхочу й багато зосталось, бо Господь благословив народ свій, та ще й лишилась оця велика сила.»
11Тож Єзекія звелів приготувати кімнати в Господньому домі. І приготували.
12І перенесли туди сумлінно приносини, десятини й святі речі. Доглядачем над ними був левіт Конанія, а другий по ньому його брат Шімеї.
13Єхієл, Азарія. Нахат, Азаел, Єрімот, Йозавад, Елієл, Їмахія, Махат та Беная були доглядниками під рукою Конанії та його брата Шімеї, на наказ царя Єзекії та Азарії, начальника Божого дому.
14Коре, син Їмни, левіт, одвірний при східніх воротах, був над добровільними приносами Богові, щоб роздавати приносини Господні та найсвятіші речі.
15А під його рукою, у священичих містах, були Еден, Мініямин, Єшуя, Шемая, Амарія та Шеханія, щоб вірно роздавати братам своїм, так великим, як і малим, за їхніми чергами,
16за винятком тих, що були у списках, тобто усіх чоловічої статі, від трьох років і більше, які ходили щодня в дім Господній, ради їхньої денної служби, за їхніми відділами та за їхніми чергами.
17Священики були внесені у списки за їхніми батьківськими домами, а левіти, від двадцятьох років і більше, за їхніми урядами та за їхніми чергами.
18Так були записані всі їхні діти, їхні жінки, їхні сини та їхні дочки, уся громада, бо вони сумлінно посвятили себе на святу службу.
19Сини Арона, священики, що жили на полях-пасовиськах своїх міст, мали в кожному місті людей, призначених пойменно, щоб роздавати частини кожному чоловічої статі з-поміж священиків і всім записаним у список з-поміж левітів.
20Так зробив Єзекія по всій Юдеї; він робив, що було добре, правдиве й справедливе перед Господом, своїм Богом.
21У всякій справі, за яку він брався для служби дому Божого, для закону й для заповідей, шукаючи Бога свого усім своїм серцем, він діяв успішно.

32. Санхериб 1-23; недуга Єзекії 24-26; багатство Єзекії 27-31; смерть Єзекії 32-33

1Після цих подій і цих знаків вірности, прийшов асирійський цар Санхериб, і, вступивши в Юдею, обложив укріплені міста й звелів зробити в них проломи, щоб забрати їх.
2Як побачив Єзекія, що прийшов Санхериб з думкою воюватися проти Єрусалиму,
3то постановив на раді з своєю старшиною та з своїми військовими засипати водяні джерела, що за містом; ті допомогли йому.
4Сила народу зібралась і засилала всі джерела й потік, що протікав серединою землі, кажучи: «Чого б то асирійські царі, прийшовши сюди, та мали знайти багато води?
5Він узявся притьмом до роботи, відновив увесь мур, що був завалився, та вивів наверху башти, а знадвору поставив другий мур, укріпив Мілло в Давидгороді й наробив силу зброї та щитів.
6Потім настановив військових начальників над народом, зібрав їх до себе на майдан коло міської брами й підбадьорював їх, кажучи:
7«Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь асирійського царя й всього мнозства, що з ним, бо з нами більше, ніж з ним.
8З ним рам’я тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в наших битвах.» І народ поклався на слова юдейського царя Єзекії.
9Після того Санхериб, асирійський цар, коли він з усією своєю потугою стояв перед Лахішем, – послав своїх слуг в Єрусалим, до Єзекії, юдейського царя, й до всіх юдеїв, що були в Єрусалимі, сказати:
10«Так говорить Санхериб, асирійський цар: На що ви покладаєте надію, що сидите в облозі в Єрусалимі?
11Чи не зводить вас Єзекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, коли каже: Господь, Бог наш, мовляв, визволить нас із руки асирійського царя?
12Чи то ж не цей самий Єзекія усунув його узвишшя та його жертовники і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед одним лише жертовником, мовляв, поклоняйтесь і на ньому паліть кадило.
13Хіба ж ви не знаєте, що зробив я та мої батьки з усіма народами інших країн? Чи змогли ж боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки?
14Котрий з усіх богів тих народів, що їх вигубили мої батьки, зміг урятувати свій народ? Як же зможе ваш Бог урятувати вас від моєї руки?
15Нехай, отже, Єзекія не ошукує вас і нехай вас так не зводить! Не вірте йому, бо коли ні один бог, ні одного народу й ні одного царства, не зміг урятувати свій народ від моєї руки та від руки моїх батьків, то куди вже вашому Богові урятувати вас від моєї руки!»
16І багато ще говорили його слуги проти Господа Бога й проти його слуги Єзекії.
17Він написав також і лист, а в ньому зневажав Господа, Бога Ізраїля, і говорив проти нього такі слова: «Як боги народів інших країн не врятували своїх народів від моєї руки, так і Бог Єзекії не врятує свого народу від моєї руки.»
18І кричали голосно по-юдейськи до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрахати та налякати його й так здобути місто.
19І говорили про Бога Єрусалиму, неначе про богів поганських народів на землі, про діло людських рук!
20Цар Єзекія і пророк Ісая, син Амоса, помолилися з того приводу й візвали до неба.
21Тоді Господь послав ангела, що вигубив усіх хоробрих вояків, начальників і князів у війську асирійського царя, тож цей повернувся засоромлений у свій край; і як увійшов у дім свого бога, то ті, що вийшли з його нутра, вбили його там мечем.
22Так спас Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки асирійського царя Санхериба, і від руки всіх їхніх ворогів і дав їм спокій з усіх боків.
23Багато було таких, що приносили дари Господеві в Єрусалим і дорогоцінні речі Єзекії, юдейському цареві, тож він став після цього великим в очах усіх народів.
24На той час Єзекія заслаб смертельно, але помолився до Господа, й він вислухав його і зробив для нього чудо.
25Але Єзекія не повівся згідно з добродійством, якого зазнав, бо загорділо його серце, й гнів Божий був на ньому, на Юдеї та на Єрусалимі.
26Однак, Єзекія впокорився у гордощах свого серця, сам він і єрусалимські мешканці, і гнів Божий не впав на них за часів Єзекії.
27Єзекія мав багатство й вельми велику славу і зробив собі скарбницю на срібло, золото, дороге каміння, пахощі, щити й на всякий дорогоцінний посуд;
28комори на прибутки хліба, вина, олії: стайні для всякого роду скота й обори для черед;
29накупив собі стад і силу дрібного та великорослого скоту, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.
30Він же, Єзекія. загатив русло води Гіхону й пустив її вниз, на захід, до Давидгороду. Єзекії щастило в кожному його ділі.
31Однак, у справі послів від вавилонських князів, що були послані до нього спитати про чудо, яке сталось в краю, Бог його покинув, щоб випробувати його й довідатись про все, що в його серці.
32Решта дій Єзекії та його побожні діла записані в видінні пророка Ісаї, сина Амоса, в книзі юдейських та ізраїльських царів.
33І спочив Єзекія при батьках своїх, і поховали його на сході до гробів синів Давида. Увесь Юда й мешканці Єрусалиму віддали йому пошану по його смерті. Замість нього став царем його син Манассія.

33. Манассія 1-20; Амон 21-25

1Манассії було 12 років, як став царем, і 55 років царював він у Єрусалимі.
2Він чинив зло в очах Господніх, переймаючи гидоти народів, що їх Господь прогнав був перед синами Ізраїля.
3Він збудував знов узвишшя, що збурив Єзекія, його батько, і спорудив жертовники ваалам, поробив священні палі, поклонявся всьому воїнству небесному й служив йому.
4Він збудував жертовники в домі Господньому, що про нього заповідав Господь: «В Єрусалимі буде ім’я моє повіки»;
5і встановив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього.
6Він також перевів своїх синів через вогонь у долині Бен-Гіннома, знахурював, і ворожив, і чарував, завів викликачів мертвих та знахурів, і коїв багато злого в очах Господніх, приводивши його до гніву.
7Поставив подобу витесаного ідола, що його зробив, в домі Божому, про який Бог говорив Давидові та Соломонові, його синові: «У цьому домі та в Єрусалимі, що я вибрав з усіх колін Ізраїля, покладу я моє ім’я навіки,
8і не допущу, щоб ноги Ізраїля вийшли з землі, що її я закріпив за вашими батьками, як тільки вони пильнуватимуть, щоб виконувати все, що я їм заповідав, ввесь закон, постанови й накази приписані Мойсеєм.»
9Але Манассія довів Юдею та мешканців Єрусалиму до того, що вони чинили гірше від тих народів, що їх Господь вигубив був перед синами Ізраїля.
10І говорив Господь до Манассії та до його народу, та вони не зважали.
11Тоді Господь навів на них начальників війська асирійського царя, що забили Манассію в ланцюги, закували в подвійні кайдани та й одвели у Вавилон.
12Але він у своїй скруті узяв благати Господа, Бога свого, і смирився вельми перед Богом батьків своїх;
13молився до нього, й Господь вислухав його благання й повернув його в Єрусалим на його царство. Тоді Манассія пересвідчився, що Господь є Бог.
14Після того побудував він зовнішній мур Давидгороду, на захід від Гіхону, низом аж до входу в Рибні ворота, навколо Офела, й підвів його дуже високо. Настановив також військових начальників по всіх укріплених містах Юдеї.
15Він усунув чужоземних богів та ідола з дому Господнього та усі жертовники, що спорудив на горі дому Господнього й в Єрусалимі, і викинув їх геть за місто.
16Він поставив наново жертовник Господній і приніс на ньому мирні й подячні жертви, й наказав юдеям служити Господеві, Богові Ізраїля.
17Але народ приносив ще жертви на узвишшях, хоч то й було Господеві, Богові своєму.
18Решта дій Манассії та його молитва до свого Бога й слова видющих, що говорили до нього в ім’я Господа, Бога Ізраїля, записані в діях ізраїльських царів.
19Молитва ж його й те, як його вислухав його Господь, усі його гріхи та його нечестивість, і про місця, де він спорудив узвишшя й поставив священні палі та тесаних бовванів, перед своїм упокоренням, записані в споминах видющих.
20І спочив Манассія при своїх батьках, і поховали його в його палаці. Замість нього став царем його син Амон.
21Було Амонові 22 роки, як став царем, і 2 роки царював він у Єрусалимі.
22Він чинив зло в очах Господніх, як чинив його батько Манассія; всім тесаним бовванам, що наробив Манассія, його батько, Амон приносив жертви і служив їм.
23Але він не смирився перед Господом, як був смирився Манассія, його батько: ба навіть грішив щораз більше.
24І змовились на нього його слуги й убили його в його палаці.
25Але народ краю повбивав усіх, що були .в змові проти царя Амона, і замість нього народ краю настановив царем Йосію, його сина.

34. Йосія 1-2; боротьба з поганством 3-7; розшуки книги закону 8-18; загальне оновлення 19-33

1Було Йосії 8 років, як став царем, і царював він у Єрусалимі 31 рік.
2Він чинив угодне в очах Господніх і ходив путями Давида, свого предка, не відхилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3Восьмого року свого царювання, бувши ще хлопцем, почав він шукати Бога Давида, предка свого, а дванадцятого року заходився очищувати Юдею та Єрусалим від узвиш, від ашерів і тесаних та вилитих бовванів.
4В його присутності повалено жертовники ваалів, а стовпи на честь сонця, що стояли на них зверху, він збив з них; священні палі, тесаних та вилитих бовванів він розбив і потовк на порох, і порох той розсипав по могилах тих, хто приносили їм жертви.
5Кості жерців спалив на їхніх жертовниках і очистив Юдею та Єрусалим.
6Так само в містах Манассії, Ефраїма та Симеона аж до Нафталі й в усіх околицях навкруги
7він повалив жертовники, розбив і потовк на порох священні палі й тесаних бовванів, а всі стовпи на честь сонця збив на землю по всьому Ізраїльському краю й повернувся в Єрусалим.
8Вісімнадцятого року свого царювання, саме як очищував край і храм, послав він сина Ацалії Шафана, начальника міста Масею та окличника Йоаха, сина Йоахаза, направити дім Господа, Бога свого.
9І прийшли вони до первосвященика Хілкії й віддали гроші, принесені на дім Божий, що їх левіти, які стояли на сторожі коло порога, зібрали від Манассії, Ефраїма й від усього Ізраїля, а й від Юди та Веніямина й від мешканців Єрусалиму.
10Вони віддали їх до рук майстрам, що їм доручено було виконати роботу в домі Господньому, а ці роздали їх робітникам, що працювали в домі Господньому при направі й обнові дому;
11вони роздали їх теслям і мулярам на закуп тесаного каміння й дерева до скріплювання та брусів для будинків, які юдейські царі допустили до занепаду.
12Ці люди виконували роботу чесно. Догляд за ними мали Яхат та Овдія, левіти з синів Мерарі, та Захарія й Мешуллам із синів Кегата; і всі левіти, що вміли грати на музичних пристроях,
13були поставлені над носіями й керували робітниками при кожній роботі; з левітів же були й писарі й наглядачі та воротарі.
14Як же вони виймали гроші, принесені на дім Господній, священик Хілкія знайшов книгу закону Господнього, дану через Мойсея.
15Він заговорив і сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу закону в домі Господньому.» І подав Хілкія ту книгу Шафанові,
16а Шафан поніс ту книгу до царя й при тому зробив такий звіт цареві: «Все, що було доручено твоїм слугам, вони виконали.
17Вони висипали гроші, що знайшлися в домі Господньому, й передали їх в руки наглядачам і в руки виконавцям роботи.»
18Далі писар Шафан повідомив царя, кажучи: «Священик Хілкія дав мені книгу.» І читав її Шафан перед царем.
19Як почув цар слова закону, роздер на собі одежу.
20І дав цар наказ Хілкії та Ахікамові, синові Шафана, і Авдонові, синові Міхи, і писареві Шафанові та Асаї, царському слузі, кажучи:
21«Ідіть, спитайте Господа про мене й про тих, що зосталися в Ізраїлі та в Юдеї щодо слів цієї книги, яка знайшлась, бо великий гнів Господній, який упав на нас за те, що батьки наші не пильнували слова Господнього, щоб чинити все, як написано в цій книзі.»
22От і пішов Хілкія й ті, що були призначені царем, до пророчиці Хулди, жінки доглядника одеж Шаллума, сина Токгати, сина Хасри, – а жила вона в іншій дільниці Єрусалиму, – і говорили з нею про те.
23Вона ж їм відповіла: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть тому чоловікові, що послав вас до мене:
24Так говорить Господь: Ось я нашлю лихо на це місце та на його мешканців – всі прокляття написані в книзі, що її читали перед юдейським царем,
25за те, що покинули мене й кадили іншим богам, приводивши мене до гніву всіма ділами рук своїх, тому й запалав гнів мій на це місце, й не погасне.
26А юдейському цареві, що послав вас спитати Господа, скажіть так: Ось як говорить Господь, Бог Ізраїля:
27Тому, що ти послухав моїх слів, тому що пом’якшало твоє серце, і ти смирився перед Богом, почувши його слова про це місце та про його мешканців і, смирившись передо мною, роздер на собі одежу й плакав передо мною, то й я вислухав тебе, – слово Господнє.
28Ось я прилучу тебе до твоїх батьків і зложать тебе в твій гріб у мирі, і твої очі не побачать усього того лиха, що я пошлю на це місце й на його мешканців.» І принесли цю відповідь цареві.
29Тоді цар послав посланців і зібрав усіх старших з Юдеї та з Єрусалиму.
30Потім пішов цар у дім Господній, а з ним усі юдеї, мешканці Єрусалиму, священики, левіти й увесь народ, від найбільшого до найменшого, і прочитав він їм голосно всі слова книги союзу, знайдені в домі Господньому.
31Ставши на своєму місці, цар заключив союз перед Господом, зобов’язавшись ходити услід за Господом, додержувати його заповіді, його накази й його постанови з усього свого серця й з усієї своєї душі, щоб здійснити слова союзу, написані в цій книзі.
32Цар привів до союзу всіх тих, що перебували в Єрусалимі, і мешканці Єрусалиму поводилися згідно з союзом Бога, Бога батьків своїх.
33Йосія усунув гидоти з усіх земель, що належали синам Ізраїля, і спонукав усіх, що перебували в Ізраїлі, служити Господеві, Богові своєму. За ввесь час його життя вони не відступали від Господа, Бога батьків своїх.

35. Свято Пасхи 1-19; смерть Йосії в бою 20-27

1Йосія справив в Єрусалимі Пасху на честь Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця.
2Він поставив священиків на їхніх урядах і заохочував їх до служби в домі Господньому.
3Він сказав левітам, що навчали всього Ізраїля і що були посвячені Господеві: «Поставте святий ковчег у храмі, який збудував Соломон, син Давида, цар Ізраїля; не треба вам більше носити його на плечах; тепер служіть Господеві, Богові вашому, та його народові, Ізраїлеві.
4Будьте готові за вашими батьківськими домами, за вашими чергами, як приписано Давидом, ізраїльським царем, і як приписано Соломоном, його сином,
5і стійте в святині за відділами родин ваших братів-синів народу, і для левітів нехай буде частка в родині.
6Заріжте пасхальне ягня, освятіться й приготуйте його для ваших братів, як то наказав був робити Господь через Мойсея.»
7А людям з народу, усім тим, що там перебували, Йосія дав дрібного скота, ягнят та козлят, числом 30000, усе на пасхальні жертви, і 3000 волів. Це з царського майна.
8Та й князі його дали добровільні дари народові, священикам і левітам. А Хілкія, Захарія й Єхієл, зверхники дому Божого, дали священикам на пасхальні жертви 2600 ягнят і 300 волів;
9Хананія ж, Шемая та Натанаїл, його брати, Хашавія, Єїел та Йозавад, начальники над левітами, дали левітам на пасхальні жертви 5000 ягнят та 500 волів.
10Так була налагоджена служба, і священики стали на своє місце, та й левіти за своїми чергами, на царський наказ.
11І зарізали пасхальне ягня, і в той час, як священики розливали кров, беручи її з рук левітів, левіти здирали шкури.
12Вони відкладали набік призначене на всепалення, щоб дати його відділам батьківських домів, синам народу, щоб принесли його Господеві, як написано в книзі Мойсея. Так само зробили й з волами.
13Потім спекли пасхальне ягня на вогні, за обрядом, а святі приноси варили в казанах, у котлах та в чавунах і швидко роздавали їх всьому народові.
14Після цього приготували собі й священикам, бо священики, потомки Арона, були зайняті приносинами всепалень та жиру до самої ночі, – тим то левіти й приготували для себе й для священиків, потомків Арона.
15Також і співці, сини Асафа, стояли на своїх місцях на наказ Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, царського видющого; та й воротарі стояли при кожній брамі, й вони не повинні були відходити від своєї служби, бо їхні брати-левіти напоготовлювали для них.
16Отак була налагоджена того дня вся служба Господня, щоб святкувати Пасху й приносити всепалення на Господньому жертовнику, згідно з наказом царя Йосії.
17Сини Ізраїля, що були там, справляли Пасху в той час і свято опрісноків 7 день.
18Такої Пасхи, як ця, не справляли в Ізраїлі від часів пророка Самуїла. Ніхто з усіх царів Ізраїля не справив такої Пасхи, як справив Йосія, священики, левіти й усі юдеї та ізраїльтяни, що там були, й мешканці Єрусалиму.
19Вісімнадцятого року царювання Йосії святковано цю Пасху.
20Після всього того, коли Йосія відновив був храм, двигнувся єгипетський цар Нехо на війну під Каркеміш на Ефраті, але Йосія вийшов йому назустріч.
21Нехо послав до нього посланців сказати: «Що мені й тобі, юдейський царю? Не проти тебе йду я тепер, але маю війну з іншим домом. І Бог велів мені поспішати. Не спротивляйся Богові, що зо мною, щоб він не погубив тебе.»
22Та Йосія не поступився перед ним, ба навіть насмілився стати з ним до битви, і не послухав слів Нехо з уст Божих, а виступив до битви на рівнині Мегідо.
23Як же лучники стрільнули на царя Йосію, цар сказав своїм слугам: «Відведіть мене, бо я тяжко поранений.»
24І звели його слуги з його колісниці й посадили його на другу колісницю, що була в нього, і відвезли його в Єрусалим. Там він умер, і поховали його в гробовищах його батьків. Вся Юдея та Єрусалим плакали за Йосією.
25Єремія уклав жалобну пісню на Йосію, і співці та співачки говорили про Йосію у своїх жалобних піснях аж по цей день, і це стало звичаєм в Ізраїлі; вони записані в жалобних піснях.
26Решта дій Йосії та його побожні вчинки, згідні з приписами Господнього закону,
27його діяння, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів
.

36. Йоахаз 1-4; Йоаким 5-8; Йоахин 9-10; Седекія 11-21; звільнення з неволі 22-23

1Тоді народ краю взяв сина Йосії Йоахаза, і настановив його царем у Єрусалимі замість його батька.
2Було ж Йоахазові 23 роки, як став царем у Єрусалимі, і царював З місяці,
3бо єгипетський цар скинув його з царства в Єрусалимі і наклав на край данину 100 талантів срібла й 1 талант золота.
4Єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом його брата Еліякима, змінивши його ім’я на Йоакима, а його брата Йоахаза взяв Нехо та й одвів у Єгипет.
5Було Йоакимові 25 років, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Він робив зло в очах Господніх.
6Проти нього виступив вавилонський цар Навуходоносор і закував його в кайдани, щоб відвести у Вавилон.
7Частину посуду дому Господнього теж переніс Навуходоносор у Вавилон і склав його у своїм палаці в Вавилоні.
8Решта дій Йоакима, гидоти, що він чинив, і хиби, що були в ньому, записані в книзі ізраїльських та юдейських царів. Його син Йоахин став царем замість нього.
9Йоахинові було 8 років, як став царем, і царював він 3 місяці й 10 день в Єрусалимі. Він робив зло в очах Господніх.
10Через рік послав цар Навуходоносор і звелів узяти його у Вавилон разом із дорогим посудом дому Господнього, а царем над Юдеєю і Єрусалимом настановив його брата Седекію.
11Було Седекії 21 рік, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі,
12Він робив зло в очах Господа, Бога свого, й не смирився перед пророком Єремією, що говорив до нього з уст Господніх.
13Він навіть збунтувався проти царя Навуходоносора, що присилував був його поклястись Богом, – і став таким тугошиїм і жорстокосердим, що не навернувсь до Господа, Бога Ізраїля.
14До того ще й усі князі між священиками й народом нагрішили багато, йдучи слідом за всіма гидотами народів, і осквернили дім Господа, що він посвятив в Єрусалимі.
15Господь, Бог батьків їхніх, перестерігав їх наполегливо через своїх посланців, бо жалував свій народ і житло своє,
16але вони знущалися з посланців Бога, нехтували його словами й глузували з його пророків, доки не зійшов гнів Господа на його народ, так що не було вже більш рятунку.
17От і навів на них Господь халдейського царя, а той повбивав їхніх юнаків мечем в їхньому святому храмі, не пощадив ні хлопця, ні дівчини, ні старого, ні сивого: все віддав в його руку.
18Ввесь посуд дому Божого, великий і малий, і скарби дому Господнього, скарби царя та його князів, усе переніс Навуходоносор у Вавилон.
19І спалили дім Божий, і зруйнували мур Єрусалиму, і підпалили вогнем усі його палаци, і всі його дорогоцінності понищили.
20Усіх тих, хто зістався від меча, він перевів у Вавилон, і були вони його невільниками та його синів аж до часу панування перського царства,
21щоб справдилося слово Господнє через уста Єремії: «Доки край не зазнав часу свого спочинку, – ввесь час його запустіння був часом його спочинку, поки не скінчилося 70 років.»
22Першого року Кира, перського царя, щоб справдилось слово Господнє через уста Єремії, збудив Господь дух перського царя Кира, що велів оповістити по всьому своєму царству, словом і письмом, ось яку заяву:
23«Так говорить Кир, перський цар: Господь, Бог небес, дав мені всі царства на землі. Він звелів мені збудувати йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто б не був між вами, що належить до його народу, нехай Господь, Бог його, буде з ним і нехай пускається в дорогу!»

повернутися на початок

Попередня книга (“І Хроніка”)  Наступна книга (“Книга Езри”)