ІІ Хроніка

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36

1. Соломонові жертви 1-6; молитва його про мудрість 7-13; Соломонові багатства 14-18

1Соломон, Давидів син, закріпивсь у своєму царстві, і Господь, його Бог, був з ним і зробив його вельми могутнім.
2Соломон говорив Ізраїлеві: тисячникам, сотникам, суддям і князям по всьому Ізраїлі, головам батьківських домів.
3Тоді пішли Соломон і вся громада з ним на узвишшя, що в Гівеоні, бо там був Божий намет зборів, який Мойсей, слуга Божий, зладив був у пустині.
4Хоч Давид і переніс ковчег Божий з Кіріят-Єаріму на місце, що Давид був приготував для нього, нап’явши для нього намет у Єрусалимі,
5але мідяний жертовник, що зробив був Бецалел, син Урі, сина Хура, зостався там перед наметом Господнім; туди Соломон з громадою й прийшли до нього.
6Там Соломон зійшов на мідний жертовник перед Господом, що був у наметі зборів, і приніс на ньому 1000 всепалень.
7Тієї ж самої ночі з’явився Бог Соломонові й сказав йому: «Проси, що маю тобі дати.»
8Соломон сказав до Бога: «Ти зробив Давидові, моєму батькові, велику ласку і настановив мене царем замість нього.
9Нехай же, Господи Боже, справдиться твоя обітниця Давидові, моєму батькові; бо ти настановив мене царем над народом численним, як земляний порох.
10Дай же мені тепер мудрість і знання, щоб я спроможен був поводитися з цим народом, бо хто може правити народом твоїм великим?»
11І сказав Бог Соломонові: «За те, що в тебе це було на думці, і ти не просив багатства, скарбів і слави, ані смерти твоїх ворогів, ба навіть не просив довгого віку, а просив собі мудрости й знання, щоб правити моїм народом, над яким я настановив тебе царем,
12буде тобі дана премудрість і знання; а багатство, скарби й славу дам тобі такі, яких не було у царів, що були перед тобою, і не буде у тих, що будуть після тебе.»
13Повернувся Соломон з узвишшя, що в Гевеоні, від намету зборів у Єрусалим, і почав царювати над Ізраїлем.
14Соломон набрав собі колісниць і воїнів до колісниць; було у нього 1400 колісниць і 12000 воїнів до колісниць; він розмістив їх по містах до колісниць і при цареві в Єрусалимі.
15Цар зробив срібло та золото в Єрусалимі такими звичайними, як каміння; а кедри такими, як сикомори, що росли в долині: така їх була сила.
16Коні для Соломона приводили з Єгипту та з Кое; царські купці доставляли їх із Кое за готівку.
17Вони приставляли з Єгипту колісницю за 600 шеклів срібла, а коня – за 150. Так само приставлювано їх за їхнім посередництвом для хеттитських царів та арамійських царів.
18Тож Соломон постановив збудувати дім імені Господньому і царський палац для себе.

2. Приготування до будови

1Соломон відлічив 70000 носіїв і 80000 каменярів у горах, та 3600 наглядачів над ними.
2Цар Соломон послав до тирського царя Хірама сказати: «Зроби мені, як ти робив для мого батька Давида, посилаючи для нього кедри на будову дому для житла.
3Оце я заходжуся будувати дім імені Господа, Бога мого, який буде посвячений йому, щоб воскурювати перед ним пахуче кадило, класти повсякчасно хліби появлення та приносити всепалення щоранку й щовечора, щосуботи, і що нового місяця, у свята Господа, Бога нашого: це віковічний обов’язок Ізраїля.
4А дім, що я хочу будувати, має бути великий, бо великий Бог наш, більший від усіх богів.
5Та й хто спромігся б збудувати йому дім, коли небо й небеса небес його не вміщують? І хто я, щоб міг збудувати йому дім? Навіть хоч би для палення кадила перед його обличчям?
6Тож пришли мені чоловіка, тямущого робити вироби з золота, срібла, міді, заліза та з пурпурової, червоної й блакитної тканини, що вміє вирізувати різьби; він візьметься до роботи разом із тямущими людьми, що в мене в Юдеї та в Єрусалимі, що їх замовив мій батько Давид.
7Пришли мені також з Ливану кедрини, кипарису й алгум-дерева, бо я знаю, що твої слуги вміють рубати ливанські дерева. Ось мої слуги будуть із твоїми слугами,
8щоб наготувати для мене силу дерева, бо дім, що я хочу будувати, має бути великий та пречудовий.
9Ось для дереворубів, твоїх слуг, що рубатимуть дерева, я дам на харч: пшениці 20000 корців, ячменю 20000 корців, вина 20000 батів і олії 20000 батів.»
10І відповів Хірам, тирський цар, листом, що його послав до Соломона: «З любови до свого народу Господь настановив тебе царем над ним.»
11Далі Хірам казав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що сотворив небо й землю, що дав цареві Давидові мудрого сина, який має розум і розвагу і який задумав будувати дім Господеві й царський палац для себе!
12Ось я посилаю тобі мужа тямущого й розумного, Хірам-Аві,
13сина однієї жінки з дочок Дана, батько ж його з Тиру. Він уміє виробляти з золота, срібла, міді, заліза, з каміння, дерева, з пурпурової та блакитної тканини, з вісону та кармазину й вирізувати всякі різьби й виконувати всякі задуми, що йому буде доручено, вкупі з твоїми майстрами та майстрами мого пана Давида, твого батька.
14Отож, пшеницю, ячмінь, олію й вино, що про них ти говорив, мій пане, можеш послати оцим твоїм слугам,
15а ми нарубаємо дерева на Ливані, скільки тобі потрібно, й приставимо тобі їх плотами морем до Яффи, а ти перевезеш їх до Єрусалиму.»
16Соломон перелічив усіх чужинців в Ізраїльськім краю, після переліку, що зробив Давид, його батько, і виявилось їх 153600.
17Він призначив з них 70000 носіями, 80000 тисяч каменярами й 3600 наглядачами, що заставляли народ до роботи.

3. Устаткування святині

1От і почав Соломон будувати дім Господній в Єрусалимі, на горі Морія, де Господь з’явився був його батькові Давидові, на місці, що приготував Давид на току Орнана євусія.
2А почав він будувати другого дня другого місяця четвертого року свого царювання.
3Ось основа, на якій Соломон збудував дім Божий: довжина – 60 ліктів старої міри, а ширина – 20 ліктів.
4Притвор, що був спереду, мав у довжину, як храм у ширину, 20 ліктів, а заввишки він був 120 ліктів; усередині він виклав його щирим золотом.
5Головний дім покрив кипарисовим деревом і обклав його чистим золотом, а зверху вирізьбив пальми та завитки.
6Потім обклав дім дорогоцінним камінням для прикраси; а золото було парваїмське золото.
7І обклав дім золотом: сволоки, пороги, стіни й двері; і вирізьбив на стінах херувимів.
8По тому побудував Святе святих: довжина його відповідала ширині храму – 20 ліктів, і ширина -20 ліктів; він обклав його чистим золотом вагою 600 талантів.
9Вага золота на цвяхи була 50 шеклів золота; горішні кімнати теж покрив золотом.
10Зробив також у Святім святих двох херувимів різьбарської роботи й покрив їх золотом.
11Крила в херувимів були 20 ліктів завдовжки. Одне крило херувима – 5 ліктів завдовжки – торкалось об стіну дому, а друге крило – 5 ліктів завдовжки – торкалось об крило другого херувима,
12і одне крило другого херувима – 5 ліктів – торкалося стіни дому, а друге крило – 5 ліктів – сходилося з крилом другого херувима.
13Крила цих херувимів були простягнуті на 20 ліктів; вони стояли на ногах, обличчями обернені до храму.
14Зробив також і завісу з блакитної, пурпурової і багряної тканини та з вісону й зобразив на ній херувимів.
15А перед храмом зробив два стовпи по 35 ліктів заввишки, й вершок на кожному 5 ліктів;
16зробив також завитки на зразок нашийника і поклав їх на верх стовпів; зробив і 100 гранатових яблук і причепив їх до завитків.
17І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, а другий – з лівого, і назвав той, що справа, «Яхін», а той, що ліворуч, «Боаз».

4. Далі про устаткування святині

1Потім зробив мідяний жертовник: 20 ліктів завдовжки, 20 ліктів завширшки й 10 ліктів заввишки.
2Зробив море вилите, – від краю його до краю 10 ліктів, – цілком кругле, 5 ліктів заввишки; вінець на 30 ліктів обіймав його навколо.
3Під ним були з усіх боків вилиті подоби квітів; вони йшли навкруги моря, по 10 на лікоть: їх було два ряди, вилиті суцільно з ним.
4Воно стояло на 12 волах; 3 були обернені на північ, 3 – на захід, 3 – на південь і 3 на схід; море було на них зверху, задами вони були обернені до середини.
5Завтовшки було воно в долоню; краї його були вироблені, як краї чаші, на зразок розквітлої лілеї. Воно вміщало в собі 300 батів.
6Зробив також десять казанів і поставив 5 по правий бік, а 5 по лівий бік, щоб полоскати в них; у них полоскалось усе, що приношувано у всепалення, а море було для священиків, щоб обмивались у ньому.
7І зробив 10 золотих ліхтарів, як повинно бути, й поставив їх у храмі, 5 по правий бік і 5 по лівий бік.
8Зробив також 10 столів і поставив у храмі, 5 по правий бік, а 5 по лівий бік, і зробив 100 золотих кропильниць.
9Зробив двір священиків і великий двір, і ворота для двору, і їхні стулки покрив міддю.
10Море поставив на правому боці, на південний схід.
11Хірам зробив казани, лопатки й кадильниці. Ось так Хірам закінчив роботу, що її Соломон доручив йому в домі Божому:
12два стовпи, 2 кулі на капітелях зверху на стовпах;
13чотириста гранатових яблук до двох сіток, по два ряди ґранатових яблук до кожної сітки, щоб покривати обидві кулі на головках зверху на стовпах;
14десять підніжків і 10 умивальниць на підніжках;
15одне море та 12 волів під ним;
16казани, лопатки, вилка; увесь цей посуд Хірам-Аві зробив цареві Соломонові для дому Господнього з блискучої міді.
17Цар вилив їх в околиці Йордану, у чіпкій землі, між Суккотом та Цередою.
18Соломон наробив усього цього посуду велику силу, бо ніхто не обчисляв ваги міді.
19Соломон зробив увесь посуд, що був у Божому домі: золотий жертовник, столи, що на них були хліби появлення;
20ліхтарі й світичі до них із щирого золота, щоб їх засвічувати, за приписом, перед Святим святих;
21квіти, лямпи, щипці були золоті, з найліпшого золота;
22ножі, кропильниці, кубки й кадильниці з найчистішого золота; двері до храму, внутрішні двері, що зводили у Святе святих, і двері храму, що вводили у святиню, теж були золоті.

5. Перенесення кивота завіту 1-10; Божа поява 11-14

1Так закінчено всю роботу, що її виконав Соломон для Господнього дому. Соломон приніс присвячене Давидом, його батьком, срібло, золото й усякий посуд і передав у скарбівницю Божого дому.
2Тоді Соломон зібрав усіх старших Ізраїля, усіх голів над колінами, начальників родин синів Ізраїля, в Єрусалим, щоб перенести кивот Господнього союзу з Давидгороду, тобто з Сіону.
3Отож зібрались до царя усі ізраїльтяни на свято, сьомого місяця.
4І як прийшли всі старші Ізраїля, левіти взяли кивот
5і понесли кивот, і намет зборів, і ввесь священний посуд, що в наметі, а несли їх священики левіти.
6Цар Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували овець та волів, яких ніхто не міг полічити й оцінити, так їх було багато.
7А священики принесли кивот Господнього завіту на його місце, у Пресвяте, у Святе святих, під крила херувимів.
8Херувими простягали крила над місцем кивоту й прикривали кивот і носила зверху.
9Носила ж були такі довгі, що кінці їхні було видно з святині, коли стояв хтось перед Пресвятим; а знадвору їх не було видно, і там вони по цей день.
10У кивоті ж не було нічого, крім двох таблиць, що їх вклав був Мойсей на Хориві, таблиць союзу, що Господь заключив був із синами Ізраїля по їхньому виході з Єгипту.
11Як священики вийшли зо святині, – всі бо священики, що були там, не зважаючи на черги, освятились; –
12і всі левіти співці, Асаф, Геман та Єдутун, сини їхні та брати їхні, одягнені в вісон, із цимбалами, гарфами та цитрами стояли на схід від жертовника, а з ними 120 священиків, що сурмили.
13І коли всі разом сурмили й співали в один голос на хвалу й славу Господа, та коли загримів звук труб, цимбалів і музичних приладів на хвалу Господа: «Бо він благий, бо віковічна його милость!» – тоді Господній дім сповився хмарою Господньої слави,
14і священики не могли стояти на службі з-за хмари, бо слава Господня сповнила дім Божий.

6. Соломонова подяка 1-11; молитва при посвяченні святині 12-42

1Тоді Соломон промовив: «Господь сказав, що буде жити в хмарі:
2Я ж збудував тобі дім на перебування, місце тобі на вічне житло.»
3І обернувся цар обличчям і поблагословив усю ізраїльську громаду, а ізраїльська громада стояла на ногах;
4він же сказав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вирік власними устами до мого батька Давида й здійснив власною рукою оцю обіцянку, кажучи:
5Від того часу, як я вивів народ мій з Єгипетської землі, не вибрав я ні в одному з колін Ізраїля міста для будування дому, де перебувало б моє ім’я, і не вибрав чоловіка, щоб був князем над моїм народом Ізраїлем,
6а вибрав я Єрусалим, щоб там пробувало моє ім’я, і вибрав я Давида, щоб був над моїм народом Ізраїлем.
7У мого батька Давида було на думці збудувати дім імені Господа, Бога Ізраїля,
8але Господь сказав моєму батькові Давидові: В тебе на думці збудувати дім моєму імені, і воно добре, що це в тебе на думці,
9але не ти збудуєш дім, а твій син, що вийде з твого лона, він збудує дім моєму імені.
10І здійснив Господь своє слово, що вирік: я бо став на місце Давида, мого батька, й сів на престолі Ізраїля, як Господь сказав був, і я збудував дім імені Господа, Бога Ізраїля.
11Я поставив там кивот, що в ньому союз, який Господь заключив із синами Ізраїля.»
12І став Соломон перед жертовником поперед ізраїльської громади й зняв свої руки, –
13Соломон зробив був мідне підвищення, 5 ліктів завдовжки, 5 ліктів завширшки й 3 лікті заввишки, й поставив його серед двору, – тож став він на ньому, припав на коліна поперед ізраїльської громади, простягнув руки до неба
14і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, рівного тобі ні на небі, ні на землі. Ти додержуєш союз і ласку твоїм слугам, що ходять перед тобою усім своїм серцем.
15Ти дотримав твоєму слузі, моєму батькові Давидові, що ти був обіцяв йому, що обіцяв був йому власними устами, та здійснив власною рукою, як воно є нині.
16Тож тепер, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, батькові моєму, те, що обіцяв, говоривши: Не переведеться в тебе перед моїм обличчям такий, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки твої сини пильнуватимуть свої путі, ходивши за моїм законом так, як ти ходив передо мною.
17Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай здійсниться твоє слово, що ти сказав твоєму слузі Давидові.
18Та чи справді ж Богові жити з людьми на землі? Коли небо й небо небес не можуть тебе вмістити, то як же дім цей, що я збудував!
19Але все ж таки зглянься над молитвою свого слуги й над його благанням, Господи, Боже мій! Почуй взивання й молитву, якою слуга твій молиться перед тобою.
20Нехай очі твої будуть відкриті на храм цей удень і вночі, на місце, де ти обіцяв покласти твоє ім’я, щоб вислуховувати молитву, якою слуга твій буде молитись на цьому місці.
21Тож вислухай благання слуги твого й народу твого Ізраїля, коли будуть молитись на цьому місці; вислухай з місця перебування твого, з неба, вислухай і прости.
22Коли хтось согрішить проти ближнього свого, і коли цей накладе на нього присягу, щоб він поклявся, і коли він прийде з присягою перед твій жертовник у цьому домі,
23то ти вислухай з неба й вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його провину на його голову, й виправдай безвинного, віддавши йому за його справедливістю.
24Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що згрішив перед тобою, але потім навернеться й стане прославляти твоє ім’я, просити й молитись перед тобою в цьому храмі,
25то ти вислухай з неба й прости гріх твого народу Ізраїля й поверни їх у землю, що дав їм та батькам їхнім.
26Коли замкнеться небо й не буде дощу за те, що вони згрішили перед тобою, але потім візьмуть молитись на цьому місці й прославляти твоє ім’я, й навернуться від свого гріха, бо ти впокорив їх,
27то ти вислухай з неба й прости гріх слуг твоїх, твого народу Ізраїля, напутивши їх на добру путь якою їм ходити, й пошли дощ на твою землю, що дав твоєму народові у спадщину.
28Коли настане голод у землі чи буде пошесть, чи засуха, чи ржа, чи сарана або черва; або коли його тіснитимуть його вороги в якому-будь з його міст, або буде якась нужда чи якась хвороба,
29то всяку молитву, всяке благання від будь-якої людини або від усього народу твого Ізраїля, коли хто-небудь зазнає біди й нужди та простягне руки до цього храму,
30то вислухай з неба, з місця твого перебування, прости й відплати кожному за всіма його вчинками, ти, що знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце синів людських,
31щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всі дні, доки житимуть на землі, що ти дав батькам нашим.
32Навіть коли б чужинець, що не з твого народу Ізраїля, прийшов з далекої сторони ради імени твого великого, потужньої руки твоєї та розкритих обіймів твоїх, – коли б він прийшов і молився в цьому храмі,
33то вислухай його з неба, з місця твого перебування, й зроби все, чого просив би чужинець, щоб усі народи на землі спізнали твоє ім’я й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб знали, що дім цей, що я збудував його, носить твоє ім’я.
34Коли народ твій виступить на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти його пошлеш, і буде молитись до тебе, обернувшись до цього міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму,
35то вислухай з неба їхню молитву та їхнє благання і вчини їм правду.
36Коли вони согрішать перед тобою, – бо нема людини, що не грішила б, – і ти розгніваєшся на них і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та відведуть чи то в далеку, чи в близьку сторону,
37і коли в землі, куди їх відведуть у полон, вони схаменуться й навернуться, й будуть до тебе молитися з землі своєї неволі, кажучи: Ми согрішили, ми вчинили беззаконність, ми винуваті, –
38і звернуться до тебе всім серцем своїм і всією своєю душею з землі неволі, куди їх зайнято у полон, і молитимуться, обернувшись до своєї землі, що ти дав батькам їхнім, і до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму, –
39то вислухай з неба, з місця твого перебування, їхню молитву та їхнє благання, вчини їм правду й прости твоєму народові, що согрішив перед тобою.
40Тож тепер, Боже мій, нехай очі твої будуть відкриті й вуха твої нехай сприймають молитву в цьому місці!
41Устань же, Господи, Боже мій, і йди на місце твого спочинку, – ти й кивот сили твоєї. Священики твої, Господи Боже, нехай одягнуться в спасіння і твої вірні нехай радіють у достатках.
42Господи Боже! Не відверни від себе помазаника твого, згадай про ласки для Давида, слуги твого.»

7. Слава Господня 1-7; закінчення свят 8-10; з’ява Божа у Соломоновому сні 11-22

1Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й пожер всепалення та жертви, і слала Господня сповнила храм,
2отож священики не могли ввійти в дім Господній, бо слава Господня сповнила дім Господній.
3Всі сини Ізраїля, бачивши, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, схилились обличчям до землі, до долівки, і поклонились та славили Господа, бо він благий і вічна його милость.
4Тоді цар і ввесь народ заходилися приносити жертви перед Господом.
5Цар Соломон приніс у жертву 22000 волів і 120000 овець: так цар і ввесь народ освятили дім Божий.
6Священики стояли там на своїй службі, а й левіти зо священними музичними приладами, що їх зробив цар Давид, щоб прославляти похвальними піснями Господа, – бо вічна його милость. Священики ж сурмили перед ними, і ввесь Ізраїль був присутній.
7Соломон освятив середину двору, що був перед домом Господнім, бо приніс там усепалення й жир мирних жертв; мідяний бо жертовник, що зробив Соломон, не вмістив усепалень, офір та товщу.
8Соломон справив того часу семиденний празник. З ним увесь Ізраїль, вельми велика громада, що зійшлася від Хамат-входу до Єгипетського потоку.
9Восьмого дня влаштували врочисті збори, бо посвячення жертовника справляли сім день і празник сім день.
10А двадцять третього дня сьомого місяця відпустив цар до наметів людей, радих та веселих серцем за все добро, що Господь учинив Давидові, Соломонові та Ізраїлеві, своєму народові.
11Як же закінчив Соломон дім Господній і царський палац, – а все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, зробив гаразд, –
12з’явився вночі Господь Соломонові й сказав до нього: «Вислухав я твою молитву й вибрав собі це місце як дім жертвоприношень.
13Коли я замкну небо й не буде дощу, й коли звелю сарані пожирати край або нашлю чуму на народ мій,
14і коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю.
15Віднині очі мої будуть відкриті й вуха мої будуть сприймати молитву на цьому місті.
16Тепер я вибрав і освятив дім цей, щоб моє ім’я було там повіки; очі мої й серце моє будуть там по всі часи.
17І як ти ходитимеш передо мною, як ходив батько твій Давид, чинитимеш усе те, що я заповів тобі, пильнуватимеш мої постанови та мої закони,
18то я укріплю престол твого царства, як обіцяв Давидові, твоєму батькові, словами: Не переведеться у тебе той, хто володітиме в Ізраїлі.
19А коли ви відступите й покинете мої постанови й мої заповіді, що їх я дав вам, і підете та станете служити іншим богам і кланятись їм,
20то я вас викоріню з лиця моєї землі, що я дав вам, а храм цей, що я посвятив імені моєму, відкину геть від себе й зроблю його приказкою та й посміховищем між усіма народами.
21А щодо цього храму величного, то кожний перехожий повз нього жахатиметься й говоритиме: Завіщо Господь учинив таке цій землі й цьому храмові?
22І відрікатимуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетської землі, і пристали до інших богів, кланялись і служили їм, – за те він наслав на них усе це лихо.»

8. Будова міст і укріплень 1-10; дочка фараона 11; служба при жертвах у святині 12-16; подорожі в Офір 17-18

1Як минуло 20 років, від часу, коли Соломон побудував дім Господній і свій палац,
2він відбудував міста, які дав йому Хірам, і оселив у них синів Ізраїля.
3По тому Соломон пішов на Хамат-Цову й здобув її.
4Він укріпив Тадмор у пустині і всі міста-склади, що їх збудував він у Хаматі;
5він збудував також Верхній Беторон і Нижній Беторон, міста-твердині з мурами, брамами та засувами;
6Валаат і всі міста-склади, що були в Соломона, й усі міста для колісниць, і всі міста для кінноти, – й усе, що Соломон хотів збудувати в Єрусалимі, на Ливані і по всій землі свого панування.
7Населення, що зосталось від хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та євусіїв, що було не з синів Ізраїля, –
8тобто потомки їхні, що лишилися в країні, яких сини Ізраїля не вигубили, – Соломон зробив рабами по цей день.
9А з синів Ізраїля не робив Соломон кріпаків до своїх робіт, бо вони були військовими людьми, його старшинами й начальниками над його колісницями та його кіннотою.
10Було в царя Соломона 250 вищих урядовців, що правили народом.
11Соломон перевів фараонову дочку з Давидгорода в дім, що збудував для неї, бо казав: «Ні одна з моїх жінок не повинна жити в домі Давида, царя Ізраїля, бо він святий, через те, що в нього ввійшов кивот Господній.»
12Тоді Соломон почав приносити Господеві всепалення на Господньому жертовнику, що побудував перед притвором,
13так, як за приписом Мойсея треба було приносити належні жертви щодня, щосуботи, що нового місяця й на означені свята, – тричі на рік: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кучок.
14Він встановив, – як то розпорядив був Давид, його батько, – черги священиків за їхньою службою і левітів за їхніми завданнями, щоб славити Бога й служити при священиках за постановою день у день, – і воротарів за їхніми чергами до кожної брами, бо такий був наказ Давида, чоловіка Божого;
15і не відступлено від наказу царя щодо священиків та левітів ні в чому, а й щодо скарбів.
16Так проваджено щасливо всю роботу Соломона від часу закладення підвалин дому Господнього аж до його закінчення. Так був довершений дім Господній.
17Тоді Соломон вирушив до Еціон-Геверу й Елату, що на березі моря, в Едом-краю.
18Хірам прислав йому через своїх слуг кораблі та обізнаних з морем людей; вони попливли зо слугами Соломона в Офір, взяли звідти 450 талантів золота, і привезли цареві Соломонові.

9. Цариця савська 1-12; Соломонові багатства 13-28; смерть Соломона 29-31

1Коли савська цариця почула про славу Соломона і, бажаючи перевірити його загадками, прибула до Єрусалиму з вельми великим почетом та з верблюдами, що везли пахощі, силу золота й дорогоцінного каміння; прибувши до Соломона, розмовляла з ним про все, що було в неї на серці.
2Соломон же відповів їй на всі її питання: нічого не було для Соломона неясного, чого б він їй не з’ясував.
3Савська цариця, побачивши мудрість Соломона й палац, що він збудував,
4і страви до його столу, приміщення слуг його, розміщення челяді, одежу їхню, його підчаших та їхню одежу, всепалення, що він приносив у Господньому домі, – з захопленням
5мовила до царя: «Щира правда те, що я чула в моїй землі про твої діла та про твою мудрість;
6та я не йняла віри переказам про них, доки не прийшла й не побачила на свої очі. І оце мені й половину не було сказано про твою велику мудрість: у тебе її більше, ніж іде поголоска, що я чула.
7Щасливі твої люди, щасливі оці твої слуги, що повсякчас стоять перед тобою та слухають твою мудрість.
8Нехай буде благословен Господь, Бог твій, що сподобав тебе й посадив тебе на свій престіл за царя в Господа, Бога твого! Це тому, що Бог полюбив Ізраїля й хотів зміцнити його навіки, настановив він тебе царем над ним, щоб чинити суд і правду.»
9І подарувала вона цареві 120 талантів золота й превелику силу пахощів та дорогого каміння; не бувало ніколи таких пахощів, які савська цариця подарувала цареві Соломонові.
10А слуги Хірама й слуги Соломона, що привезли золота з Офіру, привезли також і алґум-дерева і дорогоцінного каміння.
11Цар зробив з алґум-дерева сходи до дому Господнього й до царського палацу і цитри та гарфи для співців; не видано було нічого такого раніш у Юдейській землі.
12Цар же Соломон дав савській цариці все, чого вона бажала й просила, крім того, що дав їй на заміну за те, що вона йому привезла. І вибралась вона назад у свою землю, вона та її слуги.
13Золота, що приходило до Соломона лише за один рік, було вагою 666 талантів,
14крім того, що приносили купці та крамарі; та й усі арабські царі й правителі краю приносили золото й срібло Соломонові.
15Цар Соломон зробив 200 великих щитів із кутого золота – по 6000 шеклів кутого золота пішло на кожний щит –
16і 300 маленьких щитів із кутого золота – по 300 шеклів золота пішло на кожний щит; цар примістив їх у домі з ливанського дерева.
17Цар зробив також великий престол із слонової кости й покрив його щирим золотом;
186 ступенів до престолу, золоте ягня біля підніжжя престолу, поруччя по обидва боки сидіння, двох левів, що стояли коло поруччя,
19і 12 левенят, що стояли там на шістьох східцях по обидва боки. Такого не було роблено ні в якому царстві.
20Увесь посуд до пиття у царя Соломона був із золота та й все начиння у палаці, що був з ливанського дерева, було з чистого золота. Срібло за часів Соломона вважали нізащо,
21бо царські кораблі ходили в Таршіш із слугами Хірама; що три роки таршішські кораблі повертались і привозили золото, срібло, слонову кість, малп та пав.
22Цар Соломон був більший від усіх царів на землі заможністю й мудрістю.
23Усі царі землі бажали бачити Соломона, щоб послухати його мудрість, яку Бог вклав йому в серце.
24Кожен з них приносив свій дар: посуд срібний, посуд золотий, одежу, зброю, пахощі, коней та мулів, і так рік у рік.
25Було у Соломона 4000 стаєн на коней і колісниці та 12000 колісничників; він розмістив їх по містах для колісниць і при цареві, в Єрусалимі.
26Він панував над усіма царями від Ріки до Філістимлянської землі та до єгипетської границі.
27Цар зробив срібло в Єрусалимі таким звичайним, як каміння, а кедрину, як сикомори на Шефелі, така була її сила.
28Коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх інших країн.
29Решта дій Соломона, від перших до останніх, записані у літописах пророка Натана, в пророцтві Ахії з Шіло та в видіннях Уддо, видющого за часів Єровоама, сина Навата.
30Соломон царював в Єрусалимі над Ізраїлем 40 років.
31І спочив Соломон зо своїми батьками, й поховали його в місті Давида, його батька. Замість нього став царем його син Ровоам.

10. Розподіл держави

1Ровоам пішов у Сихем, бо в Сихемі зійшлись ізраїльтяни, щоб окликнути його царем.
2Зачув про це Єровоам, син Навата, що був у Єгипті, втікши туди від царя Соломона, і повернувся з Єгипту.
3Послали по нього й покликали його; прийшов Єровоам і ввесь Ізраїль, і заговорили до Ровоама так:
4«Батько твій наклав на нас важке ярмо; тож полегши тверде рабство твого батька й тяжке ярмо, що його він наклав на нас, і ми будемо тобі служити.»
5Він відповів їм: «Через три дні прийдіть знов до мене.» І розійшовсь народ.
6Тоді цар Ровоам узяв радитись із старшими, що служили його батькові Соломонові за його життя, й спитав: «Як ви порадите відповісти цьому народові?»
7Ті йому сказали: «Коли ти будеш добрий до цього народу і догодиш їм, і говоритимеш з ними ласкаво, то вони будуть завжди твоїми слугами.»
8Та він відкинув раду старших, яку вони йому дали, й почав радитися з молодими людьми, що зросли вкупі з ним і йому служили.
9Він спитав їх: «Як ви порадите відповісти цьому народові, що сказав мені так: Полегши нам ярмо, яке наклав на нас твій батько!»
10Молоді люди, що зросли з ним укупі, йому відповіли: «Так скажи народові, що говорив до тебе: – Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, але ти полегши його нам! – скажи їм так: Мізинець мій грубший за клуби мого батька!
11Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю ваше ярмо ще тяжчим. Батько мій вас карав бичами, а я – скорпіонами.»
12Єровоам і ввесь народ прийшли до Ровоама третього дня, як звелів цар, сказавши: Прийдіть, мовляв, до мене знов через три дні, –
13та цар відповів їм жорстоко; покинув бо цар Ровоам раду старших
14і говорив їм так, як пораяли йому молоді: «Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще тяжчим! Батько мій вас карав бичами, а я – скорпіонами!»
15І не послухав цар народу, бо так було призначено від Бога, щоб справдилося слово, що Господь вирік був через Ахію з Шіло до Єровоама, сина Навата.
16Увесь Ізраїль побачив, що цар його не слухає. Тоді народ відповів цареві: «Яка у нас частка з Давидом? Нема у нас спадщини з сином Єссея. Кожен, Ізраїлю, до своїх наметів! А ти, Давиде, гляди за твоїм домом!» І розійшлись ізраїльтяни по своїх шатрах.
17Однак щодо синів Ізраїля, які жили в містах Юдеї, то над ними царював Ровоам.
18Цар Ровоам послав Адорама, начальника над примусовими роботами, але сини Ізраїля закидали його камінням, і він умер, а цар Ровоам скочив на колісницю, щоб утекти в Єрусалим.
19Так відпав Ізраїль від дому Давида по цей день.

11. Заборона воювати проти Ізраїля 1-4; Ровоамові укріплення 5-12; втікачі з північного царства 13-17; родина Ровоама 18-23

1Прибувши в Єрусалим, Ровоам скликав дім Юди й Веніямина – 180000 добірних вояків, щоб воюватися з Ізраїлем і повернути царство Ровоамові.
2Та ось до Шемаї, чоловіка Божого, надійшло таке слово Господнє:
3«Скажи синові Соломона Ровоамові, юдейському цареві, та всьому Ізраїлеві з коліна Юди й Веніямина ось що:
4Так говорить Господь: – Не йдіть воювати з вашими братами, повертайтесь кожний до себе додому, бо це сталось від мене.» Вони послухали слів Господніх і повернулись, не пішли проти Єровоама.
5Ровоам жив в Єрусалимі і побудував міста-твердині в Юдеї.
6Він укріпив Вифлеєм, Етам, Текоа,
7Бет-Цур, Сохо, Адуллам,
8Гат, Марешу, Зіф,
9Адораїм, Лахіш, Азеку,
10Цореа, Аялон і Хеврон, що були в Юди й Веніямина, укріплені міста.
11Він зміцнив ці твердині, настановив у них начальників, наскладав у них запаси харчів, олії та вина,
12а в кожному місті щитів та списів, і зробив їх вельми міцними. Юда, отже, й Веніямин зостались при ньому.
13А священики й левіти, де б вони не були в усім Ізраїлі, зібралися з своїх земель до нього.
14Левіти покинули свої передмістя й свої посілості та й прийшли в Юдею і в Єрусалим, бо Єровоам та його сини відсторонили їх від священичої служби Господеві
15й настановили собі жерців до узвиш, до козлів та до вироблених бичків.
16Слідом за ними прийшли в Єрусалим ті з колін Ізраїля, що віддались цілим своїм серцем шукати Господа, Бога Ізраїля, щоб приносити жертви Господеві, Богові своїх батьків.
17Вони зміцнили царство Юди й укріпили Ровоама, сина Соломона, на три роки, бо ходили три роки дорогою Давида та Соломона.
18Ровоам узяв собі за жінку Махалат, дочку Єрімота, сина Давида й Авігайли, дочки Еліява, сина Єссея.
19Вона породила йому синів: Єуша, Шемарію та Загама.
20Після неї взяв Мааху, дочку Авесалома, а вона породила йому Авію, Аттая, Зізу та Шеломіт.
21Ровоам полюбив Мааху, дочку Авесалома, більш від усіх своїх жінок та наложниць, бо він мав 18 жінок і 60 наложниць і породив 28 синів і 60 дочок.
22Ровоам поставив головою Авію, сина Маахи, щоб був князем над братами, бо хотів зробити його царем.
23Він робив мудро й розіслав усіх своїх синів по країнах Юди та Веніямина, у всі міста-твердині; дав їм достатнє утримання й вибрав їм жінок.

12. Фараон Шішак 1-12; суд над Ровоамом 13-16

1Як зміцнив Ровоам свою царську владу й став сильним, то покинув закон Господній, а з ним і ввесь Ізраїль.
2П’ятого року царювання Ровоама двигнувся Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, – бо вони спроневірились Господеві, –
3а з ним 1200 колісниць, 60000 кінноти й безліч народу, що прийшов з ним з Єгипту: лівіїв, суккіїв та кушіїв.
4Забрав він міста-твердині, що були в Юдеї, і прийшов під Єрусалим.
5Тоді пророк Шемая прийшов до Ровоама й до юдейських князів, що зібрались були в Єрусалимі, рятуючися від Шішака, і сказав їм: «Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те ж і я вас покидаю в руки Шішакові.»
6І покорилися князі Ізраїля й цар, і сказали: «Справедливий Господь!»
7Як побачив Господь, що вони покорилися, то послав до Шемаї таке слово Господнє: «Вони смирились: я їх не знищу, дам їм на деякий час трохи пільги, і гнів мій не виллється на Єрусалим через Шішака;
8одначе, вони будуть його рабами, щоб знали, що то значить мені служити й служити земним царствам.»
9І рушив Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим і забрав скарби храму Господнього й скарби царського палацу; усе позабирав він, забрав і золоті щити, що зробив був Соломон.
10Цар Ровоам зробив замість них мідні щити й віддав до рук начальникам сердюків, що стерегли вхід у царський палац.
11Щоразу, як цар ішов до Господнього дому, приходили сердюки й несли їх, а потім відносили їх знов у кімнату сердюків.
12Тому, отже, що він смирився, відвернувся від нього гнів Господній і не вигубив його цілковито; до того ж і в Юдеї було таки дещо доброго.
13Цар Ровоам укріпився в Єрусалимі й царював далі. 41 рік було Ровоамові, як став царем, і царював він 17 років у Єрусалимі, у місті, що Господь вибрав з усіх колін Ізраїля, щоб там перебувало його ім’я. Мати його звалась Наама, аммонійка.
14Він чинив зло, бо не направив свого серця до того, щоб шукати Господа.
15Дії Ровоама, від перших до останніх, записані в споминах пророка Шемаї та вішого Іддо з родоводами й постійними війнами між Ровоамом і Єровоамом.
16І спочив Ровоам із своїми батьками, й поховали його в Давидгороді. Авія, його син, став царем на місце його.

13. Авія

1Вісімнадцятого року царювання Єровоама став Авія царем над Юдою.
2Він царював 3 роки в Єрусалимі. Мати його, дочка Урієла з Гівеа, звалась Міхая. Війна була між Авією та Єровоамом.
3Авія розпочав війну, мавши військо з хоробрих вояків, – 400000 добірних мужів; а Єровоам виступив проти нього на війну, мавши 800000 добірних мужів, хоробрих вояків.
4Авія став на горі Цемараїм, що в Ефраїм-горах, і заходився гукати: «Слухайте мене, Єровоаме й ввесь Ізраїлю!
5Хіба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізраїля, дав царство над Ізраїлем Давидові навіки, йому й його синам? Це бо союз соли.
6Але Єровоам, син Навата, слуга Соломона, Давидового сина, збунтувався проти свого пана;
7і зібрались коло нього люди пусті, нікчемні й перемогли Ровоама, сина Соломона; а Ровоам був молодий та слабодухий, то й не встоявся проти них.
8Та й тепер ви гадаєте встоятися проти Господнього царства, що в руці синів Давида, бо вас дуже багато й у вас золоті телята, що їх Єровоам був зробив вам за богів.
9Чи ж не ви повиганяли Господніх священиків, синів Арона, й левітів і настановили собі священиків, як народи інших країн? Кожний, хто приходив із телям та сімома баранами, щоб висвятитися, ставав священиком богів, які не існують.
10У нас же Господь, Бог наш; ми його не покидали. Священиками служать Господеві потомки Арона, і левіти прислуговують.
11Вони палять Господеві всепалення щоранку й щовечора і запашне кадило; кладуть рядами хліб на чистому столі, золотий ліхтар і його світичі й засвічують їх щовечора, бо ми додержуємо постанови Господа, Бога нашого; ви ж покинули його.
12І оце нами провадить Бог і його священики з голосними сурмами, щоб голосно сурмити проти вас. Сини Ізраїля! Не воюйте проти Господа, Бога батьків ваших, бо не пощастить вам.»
13Тим часом Єровоам послав засідку, щоб вона обійшла й стала ззаду них, так що одні були поперед юдеїв, а засідка позад них.
14Як же юдеї озирнулись – бачать, що битва їм спереду й ззаду; і візвали до Господа, а священики засурмили.
15Юдеї кликнули бойовим кличем; і коли вони зняли бойовий клич, побив Бог Єровоама й усього Ізраїля перед Авією та Юдою.
16Сини Ізраїля повтікали від юдеїв, і Бог віддав їх їм у руки.
17Авія та його люди тяжко їх побили, й полягло вбитими в Ізраїля 500000 чоловік добірних.
18Отак того часу сини Ізраїля впокорились, а сини Юди стали сильними, бо покладались на Господа, Бога батьків своїх.
19Авія, кинувшись навздогінці за Єровоамом, забрав у нього міста: Бетел із залежними від нього містами, Єшану з залежними містами й Ефраїм із залежними від нього містами.
20Єровоам не вбивсь більше в силу за часів Авії. Господь побив його, і він помер.
21Авія ж убився в силу; він узяв собі 14 жінок і породив 22 синів та 16 дочок.
22Решта дій Авії та його вчинки й слова записані в Мідраші пророка Іддо.
23І спочив Авія зо своїми батьками, і поховали його в Давидгороді. Замість нього став царем його син Аса. За його часів був спокій у краю десять років.

14. Аса 1-4; укріплення 5-6; війна проти кушіїв 7-14

1Аса чинив, що було добре й довподоби Господеві, Богові його:
2скасував чужоземні жертовники й узвишшя, розбив стовпи й порубав ашери,
3і звелів юдеям шукати Господа, Бога своїх батьків, і чинити закон та заповіді.
4Зруйнував також по всіх містах юдейських узвишшя й стовпи на честь сонця. І спокій був за нього в царстві.
5Побудував міста-твердині в Юдеї, бо край був спокійний, і не було в нього війни за тих років, Господь бо дав йому спокій.
6І сказав він до юдеїв: «Збудуймо ці міста й обведімо їх мурами з баштами, брамами та засувами, поки земля ще наша, бо ми шукали Господа, Бога нашого; ми шукали його, і він дав нам спокій з усіх боків.» От і будували вони, й діло йшло добре.
7Було ж у Аси військової сили: з коліна Юди 300000 мужів, озброєних щитом та списом, а з коліна Веніямина 280000, озброєних щитом і лучників. Всі вони були відважні вояки.
8Виступив проти них Зерах кушій з військом числом 1000000 і 300 колісниць, і дійшов до Мареші.
9Аса вийшов проти нього, і вишикувались до бою в долині Зефата на північ від Мареші.
10Аса візвав до Господа, Бога свого, й сказав: «Господи! Ніхто не може допомогти, як ти, у битві між сильним та малосилим! Допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе поклались і твоїм іменем вийшли проти цієї великої сили. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!»
11І Господь розбив кушіїв перед Асою й перед Юдою, і кушії повтікали.
12Аса й військо, що було при ньому, гналися за ними аж до Герари, і з кушіїв полягло стільки, що в них не зосталось і душі живої, бо вони були розбиті в порох Господом та його військом. І здобичі забрано велику силу.
13Вони завоювали також усі міста навкруги Герари, бо на них найшов страх від Господа; і пограбували всі міста, бо було там багато здобичі.
14Так само напали на шатра зо скотом і, забравши силу овець та верблюдів, повернулися в Єрусалим.

15. Віднова завіту

1Тоді зійшов на Азарію, сина Одеда, дух Божий,
2і він вийшов назустріч Асі й сказав до нього: «Слухайте мене, Асо й увесь Юдо й Веніямине! Господь буде з вами, коли ви будете з ним; і коли ви шукатимете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він вас покине.
3Багато днів Ізраїль був без правдивого Бога, без священика, що навчав би, й без закону,
4але коли він у своїй скруті навернувся до Господа, Бога Ізраїля, й шукав його, то він дав їм знайти себе.
5Того часу не було миру ні для кого: великі заворушення запанували поміж мешканцями різних країв.
6Народ бився з народом, місто з містом, бо Бог тривожив їх усяким лихом.
7Але ви кріпітесь, не опускайте рук, бо за діла ваші буде нагорода.»
8Почувши ці слова й пророцтво Азарії, сина Одеда, Аса посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім.
9Він зібрав усього Юду й Веніямина та всіх, що оселились між ними й що прибули з Ефраїма, Манассії та Симеона, бо багато з Ізраїля перейшло до нього, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.
10Вони зібралися в Єрусалим третього місяця на п’ятнадцятому році царювання Аси,
11й принесли того дня жертву Господеві з здобичі, що привели, – 700 биків і 7000 овець,
12і уклали союз, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, усім своїм серцем і всією душею своєю;
13а кожен, хто не шукав би Господа, Бога Ізраїля, повинен був умерти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.
14І заприсягнули вони Господеві голосно й з радісними викликами, під звуки сурем та рогів.
15Юдеї раділи цією присягою, бо заприсягли з усього серця свого; а що вони шукали його усім серцем, то Господь і дав їм знайти себе й дав їм спокій з усіх боків.
16Навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царської гідности за те, що вона поставила на честь Ашери мерзенну подобу. Аса повалив ту її мерзенну подобу, поторощив її й спалив у Кедрон-долині.
17Однак, узвишшя не зникли з Ізраїля, хоча серце Аси й було бездоганне по всі дні його.
18Він вніс святі дарунки свого батька й свої власні в дім Божий – срібло, золото й посуд.
19Ніякої війни не було до тридцять п’ятого року царювання Аси.

16. Війна з Ізраїлем 1-11; смерть Аси 12-14

1Тридцять шостого року царювання Аси вирушив Вааса, ізраїльський цар, на Юдею й укріпив Раму, щоб ніхто не відходив і не приходив до Аси, юдейського царя.
2Тоді Аса взяв срібло та золото з скарбниці Божого дому та царського палацу й послав до Бен-Гадада, арамійського царя, що жив у Дамаску, кажучи:
3«Нехай буде союз між мною та тобою, як був між моїм батьком та твоїм батьком! Оце я посилаю тобі срібла та золота: покинь твій союз з Ваасою, щоб він відступивсь від мене.»
4І послухав Бен-Гадад царя Аси й послав своїх військових начальників проти ізраїльських міст, і вони завоювали Ійон, Дан, Авелмаїм і всі склади в містах Нафталі.
5Почувши Вааса про це, перестав укріпляти Раму, й залишив свою роботу.
6Тоді цар Аса зібрав усіх юдеїв, і вони забрали з Рами каміння та дерево, що вживав Вааса до укріплення, й укріпили ними Геву й Міцпу.
7Того часу віщий Ханані прийшов до Аси, юдейського царя, й сказав йому: «За те, що ти покладався на арамійського царя, а не на Господа, Бога твого, військо арамійського царя уникло твоїх рук.
8Чи ж не мали кушії та лівії величезного війська, колісниць та багато кінноти? Але що ти покладався на Господа, то він і видав їх тобі в руки,
9бо очі Господні обіймають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком йому віддане. Ти поводився в тому нерозважно, тому й будуть у тебе від цього часу війни.»
10Розсердився Аса на віщого й вкинув його в тюрму: такий великий був його гнів за те на нього. Аса утискав на той час і деяких з народу.
11Дії Аси, від перших до останніх, записані у книзі юдейських та ізраїльських царів.
12Тридцять дев’ятого року свого царювання занедужав Аса на ноги, й ця недуга стала вельми тяжкою, але він і у своїй недузі шукав не Господа, а лікарів.
13І спочив Аса зо своїми батьками, помер на сорок першому році свого царювання.
14Його поховали в гробі, що він висік був собі в Давидгороді, і поклали його на ліжку, повному пахощів та мастей, належно зготованих, і запалили на його честь величезне багаття.

17. Йосафат 1-9; військова його могутність 10-19

1Йосафат, його син, став царем замість нього й показав себе сильним проти Ізраїля.
2Він поставив військо по всіх містах-твердинях і посадив правителів у Юдейському краю і в містах Ефраїма, що їх забрав був Аса, батько його.
3Господь був з Йосафатом, бо він ходив дорогами, яких тримався раніше його предок Давид, і не шукав Ваалів,
4а шукав Бога батька свого й чинив за його заповідями, а не за вчинками Ізраїля.
5Тому Господь зміцнив царство в його руці, і юдеї давали Йосафатові дари, так що у нього було багато добра й слави.
6А коли серце його стало сміливішим на дорогах Господніх, він викорінив з Юди узвишшя й ашери.
7На третьому році свого царювання послав він своїх князів Бенхаїла, Овдію, Захарію, Натанаїла та Міхаю, щоб навчали народ по містах Юдеї,
8а з ними левітів Шемаю, Нетанію, Зевадію, Азаела, Шемірамота, Йонатана, Адонію, Товію, Тов-Адонію, левітів, а з ними Елішаму та Йорама, священиків.
9І вони вчили в Юдеї, мавши при собі книгу закону Господнього, й обходили всі міста Юдеї та навчали народ.
10Страх Господній був на всіх царствах країн, що навкруги Юдеї, і вони не воювалися з Йосафатом.
11А й філістимляни принесли Йосафатові дари й силу срібла, так само й араби пригнали йому дрібного скота: 7700 баранів та 7700 козлів.
12Отак Йосафат поволі підносився дедалі вище вгору й збудував в Юдеї замки й міста-склади.
13Була в нього також сила запасів по містах юдейських, а в Єрусалимі – вояків, мужів відважних.
14Ось їх спис за їхніми батьківськими родинами: від Юди старшини над тисячами: Адна – начальник, а в нього 300000 хоробрих мужів;
15поруч нього Йоханан начальник, а в нього 280000;
16поруч нього Амасія, син Зіхрі, що добровільно посвятив себе Господеві, а в нього 200000 мужів хоробрих.
17Від Веніямина: хоробрий муж Еліяда, а в нього 200000 озброєних луком та щитом;
18поруч нього Єгозавад, а в нього 180000 озброєних до війни.
19Оце ті, що служили цареві, крім тих, що цар розставив по містах-твердинях у всій Юдеї.

18. Ахав і Йосафат проти араміїв 1-8; пророцтво про поразку 9-27; смерть Ахава 28-34

1Йосафат мав велике багатство й славу. Він поріднився з Ахавом.
2По кількох роках пішов він до Ахава в Самарію. Ахав зарізав для нього й для людей, що були з ним, багато волів та овець, і намовив його йти з ним на Рамот гілеадський.
3Ахав, ізраїльський цар, сказав юдейському цареві Йосафатові: «Підеш зо мною на Рамот гілеадський?» Той відповів йому: «Як ти, так і я! Як твій народ, так і мій народ! Іду з тобою на війну.»
4І сказав Йосафат ізраїльському цареві: «Спитай, прошу, сьогодні, що скаже Господь.»
5Тоді ізраїльський цар зібрав пророків – 400 чоловік – і сказав їм: «Чи йти нам війною на Рамот гілеадський, чи стриматись?» Вони сказали: «Іди! Бог видасть його в цареві руки.»
6Та Йосафат спитав: «А чи нема тут ще й Господнього пророка? Спитаємо в нього!»
7І відповів ізраїльський цар Йосафатові: «Є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я його ненавиджу, бо він не пророкує мені нічого доброго, а завжди пророкує лихе; це Міхей, син Їмли.» А Йосафат сказав: «Не говори бо так, царю!»
8Тоді ізраїльський цар покликав одного скопця й повелів: «Побіжи но швидше за Міхеєм. сином Їмли.»
9Ізраїльський цар та Йосафат, юдейський цар, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царські ризи; вони сиділи на майдані при вході в ворота Самарії, а всі пророки віщували перед ними
10Тоді Седекія, син Ханаани, зробив собі залізні роги й сказав: «Так говорить Господь: Цими ти будеш бити араміїв, доки не вигубиш їх.»
11І всі пророки пророкували так само, кажучи: «Іди на Рамот гілеадський. Пощаститься тобі: Господь видасть його в руки цареві.»
12Посланець, що пішов кликати Міхея, сказав йому так: «От пророки в один голос віщують добро цареві. Нехай же, прошу, і твоє слово буде, як кожного з них: виречи надобре.»
13Міхей же: «Як жив Господь! Що скаже мені Бог, те й виречу.»
14Прийшов він до царя, і цар сказав до нього: «Міхею, чи йти нам війною на Рамот гілеадський, а чи стриматись?» Той відповів: «Ідіть, вам пощастить! Вони будуть віддані в ваші руки.»
15Та цар сказав йому: «А скільки то разів я маю тебе заклинати, щоб ти говорив мені іменем Господнім тільки правду?»
16Тоді той сказав: «Я бачив усього Ізраїля, розсипаного по горах, немов овець, що пастуха не мають! Господь сказав: Вони господаря не мають. Хай кожний в мирі вертається до свого дому.»
17І сказав ізраїльський цар до Йосафата: «Чи я ж тобі не казав, що він не віщує мені нічого доброго, а тільки лихе?»
18Міхей сказав: «Слухайте, отже, слово Господнє: я бачив Господа, як сидів на своєму престолі, і все військо небесне стояло праворуч і ліворуч від нього.
19А Господь сказав: Хто б підманув Ахава, ізраїльського царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті гілеадському? І один сказав так, а другий казав інак.
20Тоді виступив один дух, став перед Господом і сказав: Я підманю його. Господь спитав його: Чим?
21Той відповів: Я піду й буду духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі пощастить його підманути; іди й зроби так.
22Оце тепер Господь дозволив духові неправди ввійти в уста цих своїх пророків: Господь вирік лихо на тебе.»
23Тоді Седекія, син Ханаани, приступив, ударив Міхея по щоці й сказав: «Якою ж дорогою дух Господній відійшов від мене, щоб говорити з тобою?»
24А Міхей відповів: «Ось довідаєшся про це тоді, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.»
25І звелів ізраїльський цар: «Візьміть Міхея та й одведіть його до Амона, посадника міста, й до Йоаса, царського сина,
26і скажіть: Так каже цар: Вкиньте оцього в тюрму й харчуйте його хлібом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.»
27Міхей же відповів: «Чи справді вернешся в мирі, Господь не сказав через мене.» Далі додав: «Слухайте це, всі люди!»
28От і пішов ізраїльський цар з Йосафатом, юдейським царем, на Рамот гілеадський.
29І сказав ізраїльський цар Йосафатові: «Я перевдягнусь і піду до бою, ти ж будь у своїй одежі.» Перевдягнувся ізраїльський цар і пішов до бою.
30Арамійський же цар дав такий наказ своїм начальникам колісниць: «Не вдаряйте ні на простого, ні на значного, а тільки на одного ізраїльського царя.»
31Скоро начальники колісниць побачили Йосафата, то подумали: «Ось ізраїльський цар! – і обступили його, щоб ударити на нього; але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, й Бог відвернув їх від нього.
32Побачивши ж, що то не ізраїльський цар, начальники колісниць відступили від нього.
33Тим часом якийсь чоловік випадково натягнув лука й поранив ізраїльського царя між пов’язями та панцерем. Мовив Ахав до візника: «Поверни назад та вивези мене з битви, бо я поранений.»
34Але битва кипіла того дня, й ізраїльський цар мусів стояти твердо проти араміїв аж до вечора, отож і вмер при заході сонця.

продовження

Попередня книга (“І Хроніка”)  Наступна книга (“Книга Езри”)