Євангелія від Івана 7:37-52,8:12

37Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. 40Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» 41Інші ж: «Він – Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43І роздор виник із-за нього серед народу. 44Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. 45Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» 47Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51«Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» 53І розійшлися кожен до свого дому. 1Подавсь Ісус на Оливну гору. 2Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. 3І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, 4і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. 5Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» 6Іспитували вони його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. 7А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!» 8І знову нахилившись, писав по землі. 9Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. 10Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» 11«Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» 12І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»