Євангелія від Івана 9:1-38

1Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. 2Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» 3«Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому! 4Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5І поки я у світі – я світло світу.» 6Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. 7До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим! 8Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?» 9Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» 10Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» 11А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів.» 12Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той. 13Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. 14Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. 15То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» 16Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. 17І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» 18Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого. 19Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» 20Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. 21А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» 22Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. 23Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте. 24Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник.» 25«Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» 26Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» 27Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» 28Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні! 29Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» 30У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. 31Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує! 32Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. 33Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!» 34Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. 35Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» 36А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» 37Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.» 38Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.