Євангелія від Івана 10:17-28

17За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» 19Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. 20Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» 21Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» 22Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. 23Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. 24Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» 25Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. 26Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. 27Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.