Книга Естери

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12

1. Бенкет у царя Ксеркса 1-9; цариця Вашті зазнає неласки 10-22

1Було це за часів Ксеркса, того Ксеркса, що царював від Індії до Етіопії над 127 країнами,
2того часу, як цар Ксеркс сидів на своєму царському престолі в Сузи-замку.
3На третьому році свого царювання справив він бенкет усім своїм князям і придворцям, отаманам війська перського й мідійського, боярам та намісникам країн, що були скликані до нього.
4їм показував він довгий час, 180 днів, великі багатства свого царства та пишний блиск своєї величности.
5А як минув той час, справив цар усьому людові, що перебував у Сузи-замку, від великого до малого, семиденний бенкет у садовій огорожі царського палацу.
6Білі й блакитні бавовняні тканини звисали поприв’язувані вісоновими та пурпуровими шнурками до срібних кілець та мармурових стовпів. Золоті й срібні дивани були на помості, викладеному порфіром, білим мармуром, перловиною та дорогим каменем.
7Напої подавано у золотих кубках, і не було їх двох однакових; царське вино текло рікою, як личило царській щедрості.
8Пиття йшло за законом, щоб ніхто не силував до нього, бо цар дав наказ усім своїм домоправителям, щоб чинили за волею кожного.
9Та й цариця Вашті теж справила бенкет для жінок у царському палаці царя Ксеркса.
10Сьомого дня, як серце царя розвеселилось від вина, звелів він Мегуманові, Бізті, Харвоні, Бігті, Авагті, Зетарові й Каркасові, сімом скопцям, що служили при особі царя Ксеркса,
11привести царицю Вашті в царському вінці перед лице царя, щоб показати народам і князям її красу, була бо вона гарна на вроду.
12Але цариця Вашті відмовилася прийти на наказ царя, даний через скопців. Тому розсердився цар вельми й, палаючи гнівом,
13радився про те з мудрецями, що знали бувальщину, бо царські справи викладано перед усіма знавцями закону й права;
14а найближчими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Таршіш, Мерес, Марсена й Мемухан, сім князів перських та мідійських, що могли бачити обличчя царя та посідали перші місця в царстві,
15(і спитав їх): «Що треба зробити за законом із царицею Вашті за те, що вона не виконала наказу царя Ксеркса, даного їй через скопців?»
16І відповів Мемухан у присутності царя й князів: «Не перед одним лише царем провинилася цариця Вашті, а перед усіма князями й перед усіма народами, що по країнах царя Ксеркса.
17Бо вчинок цариці дійде до всіх жінок і приведе до того, що вони почнуть маловажити своїх чоловіків, коли зможуть сказати, мовляв, цар Ксеркс повелів привести перед себе царицю Вашті, та вона не прийшла.
18Ще сьогодні перські й мідійські княгині, що довідаються про вчинок цариці, говоритимуть про нього всім князям царя, і буде чимало зневаги та прикрощів.
19Коли, отже, цареві це довподоби, нехай вийде від нього царська ухвала й запишеться в закони перські та мідійські як невідклична, саме: цариця Вашті не з’явиться вже більше перед царем Ксерксом, а її царське достоїнство цар передасть іншій, що ліпша від неї.
20І коли почують про ухвалу, що її цар зробить по всьому його великому царстві, тоді всі жінки шануватимуть своїх чоловіків, від великого до малого.»
21Сподобалася тая порада цареві й князям, і він зробив по слову Мемухана.
22І розіслав він по всіх країнах царства листи, – до кожної країни її письмом і до кожного народу його мовою, – щоб кожен чоловік був паном у своєму домі та й говорив те, що вважатиме за відповідне.

2. Добір нової цариці 1-4; Мардохей і Естера 5-7; на царському дворі 8-14; цариця 15-20; змова 21-23

1Після тих подій, як уже погас гнів царя Ксеркса, згадав він про Вашті, про те, що вона вчинила та що було ухвалено проти неї.
2А царські джури, що служили при ньому, й кажуть: «Треба б пошукати для царя молодих дівчат, гожих з лиця.
3Нехай би цар настановив урядовців по всіх країнах свого царства, щоб вони зібрали молодих дівчат, гарних з виду, в Сузи-замок, в жіночий палац, під догляд Гегея, царського скопця, сторожа жінок, і нехай їм дадуть що треба для прикраси.
4Та дівчина, що вподобають її царські очі, нехай буде царицею замість Вашті.» І сподобалося те слово цареві, й він зробив так.
5Був же в Сузи-замку один юдей, на ім’я Мардохей, син Яіра, сина Шімеї, сина Кіша, веніяминянин.
6Він був виселений з Єрусалиму разом з виселенцями, яких переміщено з Єхонією, юдейським царем, що його перевіз Навуходоносор, цар вавилонський.
7Він виховував Гадассу, себто Естеру, дочку дядька свого, бо в неї не було ні батька, ні матері. Дівчина ж була гарна станом і гожа з лиця. По смерті її батька та її матері взяв її Мардохей до себе за дочку.
8Якже оповіщено наказ і закон царя та як зібрано багато дівчат у Сузи-замок під догляд Гегея, тоді взято й Естеру у царський палац, під догляд Гегея, сторожа жінок.
9Сподобалась Гегеєві дівчина й знайшла вона в нього ласку, й він поспішився видати їй, що треба було для її прикраси та харчу, а й приставив до неї сімох найзначніших дівчат із царського дому й перевів її та її дівчат у найкращі покої жіночого дому.
10Естера не сказала ні про свій нарід, ні про своє походження, бо Мардохей наказав їй, щоб не говорила про це.
11Мардохей же день-у-день ходив туди і сюди перед двором жіночого дому, щоб довідатися, чи Естера здорова й що діється з нею.
12Як же приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ксеркса, після того, як з нею було зроблено за дванадцять місяців згідно з законом щодо жінок, – бо стільки часу тривали дні плекання краси: шість місяців мірровою олією й шість місяців пахощами та іншими жіночими намащеннями, –
13тоді дівчина входила до царя. Чого б вона не забажала, дозволяли їй узяти з собою з жіночого дому в царський дім.
14Увечорі вона входила, а вранці поверталась у другий жіночий дім під догляд Шаамгаза, царського скопця сторожа наложниць. Вона не поверталась більше до царя, хіба що цар її бажав для себе, і тоді її кликали на ймення.
15Коли прийшла черга на Естеру, дочку Авіхайла, дядька Мардохея, що взяв був її до себе за дочку, йти до царя, то вона не просила нічого, крім того, що порадив їй Гегей, царський скопець, сторож жінок. Естера бо знаходила ласку в очах усіх, хто її бачив.
16І взято Естеру до царя Ксеркса в його царський палац на десятому місяці, тобто місяці Теветі, на сьомому році його царювання.
17Цар уподобав собі Естеру більше від усіх жінок, і вона знайшла в нього ласку й прихильність більш від усіх дівчат, і він поклав царський вінець їй на голову й зробив її царицею замість Вашті.
18І справив цар великий бенкет усім своїм князям і шляхетним, бенкет на честь Естери, і дав країнам пільгу та роздав дарунки з царською щедрістю.
19Коли вдруге зібрано дівчат, Мардохей сидів коло царської брами.
20Естера нічого не згадувала ні про своє походження, ні про свій народ, як звелів був їй Мардохей; бо вона слухалася слів Мардохея так, як тоді, коли вона виховувалась у нього.
21Отож у той час, як Мардохей сидів коло царської брами, два царські скопці, Бігтан і Тереш, вартові при порозі, розлютившись на царя, задумали накласти руки на царя Ксеркса.
22Довідався про це Мардохей і дав знати цариці Естері, а Естера сказала про те цареві від імени Мардохея.
23Справа була розсліджена й потверджена, і обох їх повішено на дереві. Це було записано в присутності царя в літописну книгу.

3. Аман та його пляни 1-7; царська ухвала про знищення юдеїв 8-15

1Після тих подій звеличив цар Ксеркс Амана, сина Геммедати, агагія, й підніс його та поставив його крісло вище від усіх князів, що були при ньому.
2Тому царські слуги, що при царській брамі, ставали навколішки й кланялись перед Аманом, бо так велів був цар. Мардохей же не ставав навколішки й не падав ниць.
3І говорили Мардохеєві царські слуги, що при царській брамі: «Чому ти порушуєш царський наказ?»
4Але тому, що він, хоч і говорилось йому про те щодня, їх не слухав, вони донесли Аманові, щоб побачити, чи його доводи матимуть силу, бо він говорив їм, що він юдей.
5Як же побачив Аман, що Мардохей не стає навколішки й не падає перед ним ниць, розлютився на нього вельми.
6Та Аманові здавалось нічим накласти руку на одного тільки Мардохея, й через те, що йому об’явили, з якого народу Мардохей, він напосівся знищити всіх юдеїв, в усьому царстві Ксеркса – як народ Мардохея.
7Першого місяця, тобто місяця Ніссана, дванадцятого року царювання Ксеркса, кинути пур, тобто жереб, перед Аманом, шукаючи з дня на день, з місяця на місяць, коли б знищили в один день рід Мардохея; і випав жереб на тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара.
8Тоді Аман сказав до царя Ксеркса: «Є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх країнах твого царства. Закони в нього інші, ніж у всіх народів, та й царських законів він не виконує; недобре воно цареві так їх лишати.
9Якщо ж на те царська згода, нехай буде написано наказ вигубити їх, а я одважу 10000 талантів срібла в руки скарбникам, щоб поклали в царську скарбницю.
10Тоді цар узяв зо своєї руки перстень і передав його Аманові, синові Геммедати, агагія, ворога юдеїв.
11І цар сказав Аманові: «Срібло нехай залишиться при тобі, а з народом роби, також і з ним, що тобі завгодно.»
12Тринадцятого дня першого місяця було скликано писарів і написано все, як казав Аман до царських сатрапів, до правителів кожної країни, до князів кожного народу, до кожної країни її письмом і до кожного народу його мовою. Все було написане від імени царя Ксеркса й запечатане царським перснем.
13Листи були розіслані через гінців по всіх царських країнах, щоб повбивати, вигубити й винищити всіх юдеїв, від молодого до старого, дітей і жінок, в один день: тринадцятого дня, дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, а майно їхнє розграбувати.
14Відпис цього наказу, що мав бути оголошений як закон у кожній країні, був оповіщений усім народам, щоб були готові на той день.
15Гінці, на царський наказ, рушили швидко, й наказ був оповіщений і в Сузи-замку. Цар же і Аман сиділи й пили, тоді як місто Сузи було в тривозі.

4. Розпач Мардохея та юдеїв 1-9; надія на допомогу від Естери 10-17

1Коли Мардохей довідався про все, що сталося, роздер на собі одежу, вдягнув волосяницю, посипав голову попелом і вийшов посеред міста, лементуючи голосно та жалібно.
2Він підійшов до царської брами, бо не можна було у волосяниці входити в царську браму.
3Так само й у кожній країні та околиці, скрізь, куди дійшло царське слово й наказ, для юдеїв настав великий смуток, піст, плач і жалоба. Волосяниця й попіл для багатьох були замість постелі.
4Коли служниці та скопці Естери прийшли та оповіли їй про те, цариця вельми засмутилась. Вона послала за одежею, щоб одягнути Мардохея, знявши з нього волосяницю, але він не прийняв її.
5Тоді Естера покликала Гатаха, одного з царських скопців, що був на послугах у неї, й послала його до Мардохея довідатися, що сталось і чому так сталось.
6Пішов Гатах до Мардохея на міський майдан, що перед царською брамою.
7І Мардохей оповів йому все, що з ним сталося, й про кількість срібла, яку Аман обіцяв відважити в царську скарбницю за знищення юдеїв.
8Він дав йому також відпис наказу вигубити їх, оголошеного в Сузах, щоб показав Естері та дав їй про все знати й поручив їй, щоб пішла до царя й благала в нього ласки й просила його за свій народ.
9Прийшов Гатах і переказав Естері слова Мардохея.
10Тоді сказала Естера до Гатаха та доручила, щоб переказав Мардохеєві:
11«Всі царські службові дворяни й народи в царських країнах знають, що кожному, будь він чоловік чи жінка, хто ввійде до царя у внутрішній двір, не бувши покликаним, один присуд – смерть, хіба що цар простягне до нього своє золоте берло, то тоді він зостанеться живим; а мене не кликали до царя оце вже тринадцять днів!»
12І переказано Мардохеєві слова Естери.
13Мардохей же велів відповісти Естері: «Не думай, що ти одна з усіх юдеїв, тому що ти на царському дворі, спасешся!
14Якщо ж ти в цей час мовчатимеш, то допомога й рятунок юдеям прийде з іншого місця, та ти й дім батька твого загинете. І хто знає, чи не задля такого лютого часу, як цей, ти й досягла царської чести?»
15Згодом Естера передала Мардохееві таку відповідь:
16«Іди, збери всіх юдеїв, що в Сузах, та й постіть за мене, не приймаючи їжі, ані напою протягом трьох днів, так ніч, як і день. Я також із моїми служницями поститиму, і так піду до царя, хоча це й незгідно з законом; і як маю згинути, хай згину!»
17І пішов Мардохей та виконав указівки, що їх одержав від Естери.

5. Естера запрошує царя на бенкет 1-8; Аман будує шибеницю 9-14

1На третій день Естера, убравшись як цариця, стала на внутрішньому дворі царської палати, а цар сидів на своєму престолі в царському домі, просто перед входом у дім.
2Коли побачив цар царицю, що стояла на дворі, вона знайшла ласку в його очах. Простяг цар до Естери золоте берло, що було в його руці; Естера приступила й доторкнулась кінця берла.
3Цар сказав до неї: «Що з тобою, царице Естеро, і яка твоя просьба? Навіть до половини царства буде тобі дано!»
4Естера відповіла: «Коли царська ласка, нехай цар прийде з Аманом сьогодні на бенкет, що я для нього приготувала.»
5Цар сказав: «Підіть негайно за Аманом, щоб учинити по слову Естери.» Так прийшов і цар і Аман на бенкет, що приготувала Естера.
6І, під час бенкету, цар сказав до Естери: «Яке б не було твоє бажання, воно буде тобі вдоволене; і яка не була б твоя просьба, навіть і до половини царства вона буде виконана!»
7І відповіла Естера, кажучи: «Моє бажання й моя просьба?
8Коли я знайшла ласку в царських очах, коли цареві довподоби вдовольнити моє бажання й здійснити мою просьбу, то нехай цар завтра знову прийде з Аманом на бенкет, що я приготую, й завтра я зроблю за царським словом.»
9І вийшов Аман того дня веселий та радий серцем, але як побачив Аман Мардохея коло царської брами, і той не встав з місця й не рухнувся перед ним, сповнився Аман гніву на Мардохея;
10Аман, однак, стримався і, як прийшов додому, прислав покликати своїх приятелів та свою жінку Зереш.
11Він оповів їм про своє велике багатство, про багатьох своїх синів та про все те, чим цар його звеличив та підніс над князями й царськими шляхетними.
12«Навіть цариця Естера, – сказав він, – та й та не запросила нікого з царем на бенкет, що приготувала, крім мене! На завтра я також запрошений з царем до неї.
13Але всього того мені не досить, доки я бачу Мардохея, юдея, що він сидить коло царської брами.»
14На це жінка його Зереш і всі його приятелі сказали: «Вели приготувати шибеницю, 50 ліктів заввишки, й завтра вранці скажи цареві, щоб повісили на ній Мардохея, і тоді підеш веселий із царем на бенкет» Сподобалося це слово Аманові, й він приготував шибеницю.

6. Вивищення Мардохея та журба Амана

1Тієї ночі цар не міг заснути й звелів принести собі пам’яткову книгу, тобто літописи, і читали їх перед царем;
2і знайшли там записаним, як Мардохей доніс на Бігтана й Тереша, двох скопців царських, вартових при порозі, що задумували накласти руки на царя Ксеркса.
3Спитав цар: «Яку честь і визначення дано за це Мардохеєві. І відповіли царські джури, що служили при ньому: «Нічого не зроблено для нього.»
4Тоді цар спитав: «Хто у дворі?» А саме тоді ввійшов у зовнішній двір царського дому Аман – поговорити з царем, щоб повісити Мардохея на шибениці, що він йому споготовив.
5Царські джури й відповіли йому: «Он Аман стоїть у дворі.» «Нехай увійде!» – сказав цар.
6І ввійшов Аман. Цар сказав йому: «Що зробити б чоловікові, якого цар хоче вшанувати?» Аман же подумав у своєму серці: «Кому ж іншому цар схоче зробити пошану, як не мені?»
7Та й відповів Аман цареві: «Для того, кого цар хоче вшанувати,
8нехай принесуть царську одежу, в яку вдягається цар, і приведуть коня, що на ньому їздить цар, а на голову йому покладуть царський вінець.
9Нехай дадуть одежу й коня в руки одному з визначніших царських князів і вберуть того чоловіка, якого цар хоче вшанувати, потім нехай вивезуть його на коні на міський майдан і нехай перед ним викликують: Так робиться тому чоловікові, якого цар хоче вшанувати!»
10І сказав цар Аманові: «Поспіши-но та візьми й одежу, і коня, як ти сказав, і зроби це Мардохеєві, юдеєві, що сидить коло царської брами; не пропусти нічого з того, що ти сказав.»
11Взяв Аман одежу й коня, вбрав Мардохея, вивів його на коні на міський майдан і скликував перед ним: «Так робиться чоловікові, якого цар хоче вшанувати!»
12Потім повернувся Мардохей до царської брами, а Аман, закривши голову, смутний поспішив додому.
13Коли Аман розповів своїй жінці Зереші та усім своїм приятелям те, що сталося з ним, то його дорадники та жінка сказали йому: «Коли Мардохей, перед яким ти почав падати, з роду юдеїв, то ти нічого проти нього не вдієш, а напевно впадеш іще більше перед ним.»
14Вони ще розмовляли з ним, як прийшли царські скопці та поспішно супроводили Амана на бенкет, що приготувала Естера.

7. Ганебна смерть Амана

1Так пішов цар із Аманом бенкетувати до цариці Естери.
2Знову на другий день бенкетування з вином сказав цар до Естери: «Яке твоє бажання, царице Естеро? Воно буде вдоволене тобі! Яка твоя просьба? Навіть і до половини царства, і вона буде виконана!»
3Тоді цариця Естера у відповідь сказала: «Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу;
4бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити, повбивати й винищити. Коли б ми були запродані як раби та як рабині, то я мовчала б, бо це лихо не спричинило б шкоди для царя!»
5На це цар відповів цариці Естері: «Хто він такий і де він, що наважився в своєму серці таке зробити?»
6Естера відповіла: «Ворог і гнобитель – оцей злющий Аман!» І затрусивсь Аман від страху перед царем і царицею.
7Тоді цар розгніваний устав від бенкету й пішов у сад біля палацу, а Аман, зоставшися, заходивсь благати царицю Естеру за своє життя, бо зрозумів, що від царя йому була призначена загибель.
8Як же цар повернувся з саду, що коло палацу, в дім бенкету, Аман припав був до лежанки, де була Естера. Цар скрикнув: «Невже він хоче знасилувати ще й царицю в мене вдома?» Тільки що вийшло те слово з уст царя, а вже й накрили Аманові лице.
9І сказав Харвона, один з присутніх скопців царських: «Он і шибениця стоїть у домі Амана, 50 ліктів заввишки, що її Аман приготував на Мардохея, який сказав був добре слово для царя!» Цар звелів: «Повісьте його на ній!»
10І повісили Амана на шибениці, що він споготовив для Мардохея, і вгамувався гнів царський.

8. Мардохей на місці Амана 1-8; помилування 9-14; їхня радість 15-17

1Того ж дня цар Ксеркс подарував цариці Естері дім Амана, ворога юдеїв, і Мардохей мав доступ до царя, бо Естера призналась, хто він був для неї.
2Тоді зняв цар свій перстень, що відібрав був від Амана, й дав його Мардохеєві, а Естера настановила Мардохея над домом Амана.
3Естера ще раз заговорила до царя. Вона впала йому в ноги й плакала й благала його відвернути лихо з боку Амана, агагія, й намір, що він задумав проти юдеїв.
4Цар простяг до Естери золоте берло, і Естера підвелася, стала перед царем,
5і промовила: «Коли цареві довподоби й коли я знайшла перед ним ласку, коли ця справа справедлива перед царем та й я подобаюсь його очам, нехай буде написано відкликати листи, задумані Аманом, сином Геммедати, агагія, які він написав, щоб вигубити юдеїв по всіх царських країнах.
6Бо як мені дивитися на лихо, що спаде на мій народ? Як мені дивитися на загибель мого роду?»
7Тоді цар Ксеркс сказав до цариці Естери і до Мардохея, юдея: «Оце я подарував Естері дім Амана, а його самого повісили на шибениці за те, що він простягнув руку проти юдеїв.
8Напишіть, отже, ви самі від імени царя, що вам подобається, про юдеїв і запечатайте царським перснем, бо того, що написане від імени царя й запечатане царським перснем, не можна змінити.»
9Того ж часу, тобто третього місяця, місяця Сівана, двадцять третього дня, скликано царських писарів і написано все так, як звелів Мардохей, до юдеїв, до сатрапів, до начальників і до князів країн, від Індії до Етіопії, 127 країн, до кожної країни її письмом і до кожного народу його мовою та й до юдеїв їхнім письмом і мовою.
10Він написав від імени царя Ксеркса й, запечатавши царським перснем, послав листи через гінців на баских породистих конях з державних стаєнь
11про те, що цар дозволяє юдеям у якому б місті вони не жили, зібратися, стати до оборони власного життя, вигублювати, вбивати й винищувати всіх озброєних з народу й по всіх країнах, якщо б вони на них напали, дітей і жінок їхніх, а маєтки їхні розграбовували,
12і то в один день по всіх країнах царя Ксеркса, а саме, тринадцятого дня дванадцятого місяця, тобто місяця Адара.
13Відпис наказу, що мав бути оголошений як закон у кожній країні, був оповіщений усім народам, щоб юдеї були готові того дня помститись над своїми ворогами.
14Гінці, що пустились верхи на царських конях, гонили вельми швидко на царський наказ. Наказ був оповіщений також у Сузи-замку.
15Мардохей вийшов від царя у царській блакитній та білій одежі, у великому золотому вінці та у вісоновому й пурпуровому плащі; а місто Сузи веселилось і раділо.
16Для юдеїв же було це свято світле, радощі, веселощі й честь.
17І в кожній країні, в кожному місті, скрізь, куди тільки доходив наказ царя та його веління, були радощі та веселощі, бенкетування та святкування для юдеїв. І багато з народу краю ставало юдеями; бо на них напав страх перед юдеями.

9. Помста юдеїв на ворогах 1-10; другий день помсти 11-19; свято Пурім 20-32

1Дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, тринадцятого дня, коли мав бути виконаний наказ царя й його веління, у той день, коли вороги юдеїв сподівалися взяти гору над ними, сталось навпаки, бо то юдеї вийшли переможно над своїми ворогами.
2Юдеї зібрались у своїх містах по всіх країнах царя Ксеркса, щоб накласти руку на тих, хто задумували на них лихо. І ніхто не міг устоятися перед ними, бо страх перед ними спіткав усі народи.
3Князі країн, сатрапи, начальники й царські урядовці підтримували юдеїв, бо на них напав страх перед Мардохеєм.
4Бо Мардохей став великим у царському домі, і слава про нього розходилась по всіх країнах, цей бо чоловік, Мардохей, ставав дедалі сильнішим.
5Юдеї повбивали всіх своїх ворогів, стинаючи їх мечем, вирізуючи та винищуючи їх. Вони чинили із своїми ворогами, що хотіли.
6В Сузи-замку юдеї вбили й вигубили 500 чоловік.
7І Паршандату і Далфона, і Аспату,
8і Порату, й Адалію, і Арідату,
9і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзату, –
10десятьох синів Амана, сина Геммедати, ворога юдеїв, вони вбили, але до грабування рук своїх не простягли.
11Того ж таки дня дійшло до відома царя число вбитих у Сузи-замку.
12Цар сказав до цариці Естери: «В Сузи-замку юдеї вбили й винищили 500 чоловік, не рахуючи десятьох синів Амана. Що ж то вони зробили в решті царських країн! Яке твоє тепер бажання? А воно буде вдоволене. Яка ще твоя просьба? А вона буде здійснена.»
13Тоді Естера сказала: «Коли цареві довподоби, нехай буде дозволено юдеям, що в Сузах, робити також завтра згідно з сьогоднішнім наказом, і нехай десятьох синів Амана повісять на шибениці.»
14І повелів цар так зробити, й дано наказ у Сузах, і десятьох синів Амана повішено.
15Зібралися юдеї, що в Сузах, також і чотирнадцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах 300 чоловік, але до грабування рук своїх не прикладали.
16Та й інші юдеї, що жили в царських країнах, зібралися, щоб стати до оборони свого життя й звільнитись від своїх ворогів, і вбили з тих, що їх ненавиділи, 75 тисяч, але до грабування рук своїх не простягали.
17Це було тринадцятого дня місяця Адара, а чотирнадцятого був відпочинок, і його зроблено днем бенкетування та радости.
18А юдеї, що були в Сузах, зібрались були тринадцятого і чотирнадцятого дня, п’ятнадцятого ж: дня був відпочинок, і його зроблено днем бенкетування та веселощів.
19Ось чому розсіяні юдеї, що живуть по селах та відкритих містечках, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселощах та бенкетуванні, як день празниковий, посилаючи один одному дарунки.
20Мардохей списав ці події й розіслав листи до всіх юдеїв, що були в усіх країнах Ксеркса, близьких і далеких,
21наказуючи їм щороку святкувати чотирнадцятий і п’ятнадцятий дні місяця Адара
22як дні, за яких юдеї звільнились від своїх ворогів, і як місяць, у якому їхній смуток обернувся на радість, а їхня жалоба на свято, та зробити з них дні бенкетування та веселощів, взаємообміну подарунками та милостині вбогим.
23Юдеї прийняли те, що вже й самі почали були робити й про що Мардохей писав до них;
24як то Аман, син Геммедати, агагія, ворог усіх юдеїв, задумав був занапастити юдеїв і кидав пур, тобто жереб, щоб вигубити їх і занапастити;
25як справа донеслась до царя, й він звелів другим листом, щоб лукавий замір Амана, який той задумав на юдеїв, обернувся на його ж голову й щоб його та його синів повісили на шибениці.
26Ось чому названо ці дні Пурім, від імени пур. Отак, згідно з усіма словами цього листа й з тим, що самі бачили й що з ними сталось,
27юдеї постановили й взяли на себе, на своїх потомків і на всіх тих, що до них пристануть, щороку неодмінно святкувати тих два дні, як приписано в свій час.
28Ці дні мали бути пам’ятні й святковані від роду до роду в кожній сім’ї, в кожній країні й у кожному місті. Ці дні Пурім не могли ніколи вийти з ужитку серед юдеїв і пам’ять про них зникнути з-поміж потомків їхніх.
29Цариця Естера, дочка Авіхайла, і Мардохей, юдей, написали й удруге з усією наполегливістю, щоб ствердити цей лист про Пурім.
30І розіслано листи до всіх юдеїв у 127 країнах царства Ксеркса, із словами миру й правди,
31щоб затвердити ці дні Пурім на призначений час, як постановив для них Мардохей, юдей, і цариця Естера і як вони самі встановили для себе самих та для своїх потомків щодо днів посту і лементування.
32Так наказ Естери вирішив цю справу про Пурім, і його записано в книгу.

10. Могутність Ксеркса та похвала Мардохеєві 1-3; Мардохей визнає, що сон його збувся 4-13

1Цар Ксеркс наклав податок на землю і на морські країни.
2Всі діла його могутности та його подвиги й усі подробиці про вивищення Мардохея, яким цар ушанував його, записані в літописній книзі мідійських та перських царів.
3Бо Мардохей, юдей, був другим по цареві Ксерксі, великим між юдеями та улюбленим від багатьох своїх одноплемінників тому, що дбав про добро свого народу й говорив на користь усьому своєму племені.
4Тоді Мардохей сказав: «Це все від Бога!
5Бо я пригадую собі той сон, що я бачив про ці події. Усе з них збулось!
6Маленьке джерело що рікою стало, і засіяло світло й сонце й води сила. Естера, з якою одружився цар і зробив царицею – це ріка.
7Два дракони – то я і Аман.
8Народи ж – то ті, що зібрались докупи, щоб знищити ім’я юдеїв.
9Мій народ – це Ізраїль, що взивав до Бога й був урятований. Господь вирятував свій народ і визволив нас від усіх тих злиднів. Бог учинив знаки й великі чуда, яких не було видано в інших народів.
10Для цього він зробив два жереби: один для Божого народу, а другий для всіх інших народів.
11І ці два жереби випали на час, на пору й на день суду, призначеного Богом для всіх народів.
12Бог згадав про свій народ і виправдав своє спадкоємство.
13Ці дні місяця Адара, тобто чотирнадцятий і п’ятнадцятий цього місяця, будуть днями сходин, радощів та веселощів перед Богом по всі роди, навіки, в Ізраїлі, його народі.»

11. Примітка про переклад книги Естери 1; сон Мардохея 2-12

1Четвертого року царювання Птолемея та Клеопатри Доситей, що казав про себе, що він священик і левіт, разом із своїм сином Птолемеєм, приніс оцього листа про Пурім, про який вони твердили, письмо, мовляв, правдиве й перекладене Лусімахом, сином Птолемея, з єрусалимської громади.
2Другого року царювання Ксеркса Великого, першого Ніссана бачив сон Мардохей, син Яіра, сина Шімеї, сина Кіша, веніяминянин.
3Він був юдей, що жив у місті Сузах і, значний чоловік, служив при царському дворі.
4Походив же він з виселенців, що їх виселив був вавилонський цар Навуходоносор з Єрусалиму разом з юдейським царем Єхонією.
5Ось його сон: крики, гармидер, грім, землетрус, замішання на землі.
6Аж ось два величезні дракони виступили, обидва готові до бою.
7І закричали вони страшно, й на крик їхній усі народи приготувались до бою, щоб воювати з народом справедливих.
8То був день темноти й пітьми, бо на землю налягли гніт, тиск, поневіряння, жах великий.
9І ввесь справедливий народ збентежився, боявшись для себе лиха, і був уже готовий на погибель, але кликнув же до Бога,
10і на його заклик – немов би з маленького джерела зробилась ріка велика, повна води.
11Світло й сонце зійшли знову, і смиренні піднялись та з’їли значних.
12Збудившись Мардохей, що бачив той сон і те, що Бог ухвалив учинити, беріг його добре в своєму серці й всяким способом, аж до наступної ночі, хотів дізнатися, що він означає.

12. Мардохей виявляє змову

1Мардохей жив спокійно при дворі з Бігтаном і Терешем, двома царськими скопцями, вартовими при царському дворі.
2Довідавшись про їхні наміри, розслідив він їхні наміри й довідався, що вони хочуть накласти на царя руки, отож і доніс на них цареві.
3Цар учинив допит двом скопцям, які признались і були скарані на смерть.
4І повелів цар записати ці події в літопис; Мардохей і записав їх.
5Цар призначив Мардохея до служби при дворі та обдарував його за те дарунками.
6Аман же, син Геммедати, агагія, значний у царя, ввесь час кував зло на Мардохея й на його народ за двох царських скопців.

 

Попередня книга (“Книга Юдити”)  Наступна книга (“І Книга Макавеїв”)