Книга Неємії

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13  

1. Молитва Неємії

1Слова Неємії, сина Хахалії: Так сталося, що в місяці Кіслеві, двадцятого року, коли я був у Сузі-замку,
2прийшов Ханані, один із моїх братів, він і кілька чоловік із Юдеї. Я спитав їх про юдеїв, що врятувались, що перетривали полон, та про Єрусалим.
3Вони ж мені відповіли: «Ті, що перетривали полон там, у краї, перебувають у великих злиднях і приниженні; та й мур єрусалимський розвалений, і брами його спалені вогнем.»
4Отож, почувши ці слова, сів я й заплакав, і був смутний кілька днів. Постив я також і молився до Бога неба,
5і говорив: О Господи, Боже неба, Боже великий і страшний, що додержуєш союз і милость тим, які тебе люблять і бережуть твої заповіді!
6Нехай вухо твоє буде уважне й очі твої відкриті, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч молюся до тебе за синів Ізраїля, слуг твоїх, і сповідаюся у гріхах синів Ізраїля, якими ми перед тобою Згрішили; я й дім батька мого згрішили.
7Тяжко образили ми тебе, не додержали ми заповідей, ні постанов, ні законів, що ти заповідав єси Мойсеєві, слузі твоему.
8Згадай-но про слово, що ти заповідав Мойсеєві, слузі твоему, казавши: «Якщо провинитесь, я розсію вас між народами,
9а навернетесь до мене й додержуватимете моїх заповідей і виконуватимете їх, то хоч би ваші вигнанці були на краю неба, я звідтіль зберу їх і приведу їх на місце, що вибрав собі, щоб моє ім’я там перебувало.»
10Таж вони твої слуги й народ твій, що ти його визволив твоєю силою великою й твоєю рукою могутньою.
11О Господи! Нехай вухо твоє буде уважливим на молитву слуги твого й на молитву слуг твоїх, що хочуть шанувати твое ім’я. Зволь же допомогти сьогодні слузі твоєму й дай йому запобігти ласки в цього чоловіка. – Я бо був чашником у царя.

2. Артаксеркс дозволяє Неємії відбудувати мури Єрусалиму

1У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.
2Але цар промовив до мене: «Чого ти сумний на виду? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці.» Я злякався вельми
3й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!»
4І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?» Тут я помолився Богові неба
5і сказав цареві: «Коли цареві довподоби й коли слуга твій тобі вгодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.»
6І сказав мені цар: із царицею, що сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.
7Далі сказав я цареві: «Коли цареві довподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї,
8та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити. І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була надо мною.
9От і прийшов я до начальників заріччя і передав їм царські листи. А цар післав зо мною військових начальників і кіннотчиків.
10Коли зачули про те Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, велика досада пойняла їх, що от прийшов хтось піклуватися про добро синів Ізраїля.
11Прийшов я в Єрусалим і пробув там три дні.
12Тоді ж устав я вночі, ще й кілька чоловік зо мною, та не казав я нікому, що поклав мені Бог мій на серце зробити для Єрусалиму. Скотини ж не було ніякої при мені, крім тієї скотини, на якій я їхав.
13Я вирушив уночі через Долинні ворота до Драконової криниці та до Гнояних воріт, і оглянув мури Єрусалиму, що були в руїнах, а його ворота були спалені вогнем.
14Далі прийшов до Джерельних воріт і до царської саджавки, але там не було місця перейти для скотини, що була підо мною.
15Отак уночі, долиною, піднявсь я вгору, оглядаючи мур. По тому ж завернув і проїхав через Долинні ворота й повернувся.
16А старшини не знали, куди то я ходив і що я робив; ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні старшинам, ні іншим, що робили цю роботу я до того часу нічого не повідав.
17Потім же сказав я їм: «Бачите, в яких ми злиднях, як Єрусалим зруйнований та як брами його спалені вогнем. Нумо ж, відбудуймо єрусалимський мур, щоб не бути нам більш посміховищем.»
18Оповів я їм про добродійну руку Бога мого, що була надо мною, а й про те, що цар мені сказав був. А вони вголос: «Берімся до будови!» І заповзялися завзято до цього доброго діла.
19Як зачули про це Санбаллат із Хорону й Товія, слуга аммонський, та араб Гешем, то стали з нас сміятись і говорили про нас із погордою: «Що то ви робите? Хочете збунтуватись проти царя?»
20Тоді я у відповідь їм: «Бог неба – він нам сприятиме; ми ж, його слуги, беремось до будови, а ви не маєте ні частки, ні права, – ані й згадки про вас в Єрусалимі!»

3. Відбудування мурів та брам Єрусалиму

1Тоді Еліяшів, первосвященик, і його брати священики взялися до роботи й збудували Овечі ворота. Вони посвятили їх і поставили їхні половини; посвятили їх аж до башти Сотні та й до башти Хананела
2Побіч будували єрихонці, а побіч них будував Заккур, син Імрі.
3Рибні ворота будували люди з Сенаї: вони збили одвірки їхні докупи, поставили їхні половини, замки їхні й засуви.
4Коло них поправляв Меремот, син Урії, сина Гаккоша; біля нього поправляв Мешуллам, син Берахії,’ сина Мешезавела, а побіч нього поправляв Цадок, син Баани.
5Коло цих поправляли текояни, однак значніші з них не нахилили своєї шиї до праці для свого Господа.
6Старі ворота поправляли Йояда, син Пасеаха, й Мешуллам, син Бесодії; вони збили докупи одвірки, поставили половини, замки й засуви.
7Коло них поправляли Мелатія гівеоній та Ядон меренотій і люди з Гівеону й Міцпи, що залежали від престолу начальника заріччя.
8Коло цих поправляв Узієл, син Харгаї, з золотарів, а коло нього поправляв Хананія, один з тих, що виробляли пахощі. Вони укріпили Єрусалим аж до широкого муру.
9Коло них поправляв Рефая, син Хура, старшина половини єрусалимської округи.
10Коло них поправляв Єдая, син Харумафа, навпроти дому свого, а коло нього поправляв Хаттуш, син Хашавнії.
11Другу частину поправляли Малкія, син Харіма, та Хашшув, син Пахат-Моава, аж до башти Печей.
12Коло нього поправляв Шаллум, син Галлохеша, старшина половини єрусалимської округи, – він і його дочки.
13Долинні ворота поправляв Ханун з мешканцями Заноаху. Вони їх збудували, поставили половини, замки й засуви, а до того тисячу ліктів муру до Гнояних воріт.
14А Гнояні ворота поправляв Малкія, син Рехава, старшина беткеремської округи. Він збудував їх, поставив половини, замки й засуви.
15Джерельні ворота поправляв Шаллум, син Кол-Хозе, старшина міцпаської округи. Він збудував їх, покрив їх, поставив половини, замки й засуви, а до того й мур Сілоамської саджавки коло царського саду аж до сходів, що спускаються вниз із Давидового міста.
16За ним поправляв Неємія, син Азбука, старшина половини бетцурської округи, аж до гробовищ Давида й до видовбаної саджавки та дому витязів.
17За ним поправляли левіти: Рехум, син Бані. Коло нього поправляв для своєї округи Хашавія, старшина половини кеїльської округи.
18За ним поправляли брати їхні, Баввай, син Хенадада, старшина половини кеїльської округи.
19Коло нього поправляв другу частину Езер, син Ісуса, старшина з Міцпи, проти виходу до збройниці, на розі.
20За ним поправляв другу частину Варух, син Заббая, від рогу аж до входу в дім Еліяшіва, первосвященика.
21За ним поправляв другу частину Меремот, син Урії, сина Гаккоца, від входу в дім Еліяшіва до кінця дому Еліяшіва.
22А за ним поправляли священики з околиць Йордану.
23За ними поправляв Веніямин та Хашшув навпроти свого дому, а за ним поправляв Азарія, син Масеї, сина Ананії, коло свого дому.
24За ним поправляв другу частину Біннуй, син Хенадада, від дому Азарії до рогу та до закруту.
25Палал, син Узая, поправляв проти рогу й башти, що виступала з вищої частини царської палати, коло вартового двору. За ним Педая, син Пароша,
26і нетінеї, що жили на Офелі, проти Водяних воріт, на схід, і аж до виступаючої башти.
27За ним поправляли текояни другу частину від місця проти великої вистаючої башти до муру Офелу.
28Далі від Кінських воріт поправляли священики, кожний проти свого дому.
29За ними поправляв Цадок, син Іммера, проти свого дому, а за ним поправляв Шемая, син Шеханії, вартовий коло Східніх воріт.
30За ним поправляли другу частину Хананія, син Шелемії, та Ханун, шостий син Цалафа. За цим поправляв Мешуллам, син Берехії, проти своєї кімнати.
31За ним поправляв Малкія, з золотарів, аж по дім нетінеїв та крамарів, проти Вартових воріт і до наріжної горішньої світлиці.
32А між наріжною горішньою світлицею та Овечими ворітьми поправляли золотарі та крамарі.
33Скоро ж Санбаллат почув, що ми будуємо мур, розсердився й розлютився вельми та глузував із юдеїв.
34Він поговорював при своїх братах та при самарійських вояках: «Що роблять оті нужденні юдеї? Невже ж їм це дозволять? Невже вони приноситимуть жертви? Невже впораються в один день? Невже вони з купи пороху зроблять живим каміння, та ще й до того спалене?»
35А Товія аммоній, що стояв коло нього, приговорював: «Нехай собі будують! Вискочить лисиця й повалить їхній кам’яний мур.»
36Почуй, Боже наш, як гордують нами! Поверни їхній глум на їхню голову й видай їх на ганьбу в землі неволі.
37Не покрий їхнього беззаконня, і нехай їхній гріх не зникне з-перед лиця твого, вони бо образили тих, що будують.
38Ми, одначе, будували мур, і він увесь виведений аж до половини, бо народ узявся щирим серцем до роботи.

4. Робота відбувається далі, не зважаючи на перешкоди

1Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже затулюються, то обурилися вельми
2й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.
3Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.
4Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»
5Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»
6Коли ж юдеї, що жили між ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,
7я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.
8Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам’ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»
9Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.
10Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.
11Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.
12Кожен, хто будував, мав меч, прив’язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.
13Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;
14тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»
15Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.
16Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»
17Ні я, ні брати мої, ні мої слуги, ні сторожа коло мене, – ніхто з нас не скидав з себе одежі; в кожного в руці був меч.

5. Скасування лихварства

1Ось тоді знялось велике нарікання народу та їхніх жінок на братів їхніх юдеїв.
2Були такі, що говорили: «Наших синів, наших дочок даємо за хліб, щоб мали ми що їсти й з чого жити!»
3Були й такі, що казали: «Наші поля, наші виноградники й наші хати даємо в заставу щоб дістати хліба під час голоднечі!»
4Були ще й такі, що говорили: «Ми позичили гроші на податки цареві, заставивши наші поля та наші виноградники.
5Таж у нас такі тіла, як тіла в братів наших, а діти наші такі ж, як і їхні діти, і ось ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволі, і ми нічого тут вдіяти не можемо, бо й поля наші й виноградники наші в інших!»
6То й розгнівавсь я вельми, коли почув їхні нарікання та ці слова.
7Роздумавши в своїм серці, заходивсь я докоряти значним старшинам і сказав їм: «Ви берете – кожний із вас – із братів ваших лихву.» І скликавши проти них великі збори,
8сказав я їм: «Ми викупили, скільки могли, братів наших юдеїв, проданих поганам, а ви продаєте братів ваших, і вони нам запродуються!» Мовчали вони, не знали що відповісти.
9Тоді я: «Не добра вона, та справа, що ви робите! Чи не повинні ж би ви були ходити в страху перед Богом нашим, зо стиду перед народами, нашими ворогами?
10Та й я, і брати мої, і мої наймити позичили їм грошей та хліба! Даруймо, отже, отой борг.
11Зверніть їм ще сьогодні поля їхні, виноградники їхні, оливні сади їхні, і хати їхні, і відсотки з грошей, хліба, молодого вина та олії, що ви домагаєтесь від них.»
12Ті відповіли: «Звернемо й не вимагатимемо від них нічого. Зробимо так, як ти кажеш.» І покликавши священиків, звелів я їх заприсягти, що так зроблять.
13Я витрусив також пазуху моєї одежі й сказав: «Нехай так Бог кожного, хто не додержить цього слова, витрусить з його дому й з його дорібку, і нехай він зостанеться таким втрушеним і порожнім!» А вся громада промовила: «Хай так буде!» І прославила Господа. І народ зробив так, як було сказано.
14Від того часу, як мене призначено бути їм начальником у Юдейській землі, від двадцятого до тридцять другого року царя Артаксеркса, за 12 років я й брати мої не брали собі начальницького прохарчування.
15А попередні начальники, що були передо мною, обтяжували народ і брали з нього хліба й вина на сорок срібних шеклів; навіть слуги їх заносились над народом. Я ж зо страху перед Богом не робив так.
16Та й при роботі коло цього муру я допомагав, і поля ми не закуповували, й усі мої слуги були там разом при роботі.
17За столом у мене бувало по сто п’ятдесят чоловік юдеїв та старшин, крім тих, що приходили до нас від народів, які навкруги нас.
18А напоготовлялося щодня в мене: один віл, шість добірних овець і птиці, і що десять день багато вина. Однак, при всьому цьому начальницького прохарчування я не вимагав, бо служба важко тяжіла на цім народі.
19Згадай, мій Боже, на добро мені все, що я зробив для цього народу!

6. Будову мурів закінчено

1Тоді ж як дійшла чутка до Санбаллата, Товії й Гешема, араба, та інших наших ворогів, що я відбудував мур і що в ньому не зосталось проломів, хоч я до того часу ще не вставив половин (дверей) у браму, –
2Санбаллат та Гешем прислали до мене сказати: «Прийди та зійдемося разом у Кефірім у долині Оно.» Вони ж задумували заподіяти мені лихо.
3Я послав до них посланців, щоб сказали: «Велику роботу я роблю, то й не можу прийти. Чого б то мала робота перериватись, як покину її і зійду до вас?»
4Чотири рази посилали вони до мене тим же самим способом, та я відповідав їм те саме.
5Тоді Санбаллат прислав так само до мене вп’яте свого слугу, і лист одкритий був у руці в нього.
6В ньому ж було написано: «Між народами ходить поголоска, та й Гешем каже, що ти та юдеї задумали збунтуватись, і тим то ти й будуєш мур; ти ж сам мав би бути їхнім царем, згідно з тією чуткою.
7Ти навіть настановив пророків, щоб оповіщали про тебе в Єрусалимі та говорили: Є цар над Юдеєю! А тепер дійде чутка про все те до царя. Прийди отже небарно, і порадимося вкупі.»
8Але я послав до нього сказати: «Нічого такого не було, про що говориш; вигадав ти це своїм розумом», –
9всі бо вони страхали нас, думавши: Опадуть, мовляв, їхні руки від цієї роботи, і вона не буде зроблена; та я ще більше скріпив свої руки.
10Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела, а він замкнувся та й каже: «Ходімо разом у дім Божий, у середину храму й замкнімо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, -вночі прийдуть тебе вбити.»
11Але я відповів: «Такий, як я, та й утікати? Та й хто такий, як я, може ввійти в храм і зостатись живим? Не піду!»
12Тоді я зрозумів, що не Бог послав його, а він сам сказав про мене те пророцтво, бо Товія та Санбаллат його підкупили.
13А підкупили його на те, щоб я, злякавшися, вчинив так і згрішив, та щоб вони могли пустити про мене недобру славу та могли гудити мене.
14Згадай, мій Боже, Товію й Санбаллата за цими їхніми вчинками, та й пророчицю Ноадію й інших пророків, що хотіли мене настрашити!
15Так закінчено мур двадцять п’ятого дня місяця Елула, за 52 дні.
16Отож, як зачули про те наші вороги, то всі народи, що навкруги нас, наполохались і вельми духом занепали, бо зрозуміли, що сталося воно за волею Бога нашого.
17Того ж часу юдейські вельможі навіть посилали багато листів до Товії, а й від Товії приходили (листи) до них,
18бо багато було в Юдеї таких, що були зв’язані з ним клятвою; він бо був зять Шеханії, сина Араха, а його син Єгоханан узяв собі дочку Мешуллама, сина Берехії.
19Навіть про його добрість говорили вони при мені й передавали йому мої слова; Товія ж присилав листи, щоб мене налякати.

7. Оборона міста 1-3; перелік населення 4-73

1От тоді, коли мур був відбудований, і я повставляв двері, а й воротарі, співці та левіти були настановлені,
2дав я владу над Єрусалимом моєму братові Ханані та начальникові замку Хананії, він бо був чоловік вірний та богобоязливіший, ніж багато інших,
3і сказав я їм: «Нехай не відчиняють брам єрусалимських, доки не припече сонце; і поки люди ще стоять на ногах, нехай замикають і засувають двері. Нехай єрусалимські мешканці стануть на сторожі, кожний на своїй варті, кожен перед своїм домом.»
4Але місто було просторе й велике, народу ж у ньому було мало, і домів було небагато набудовано.
5Тоді Бог мій поклав мені на серце зібрати вельмож, начальників і народ, щоб їх перелічити за родоводом, бо я знайшов родовідний список тих, що повернулись напочатку, а в ньому знайшов таке написане:
6«Оце люди области, що повернулися з полону на вигнанні, що їх переселив був Навуходоносор, вавилонський цар, і що прибули в Єрусалим та в Юдею, кожен у своє місто.
7Вони прибули із Зоровавелом, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мардохеєм, Білшаном, Місперетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народу Ізраїля:
8синів Пароша 2172; –
9синів Шефатії 372; –
10синів Араха 652; –
11синів Пахат-Моава, з синів Ісуса та Йоава, 2818; –
12синів Елама 1254; –
13синів Затту 845; –
14синів Закхея 760; –
15синів Бііннуя 648; –
16синів Бевая 628; –
17синів Азгада 2322; –
18синів Адонікама 667; –
19синів Бігвая 2067; –
20синів Адіна 655; –
21синів Атера Єзекіїного 98; –
22синів Хашума 328; –
23синів Бецая 324; –
24синів Харіфа 112; –
25синів з Гівеону 95; –
26людей із Вифлеєму й Нетофи 188; –
27людей із Анатоту 128; –
28людей із Бет-Азмавету 42; –
29людей із Кіріят-Єаріму, Кефіри й Беероту 743; –
30людей із Рами й Геви 621; –
31людей із Міхмасу 122; –
32людей із Бетелу й Аї 123; –
33людей із другого Нево 52; –
34синів другого Еламу 1254; –
35синів із Харіму 320; –
36людей з Єрихону 345; –
37людей із Лоду, Хадіду й Оно 721; –
38людей із Сенаї 3930.
39Священиків: синів Єдаї з дому Ісуса 973; –
40синів Іммера 1052; –
41синів Пашхура 1247; –
42синів Харіма 1017.
43Левітів: синів Ісуса, (з дому) Кадмієла, синів Годавії 74.
44Співців: синів Асафа 148.
45Воротарів: синів Шаллума, синів Атера, синів Талмона, синів Акхува, синів Хатіти, синів Шовая 138.
46Нетінеїв: синів Ціхи, синів Хасуфи, синів Таббаота,
47синів Кероса, синів Сії, синів Падона,
48синів Левана, синів Хагави, синів Салмая,
49синів Ханана, синів Гіддела, синів Гахара,
50синів Реаї, синів Реціна, синів Некоди,
51синів Газзама, синів Уззи, синів Пасеаха,
52синів Бесая, синів Меуніма, синів Нефішеіма,
53синів Бакбука, синів Хакуфи, синів Харкура,
54синів Бацлута, синів Мехіди, синів Харші,
55синів Баркоса, синів Сісери, синів Тамаха,
56синів Неціяха, синів Хатіфи,
57синів слуг Соломона, синів Сотая, синів Соферета, синів Періди,
58синів Яали, синів Даркона, сидів Гіддела,
59синів Шефатії, синів Хаттіла, синів Похерет-Гацваїма, синів Амона, –
60усіх нетінеїв і слуг Соломона – 392.»
61А ось ті, що вийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, з Керуву, з Аддону та з Іммеру, але не могли назвати дому батьків своїх, ні роду свого, чи вони від Ізраїля:
62сини Делаї, сини Товії, сини Некоди – 642.
63Із священиків: сини Ховаї, сини Гаккоца, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок Барзіллая з Гілеаду й став зватись їхнім іменем.
64Вони шукали свій родовідний список, та він не знайшовся, і їх виключено від священства,
65й начальник сказав їм, щоб вони не їли із святих речей, доки не буде священика для Урім і Туммім.
66Усієї громади разом було 42360 чоловік, –
67окрім невільників їхніх та невільниць, яких було 7337; було також у них 245 співців та співачок.
68Коней їхніх було 736, мулів 245; –
69верблюдів було в них 435, ослів 6720.
70Декотрі голови родин подарували на роботу. Начальник дав у скарбницю 1000 драхм золотом, 50 жбанів і 530 священицьких риз.
71Та й декотрі з голів родин дали в скарбницю на роботу 20000 драхм золота й 2200 мін срібла.
72Того ж, що дали інші з народу, було: 20000 драхм золота, 2000 мін срібла й 67 священицьких риз.
73І стали жити священики й левіти, воротарі й співці, народ і нетінеї й ввесь Ізраїль по своїх містах.

8. Прилюдне читання закону 1-12; свято Кучок 13-18

1Як настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були по своїх містах, увесь народ, як один чоловік, зібрався на майдані, що перед Водяними ворітьми, і сказали Езрі книжникові принести книгу закону Мойсея, що його дав Господь Ізраїлеві.
2І приніс Езра священик закон до громади чоловіків, жінок і всіх, що могли розуміти, – першого дня сьомого місяця, –
3і читав його на майдані, що перед Водяними ворітьми, від світанку до полудня, перед чоловіками, жінками й тими, що могли розуміти; прихиливсь увесь народ вухами до книги закону.
4Книжник же Езра стояв на дерев’яному помості, зробленому для того, а коло нього стояв Маттітія, Шема, Аная, Урія, Хілкія, Масея – праворуч, а ліворуч Педая, Мішаел, Малкія, Хашум, Хашбадана, Захарія, Мешуллам.
5Відкрив Езра книгу перед очима всього народу, бо він був вище від усього народу; а як він відкрив її, ввесь народ підвівся,
6І хвалу воздав Езра Господові, великому Богові, а ввесь народ відповів: «Амінь, амінь», знявши руки вгору, й вклонився, впавши перед Господом обличчям до землі.
7Ісус, Бані, Шеревія, Ямін, Аккув, Шавтай, Годія, Масея, Келіта, Азарія, Йозавад, Ханан, Пелая та левіти тлумачили народові закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
8Вони читали книгу закону Божого виразно та викладали значення, щоб читане було зрозумілим.
9Тоді начальник Неємія, священик та Езра й левіти, що вчили народ, сказали до свого народу: «Цей день – святий Господові, Богові вашому; не сумуйте й не плачте!» – бо ввесь народ плакав, слухаючи слова закону.
10Далі сказав їм: «Ідіть, їжте жирне й пийте солодке, та посилайте частки тим, у кого не напоготовлено нічого, бо день цей святий Господеві нашому, й не журіться, бо радість у Господі це ваша сила.»
11І левіти втихомирювали народ, промовляючи: «Вгамуйтесь, бо день цей святий, не сумуйте.»
12Тоді ввесь народ пішов їсти й пити, й посилати частки та веселитись, бо зрозуміли слова, які їм вияснено.
13Другого ж дня зібрались голови родин усього народу, священики й левіти; до книжника Езри, щоб зрозуміти слова закону.
14От вони знайшли написане в законі, як то Господь наказав через Мойсея, що сини Ізраїля мали жити в кучках під час свята сьомого місяця
15і що вони мали оголосити й оповістити по всіх своїх містах і в Єрусалимі, кажучи: Ідіть на гори й принесіть гілляк садової й дикої оливки, гілляк миртових і пальмових, та гілляк густолистих дерев, щоб з них зробити кучки, як написано.
16І пішов народ, і принесли й зробили собі кучки, кожний на своїй покрівлі, на своїх дворах, і на дворах Божого дому, на майдані коло Водяних воріт і на майдані коло воріт Ефраїма.
17Уся громада тих, що вернулись із полону, зробила кучки, й жили в кучках. Від часів Ісуса Навина до того дня сини Ізраїля так не робили. Радість була вельми велика.
18І читано книгу закону Божого щодня, від першого до останнього дня, й справляли свято сім день, а восьмого дня врочисті збори за постановою.

9. Прилюдна сповідь

1Двадцять четвертого дня того ж місяця сини Ізраїля зібрались і постили в волосяницях із порохом на голові.
2Потомки Ізраїля відділились від усіх чужинців і встали та сповідалися з своїх гріхів і з беззаконь батьків своїх.
3Потім, стоявши на своєму місці, четвертину дня читали книгу закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і поклонялись Господеві, Богові своєму.
4На помості ж левітів стали Ісус, Бані, Кадмієл, Шеванія, Бунні, Шеревія, Бані та Хенані й гучним голосом закликали до Господа, Бога свого.
5Тоді левіти Ісус, Кадмієл, Бані, Хашавнія, Шеревія, Годія, IIIеванія і Петахія сказали: «Встаньте, благословіте Господа, Бога вашого, від віку й довіку.» І благословили ім’я твоє славне, що вище понад усяке благословення та хвалу:
6«Ти, Господи, єдиний! Ти сотворив небо, небеса небес і все їхнє впорядження; землю й усе, що є на ній; моря й усе, що є в них. Ти живиш усе, й небесна рать перед тобою припадає.
7Ти єси той Господь Бог, що вибрав Аврама й вивів його з Уру халдейського й дав йому ім’я Авраама.
8Ти знайшов його серце вірним тобі, й уклав з ним договір, що даси його потомству землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, євусіїв, гіргашіїв, і ти додержав твоє слово, бо ти справедливий.
9Ти узрів злидні батьків наших у Єгипті й почув їхній зойк над Червоним морем,
10і виявив знаки й чудеса над фараоном, над усіма його слугами й над усім народом його краю, бо ти знав як згірдливо вони обходилися з ними, і вчинив єси собі ім’я, що по цей день існує.
11Ти розділив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по сухій землі, а тих, що за ними гнались, ти вкинув у глибінь, неначе камінь у буйні води.
12Ти хмарним стовпом вів їх удень, а вночі стовпом вогненним, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.
13Ти зійшов на Синай-гору й говорив з ними з неба, дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповіді добрі.
14Ти об’явив їм твою святу суботу й дав їм заповіді, постанови й закон через слугу твого Мойсея.
15І хліб із неба дав їм, заради їхнього голоду, і воду із скелі добув їм, ради їхньої спраги, і сказав їм, щоб ішли й зайняли землю, яку поклявсь єси їм дати.
16Але вони й батьки наші були зухвалі, твердого карку, і вони не слухали твоїх заповідей;
17не хотіли слухати й не згадали про чудеса твої, які ти чинив з ними, були тугошиї й настановили провідника, щоб повернутись у свою неволю в Єгипет. Але ти – Бог скорий прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, – ти їх не покинув.
18Навіть коли вони зробили собі вилите теля й сказали: Це твій Бог, що вивів тебе з Єгипту, і завдали великої зневаги, –
19ти в великому твоєму милосерді не покинув їх у пустині; і хмарний стовп не відступив від них удень, щоб вести їх дорогою, ані вогненний стовп уночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали вони йти.
20Ти дав їм дух твій добрий, щоб врозумив їх, і манни твоєї не відняв від уст їхніх та й воду дав їм у їхній спразі.
21Сорок років харчував ти їх у пустині; нічого їм не бракувало, одежа їхня не зношувалась, ноги їхні не пухли.
22Ти й дав їм царства й народи, і наділив їх ними, і вони забрали землю Сихона, хешбоньского царя, і землю Ога, царя башанського.
23Синів їхніх ти розмножив, як зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їхнім, що вони ввійдуть, щоб її посісти.
24І ввійшли сини, і посіли землю. Ти підбив під них мешканців краю, ханаанян, видав їх їм у руки, царів їхніх і народи краю, щоб вони робили з ними за своєю волею.
25І зайняли вони укріплені міста й родючу землю, і забрали доми, повні всякого добра, висічені криниці, виноградники, сади оливкові й силу дерев плодових. Отож їли вони, насичувались, товстішали, і розкошували з твоєї великої доброти.
26Та все ж таки були вони неслухняні й бунтувались проти тебе; відкинули закон твій від себе; пророків твоїх, що умовляли їх навернутись до тебе, вбили вони, і допускалися великої зневаги.
27Тому ти видав їх у руки ворогів їхніх, що їх гнобили; коли ж у лиху годину вони закликали до тебе, ти їх вислуховував з неба і, з великого твого милосердя, посилав їм визволителів, що визволяли їх із рук ворогів їхніх.
28А коли мали вони спокій, то знову чинили зло перед тобою, і ти видавав їх у руки ворогів їхніх, то ці й панували над ними. Тоді вони знову закликали до тебе, й ти вислуховував їх з неба і, з великого милосердя, рятував їх багато разів.
29Ти пригадував їм, щоб навернути їх до закону твого, але вони були зухвалі й не слухали заповідей твоїх, і грішили проти твоїх постанов, які дають життя тому, хто їх виконує. Вони бунтуючись, обернулися спиною, стали тугошиїми й не слухали.
30Багато років ти був з ними терпеливим і впоминав їх духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали; тоді ти видав їх у руки народів чужоземних,
31але в великому твоєму милосерді не винищив їх цілком і не покинув їх, бо ти – Бог добрий і милостивий.
32Тож і тепер, Боже наш, Боже великий, могутній і страшний, ти, що додержуєш союз і милость! Не маловаж усіма тими стражданнями, що спіткали нас, царів наших, князів наших, священиків наших, пророків наших, батьків наших і ввесь народ твій, від часів асирійських царів і по цей день.
33Ти справедливий у всьому, що над нами сталося, бо ти чинив по правді, а ми чинили зло.
34Царі наші, князі наші, священики наші й батьки наші закону твого не додержувались і на заповіді твої та на упімнення твої, якими ти впоминав їх, не вважали.
35В державі своїй, у великім добрі твоїм, що ти їм дав, у землі просторій та родючій, що нею наділив сси їх, вони тобі не служили, ані й від лихих своїх учинків не відвернулись.
36І от ми раби тепер; і на тій землі, що ти дав був батькам нашим, щоб живитись її плодами та її благами, – ось із нас наймити!
37Врожай свій вона множить для царів, що ти настановив над нами за гріхи наші; вони панують над нашими тілами й над нашим товаром за своєю волею, а ми у великій нужді.»

10. Віднова союзу з Богом

1При всьому тому склали ми тверде зобов’язання й підписали його, а наші князі, левіти й священики приклали до нього печаті.
2Ті, що приклали печаті, були: Неємія – начальник, син Хахалії, й Седекія;
3Серая, Азарія, Єремія,
4Пашхур, Амарія, Малкія,
5Хаттуш, Шеванія, Маллух,
6Харім, Меремот, Овдія,
7Даниїл, Гіннетон, Варух,
8Мешуллам, Авія Міямін,
9Маазія, Білгай, Шемая – священики.
10Левіти: Ісус, син Азанії, Біннуй, із синів Хенадада, Кадмієл;
11і брати їхні Шеванія, Годія, Келіта, Пелая, Ханан,
12Міха, Рехов, Хашавія,
13Заккур, Шеревія, Шеванія,
14Годія, Бані, Беніну.
15Голови народу: Парош, Пахат-Моав, Елам, Затту, Бані,
16Бунні, Азгад, Бевай,
17Адонія, Бігвай, Адін,
18Атер, Єзекія, Аззур,
19Годія, Хашум, Бецай,
20Харіф, Анатот, Невай,
21Магліяш, Мешуллам, Хезір,
22Мешезавел, Цадок, Яддуа,
23Пелатія, Ханан, Аная,
24Осія, Хананія, Хашшув,
25Галлохеш, Пілха, Шовек,
26Рехум, Хашавна, Масея,
27Ахія, Ханан, Анан,
28Маллух, Харім, Баана.
29Решта народу, священики, левіти, воротарі, співці, нетінеї й усі, що відлучились від чужоземних народів заради закону Божого, жінки їхні, сини й дочки їхні, усі, що могли знати й розуміти,
30пристали до своїх братів, до видатніших із них, і клятьбою зобов’язались і заприсяглися діяти за законом Божим, даним через Мойсея, слугу Божого, й держати та виконувати всі заповіді Господа, Бога нашого, й суди його та його закони.
31І не будемо віддавати дочок наших народам цього краю, ні їхніх дочок брати за синів наших;
32і як народи цього краю привозитимуть на продаж суботами крам і всяку живність, ми не будемо брати в них у суботу або в святий день, і будемо що сьомий рік лишати землю облогом і всякі борги дарувати.
33Також постановили ми собі за закон – давати від себе щороку по третині шекля на потреби дому Бога нашого:
34на хліби появлення, на повсякчасні хлібні офіри, на повсякчасні всепалення й кожної суботи, кожного нового місяця й у свята, на мирні жертви, на жертви за гріх, щоб спокутувати за Ізраїля, і на всяку потребу дому Бога нашого.
35Ми, священики, левіти й народ, кинули жереб про доставу дров, щоб кожна наша родина в призначений час щороку постачала їх для дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як це написано в законі.
36Ми обіцяли приносити щороку в дім Господній первоплід нашої землі і первоплід урожаю з усякого дерева,
37і приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первенців із синів наших і зо скотини нашої, як написано в законі, і первістків із товару нашого й овець наших;
38і первоплід із муки нашої, з приносів наших і з урожаю усякого дерева, нового вина й олії ми будемо достачати священикам у комори дому Бога нашого, й десятину з землі нашої левітам; вони бо, левіти, беруть десятину з усіх наших міст хліборобських.
39При левітах, коли левіти братимуть десятину, буде священик, син Арона, і левіти принесуть десятину з десятини до дому Бога нашого в комори скарбниці,
40бо в ці кімнати будуть достачати сини Ізраїля й левіти приносини: хліб, нове вино й олію. Там же є священний посуд, священики у службі, воротарі й співці. Ми не занедбаємо дому Бога нашого.

11. Єрусалим знову заселюється

1Старшини народу жили в Єрусалимі; решта ж народу кинули жереб, щоб один із десятьох ішов жити в Єрусалим, святе місто, а дев’ять десятих зоставалося в інших містах.
2Народ благословив усіх, що самохіть погодилися жити в Єрусалимі.
3А ось голови областей, що жили в Єрусалимі – бо в містах Юдеї кожний жив у своїй посілості, в своїх містах: ізраїльтяни, священики, левіти, нетінеї й сини слуг Соломона.
4В Єрусалимі жили з синів Юди та з синів Веніямина. З синів Юди: Атая, син Уззії, сина Захарії, сина Амарії, сина Шефатії, сина Магалалела, з синів Переца;
5і Масея, син Варуха, сина Кол-Хозе, сина Хазаї, сина Адаї, сина Йоаріва, сина Захарії, сина Шелонія;
6всіх синів Переца, що жили в Єрусалимі, 468 мужів хоробрих.
7А ось сини Веніямина: Саллу, син Мешуллама, сина Йоеди, сина Педаї, сина Колаї, сина Масеї, сина Ітієла, сина Ісаї;
8а по ньому Габбай. Саллай, 928 усіх.
9Йоіл, син Зіхрі, був їхнім начальником, а Юда, син Гассенуа, був другим над містом.
10Із священиків: Єдая, син Йояріва, Яхин і
11Серая, син Хілкії, сина Мешуллама, сина Цадока, сина Мерайота, сина Ахітува, управитель над домом Божим,
12і їхні брати, що були на роботі при домі Божому, 822; і Адая, син Єрохама, сина Пелалії, сина Амці, сина Захарії, сина Пашхура, сина Малкії,
13і його брати, голови родин, 242; і Амасай, син Азарела, сина Ахзая, сина Мешіллемота, сина Іммера,
14і його брати, мужі відважні, 128. Начальником над ними був Завдієл, син Гаггедоліма.
15З левітів же: Шемая, син Хашува, син Азрікама, сина Хашавії, сина Буні;
16Шаветай і Йозавад, з головних левітів, призначений до зовнішньої служби дому Божого;
17Маттанія, син Міхи, син Завді, сина Асафа, був провідником, що проводив пісні славословлення для молитви; Бакбукія, другий з його братів, й Авда, син Шаммуа, сина Галала, сина Єдутуна.
18Усіх левітів у святому місті 284.
19Воротарі: Аккув, Талмон і їхні брати, що стерегли брами, 172.
20Решта ж ізраїльтян, священиків, левітів жили по всіх містах Юдеї, кожен у своїй спадщині.
21Нетінеї ж жили на Офелі; Ціха й Гішпа були над нетінеями.
22Начальником же левітів у Єрусалимі був Уззій, син Бані, сина Хашавії, сина Маттанії, сина Міхи, з синів Асафа, співців, при службі в домі Божому,
23бо був наказ царя щодо них і встановлене забезпечення для співців на кожний день.
24Петахія, син Мешезавела, з синів Зераха, сина Юди, був відпоручником царя в усіх справах щодо народу.
25Що ж до сіл та їхніх піль, то деякі сини Юди жили в Кіріят-Арбі та в приналежних до неї містечках; у Дівоні й в приналежних до нього містечках; в Єкавцелі та його селах;
26в Єшуї, в Моладі, в Бет-Пелеті,
27в Хацар-Шуалі, в Версавії й в приналежних до неї містечках;
28в Ціклазі, в Мехоні й в приналежних до неї містечках;
29в Ен-Ріммоні, в Цорі, в Ярмуті,
30в Заноаху, в Адулламі й їхніх селах; в Лахіші та на його полях: в Азеці й приналежних до неї містечках. Вони осілись від Версавії до Гінном-долини.
31Сини ж Веніямина мешкали в Геві, Міхмасі, Айї, Бетелі й приналежних до нього містечках:
32в Анатоті, Нові, Ананії,
33в Хацорі, Рамі, Гіттаїмі,
34в Хадіді, Цевоїмі, Неваллаті,
35в Лоді, Оно й долині Ремісників.
36А з левітів деякі частини належали до Юди та Веніямина.

12. Списки священиків та левітів 1-26, посвята мурів 27-43; належність священикам та левітам 44-47

1Ось священики й левіти, що повернулись із Зоровавелом, сином Шеалтієла, та з Ісусом: Серая, Єремія, Езра,
2Амарія, Маллух, Хаттуш,
3Шеханія, Рехум, Меремот.
4Іддо, Гіннетой, Авія,
5Міямін, Маадія, Білга,
6Шемая, Йоарів, Єдая,
7Саллу, Амок, Хілкія, Єдая. Це голови священиків і брати їхні за часів Ісуса.
8А левіти: Ісус, Біннуй, Кадмієл, Шеревія, Юда, Маттанія, що проводив похвальними піснями, він і його брати.
9Також Бакбукія та Унні, брати їхні, стояли навпроти них при службі.
10Від Ісуса народивсь Йоаким, Йоаким зродив Еліяшіва, Еліяшів – Йояду.
11Йояда зродив Йонатана, а Йонатан зродив Яддуа.
12За часів Йоакима були священики, голови родин: для Сераї Мерая, для Єремії Хананія,
13для Езри Мешшуллам, для Амарії Єгоханан,
14для Меліху Йонатан, для Шеванії Йосиф,
15для Харіму Адна, для Мерайота Хелкай,
16для Іддо Захарія, для Гіннетона Мешуллам,
17для Авії Зіхрі, для Мініяміну й для Моадії Пілтай,
18для Білги Шаммуа, для Шемаї Єгонатан,
19для Йояріва Матнай, для Єдаї Уззі,
20для Саллая Каллай, для Амока Евер,
21для Хілкії Хашавія, для Єдаї Натанаїл.
22За часів Еліяшіва, Йояди, Йоханана й Яддуа списано левітів, голів родин, а також священиків аж до царювання Дарія перського.
23Сини Леві, голови родин, були записані в літописну книгу аж до часів Йоханана, сина Еліяшіва.
24Голови ж над левітами: Хашавія, Шепевія та Ісус, син Кадмієла, й їхні брати стояли навпроти них, щоб славити й благословити за постановою Давида, чоловіка Божого, черга за чергою.
25Маттанія, Бакбукія, Овдія, Мешуллам, Талмон, Аккув – воротарі, на варті стояли вони коло складниць біля воріт.
26Вони були за часів Йоакима, сина Ісуса, сина Йоцадака, й за часів Неємії, начальника, та Езри, священика й книжника.
27Для посвяти єрусалимського муру скликувано з усіх їхніх місць левітів та й спрямовувано в Єрусалим, щоб святкувати посвяту з радістю, подякою та піснями, під звуки цимбалів, гарф та гусел.
28І зібралися сини співців так із усієї єрусалимської округи, як і з сіл нетофатійських;
29також із Бет-Гілгалу, і з околиць Геви та Азмавету, бо співці побудували собі села довкруги Єрусалиму.
30Священики й левіти очистили себе й очистили народ, брами й мур.
31Тоді я вивів юдейських старшин на мур і уклав два великі хори, що подяку співали та йшли обходом. Один із них ішов по правому боці, на мурі до Гнояних воріт.
32За ним йшов Гошая й половина юдейських старшин;
33Азарія, Езра, Мешуллам,
34Юда, Веніямин, Шемая та Єремія;
35і деякі з священицьких синів з сурмами: Захарія, син Йонатана, сина Шемаї, сина Маттанії, сина Міхаї, сина Заккура, сина Асафа,
36і його брати Шемая, Азарел, Мілалай, Гілалай, Маай, Натанаїл, Юда, Ханані, з музичними приладами Давида, чоловіка Божого. Езра книжник був попереду них.
37Коло Джерельних воріт вони зійшли просто перед собою сходами Давидгорода, звищенням, що йшло на мур понад палатою Давида аж до Водяних воріт на сході.
38Другий хор, співаючи подяку, йшов наліво, а за ним я і половина народу, по мурі здовж башти Печей до широкого муру,
39далі понад Ефраїмові ворота, побіч Старих воріт і Рибних воріт, і башти Хананела, і башти Сотні аж до Овечих воріт, – і спинились коло Темничних воріт.
40Обидва хори, співаючи подяку, спинились у домі Божому, і я та половина начальників зо мною,
41і священики Еліякім, Масея, Мін’ямін, Міхай, Еліоенай, Захарія, Хананія з сурмами,
42і Масея, Шемая, Єлеазар, Уззі, Єгоханан, Малкія, Елам та Езер, співці ж під проводом Ізрахії голосно співали.
43І принесли того дня великі жертви й раділи, дав бо їм Бог велику радість. Раділи й жінки та діти, і далеко було чути радощі Єрусалиму.
44Того ж таки дня були призначені люди до комор, що були складами для приносів, первоплодів та десятин, щоб до них збирати з піль різних міст частки призначені законом для священиків і левітів, бо Юдея раділа зо священиків і левітів, що служили
45і пильнували служби Богові своєму й служби очищення; (так робили) й співці та воротарі – за постановою Давида й Соломона, його сина.
46Бо колись, за часів Давида та Асафа, був провідник співців, і похвальні та подячні пісні на честь Бога,
47і ввесь Ізраїль за часів Зоровавела й за часів Неємії давав день-у-день належні частки співцям та воротарям; отак віддавано святі приносини левітам, а левіти давали частину синам Арона.

13. Відлучення чужинців, направа інших переступів

1Того дня читано, щоб народ чув, книгу закона Мойсея, та знайдено в ній написане, що ні аммоній, ні моавитянин не можуть увійти в громаду Божу повіки
2тому, що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом та водою, а найняли проти них Валаама, щоб прокляв їх, – але Бог наш перемінив прокльон у благословення.
3Отож, почувши цей закон, відлучили вони всіх мішанців від Ізраїля.
4Ще перед тим священик Еліяшів, поставлений над кімнатами дому Бога нашого, родич Товії,
5приготував для нього велику кімнату, де раніш складано хлібні приноси, ладан, посуд, десятини хліба, нового вина й олії, що за законом належали левітам, співцям та воротарям, і приноси для священиків.
6Але під час цього мене не було в Єрусалимі, бо тридцять другого року вавилонського царя Артаксеркса я повернувся до царя, але за деякий час відпросивсь я у царя,
7прийшов до Єрусалиму й довідався я про те зло, яке зробив Еліяшів для Товії, приготувавши йому кімнату в дворах дому Божого,
8і дуже прикро мені стало, і я повикидав геть із кімнати всі хатні речі Товії,
9і наказав очистити кімнати, і велів повносити туди знову посуд дому Божого, приноси й ладан.
10Довідавсь я також, що часток левітам не давали й що левіти та співці, які мали виконувати службу, порозбігались, кожний на своє поле.
11І заходивсь я докоряти начальникам і сказав: «Чому занедбано дім Божий?» І зібравши їх, поставив я їх на їхнє місце.
12Тоді всі юдеї стали приносити до складів десятину хліба, нового вина та олії.
13Над складами поставив я Шелемію, священика, та Цадока, книжника, та Педаю з левітів, а при них Ханана, сина Заккура, сина Маттанії, бо їх уважали за певних. На них був обов’язок розділювати своїм братам.
14Згадай про мене за це, Боже мій, і не забудь добрих моїх діл, що я вчинив для дому Бога мого й для служби при ньому.
15Того часу побачив я в Юдеї, що в суботу топчуть у винодавлях, возять снопи, навантаживши ними ослів, а також вином, виноградом, фіґами й усяким тягарем, і приставляють у Єрусалим суботнього дня, і я їм докоряв за день, в який продавали вони свою живність.
16Та й тирійці жили в нім і привозили рибу та усякий крам і продавали в суботу юдеям, і то в Єрусалимі.
17То я докоряв вельможам юдейським і сказав їм: «Яке ж погане діло ви робите, осквернюючи день суботній!
18Чи ж не так чинили батьки ваші, за що послав Бог наш на нас і на це місто все те лихо? А ви ще збільшуєте гнів на Ізраїля осквернюючи суботу!»
19Після цього, коли в єрусалимських брамах сутеніло перед суботою, я наказав зачинити двері та звелів їх не відчиняти, аж доки не мине субота, й поставив коло воріт деяких моїх слуг, щоб ніяка вантага не приходила в день суботній.
20Ось чому крамарі та продавці всякого краму не раз і не два ночували поза Єрусалимом.
21Але я остерігав їх і сказав їм: «Чого ви ночуєте перед муром? Якщо це вчините ще раз, я накладу на вас руку.» Від того часу вони не приходили в суботу.
22І я звелів левітам, щоб вони очистились і прийшли відбувати сторожу коло воріт, щоби святити день суботній. І за це згадай про мене, Боже мій, і змилуйся надо мною з твого великого милосердя!
23Того ж самого часу бачив я юдеїв, що взяли собі жінок ашдодських, аммонських та моавитянських,
24і діти їхні говорили наполовину по-ашдодському, а не вміли говорити по-юдейському, лише мовою інших народів.
25Я картав їх і кляв їх, а декого з людей бив, тряс за чуприну й заклинав їх Богом: «Не давайте дочок своїх за синів їхніх і не беріть дочок їхніх для своїх синів і собі.
26Хіба не через них згрішив Соломон, цар Ізраїля? А такого, як він, царя, не було ні в одного з багатьох народів. І він був любий Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, одначе ж чужоземні жінки довели до гріха й його.
27Чи й нам про вас чути, що ви чините це велике зло та зраджуєте Бога нашого, бравши собі чужоземних жінок?»
28Навіть один із синів Йояди, син Еліяшіва первосвященика, був зятем Санбаллата хоронія, я й прогнав його від себе.
29Пригадай їм, Боже мій що вони опоганили священство й священицький та левітський союз!
30Так я їх очистив від усього чужоземного й завів наново служби священиків та левітів, кожного при його ділі, –
31і постачання дров у призначені часи й первоплодів. Згадай про це, Боже мій, на добро мені!

 

Попередня книга (“Книга Езри”)  Наступна книга (“Книга Товита”)