Книга Пророка Ісаї

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 32 33 34 35
36 37 38 39 40 41 42
43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56
57 58 59 60 61 62 63
64 65 66        

1. Заголовок 1-3; кара Юді 4-9; релігійне лицемірство 10-20; плач над Єрусалимом 21-31

1Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.
2Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене.
3Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.»
4Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього!
5По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло.
6Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією.
7Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому.
8Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто.
9Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору.
10Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський!
11«Навіщо мені безліч ваших жертв? – говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу.
12Як приходите, щоб з’явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори?
13Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням.
14Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні.
15Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови.
16Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!
17Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!
18Ходіть же й розсудимось, – говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна.
19Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни.
20А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»
21Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же – душогубці!
22Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою.
23Князі твої – бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить.
24Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам!
25Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе.
26Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»
27Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені – справедливістю.
28А всім відступникам і грішникам – погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть.
29Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі.
30Ви станете, як дуб, на якім зів’яло листя, і як той сад, що води не має.
31Потужний стане клоччям, праця ж його – іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.

2. Вічний мир 1-5; горді будуть понижені 6-22

1Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим.
2На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї.
3І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»
4І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати.
5Доме Якова, прийдіть, і будемо ходити в світлі Господнім!
6Так! Ти відкинув люд свій, дім Якова, бо в них повно чарівників і знахурів, як у філістимлян, і вони з синами чужоземців у побратимстві.
7Край його повен срібла і золота, і нема ліку його скарбам. Край його наповнився кіньми і нема ліку його колісницям.
8Край його повен ідолів. Вони падають низько перед ділом своїх рук, перед тим, що пальці їхні виробили.
9І похилився чоловік, понизилась людина. Ти не простиш їм цього.
10Сховайся у скелі, зарийся в землю зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі.
11Поникнуть горді очі людей, принижена буде пиха людська, один Господь звисочиться того часу.
12Бо це буде день Господа сил на все горде й набундючене, на все, що несеться вгору, – щоб оте принизити;
13на всі кедри ливанські, на всі дуби башанські;
14на всі високі гори й на всі пагорби, що вгору пнуться;
15на кожну високу башту і на кожний мур кріпкий;
16на всі кораблі таршішські й на всі прикраси принадні.
17І повалиться людська гордість, і понизиться пиха смертних. Один Господь звисочиться того часу.
18Боввани щезнуть дощенту.
19Сховайтесь по печерах, у скелях та по норах у землі зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
20Того дня чоловік повикидає кротам та кажанам своїх срібних бовванів і свої золоті кумири, які наробив собі, щоб їм поклонятись,
21аби лише самому сховатись У щілинах по скелях та скельних розколинах зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
22Годі вам надію покладати на чоловіка, в якого тільки й духу, що у ніздрах; бо й що він вартий?

3. Анархія в Єрусалимі 1-15; проти жіночих розкошів 16-26

1Ось Владика, Господь сил, забере з Єрусалиму і з Юди підпору й підтримку, усяку підпору хліба й усяку підпору води;
2хороброго і воїна, суддю і пророка, ворожбита й старця,
3п’ятдесятника і знатного, дорадника, заклинача й чародія.
4Я дам їм хлопців за князів, і діти пануватимуть над ними.
5Один одного в народі утискатиме, кожен свого сусіда; хлопець устане на старого, нікчема – на знатного.
6Брат брата хапатиме в домі свого батька: «В тебе є плащ, будь над нами князем! Нехай оця руїна буде під рукою в тебе!»
7А він того дня відкаже: «Я не вмію гоїти ран, і в хаті у мене нема ні хліба, ні плаща. Не робіть мене князем над народом!»
8Ось захитається Єрусалим і впаде Юда, бо язик їхній і діла їхні -проти Господа, і вони зневажають величний зір його.
9Вираз їхнього обличчя проти них свідчить; вони явно, як Содом, про свій гріх розповідають, вони його не криють. Горе їм! Бо самі на себе зло накликають.
10Скажіте: Щасливий праведник, бо він споживатиме плоди своїх учинків!
11Горе ж беззаконникові, лихо на нього! Бо за діла рук його буде йому й відплата.
12Недоросток гнобить мій народ; жінки ним правлять. Народе мій! Правителі твої на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти простуєш.
13Господь устає на суд, стоїть, щоб судити народ свій.
14Господь виступає на суд проти старших свого народу та його князів: «Ви спустошили виноградник; загарбане в бідного – по хатах ваших.
15Яким правом тиснете ви народ мій і топчете вбогих?» – вирок Владики, Господа сил.
16Господь промовив: «За те, що дочки сіонські горді, що ходять, витягнувши шию, і принаджують очима, ходять дрібненькою ходою і побрязкують на ногах обідцями,
17Господь покриє пархами тім’я дочок сіонських і відкриє наготу їхню.»
18Того дня Господь відійме їхню оздобу: обідці на ногах, сонечка, півмісяці,
19ковтки, обручки й намітки,
20вінці й ланцюжки та пояси, посудинки на пахощі, амулети,
21персні й каблучки до носа,
22дорогоцінні шати й плащі, шалі й гаманці,
23дзеркальця і сорочки з сатину, турбани й плащики.
24І буде: замість пахощів – гнилизна, замість пояса – мотузка, замість завитого волосся – пліш, замість широкого плаща – мішок, тавро – замість краси.
25Мужі твої від меча поляжуть, хоробрі твої – у битві.
26Зідхати й плакати будуть ворота; пограбована ти на землі сидітимеш.

4. Залишки народу в Єрусалимі 1-3; майбутня віднова 4-6

1І вхопиться на той час сім жінок одного чоловіка і скажуть: «Свій хліб ми будем їсти і свою одежу будемо носити, аби тільки нам можна твоїм ім’ям зватись; – зніми з нас ганьбу нашу!»
2В той день пагін Господній буде в красі й у честі, і плід землі – в величі й славі для тих, що в Ізраїлі зосталися цілі.
3Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, буде зватися святим, – кожен записаний для життя в Єрусалимі.
4Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування,
5тоді він прийде й опочине над усяким місцем на горі сіонській і над її зборами, як хмара в день, як дим і як світло палаючого вогню у ночі. Бо слава Господня буде над усім, мов захист,
6мов намет, щоб за дня давати тінь від спеки, мов притулок та сховок від дощу й бурі.

5. Пісня про виноградник 1-7; шість проклять 8-25; асирійська навала 26-30

1Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. У любого мого був виноградник на родючім схилі.
2Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона.
3Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником!
4Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі?
5Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником? Розберу його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть!
6Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього.
7Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля, а мужі юдейські – любе його садиво. І ждав він правосуду, – аж тут пролиття крови; ждав правди, – аж тут голосіння.
8Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни!
9Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців.»
10Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу.
11Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі!
12Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать.
13За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги.
14Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку; і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться.
15Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться.
16А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість.
17Пастись будуть ягнята, мов на пасовиськах; гладка худоба, козенята будуть руїни пожирати.
18Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх -мов посторонком, що від возу;
19що кажуть: «Нехай він поспішиться, нехай поквапиться із своїм ділом, щоб нам його побачити; нехай наблизиться, нехай прийде задум Святого Ізраїлевого, щоб нам про нього знати.»
20Горе тим, що зло добром звуть а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!
21Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!
22Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв;
23що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права.
24Тож як вогонь жере солому і як від полум’я згаряє сіно, корінь їхній візьметься гниллю, їхній квіт розвіється як порох, бо вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували.
25Тому й запалав гнів Господній на його народ, і він простягнув проти нього свою руку і так ударив по ньому, що здригнулися гори, і трупи, немов гній, лежать посеред вулиць. Але й по всьому тому його гнів не відвернеться, рука його ще піднята.
26Він піднімає стяги для далекого народу, він кличе його з кінців землі посвистом; і ось той, легкий, швидко прибуває.
27Нема між ними млявого й слабкого; ніхто з них не спить, не дрімає; не розв’язався на крижах пояс ні в одного, і не порвався ремінь на сандалях у нікого.
28Стріли їхні гострі й усі луки їхні нап’яті; копита їхніх коней, мов кремінь, колеса їхніх колісниць, немов вихор.
29Рик їхній – немов рик лева; вони рикають, мов левенята, ревуть, хапають здобич, несуть геть, і ніхто її в них не відніме.
30І зареве над ним того дня ревом моря. Глянеш на землю – там темрява жахлива й світло в туманах темніє.

6. Покликання Ісаї – йому не повірять

1Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм.
2Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав.
3І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!»
4Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму.
5І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил.»
6І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника.
7Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій.»
8Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!»
9І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте!
10Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.»
11І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє.
12Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане.
13І коли б іще десята частина зосталась у ній, то й вона теж буде спустошена, як теребинт і дуб, від яких, якщо їх зрубати, зостається пень. Той його пень – святе насіння.»

7. Пересторога Ахазові 1-9; Еммануїл 10-17; збройний набіг 18-20; Юдея безлюдна 21-25

1За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути.
2Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, – серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру.
3Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала,
4та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії.
5Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи:
6– Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, –
7так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться.
8Бо голова Сирії – Дамаск, а голова Дамаску – Рецін. Ще шістдесят п’ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом.
9Голова Ефраїма – Самарія, і голова Самарії – син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.»
10І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи:
11«Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!»
12Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.»
13Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму?
14Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл.
15Молоком і медом буде він живитись, аж поки не навчиться цуратися зла й вибирати добро.
16Бо перш, ніж те хлоп’я навчиться цуратися зла й вибирати добро, земля обох царів, якої ти боїшся, буде спустошена.
17Та й на тебе й на народ твій і на дім батька твого напустить Господь такі дні, яких не було з того часу, коли Ефраїм відпав від Юди.
18Накличе Господь того дня мух, що на кінці єгипетських річок, та бджіл, що в країні асирійській.
19І налетять вони і посідають усі разом на крутих байраках та по щілинах у скелях, по всіх кущах тернових, по всіх пасовиськах.
20Того дня пообголює Господь бритвою, найнятою по тім боці Ефрату, голову й волосся на ногах, ба й саму бороду геть обітне.
21Того часу держатимуть лиш одну корову й дві вівці;
22і вони даватимуть стільки молока, що кожен їстиме квасне молоко. Так, квасне молоко з медом їстиме кожен, хто зостанеться в країні.
23Того часу кожне місце, де росла тисяча виноградних лоз ціною тисячі срібних, поросте терниною й колючими глодами.
24Зо стрілами й луком доведеться туди продиратися, бо вся земля покриється терниною й колючими глодами.
25Ні на який горб, що його сапою сапали, не зважишся піти зо страху перед терниною й колючими глодами; туди пускатимуть хібащо волів на вигін і баранів на попас.»

 

8. В Ісаї народжується син 1-4; води Ефрату – асирійська навала 5-15; учні Ісаї 16-20; темрява й світло 21-23

1Господь сказав мені: «Візьми велику таблицю й напиши на ній розбірливим письмом: „Магер – Шалал-Хаш-Баз!
2Візьми мені надійних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єверехії.»
3І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз!
4Перше, бо ніж хлоп’я навчиться вимовляти тату й мамо, понесуть скарби Дамаску й луп Самарії перед царем асирійським.»
5І заговорив Господь знову до мене, кажучи:
6«За те, що цей народ нізащо вважає тихі Шілоах-води і тремтить перед Реціном та сином Ремалії,
7нашле Господь на нього могутні й великі води ріки; вона прибуде в усіх своїх руслах і виступить з усіх своїх берегів;
8вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле!
9Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть!
10Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!»
11Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу:
12«Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!»
13Господа сил – його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти!
14Він – камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він – сіть і пастка на мешканців Єрусалиму.
15Багато з них спотикнеться, впаде й розіб’ється, заплутається в сіті й упіймається.
16Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об’явлення у серці моїх учнів.
17Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю.
18Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми – знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні.
19Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, – то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, –
20щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку.
21І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору,
22подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться.
23І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.

9. Світло в тіні 1-4; хлоп’ятко 5-6; пророцтво щодо Ізраїля 7-20

1Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.
2Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють.
3Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки – як за часів Мідіяна.
4Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий.
5Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру.
6Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить.
7Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.
8Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть:
9«Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.»
10Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників :
11Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.
12Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил.
13Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину.
14Старець і знатний – то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст.
15Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули.
16Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.
17Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору.
18Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого.
19Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого:
20Манассія – Ефраїма, Ефраїм -Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.

10. Суспільна несправедливість 1-4; про асирійського царя 5-16; Ізраїль навернеться 17-27; наскок асирійців 28-34

1Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі,
2щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати,
3І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші?
4І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.
5Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя!
6Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.
7Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього – вигубити, викорінити чимало народів.
8Бо він сказав: «Чи ж не мої князі – царі усі?
9Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск?
10Так, як моя рука загарбала царства богів, – а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! –
11так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.»
12Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих,
13бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет.
14Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.»
15Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев’яний!
16Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум’я, мов полум’я пожару.
17Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий – полум’ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні.
18Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник.
19Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе.
20І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б’є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого.
21Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного.
22Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість.
23Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі.
24Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б’є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет!
25Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.»
26І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет.
27І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону,
28приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі.
29Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась.
30Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте!
31Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають.
32Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму.
33Та ось Господь, Бог сил, обіб’є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші – принижені.
34І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.

11. Загальне й мирне царство Месії 1-9; поворот виселенців 10-16

1І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.
2Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього.
3Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме.
4Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст.
5Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки.
6Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина.
7Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти.
8Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору.
9На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море.
10І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне.
11І станеться того часу: Господь знову простягне свою руку, щоб викупити рештки свого люду, тих, що зосталися в Ашшурі, в Єгипті, у Патросі, в Куші та Еламі, у Шінеарі, у Хаматі, на островах моря.
12І він підійме знамено народам і позбирає розсіяних Ізраїля, розкиданих юдеїв збере докупи з чотирьох кінців світу.
13Ефраїм покине заздрість, і вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм не буде більше завидувати Юді, а Юда не гнобитиме Ефраїма.
14І полетять вони на захід, на філістимлянське узбережжя, і разом грабуватимуть синів сходу; вони накладуть руку на Едома й Моава, і сини Аммона будуть їм піддані.
15І висушить Господь затоку єгипетського моря теплотою свого віддиху; простягне свою руку на ріку, розділить її на сім потоків, так що й у сандалях перебристи зможеш.
16І буде шлях решткам його народу, що зосталися від Ашшура, як був Ізраїлеві, коли він вийшов з Єгипту.

12. Подячна хвала визволених

1Того дня ти промовиш: «Хвалю тебе, о Господи! Ти гнівався на мене, та гнів твій відвернувся від мене, і ти мене потішив.
2Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, він – моє спасіння!
3Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.»
4Того дня скажете: «Хваліте Господа, признавайте його ім’я! Розголосіть між народами про його подвиги, нагадуйте, що ім’я його величне!
5Співайте Господеві, бо він учинив велике; нехай дізнаються про це по всій землі!
6Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! Бо Святий Ізраїля – великий серед вас.»

13. Падіння Вавилону

1Слово про Вавилон, що уздрів Ісая, син Амоса.
2Підніміть стяг на горі лисій, кликніть воєнним кличем, махніть рукою, щоб увіходили вони крізь княжі брами!
3Щоб вилити мій гнів, я повелів моїм посвяченим воякам, я витязів моїх покликав, що раді моїй славі.
4Ось гомін по горах, немов сила народу. Ось гамір царств і зібраних народів: Господь сил чинить перегляд бойового війська.
5Вони прийшли з далекої країни з самого краю неба – Господь і знаряддя його гніву, щоб зруйнувати всю землю.
6Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього!
7Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане.
8Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились.
9Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї.
10Тому небесні зорі та їхні Косарі не дадуть свого світла; сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити.
11Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин. Покладу край гордині пишних, принижу бундючних тиранів.
12Зроблю людей рідкішими, ніж золото щире, смертних – ніж золото офірське.
13Тому й небо стрясеться, земля зрушиться з свого місця від обурення Господа сил у день його палкого гніву.
14І кожен, мов налякана козуля, мов вівці, полишені пустопаш, повернеться до люду свого; кожен утече в рідну землю.
15Кого знайдуть, того буде пробито, і кого схоплять – від меча загине.
16Їхніх немовляток убиватимуть у них перед очима, доми їхні пограбують, жіноцтво їх збезчестять.
17Ось я мідян на них спрямую, яким байдуже срібло, які на золото не ласі.
18Луки їхні вбиватимуть хлоп’яток, не пощадять і плоду матері в утробі, дітей не буде жалувати їхнє око.
19І Вавилон, царств окраса, оздоба гордости халдеїв, стане мов Содом і Гомора, що їх Бог зруйнував.
20Ніхто не оселиться там повіки, не буде жити там із роду й до роду. Араб шатра там не розіпне, і пастухи зо стадом там не будуть спочивати.
21Звірі пустині там заляжуть, пугачів буде повно в їхніх домівках. Там житимуть струсі, волохачі там будуть стрибати.
22Шакали витимуть у їхніх палацах, гієни – по розкішних замках. Близько його година, і не загаються дні його.

14. Поворот з вигнання 1-2; насміх з гнобителя 3-21; знищення Вавилону 22-23; зруйнування Асирії 24-27; філістимляни 28-32

1Господь над Яковом змилосердиться і вибере Ізраїля знову й оселить їх на землі їхній рідній. Прилучаться до них чужинці й пристануть до дому Якова.
2Народи візьмуть їх і приведуть їх на їхнє місце, і дім Ізраїля присвоїть їх собі на землі Господній за рабів та за рабинь і поневолить тих, що його були взяли в неволю, і пануватиме над тими, що його утискали.
3І станеться того дня, як Господь дасть тобі спочинок від страждань твоїх, від клопоту й від важкого рабства, що над тобою тяжіло,
4ти заспіваєш оцю пісню над царем вавилонським і промовиш: «І як це воно, що не стало ката, що гніт скінчився,
5зламав Господь палицю безбожних, кий мучителів,
6який люто бив народи ударами безупинно, що панував над племенами у гніві, і докучав без міри.
7Уся земля відпочиває, спокійна, з радощів голосно гукає.
8Ба й кипариси та ливанські кедри заради тебе веселяться; відколи ти заснув, не виходить дроворуб до нас.
9Шеол унизу зворушився з-за тебе, щоб стрінути тебе при твоєму вході; він побудив для тебе тіні всіх вельмож землі, звелів уставати з своїх престолів усім царям народів.
10Усі вони говорять, до тебе промовляють: – І ти, як ми, став слабосилим, став на нас схожим.
11Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась; постіль твоя – черва, хробаки – твоє покривало.
12Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці? Як тебе повалено на землю, тебе, що підбивав усі народи?
13Ти ж говорив у своїм серці: – На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі.
14Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній.
15Та ось ти в Шеол провалився, в яму преглибоку.
16Хто тебе бачить, дивиться на тебе пильно, придивляється до тебе зблизька: – Чи це той, кажуть, що стрясав землею, що хитав царствами,
17що обертав світ у пустиню, що міста руйнував, що бранців не пускав додому?
18Усі царі народів, усі до одного в почестях спочивають, кожний у своїм гробі.
19А тебе викинуто з твого гробу, мов пусту галузку, і покрито вбитими, що впали від меча, мов розтоптане падло.
20Ти не будеш у гробі вкупі з тими, що сходять у кам’яні могили, бо ти пустошив твою землю, вбивав твій народ. Повіки не згадають кубла лиходіїв.
21Готуйтесь вистинати його дітей за беззаконня їхніх батьків! Нехай не встануть, щоб завоювати землю, щоб наповнити руїнами вселенну!»
22Я встану на них, – слово Господа сил, – і знищу ім’я Вавилону й останок нащадка й потомка, – слово Господнє.
23Зроблю його житлом їжака, багном, і вимету його мітлою руїни, – слово Господа сил.
24Господь сил поклявся словами: «Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і здійсниться.
25Я розіб’ю Ашшура в моїй країні, на моїх горах я його розтопчу. Його ярмо спаде з них, його тягар спаде з плечей у них.
26Це вирок, призначений для всієї землі, це рука, простягнута на всі народи.»
27А коли Господь сил призначив, -хто може змінити? Рука його простягнута, – хто її відверне?
28Того року, коли вмер Ахаз, було таке пророче слово:
29«Не радуйся дуже, уся Філістіє, що поламалась палиця, яка тебе била, бо з коріння зміюки вийде гаспид, а плід його буде – дракон летючий.
30Тоді, як убогі пастимуться на моїх луках, а бідні безпечно будуть спочивати, я голодом виморю твій корінь, виб’ю твоїх нащадків.
31Вийте, ворота! Кричи, місто! Трясись, уся Філістіє! Бо з півночі дим надходить, ніхто не губиться в його лавах.
32Що відповісти послам народу? Господь заснував Сіон, і в ньому знайдуть захист убогі його народу.»

15. Жалобна пісня над Моавом

1Слово пророче про Моава: «Так, тієї ночі, як збурено Ар, Моав загинув. Так! Тієї ночі, як зруйновано Кір, Моав загинув.
2Дочка Дівону виходить плакати на узвишшя, над Невом і Медвою Моав ридає. Усі голови оголені, всі бороди обтяті.
3По вулицях люди у веретах, на дахах та на майданах усі ридають, у сльозах потопають.
4Хешбон й Елале голосять; крик їхній аж до Ягацу чути. Ось чому в Моава дрижать крижі, душа трясеться в ньому.
5Серце в Моава стогне; з нього втікають аж до Цоару. Так! На Лухіт-схил, плачучи, сходять, на Хоронаїм-дорозі зняли крик розпачливий.
6Бо висохли в Німрімі води, трава ізсохла, билля зникло, і зелені немає.
7Тому вони запаси роблять, добутки свої переносять поза потік Вербовий.
8Крик обійшов усю Моавську землю; до Еглаїму чути його голосіння, до Бер-Еліму чути його плач.
9Бо вода в Дімоні взялася кров’ю; бо я наведу на Дімон нове лихо, лева на тих, які з Моава повтікали, і на тих, що у краю зостались.»

16. Моавитяни тікають у Юдею 1-5; жалобна пісня, над Моавом 6-14

1«Пошліть ягнята господареві краю Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону!
2Неначе птичка, що втікає, немов сполоханий виводок, дочки моавські будуть коло бродів Арнону.
3Дай раду, розсуди, вчини над нами серед полудня твою тінь, як уночі, сховай утікачів, блукаючих не видай!
4Нехай перебудуть у тебе втікачі з Моаву! Будь їм захистом від спустошника! Коли напасника не стане, коли спустошник зникне, коли гнобителі покинуть землю,
5тоді престол ствердиться милосердям, і на ньому, в Давидовім наметі, возсяде суддя по правді, що дбатиме про право, швидкий до правосуду.
6Ми чули про гордість Моава, надмірну гордість, про його пиху та гординю, про його бундючність, порожнє белькотання.
7Тим то Моав плаче над Моавом -увесь плаче. За марципанами з родзинок кір-харесетських вони, тяжко прибиті, плачуть.
8Бо хешбонські ниви опустіли та й виноградники Сівми, яких добірні грона володарів над народами впивали, сягали до Язеру, в пустиню продирались; а пагінці їхні поширювались поза море.
9Тому я плачу разом з Язером за виноградниками Сівми, сльозами поливаю вас, Хешбоне та Елале, бо над твоїми літніми плодами й зборами ворожий крик розлігся.
10Замовкли по садах веселощі й радощі; по виноградниках уже не співають і не веселяться; не топчуть більше грона в винотоках, веселі крики зникли.
11Тому й стогне моє нутро над Моавом, немов гарфа, і моє серце над Кір-Харесом.
12І хоч Моав з’являтиметься аж до втоми на узвишшях і входитиме у святилище молитись, йому те не допоможе.»
13Отаке слово виповів колись Господь проти Моава.
14А тепер ось як говорить Господь: «За три роки, рахуючи роками наймитів, слава Моавова занидіє разом з усім його велелюддям, а його останок буде маленький, незначний, безсилий.»

17. Пророцтво щодо Дамаску

1Пророцтво щодо Дамаску: -Ось Дамаск зникне як місто, він стане купою румовища.
2Міста Ароеру будуть покинуті; вони будуть для стад, що там лежатимуть, і нікому буде їх полохати.
3Зникнуть твердині Ефраїма й Царство Дамаску, а з рештками Араму станеться те саме, що зо славою синів Ізраїля, – слово Господа сил.
4І станеться того дня: слава Якова змаліє, а сите тіло його схудне.
5І буде так, як воно буває, коли жнець бере стебелину в жменю й колоски стинає, або коли збирає колоски у Рефаїм-долині,
6і їх лишається там лише трохи; або як то буває, коли оливи оббивають: дві або три ягідки на самім вершечку, чотири або п’ять по рясних гілляках, – слово Господа, Бога Ізраїля.
7Тоді людина зверне погляд до Творця свого, і її очі глядітимуть на Святого Ізраїлевого.
8І не спогляне більш на жертовники, діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили її пальці, на ашери та на стовпи на честь сонця.
9Тоді твої міста будуть покинуті, як міста хіввіїв і аморіїв, що їх вони покинули перед Ізраїлем. Вони обернуться на пустиню.
10Бо ти забув про Бога, Спаса твого, і не згадав про Скелю твоєї сили. Тому ти позаводив сади пишні й понасаджував у них лозини чужоземні.
11Того дня, коли ти посадив їх, ти виростив їх, і твоє насіння вже зрання розквітає, та врожай зникне в день нещастя, і лихо буде невигойне.
12Який же шум численних народів! Вони шумлять, неначе море шумить. І що за ревіння племен! Ревуть, немов великі ревуть води.
13Та він погрожує їм, і вони далеко втікають; їх прогнано, немов полову, з гір вітром, як вихор перед буревієм.
14Тривога під вечірній присмерк, а перед ранком їх немає. Ось такий пай тим, що нас обдирають; така доля тим, що нас грабують.

18. Пророцтво щодо Кушу (Етіопії)

1О краю, де шумлять крила, по той бік рік кушійських,
2ти, що шлеш послів морем на очеретяних човнах – по водах! Ідіть, швидкі посланці, до народу дебелого, засмаглого, до народу здавна страшного, народу могутнього, який інших підбиває, землю якого ріки розтинають!
3О ви всі, що населюєте вселенну, ви, що на землі живете! Коли підіймуть стяг на горах, вважайте! Коли засурмлять, слухайте!
4Бо так сказав Господь до мене: «Я дивлюсь мовчки з мого житла, як ясна спека при світлі сонця, як росяна хмара під жнивну спеку.»
5Бо перед винозборами, як спаде квіт і як зелені грона почнуть достигати, він відріже ножем гіллячки і парості відітне, він їх пооббиває.
6Усіх разом полишать хижим птицям у горах і диким звірам краю. І буде хиже птаство на них літувати й усі звірі в країні на них зимувати.
7Тоді народ цей дебелий, засмаглий, народ цей страшний здавна, народ могутній, що інших підбиває, що його землю ріки розтинають, принесе дар Господеві сил, на місце імени Господа сил, на Сіон-гору.

19. Пророцтво щодо Єгипту 1-15; навернення Єгипту та Асирії 16-25

1Пророцтво про Єгипет: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет; і перед ним тремтять єгипетські кумири, і серце Єгипту тане в грудях.
2– Я напущу єгиптян на єгиптян, брат із братом буде воювати, друг проти друга, місто проти міста, царство проти царства.
3Збентежиться у них дух Єгипту, і я оберну в ніщо його раду. Вони питатимуться кумирів та чародіїв і тих, що мертвих викликають, і знахурів.
4Видам Єгипет у руки лютому володареві; жорстокий цар над ним буде царювати, – слово Господа, Бога сил.
5Зменшаться води у морі, ріка стане сухою, висхне.
6Канали засмердяться, річки єгипетські зміліють, висхнуть; осет й очерет зів’януть.
7Луги над Нілом і все посіяне над Нілом висхне, порохом розвіється і зникне.
8Засмутяться рибалки, зажуряться всі, хто вудку в річку закидає, і тії, що пускають невід у воду, затужать.
9І соромом побиті будуть ті, що льон обробляють; чесальниці й ткачі збліднуть.
10Усі ті, що коло нього ходять, будуть прибиті, і всі робітники зажуряться.
11Князі цоанські певно подуріли, рада щонаймудріших фараонових дорадників стуманіла. І як ви смієте фараонові сказати: «Я – син мудрих, царів син я старовинних?»
12Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом!
13Втеряла розум старшина цоанська, старшина нофська збилася з глузду; звели Єгипет з дороги начальники їхніх родів.
14Господь послав на них дух одуру, і вони ввели в облуд Єгипет у всіх його чинах, як блудить п’яний у своїм блювотинні.
15І не буде в Єгипті справи, яку б уміло повела голова чи хвіст, пальмове гілля чи очеретина.
16Того дня єгиптяни збабіють, вони тремтітимуть, полохатимуться піднятої руки Господа сил, що він на них підійме.
17Земля Юдейська стане жахом для Єгипту. Щоразу, як йому будуть згадувати про неї, він тремтітиме перед постановою Господа сил, яку він постановив супроти нього.
18Того дня в Єгипетській землі буде п’ять міст, що розмовлятимуть мовою ханаанською і присягатимуться Господом сил, і одне з них зватиметься Містом Руїни.
19Того дня буде жертовник Господеві посеред Єгипетської землі і пам’ятник Господеві при його границі.
20Це буде знаком і свідоцтвом Господа сил у землі Єгипетській: коли вони взиватимуть до Господа проти гнобителів, він їм зішле спасителя та оборонця, який спасе їх.
21І Господь дасть себе спізнати Єгиптові, і Єгипет спізнає того дня Господа, і вони служитимуть йому жертвами й дарами та обітуватимуть Господеві обіти й будуть їх виконувати.
22І хоча Господь скарає Єгипет тяжкою карою, він їх вигоїть; вони навернуться до Господа; він їх вислухає й оздоровить.
23Того дня буде шлях з Єгипту до Ашшуру. Ашшур ходитиме в Єгипет, а Єгипет в Ашшур, і Єгипет разом з Ашшуром будуть служити Господеві.
24Того дня Ізраїль буде третім з Єгиптом і з Ашшуром, він буде благословенням посеред землі.
25Господь сил благословить його словами: «Благословен народ мій – Єгипет, і діло рук моїх – Ашшур, ще й Ізраїль – моя спадщина.»

20. Пророцтво щодо Єгипту та Етіопії

1Того року, коли Тартан прийшов під Ашдод, куди послав його Саргон, цар асирійський, і коли він обліг його й звоював його,
2того самого часу говорив Господь через Ісаю, сина Амоса. Він сказав: «Іди, скинь, волосяницю, що в тебе на крижах, та й зніми сандалі, що в тебе на ногах.» Так він і зробив та ходив голий і босий.
3І сказав Господь: «Як слуга мій Ісая ходив три роки голий та босий на ознаку й віщування проти Єгипту й Етіопії,
4так поведе цар асирійський єгипетських полонених і етіопських виселенців, молодих і старих, голих та босих, з відкритими спинами, Єгиптові на сором.
5Тоді злякаються й засоромляться з-за Етіопії ті, що на неї покладались, та з-за Єгипту, що ним пишались.»
6І мешканці цього узбережжя тоді скажуть: «От на що зійшли ті, на яких ми покладались, до яких удавались по допомогу, щоб урятуватись від царя асирійського! І як же нам тепер урятуватись?»

21. Падіння Вавилону 1-10; відповідь едомлян 11-12; пророцтво щодо арабів 13-17

1Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю,
2жахливе видіння мені з’явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням.
3Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити.
4Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом.
5Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п’ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!»
6Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить!
7І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!»
8І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами!
9І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.»
10О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю.
11Слово пророче про Едом: – До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?»
12Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!»
13Слово пророче про арабів: -Ночуйте в арабському лісі, валки деданські!
14Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом!
15Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни.
16Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне.
17І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», – бо так сказав Господь, Бог Ізраїля.

22. Пророцтво щодо Єрусалиму 1-14; і Шевни 15-25

1Пророцтво про Долину Видіння: – Що це з тобою, що ти ввесь виліз на покрівлю?
2Місто, повне гармидеру, шумливе та веселе місто! Твої повбивані – не мечем побиті, і мертві твої не полягли в битві.
3Твої вожді всі разом повтікали, їх зв’язано без пострілу з лука. Усіх твоїх найхоробріших узято в полон, хоч як далеко були повтікали.
4Тому й кажу: «Відверніть від мене очі, нехай я не плачу гірко! Не намагайтесь мене розважати над руїною дочки мого народу!»
5Бо це день тривоги, замішання і колотнечі від Господа, Бога сил. В Долині Видіння валять мури, і крик по горах лунає.
6Елам бере в руки сагайдака, Арам верхи сідає, а Кір виймає щита.
7Долини твої щонайкращі заповнені возами і верхівці стали коло брами.
8Здерто з Юдеї покривало. Ти виглядала того дня за зброєю в кедровім домі.
9Бачите, що проломів у Давидгороді вже сила; збираєте докупи води нижнього ставу.
10Рахуєте доми в Єрусалимі; валите доми, щоб ними мури укріпити;
11Між двома мурами копаєте зборище для вод старого ставу. На того ж, хто це чинить, не дивитеся; ви не вважаєте на того, хто творить це здавна.
12Господь, Бог сил, вас кликав того дня, щоб ви плакали-голосили, щоб голову голили, вереття надягали.
13Аж ось – веселощі та радість: убиваєте биків, ріжете овець, їсте м’ясо, п’єте вино, мовляв, їжмо та пиймо, бо взавтра помремо!
14І об’явив мені Господь сил у вуха: «Цього гріха ви не спокутуєте, аж поки не помрете», – промовив Господь, Бог сил.
15Так сказав Господь, Бог сил: «Іди та ввійди до того урядовця, до Шевни, старшого в палаті!
16Що тут, мовляв, у тебе, хто тут у тебе, чого ти собі витісуєш тут гробовище? Чого тешеш собі на високім місці гробовище, вирубуєш у скелі собі житло?
17Ось Господь жбурне тебе, чоловіче, одним махом, міцно тебе схопить.
18І тебе геть змотає й покотить, немов м’яч по землі розлогій. Там ти умреш, туди підуть і твої славні колісниці, о ганьбо дому твого володаря!
19Я прожену тебе з твого уряду й вирву тебе з твого місця.
20І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії,
21і надягну на нього твою одіж і поясом твоїм я його підпережу; я передам твою владу в його руки, і він буде батьком єрусалимським мешканцям і домові Юди.
22Я вкладу йому на плечі ключ Давидового дому; як він відчинить, ніхто не зачинить; як він зачинить, ніхто не відчинить.
23Заб’ю його, немов кілок у твердім місці, і буде він престолом слави домові батька свого.
24На ньому висітиме вся слава дому його батька, внуків і потомків, увесь малий посуд від тарілок до жбанів.
25Того дня, – слово Господа сил, – кілок забитий у тверде місце похитнеться, зламається й упаде, а ввесь тягар, що був на ньому, пропаде», -бо так говорить Господь.

23. Пророцтво щодо Тиру та Сидону

1Пророче слово про Тир: – Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни.
2Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились,
3по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали.
4Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!»
5Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру.
6Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя!
7Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити?
8І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі – вельможами на землі?
9Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі.
10Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше.
11Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині.
12Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою.
13Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну.
14Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!»
15І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю:
16«Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!»
17А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі.
18Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.

24. Кінець часів 1-6; зруйнування міста 7-18; суд 19-23

1Ось Господь пустошить землю і руйнує; він перевертає її поверхню і розсіває її мешканців.
2Така ж доля стріне: так народ, як і священика, так слугу, як і його пана; так слугиню, як і її паню; так того, хто купує, як і того, хто продає; так боржника, як і позикодавця; так лихваря, як і того, що віддає лихву.
3Земля спустошена до решти, пограбована до останку, бо Господь вирік це слово.
4Земля сумує, заникає; марніє, заникає всесвіт; небо й земля марніють.
5Земля під своїми мешканцями споганіла, бо вони переступили закон, порушили устав, зламали завіт відвічний.
6Тому прокляття пожирає землю, і мешканці її несуть за те кару; тому мешканці землі гинуть, людей зосталось мало.
7Вино сумує, лоза в’яне, зідхає кожне серце, перед тим веселе.
8Затих гук веселий бубнів, замовкли радісні оклики, припинився святковий брязкіт гусел.
9Не п’ють більше вина під співи; хмільні напої згірчилися п’яницям.
10Зруйновано місто хаосу, вхід до всіх домів зачинений.
11Плачуть по вулицях – вина не стало; зникли зовсім веселощі, прогнано з землі радощі.
12У місті лишилося спустошення; брама розбита, в руїнах.
13І на землі поміж народами буде те саме, що буває, коли оливки оббивають або коли збирають останні грона, як винозбір закінчиться.
14Вони підносять голос, вітають криками Господню велич, радо гукають з моря:
15«О, прославляйте Господа в країнах світлих, по островах морських – ім’я Господа, Бога Ізраїля!»
16З краю землі чуємо пісні: «Слава праведному!» Я ж промовив: «Лишенько мені! Лишенько мені! Ой леле! Зрадники зраджують, зрадники зраджують зрадливо!
17Страх, яма й пастка на тебе, що заселяєш землю!»
18Хто втече від крику – страху, той упаде в яму; хто ж вилізе з ями, у пастку впіймається. Бо відчинилися вгорі загати й основи землі стряслися.
19Земля розіб’ється на кавалки, земля розколеться на частини, земля здригнеться вельми.
20Земля хитатиметься, немов п’яний, гойдатиметься, мов халупа. І затяжіє її гріх над нею; вона впаде й не підведеться більше.
21І покарає Господь того дня високе військо вгорі та царів земних долі.
22І їх зберуть докупи і зв’язаних кинуть у яму і замкнуть у темниці і по довгім часі покарають.
23Почервоніє місяць, засоромиться сонце, бо Господь сил буде царювати на горі Сіоні і в Єрусалимі, і перед його старшими засяє його слава.

 

25. Подячна пісня 1-5; месіянський бенкет 6-12

1О Господи, ти єси Бог мій! Я буду тебе возносити, буду хвалити твоє ім’я, бо ти вчинив предивні речі, задуми днедавні, вірні, певні.
2Ти обернув місто в купу каміння, місто-твердиню в руїну; і замок нечестивих перестав бути містом: не відбудується повіки.
3Тим прославлятимуть тебе народи сильні, міста людей потужних будуть тебе боятись.
4Бо ти був бідному кріпостю, кріпостю бідному в скруті, сховком від бурі, тінню від спеки; бо лють гнобителів, немов узимку буря.
5Як спеку на засохлу землю, втихомириш ти гомін гордих; як спеку тінню хмари, принизиш пісню лютих.
6Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м’ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте.
7Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи.
8Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так.
9Того дня скажуть: «Ось він, наш Бог! На нього ми надіялися, і він нас спас. Ось він Господь! На нього ми надіялися. Радуймося і веселімся його спасінням!»
10Бо рука Господня на цій горі спочине; Моав буде розтоптаний на своїм місці, як топчеться солома в ямі для гною.
11Коли він там простягне свої руки, немов плавак, щоб плисти, Господь принизить його гордість, хоч як би він руками силувався.
12Високу кріпость твоїх мурів він повалить, зруйнує, розкине по землі в порох.

26. Спів перемоги

1І того дня в землі Юдейській буде співатися ця пісня: «Є у нас міцне місто; мури й вали він нам дав, щоб нас захищати.
2Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду,
3що твердий духом, зберігає глибокий мир і на тебе вповає!
4На Господа покладайтесь повіки, бо Господь – скеля вічна,
5бо він принизив тих, що жили на узвишшях, – високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох:
6ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть.
7Дорога праведного проста. Ти, справедливий, вирівнюєш путь праведному.
8На стежці присудів твоїх ми, Господи, тебе чекали; до твого імени, до споминання тебе змагає душа наша.
9Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливости вчаться.
10Як змилуватися над грішним, він правоти не навчиться; в країні правди чинить кривду і не вважає на Господню велич.
11Твоя рука, о Господи, піднята, та вони її не бачать. Нехай же, засоромлені, побачать твою ревність супроти народу твого! Вогонь, призначений для твоїх ворогів, пожере їх!
12О Господи! Ти нам мир даруєш, бож усі діла наші – ти їх чинив нам.
13Господи, Боже наш! Інші владики – не ти! Над нами панували, та ми лише тебе – ім’я твоє – шануєм.
14Мертві не оживуть уже більше, тіні вже більш не встануть, бо ти їх покарав і знищив, їхню пам’ять знищив цілковито.
15Колись намножив єси люд, Господи, намножив, прославився, поширив усі границі краю.
16О Господи, у скруті ми тебе шукали, від гніту ми кричали, бо твоя кара на нас упала.
17Немов вагітна, коли настане час родити, в’ється, кричить у болях -отак були й ми перед тобою.
18І ми були зачали, були в муках, але родили хібащо вітер. Ми не дали землі спасіння, і не народжуються більше мешканці на світі.
19Та твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе – роса світла, і земля поверне назад тіні!
20Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері, сховайся на часинку, поки гнів не перейде!
21Бо ось Господь виходить із свого місця карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, що ввіссала в себе, і не таїтиме більше своїх убитих.»

27. Виноградник Господній

1Того дня Господь скарає своїм мечем, твердим, великим і потужним, Левіятана, швидкого змія, Левіятана, верткого змія, і вб’є потвору, що у морі.
2Того дня скажуть: «Любий виноградник – співайте про нього!»
3«Я, Господь – його сторож. Я щохвилини його поливаю і, щоб нічого з ним не сталось, я стережу його вночі і вдень.
4Я більш не маю гніву. А якщо б були в ньому будяки й тернина, то я пішов би на них боєм, спалив би їх усіх до одного.
5Хіба що він буде шукати захисту в мене, схоче укласти мир зо мною, – нехай же укладе мир зо мною!»
6У майбутньому Яків закоріниться – Ізраїль зацвіте й вижене бруньки, сповнить світ плодами.
7Хіба Господь бив його так, як бив тих, що його били? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали?
8Він його покарав вигнанням, виселенням; він його викинув подувом своїм сильним у день східнього вітру.
9Ось так спокутується злочин Якова; такий буде ввесь плід, коли зніметься гріх із нього; він зітре все каміння жертовників, немов вапно, на порох стерте. Ашери й стовпи на честь сонця вже не встануть більше.
10Бо місто-кріпость запустіло, стане безлюдне, покинуте, мов пустиня, житло. Там будуть пастися телята, там вони лежатимуть та обгризатимуть віття.
11А коли висохнуть гілляки, їх обламають; прийдуть жінки і їх запалять. Бо люд це нерозумний; тому й Творцеві їх не шкода: Сотворитель їх не змилосердиться над ними.
12І станеться того дня: Господь трусне колоссям від Ріки аж до єгипетського потоку, і вас, сини Ізраїля, один по одному зберуть докупи.
13І того дня засурмлять у сурму велику й зберуться ті, що в Ашшур-землі були загубились, і ті, що розсіялися були в Єгипетській країні, і поклоняться Господеві на горі святій у Єрусалимі.

28. Пересторога супроти Самарії 1-6; проти злих священиків та лжепророків 7-29

1Горе гордому вінцеві п’яниць ефраїмських, вином перепитих, та зів’ялій квітці їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини!
2Ось у Господа – сильний та потужний, неначе буря з градом, наче вихор згубний, наче повінь вод розбурханих, великих, що з силою кидає об землю.
3Гордий вінець п’яниць ефраїмських буде потоптаний ногами;
4а з квіткою зів’ялою їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини, станеться те, що із смоквою, первоплодом, який достиг перед літом: як тільки хто його побачить, ледве попаде в руку, він його проглине.
5Того дня Господь сил стане пишним вінцем та діядемою окраси для останку свого народу,
6і духом правосуддя для того, що на суді засідає, відвагою для тих, що війну назад до брами проганяють.
7Та й тії від вина заточуються, хитаються від хмільних напоїв. Священик і пророк хитаються від хмільних напоїв, вони у вині потопають; хиляться від хмільних напоїв, заточуються, коли видіння бачать, і спотикаються, коли присуди вирікають.
8Тому столи скрізь повні блювотиння й посліду: нема чистого місця.
9«Кого він хоче вчити знання? Кого на розум проповіддю наводити? Щойно відлучених дітей, які недавно від грудей відзвичаїлись?
10Коли ж то він каже наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там!»
11Як так – він лепетанням губ, чужою мовою заговорить він до народу цього,
12він, що до них сказав: «Ось відпочинок! Дайте знесиленому відпочити! Ось спокій!» Та вони слухати не схотіли.
13Тоді буде до них слово Господнє: «Наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там», – щоб вони на ходу горілиць упали, розбилися, заплутались, упіймались.
14Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі!
15Через те, що ви кажете: «Зо смертю ми союз уклали, вчинили ми з Шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди -захист» –
16тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться.
17За мірило я візьму правило, за висок – справедливість. Град змете сховок брехні, і захист води змиють.
18Скасований буде союз ваш із смертю, і ваша угода з Шеолом не встоїться, і коли бич згубний пройде, він вас розшматує.
19Раз-у-раз, як буде проходити, він вас захопить; а буде проходити він щоранку, вдень і вночі. Єдино страх навчить вас.»
20І ліжко буде занадто коротке, щоб простягнутися на ньому, і покривало занадто вузьке, щоб обгорнутись.
21Бо Господь устане, як на Перацім-горі, розгнівається, як у Гівеон-долині, щоб учинити чин свій, чин дивний, і щоб зробити своє діло, діло незвичайне.
22Тож не глузуйте! А то кайдани ваші стануть ще тугіші, бо я чув від Господа, Бога сил, вирок погибелі, призначений для всього краю.
23Наставте вухо і слухайте голос мій, вважайте і слухайте моє слово!
24Хіба орач для сівби завжди тільки оре, крає скиби та скородить ниву?
25Хіба, зрівнявши її добре зверху, не сіє він чорнуху або не розсіває кмин, а потім не прокладає рядочками пшеницю чи ячмінь на вибраному місці або гречку на межах?
26Він його вчить правно, Бог його як слід навчає.
27Чорнухи певно саньми не молотять, ані коліс по кминові не котять; чорнуху палицею вибивають, а кмин – києм.
28Хіба товчуть пшеницю? Ні! Її без кінця-краю не молотять; водять по ній кругом колеса з кіньми, її ж не розтирають.
29І це теж від Господа сил походить: предивна його рада, велика його мудрість!

29. Облога та звільнення Арієла (Єрусалиму) 1-8; релігійне задубіння 9-14; погрози й благословення 15-24

1Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався! Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом!
2Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін. Ти будеш у мене, як Арієл.
3Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе.
4Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, – твоя мова.
5Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох; зграя гнобителів, немов полова, що летить геть. І станеться те зненацька, раптом.
6І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом; бурею, вихорем та полум’ям вогню, що пожирає.
7І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво.
8І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, – аж голод його мучить; або як спраглому сниться, що він п’є, а прокинеться, – аж його в’ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону.
9Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п’яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п’янкого напою!
10Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови.
11Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю; дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю.»
12І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний.»
13І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною – то лише вивчена заповідь людська,
14тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.»
15Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?»
16Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє?
17Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс?
18Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми.
19І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.
20Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли,
21що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували.
22Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме.
23Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім’я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.
24Ті, що блукають духом, – мудрости навчаться, і ті, що ремствують – розуму наберуться.»

30. Проти союзу з Єгиптом

1Ой горе дітям бунтівливим, -слово Господнє, – що плекають задуми, та й не від мене, що входять у союз, та не в моїм дусі, що гріхи на гріхи громадять,
2що йдуть у дорогу в Єгипет, моїх уст не спитавшись, щоб шукати охорони в силі фараона, щоб захиститися в тіні Єгипту!
3Охорона фараона вийде вам на сором, і захист у тіні Єгипту вам на ганьбу.
4Бо князі його прибули в Цоан, посли його дійшли аж до Ханесу.
5Та всі вони засоромляться з-за люду, що буде не на користь. Не буде їм від нього ні підмоги, ані користи, хіба тільки сором, ганьба.
6Пророцтво про звірів у Негеві: – Через країну суму та смутку й ревучих левів, гадів та летючих зміїв вони привозять на ослячих хребтах свої багатства та на горбах верблюжих свої скарби народові, який їм допомогти не може.
7Бо допомога Єгипту – річ марна й нікчемна. Тому я його називаю: Рагав недбалий.
8Іди ж і напиши це перед ними на таблиці, запиши це в книгу на майбутнє, щоб було свідоцтво вічне!
9Бо це люд бунтівливий, діти брехливі, діти, які не хочуть слухати Господнього закону,
10що видючим кажуть: «Геть з видінням!», а пророкам: «Не пророкуйте ви нам правди, а кажіть нам лестощі, віщуйте злуду!
11Зійдіть з дороги, зверніть із стежки, усуньте з-перед нас Святого Ізраїлевого!»
12Тим то говорить Святий Ізраїля: «Через те, що відкидаєте це слово й покладаєтесь на хитрощі та лукавство і в них шукаєте опори,
13буде вам цей злочин, мов щілина перед розвалом, що виявилась у високім мурі, який умить відразу розвалиться.
14І він його розіб’є, мов гончарський посуд, який б’ють нещадно, так що серед його кавалків і черепочка не знайдеться, щоб узяти вогню з вогнища або води з копанки зачерпнути.»
15Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір’ї – ваша сила. Але ви не хотіли.
16Ви казали: Ні! На конях ми втечемо! – тому й будете втікати. Полетимо верхи на бистрих! – тому на бистрих за вами гнатися будуть.
17Тисяча втече на погрозу тільки одного, а на погрозу п’ятьох ви так розбіжитеся, що ваш останок буде, мов щогла на вершині гори, мов на горбі знамено.»
18Тому Господь чекає, щоб вам учинити ласку; тому встає, щоб змилосердитись над вами. Бо Господь – Бог справедливий: щасливі всі, що надіються на нього.
19Так, народе сіонський, що живеш в Єрусалимі, ти вже не плакатимеш більше. Він напевно змилується над тобою, коли почує твій крик; він, ледве почує, вислухає тебе.
20Бо хоч Господь дає вам скупо хліба й мало води, та все ж таки Вчитель твій не буде ховатись, і очі твої Вчителя побачать.
21І вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» – коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч.
22Тобі остогидне срібло, що покриває твої кумири, і золото, що одягає твоїх виливанців. Ти їх повикидаєш як погань: «Геть звідси!» – до них скажеш.
23І він дасть дощ на твій посів, що ним засієш поле; і хліб, що вродить нива, буде тучний і ситний; і худоба твоя буде того дня пастися по широких пасовиськах.
24Воли й осли, що обробляють землю, їстимуть солону пашу, провіяну лопатою та віялкою.
25І на кожній горі високій і на кожнім пагорбі вивищенім будуть річки та вод потоки за дня великої різні, коли падатимуть башти.
26І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде всемеро ясніше, – як світло сімох днів, – того дня, коли Господь перев’яже рани свого народу та вигоїть синці, йому завдані.
27Ось ім’я Господнє приходить здалека, палає гнів його, і тяжка його хмара. Уста в нього сповнені обурення, язик його, немов вогонь палючий.
28Подих його, немов потік розлитий, що сягає шиї, щоб просіяти народи через сито згуби і щоб на щелепи поган накласти гнузду блуду.
29І ваша пісня залунає, як у ночі, коли святкують свято, і радість серця вашого буде, як радість того, хто під сопілку йде на Господню гору, до Скелі Ізраїля.
30І Господь дасть почути голос свій величний і явить свою грізну руку в палкому гніві й у полум’ї вогню, що пожирає, в бурі, у зливі і в кам’янім граді.
31Бо від голосу Господнього Ашшур стрепенеться; він його києм поб’є.
32Кожен удар караючою палицею, що Господь на нього спустить, буде під звуки гарф і бубнів, і він на них піде війною.
33Бо вже давно Тофет готовий, призначений він і цареві: яма глибока й широка, вогню і дров у ній багато. Подув Господній її підпалить, наче сірчаний потік.

31. Проти союзу з Єгиптом

1Горе тим, що йдуть по допомогу в Єгипет, що покладаються на коней, що надіються на колісниці, бо їх, мовляв, багато, та на кінноту, бо вона, мовляв, вельми сильна, а на Святого Ізраїлевого не зважають, Господа не шукають!
2Та він же мудрий; він нашле лихо, і слів своїх він не відкличе; він устане на дім безбожних і проти допомоги злочинців.
3Таж єгиптяни – люди, а не Бог, і коні їхні – тіло, а не дух. І як Господь простягне руку свою, то й помічник спіткнеться, і той, кому допомагав він, повалиться, і всі вони загинуть разом.
4Бо так сказав Господь до мене: «Як реве лев або левеня над здобиччю своєю, і хоча б ціла юрба пастухів зібралася проти нього, крику їхнього не боїться, галасу їхнього не страхається, так Господь сил зійде воювати на гору Сіон і на його пагорб.
5Як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь сил захистить Єрусалим; захистить, визволить, пощадить і врятує.
6Вернітесь, о сини Ізраїля, до того, проти кого ви так дуже збунтувалися!
7Бо того дня кожен відкине свої срібні кумири й свої золоті кумири, що ваші руки вам самим на гріх наробили.
8Ашшур упаде не від меча чоловіка, і пожере його не меч людини: він буде від меча втікати, юнаки його рабами стануть.
9Його скала втече від страху, князі його кинуть знамено», – слово Господнє, що на Сіоні має свій вогонь, і свою піч у Єрусалимі.

32. Царство справедливости 1-8; проти безжурного жіноцтва 9-20

1Справедливістю цар буде царювати, і князі будуть царювати правом.
2Кожний із них буде, немов сховок від вітру і немов захист у негоду немов потоки вод у сухій країні, мов тінь високої скали в землі безводній.
3Очі видющих не будуть заплющуватись, і вуха слухаючих будуть уважати.
4І серце легковажних науку зрозуміє, язик заїкуватих заговорить ясно й швидко.
5Безглуздого не будуть більше звати благородним, а про лукавого не скажуть, мовляв, він чесний.
6Бо дурний про дурниці говорить, і серце його думає про лихо, щоб чинити беззаконства, щоб проти Господа лише неправдиво говорити, щоб видирати в голодного хліб з рота, спраглого напою позбавляти.
7Підступи хитрого нечесні; він усе про хитрощі міркує, щоб погубити бідного брехливим словом і вбогого, що захищає своє право.
8А чесний думає про чесне, твердо стоїть при тім, що праве.
9Жінки безжурні, встаньте, слухайте голос мій! О дочки самопевні, нахиліть вухо до мого слова!
10По році й по кількох днях тремтітимете, ви, самопевні! Бо вже не буде винозборів і жнив більш не буде.
11Здвигніться, ви, безжурні! Трясіться, ви, самопевні! Скиньте одежу з себе, роздягніться, підпережіть вереттям крижі,
12б’ючи себе в груди за пишні ниви, за лозу плодючу,
13за мого люду поле, де ростуть будяки з глодами, за всі доми щасливі та за веселе місто!
14Бо покинуть палац, ущухне в місті галас; Офел і Бахан стануть печерами навіки, радістю диких ослів, пасовиськом стад,
15поки не виллється на нас дух з вишніх; тоді пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати.
16Тоді в пустині буде жити право, а в саду родючім перебувати справедливість.
17І ділом справедливости мир буде, а плодом справедливости – спокій та безпека довічна.
18Народ мій житиме в оселі миру, в житлах безпечних і в осідках спокійних.
19Зрубають ліс, і місто буде вельми принижене.
20Щасливі ви, що сієте біля всіх вод і випускаєте вола й осла на волю!

33. Псалом – надія в Господі

1Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
2Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
3Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
4І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
5Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
6Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
7Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
8Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди – ніщо у нього.
9Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в’яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
10Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору.
11Завагітніли ви сіном – породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас.
12Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
13Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
14Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум’я вічного?
15Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, –
16він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
17Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
18Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
19Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
20Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
21Бо там Господь для нас величний, – замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
22Бо Господь – суддя наш; Господь – наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас.
23Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
24Ніякий мешканець не скаже: я – хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.

продовження

Попередня книга (“Ісус Син Сираха”)  Наступна книга (“Книга Пророка Єремії”)