Книга пророка Єзекиїла (продовження)

повернутися на початок книги

1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 32 33 34 35
36 37 38 39 40 41 42
43 44 45 46 47 48  

25. Пророцтва щодо моавитян 1-7; аммоніїв 8-11; едомлян 12-14; філістимлян 15-17

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Оберни лице проти аммоніїв і пророкуй проти них!
3Ти скажеш аммоніям: Слухайте слово Господа Бога! Так говорить Господь Бог: За те, що ти (злорадо) казав: Ага! Ага! – як опоганено мою святиню, і як спустошено Ізраїль-землю, і як дім Юди пішов у неволю,
4за те я віддам тебе в посілість синам сходу; вони розташують у тебе свої табори, осядуться у тебе своїми житлами; вони їстимуть твої плоди і питимуть твоє молоко.
5Я зроблю Раббу пасовиськом для верблюдів, а міста аммонійські – кошарою для овець, і взнаєте, що я – Господь.
6Так бо говорить Господь Бог: За те, що ти плескав у долоні й тупотів ногами і веселився з презирством від цілого серця над землею Ізраїля,
7за те ось я простягну на тебе мою руку й видам тебе на грабіж народам і викоріню тебе з-між народів і вигублю з-поміж земель. Я знищу тебе, і ти взнаєш, що я – Господь.»
8Так говорить Господь Бог: «За те, що Моав та (Сеїр) казали: От дім Юди, як усі інші народи!
9За те я відкрию гористого Моава, і він зостанеться без міст, без своїх міст, краси краю, на всім своїм просторі: без Бет-Єшімоту, Ваал-Меону й Кіріятаїму.
10Народам сходу в посілість віддам його разом з аммоніями, щоб не було й спомину про аммоніїв між народами.
11Я вчиню над Моавом суд і вони взнають, що я – Господь.»
12Так говорить Господь Бог: «За те, що Едом жорстоко помстився на домові Юди і, мстившись на нім, тяжко завинив,
13тому ось як говорить Господь Бог: Я простягну мою руку на Едом і винищу в нім людину й скотину. Зроблю його пустинею. Від Теману до Дедану поляжуть вони від меча.
14Я довершу мою помсту над Едомом рукою мого народу Ізраїля. Він обійдеться з Едомом згідно з моїм гнівом і згідно з моїм обуренням, і вони взнають що то моя помста», – слово Господа Бога.
15Так говорить Господь Бог: «За те, що філістимляни мстилися, жорстоко мстилися, з презирством у серці, щоб вигубити у вічній ворожнечі,
16за те так говорить Господь Бог: Ось я простягну мою руку на філістимлян і викоріню керетіїв, і вигублю останок мешканців морського побережжя.
17Я довершу над ними велику помсту, караючи їх люто, і вони взнають, що я, – Господь, – як наведу на них мою помсту.»

26. Пророцтво щодо Тиру

1Одинадцятого року першого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! За те, що Тир гукав на Єрусалим: Ага! Розбито браму народів! Він звертається до мене! Зруйновані його багатства!
3За те так говорить Господь Бог: Ось я йду проти тебе, Тире! Я підійму на тебе силу народів, неначе море підіймає хвилі.
4Вони зруйнують мури Тиру, і повалять його башти. Я вимету порох його геть із нього, і зроблю з нього голу скелю.
5Він – серед моря – стане місцем, де розстеляють сіті, бо я сказав так, – слово Господа Бога. Він стане здобиччю народів.
6Дочки ж його на суходолі будуть порубані мечем і взнають, що я – Господь.
7Так бо говорить Господь Бог: Ось я нашлю з півночі проти Тиру Навуходоносора, царя вавилонського, царя над царями, з кіньми та колісницями та вершниками, з великим натовпом народів.
8Дочок твоїх на суходолі він посіче мечем. Він побудує проти тебе рухомі башти, насипле проти тебе вал, поставить проти тебе щит.
9До мурів твоїх тарани прикотить, і порозвалює (військовим) знаряддям твої башти.
10Коней у нього така сила, що пилюка тебе окриє. Від вершників, коліс та колісниць будуть тремтіти твої мури, як він увіходитиме в твої ворота, так як уходять у завойоване місто.
11Він кінськими копитами буде всі, всі твої вулиці топтати, виб’є мечем народ твій, і повалить на землю твої могутні стовпи.
12Розграбують твої скарби, розшарпають твої товари, розвалять твої мури, зруйнують твої будинки пишні, і повкидають у море твоє каміння, дерево й твої румовища.
13Покладу край твоїм гомінким пісням, голосу гарф твоїх не буде більше чути.
14Я зроблю з тебе голу скелю, ти станеш місцем, де розстеляють сіті. Тебе не відбудують більше, бо я, Господь, сказав, – слово Господа Бога.
15Так говорить Господь Бог Тирові: О, як тремтітимуть острови від гуку твого падіння, коли стогнатимуть поранені, коли посеред тебе лютуватиме різанина!
16Усі князі морські посходять із своїх престолів, поскидають плащі, поздіймають свою гаптовану одежу, повдягаються у жалобу, посідають на землю щохвилі будуть дрижати й полохатися над тобою.
17Вони заведуть над тобою жалобну пісню; і тобі скажуть: Як це ти провалилося, зникло з моря, славне місто, ти, що було сильним на морі; само ти і твої мешканці, що ширило страх твій на всю сушу?
18Тепер дрижать острови у день падіння твого. Збентежились морські острови від погибелі твоєї.
19Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе пустинним містом, таким як безлюдні міста, як наведу на тебе океан, і як покриють тебе великі води,
20тоді зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що були колись, і посаджу тебе в околиці підземній, у безлюддях віковічних, разом з тими, що посходили в яму, щоб тебе більш не заселено, щоб тебе не було більше в землі живих.
21Зроблю тебе страховищем, і тебе не стане. Шукатимуть тебе, та не знайдуть повіки», – слово Господа Бога.

27. Жалобна пісня над Тиром

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Ти ж, сину чоловічий, заголоси над Тиром жалобну пісню.
3Промов до Тиру, що оселився при вході в море, що торгує з народами по численних островах. Так говорить Господь: Тире! Ти мовив: Я краса довершена!
4Посеред моря твоє царство. Твої будівничі зробили тебе гарним напрочуд.
5Із сенірського кипарису зробили твої стіни. Брали кедр із Ливану, щоб зробити тобі щоглу.
63 дубів башанських зробили тобі весла. Поміст тобі зробили з слонової кости, викладеної кипарисом з островів Кіттім.
7Твої вітрила були з тонкого мережаного полотна з Єгипту, щоб служили тобі за стяги. Блават і порфіра з островів Еліші були в тебе покривалом.
8Содомські й арвадські мешканці були гребцями в тебе. Цемерські мудрі люди були в тебе, – вони були моряками в тебе.
9Старші гевальські й знавці їхні були в тебе; вони латали щілини в тебе. Всі морські судна з їхніми моряками були в тебе, щоб вести торгівлю з тобою.
10Перські, лудські й путські люди були вояками у твоїм війську. Вони вішали щит і шолом у тебе, вони додавали тобі слави.
11Сини арвадські з військом стояли довкола на твоїх мурах, вартуючи на твоїх баштах. Вони вішали свої щити кругом по твоїх мурах і довершували твою красоту.
12Таршіш торгував з тобою з-за мнозства усякого твого добра. Тобі давали срібло, залізо, цинк і оливо за твої товари.
13Яван, Тувал і Мешех торгували з тобою: вони міняли твій крам за людські душі й за мідний посуд.
14Люди з Бет-Тогарми давали тобі коней та вершників і мулів за твої товари.
15Сини деданські торгували з тобою; багато островів були твоїми покупцями; вони платили тобі слоновою кістю та ебаном.
16Едом торгував з тобою з-за мнозтва твоїх виробів. Вони давали за твої товари карбункул, порфіру, мережки, вісон, коралі й рубіни.
17Юдея та Ізраїль-земля торгували з тобою. Вони давали за твій крам пшеницю з Мініту, віск, мед, олію і бальзам.
18Дамаск торгував з тобою з-за мнозтва твоїх виробів, з-за мнозтва усякого твого добра. Він постачав тобі вино з Хелбону й вовну з Цахари.
19Уедан і Яван з Узалу давали за твої товари залізні вироби, кассію й пахучу трощу.
20Дедан торгував з тобою сідловими коверцями до їзди верхи.
21Арабія й усі князі кедарські вели торгівлю з тобою: вони взамін давали ягнят, баранів і козлів.
22Шева і Раема торгували з тобою. Вони давали найкращі пахощі, всіляке дороге каміння й золото в обмін за твої товари.
23Харан, Канне й Еден, купці шеваські, Ашшур і Кілмад торгували з тобою.
24Вони торгували з тобою дорогими одежами, блакитно-пурпуровими гаптованими плащами, різнобарвними килимами, міцним плетеним мотуззям – на твоїх ринках.
25Таршішські кораблі розвозили твої товари. Ти збагатився й став славним серед моря.
26Твої гребці завели тебе на великі води, та східній вітер розбив тебе посеред моря.
27Твої багатства, твої товари й крам твій, твої моряки й твої керманичі, ті, що латають щілини в тебе, ті, що вимінюють твої товари, і всі вояки, що в тебе, і вся сила люду, що серед тебе, впадуть глибоко в море в день падіння твого.
28Від голосного крику керманичів твоїх здригнулись побережжя.
29І вийдуть із кораблів своїх усі гребці; моряки й усі морські керманичі стануть на суші.
30І заголосять над тобою й закричать гірко, порохом собі посиплять голову, у попелі будуть валятись.
31Виголять собі лисину по тобі, одягнуться у волосяницю, і будуть плакати по тобі в душевнім смутку, у гіркій жалобі.
32Вони затягнуть над тобою жалобну пісню, і заридають над тобою: Хто був такий славний, як Тир посеред моря?
33Коли твої товари розходились морями, ти насичувала багато народів. Великими достатками твоїми і товарами твоїми ти збагачувала царів землі.
34Тепер же ти розбита на морі, у водяних глибинах. Твої товари й увесь люд твій разом із тобою потонули.
35Всі мешканці островів сторопіли над тобою. Царі їхні від жаху затремтіли, обличчя у них змінилось.
36Купці чужих народів свищуть над тобою, бо ти страховищем зробилася, не встанеш уже повіки.»

28. Жалобна пісня над тирським царем 1-19; та Сидоном 20-26

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Промов до тирського князя: Так говорить Господь Бог: За те, що твоє серце несеться вгору, і ти казав: я – бог! Я засів на божому престолі серед моря! – тоді як ти людина, а не Бог, – кладеш твій розум, немов розум Божий;
3ось ти мудріший від Даниїла, ніякий мудрий тобі не дорівняє.
4Твоєю мудрістю й розумом надбав собі багатства, і назбирав у скарбівнях твоїх золота й срібла.
5Великою мудрістю твоєю і твоїм купецтвом намножив собі багатства, і твоє серце ними запишалося.
6За те ось як говорить Господь Бог: Тому, що ти поклав твій розум, немов розум Божий,
7я наведу на тебе чужоземців, щонайлютіших з-між народів. Вони добудуть мечі свої проти твоєї мудрости та чвані й опоганять твою вроду.
8Вони зіпхнуть тебе в яму, і ти помреш смертю поляглих серед моря.
9Чи й тоді скажеш перед твоїм душогубом: Я – бог? Та ж у руці твоїх убійників ти – людина, а не Бог.
10Ти смертю необрізанців помреш з руки чужинців, бо я сказав так, – слово Господнє.»
11Надійшло до мене таке слово Господнє:
12«Сину чоловічий! Заголоси жалобну пісню над тирським царем і промов до нього: Так говорить Господь Бог: Ти був зразком довершенности, мудрости повен красою досконалий.
13Ти був у Едемі, у саді Божім. Усяке дороге каміння прикрашало твою одіж. Рубін, топаз, діямант, хрисоліт, онікс, берил, сапфір, карбункул, смарагд і золото були приготовані для тебе за днів, коли ти був сотворений.
14Ти був херувимом, покровителем блискучим. Ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистого каміння.
15Ти був зразковим у твоїх учинках від того часу, як тебе сотворено, аж покіль не постало беззаконня в тобі.
16Через твоє розросле купецтво твоє нутро сповнилося беззаконням, і ти згрішив. І я прогнав тебе з Божої гори і погубив тебе, херувиме-покровителю, серед вогнистого каміння.
17Високо неслось твоє серце з-за краси твоєї. Через твою вроду ти втратив твою мудрість. І я на землю тебе кинув, видав тебе царям на видовисько.
18Ти безліччю твоїх провин, безчесністю твого купецтва опоганив твої святині. Тоді я видобув вогонь з-посеред тебе, щоб тебе пожерти. Я обернув тебе в попіл на землі перед очима всіх, що дивилися на тебе.
19Всі, що тебе знали між народами, вжахнуться над тобою. Ти бо страховищем зробився, і зникнеш по всі віки.»
20Надійшло до мене таке слово Господнє:
21«Сину чоловічий! Обернись обличчям проти Сидону і пророкуй проти нього,
22і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось я проти тебе, Сидоне! Я прославлюсь посеред тебе. І взнають, що я – Господь, – коли вчиню суд над тобою, явлю на тобі (у справедливості) мою святість.
23Пошлю чуму на тебе й кров по твоїх вулицях. Попадають посеред тебе побиті мечем, що проти тебе буде з усіх боків лютувати, і зрозуміють, що я – Господь.
24Не буде більше для дому Ізраїля ні колючої тернини, ні болючих будяків з усіх тих, що навкруги його зневажають. І зрозуміють, що я – Господь Бог.»
25Так говорить Господь Бог: «Як я зберу дім Ізраїля з-між народів, де вони розсіяні, я в них явлю мою святість перед очима в народів. Вони житимуть на своїй землі, що я дав слузі моєму Яковові.
26Вони сидітимуть на ній безпечно; будуть доми будувати й виноградники садити, і житимуть собі безпечно, бо я зроблю суд над усіма тими навкруги, що ними зневажають, і вони взнають, що я – Господь, Бог їхній.»

29. Пророцтво щодо Єгипту

1Десятого року, десятого місяця, дванадцятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Обернись обличчям проти фараона, царя єгипетського, і пророкуй проти нього й проти всього Єгипту.
3Промов і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось я проти тебе, фараоне, царю єгипетський, великий крокодиле, що лежиш посеред твоїх рік та що мовляєш: Моя ріка! Я сотворив собі її!
4Я устромлю у щелепи тобі гаки. Поналіплюю до твоєї луски риб з твоїх рік та й витягну тебе із твоїх рік разом із рибами твоїх рік, що в тебе до луски прилипли.
5Я викину тебе в пустиню, тебе й усю рибу твоїх рік. На чисте поле ти впадеш, не зберуть тебе й не поховають. Дикому звірю й птаству в небі дам тебе на їжу.
6І зрозуміють усі мешканці Єгипту, що я, Господь, бо ти був домові Ізраїля опорою з трощі.
7Коли вони хапалися за тебе, ти в їхніх руках трощився і роздирав їм усю руку. Коли ж на тебе опирались, ти переламлювався, і крижі в них трусились.
8Тим то Господь Бог так говорить: Ось я наведу на тебе меч і вигублю з-посеред тебе людину й скотину.
9Земля Єгипетська стане пустинею й безлюддям, і взнають, що я – Господь. За те, що ти казав: Моя – ріка, це я її сотворив!
10За те ось я проти тебе й проти твоїх рік. Я зроблю Єгипетську землю безлюддям і пустинею від Мігдолу до Суене й до границі Кушу.
11Не буде переходити там нога ні людини, ні скотини. Ніхто не буде жити там 40 років.
12Я зроблю Єгипетську землю пустинею серед спустошених земель, і міста її будуть безлюдні серед збезлюднілих міст 40 років. Я порозкидаю єгиптян поміж народами й розвію їх по землях.»
13Так бо говорить Господь Бог: «По сорока роках я позбираю єгиптян з-поміж народів, де вони будуть розсіяні.
14Я зміню долю єгиптян і приведу їх у Патрос-край, у край, звідки вони походять. Вони там стануть невеличким царством.
15Воно буде меншим, ніж інші царства, і не буде більше підноситись над народами. Зроблю його маленьким, щоб не панувало більше над народами.
16Воно не буде більше надією для дому Ізраїля; воно нагадуватиме йому гріх, який він чинив, звертаючись до нього. І зрозуміють, що я – Господь.»
17Двадцять сьомого року, першого місяця, першого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
18«Сину чоловічий! Навуходоносор, цар вавилонський, завдав своєму війську тяжкої праці проти Тиру: кожна голова облисіла й кожне плече обдерте, та плати ні йому, ні його війську не було від Тиру за працю, що він завдав собі проти нього.
19Тим то Господь Бог так говорить: Ось я даю Навуходоносорові, цареві вавилонському, Єгипетську землю, щоб він забрав її скарби, захопив те, що вона загарбала, і пограбував її цілковито. Це буде заплатою для його війська.
20Як плату за роботу, що він завдав собі проти Тиру, даю йому Єгипетську землю, бо він працював на мене, -слово Господа Бога.
21Того для я вирощу рога домові Ізраїля і розтулю тобі серед них уста, і зрозуміють, що я – Господь.»

30. Щодо Єгипту

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог: Голосіть: Ой що за день!
3Бо близько день Господній, день хмарний; час (суду) народів надходить.
4Тоді прийде меч на Єгипет, страх упаде на Етіопію, як у Єгипті падатимуть побиті, як забиратимуть його скарби і як руйнуватимуть його підвалини.
5Кущ, Пут і Луд, і вся Арабія, і Кув, і сини землі, що в союзі з ними, поляжуть від меча.
6Так говорить Господь: Упадуть підпори Єгипту і повалиться гординя його сили. Від Мігдолу до Суене падатимуть у ньому від меча, – слово Господа Бога.
7Він опустіє серед спустошених земель, міста його стоятимуть серед зруйнованих міст.
8Вони зрозуміють, що я – Господь, як я напущу на Єгипет вогонь, і всі його помічники будуть розбиті.
9Того дня вийдуть від мене посланці на суднах, щоб налякати безпечних етіопіїв; і нападе на них великий страх у день Єгипту, що ось надходить.
10Так говорить Господь Бог: Покладу край гомінкій єгипетській юрбі рукою Навуходоносора, царя вавилонського.
11Він і його люд, найлютіший з-між народів, будуть приведені пустошити землю. Вони добудуть свої мечі проти Єгипту й наповнять землю трупом.
12Я висушу ріки й віддам землю злісним у руки. Я спустошу землю з усім, що її сповнює, рукою чужоземців. Я – Господь, сказав це.
13Так говорить Господь Бог: Я знищу бовванів, вигублю богів з Нофу. В землі Єгипетській не буде більше князя. Я наведу страх на Єгипетську землю,
14спустошу Патрос, нашлю вогонь на Цоан і зроблю суд над Но.
15Я виллю гнів мій на Сін, єгипетську твердиню, і вигублю гомінливу юрбу Но.
16Пущу вогонь на Єгипет, Сін задрижить, Но дістане пролом, і його мури будуть повалені.
17Молоді хлопці в Оні й у Півесеті поляжуть від меча, а жінки підуть у неволю.
18У Тафнесі потемніє день, як я зломлю там єгипетське ярмо, і як настане край його гордій силі. Хмара вкриє його, а його дочки підуть у неволю.
19Отак учиню суд над Єгиптом, і взнають, що я – Господь.»
20Одинадцятого року, першого місяця, сьомого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
21«Сину чоловічий! Зламав я рам’я фараонові, цареві єгипетському, і ось воно, ще не перев’язане, щоб могло вилікуватись, не обвите, щоб повернулася сила вхопити меча.
22Тим то Господь Бог так говорить: Ось я проти фараона, царя єгипетського. Я зламаю йому його рам’я, що ще здорове, і те зламане, і виб’ю меч з його руки.
23Я розпорошу єгиптян між народами й розвію їх по землях.
24Я скріплю руку царя вавилонського й дам йому в руку меч; руки ж фараонові поламаю, щоб він, поранений на смерть, стогнав перед ним тяжко.
25Я скріплю руки цареві вавилонському, а руки фараонові опадуть, і зрозуміють, що я – Господь, як дам у руки цареві вавилонському меч, щоб він витягнув його проти Єгипетської землі.
26Я розпорошу єгиптян між народами й розвію їх по землях, і взнають, що я – Господь.»

31. Жалобна пісня над Єгиптом

1Одинадцятого року, першого дня третього місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Промов до фараона, царя єгипетського, і до його гомінкої юрби: На кого ти у величі твоїй схожий?
3Ось він, мов кедр ливанський, з прекрасним гіллям, з рясним листом, високий на зріст; верховіття його сягало в хмари.
4Води його ростили, глибінь його плекала, пускаючи ріки свої навколо місця, де він був посаджений, і посилаючи свої протоки до всіх дерев на полі.
5Тому й вигнався він зростом понад усі дерева, що в полі; гілляк на ньому було сила, віття на ньому росло дедалі довше з-за достатку вод, і він розростався.
6В його гіллі кублилося все птаство піднебесне, під його віттям усі польові звірі плодились, а в його тіні жили всі народи сильні.
7Він був прекрасний висотою, віттям своїм розлогим, бо корінь його був при великих водах.
8Кедри в Божому саду не були йому рівня, і кипарисам до його гілляк було далеко, та й явори не досягали його віття. Ніяке дерево в Божому саду не могло рівнятись із ним красою.
9Я прикрасив його премногим віттям. Йому завидували всі дерева едемські, що були в Божім саді.»
10Тому ось як говорить Господь Бог: «За те, що він знявся своїм високим зростом і задер верховіття своє аж у хмари, і серце його запишалося височиною своєю,
11за те видав я його володареві народів. Він поступить з ним за його злобою і знищить його.
12Чужинці, найлютіші з-між народів, зрубають його й відкинуть. Віття його попадає по горах і по долинах; гілляки його, поламані, валятимуться по байраках країни. Усі народи землі вийдуть з його тіні й покинуть його.
13На його поваленім стовбурі сидітиме все небесне птаство, а на його гілляках спочиватимуть усі польові звірі;
14щоб ніякі дерева при воді не пишалися із свого високого зросту та щоб не задирали верховіть своїх у хмари, щоб ніякі добре зрошені водою дерева не спиналися зростом своїм угору: всіх бо їх призначено на смерть, у глибину підземну, разом із людськими синами, що сходять у яму.»
15Так говорить Господь Бог: «Того дня, як він зійшов у Шеол, я збудив плач по ньому, замкнув над ним безодню, затримав її ріки, і води великі припинились. Я засмутив із-за нього Ливан, і всі польові дерева затужили по ньому.
16Гуком його падіння стряс я народи, як зіпхнув його в Шеол разом із тими, що сходять у яму. Тоді утішились у глибині підземній усі дерева едемські, найдобірніші та найкращі дерева ливанські, – усі щедро зрошені водою.
17Разом з ним зійшли в Шеол до тих, що полягли від меча, також і ті з-між народів, що жили в його тіні, та й їхні потомки.
18Котрому з дерев едемських був ти рівнею в славі та величі? Та, однак, тебе зіпхнуто разом з іншими едемськими деревами в глибину підземну, і лежиш ти серед необрізаних разом із тими, що полягли від меча. Ось такий фараон з усією його гомінкою юрбою», – слово Господа Бога.

32. Жалобна пісня над фараоном і Єгиптом

1Дванадцятого року, дванадцятого місяця, першого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Заголоси жалобну пісню над фараоном, єгипетським царем. Промов до нього: Леве між народами! Ти був неначе крокодил у воді; кипів-бурлив у твоїх ріках, ногами каламутив воду, бовтав хвилі.
3Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе мою сіть посеред багатьох народів, і вони витягнуть тебе моїм неводом.
4Я викину тебе на суху землю, кину тебе на чисте поле; я наведу на тебе усяке птаство піднебесне, і насичу тобою звірів усього краю.
5Порозкидаю по горах м’ясо з тебе, яри наповню твоїм стервом.
6Я зрошу землю твоїм спливом, твоєю кров’ю аж до гір, і байраки наповняться тобою.
7А як ти згаснеш, я закрию небо і затемню зорі. Сонце я хмарою закрию, і місяць не буде світити своїм світлом.
8Я затемню на небі всі світила з-за тебе, я наведу на землю пітьму, -слово Господа Бога.
9Я засмучу серце багатьох народів, як рознесу чутку про твоє нещастя між народами, по землях, яких ти не знаєш.
10Я спантеличу тобою багато народів, царі їхні задрижать від страху з-за тебе, коли я замахнусь перед ними мечем. Вони тремтітимуть щохвилини, кожен за свою душу, в день твого падіння.
11Так бо говорить Господь Бог: Меч царя вавилонського прийде на тебе.
12Мечем вояків я покладу на землю твою гомінку юрбу. Усі вони – найлютіші з народів. Вони зламають гординю Єгипту, і населення його загине.
13Я вигублю всю його скотину при великих водах. Нога людська не буде більш їх каламутити та й худоба не буде їх більше каламутити ногами.
14Тоді дам спокій їхнім водам, і вчиню так, що їхні ріки тектимуть як олія (тихі), – слово Господа Бога.
15Як зроблю Єгипет пусткою, і земля буде оголена з усього, чим була повна, як переб’ю усіх, що на ній живуть, тоді взнають, що я – Господь.
16Така жалобна пісня, що її співатимуть сумно дочки народів. Вони співатимуть її над Єгиптом і над усім його населенням, співатимуть її жалібно, – слово Господа Бога.»
17Дванадцятого року, першого місяця, п’ятнадцятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
18«Сину чоловічий! Заголоси по численному народові Єгипту! Скинь його, самого його і дочок могутніх народів, у глибину підземну разом із тими, що сходять у яму.
19Кого ти перевищив красою? Зійди й лягай з необрізаними!
20Вони впадуть між побитими мечем. Меч дано, тягніть на смерть Єгипет з усім його народом!
21Наймогутніші вояки, з своїми помічниками, з середини Шеолу йому скажуть: Зійшли, лежать необрізані, посічені мечем.
22Там Ашшур і вся його сила навколо його гробу; всіх їх повбивано, мечем побито.
23Гроби їхні в самій глибині ями, і вся його сила навкруги його гробу; всіх їх повбивано, мечем побито, їх, що наганяли страх на землю живих.
24Там Елам і ввесь його люд навколо його гробу; всіх їх повбивано, мечем побито, їх, що необрізаними зійшли у глибини підземні, що наганяли страх на землю живих. Тепер вони несуть ганьбу на собі разом із тими, що зійшли в яму.
25Серед побитих напоготовано ложе для нього разом з усім його людом, навколо його гробу. Всі вони необрізані, мечем побиті; вони наганяли страх на землю живих, от тепер і несуть ганьбу на собі разом із тими, що зійшли в яму. Їх покладено серед побитих.
26Там Мешех і Тувал з усім своїм людом навколо його гробу. Всі вони необрізані, побиті мечем за те, що наганяли страх на землю живих.
27Вони не лежать з вояками, що колись упали, що зійшли у Шеол у своїй бойовій зброї: мечі їхні покладено їм під голови, а їхні щити їм під кості, – бо страх перед цими вояками панував на землі живих.
28Ти теж лежатимеш між необрізаними разом з побитими мечем.
29Там Едом, царі його й усі його князі, що хоч і які відважні, складені вкупі з побитими мечем. Вони лежать з необрізаними, разом із тими, що зійшли у яму.
30Там усі князі півночі й усі сидоняни, що зійшли разом з побитими, хоч і який страх викликала їхня відвага. Тепер вони, необрізані, лежать разом із побитими мечем і несуть ганьбу на собі разом з тими, що зійшли в яму.
31Побачить їх фараон і зрадіє усією тією юрбою гомінкою. Фараон і все його військо поляжуть від меча, – слово Господа Бога.
32Бо він наганяв страх на землю живих. За те ж він і лежить серед необрізаних, укупі з побитими мечем, фараон з усім своїм військом», – слово Господа Бога.

 

33. Пророк на варті 1-9; Господь не хоче смерти грішника 10-20; падіння Єрусалиму 21-22; руїна краю 23-33

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе,
3і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей,
4і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, – то кров його упаде на його голову.
5Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє.
6Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового.
7Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене.
8Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! – і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе.
9Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.
10Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо. Як нам жити?
11Скажи їм: Клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?
12Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности. Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність.
13Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, – а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив.
14А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти! – він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість,
15зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, – то він напевне не вмре, – він житиме.
16Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити.
17А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, – тим часом як самі вони чинять не по правді.
18Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре.
19А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити.
20А ви говорите: Не по правді чинить Господь! Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками.»
21Дванадцятого року, п’ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто!
22Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим.
23І надійшло до мене таке слово Господнє:
24«Сину чоловічий! Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість.
25Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров’ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, – та й хочете одержати в посілість землю?
26Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, – та й хочете одержати в посілість землю?
27Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я! Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча; тих, що на полі, віддам на здобич звірю; а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми,
28Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності. Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити.
29І взнають, що я – Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли.
30Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа!
31І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою – люд мій! – і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою.
32І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його.
33А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, – тоді зрозуміють, що між ними був пророк.»

34. Проводирі – пастирі Ізраїля

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Пророкуй проти пастирів Ізраїля, пророкуй і скажи пастирям: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізраїля, що пасуть самих себе! Чи ж не вівці пастирям пасти?
3Ви пили молоко, одягались у вовну, різали, що було гладке, овець же не пасли.
4Слабих овець ви не підсилювали, недужих не гоїли; ранених не перев’язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали. Ви правили ними жорстоко й насильно.
5І розсипались вони без пастуха та й стали здобиччю усіх польових звірів. Вони розсипались.
6Блукають мої вівці по всіх горах та по всіх горбах високих; по всій країні розсипались мої вівці; ніхто за них не питає, ніхто їх не шукає.
7Тому слухайте, пастухи, слово Господнє:
8Клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – за те, що овець моїх віддано на розграбування, за те, що вони стали здобиччю польових звірів, – бо пастуха не було, – за те, що пастухи мої не дбали про моє стадо, бо мої пастухи пасли самих себе, овець же моїх не пасли,
9за те, пастухи, слухайте слово Господнє!
10Так говорить Господь Бог: Ось я проти пастухів. Я заберу моїх овець із їхніх рук і не дам їм більше пасти мої вівці. Вони не будуть більше пасти самих себе. Я вирву в них із рота мої вівці, і не будуть більше вони їм їжею.
11Так бо говорить Господь Бог: Сам, сам я буду дбати за моїх овець і буду їх доглядати.
12Як пастух наглядає за своїм стадом, стоячи серед овець, що були порозбігалися, так наглядатиму і я за моїми вівцями. Я приведу їх назад з усіх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались.
13Я виведу їх з-між народів, і позбираю їх із чужих країн, і приведу їх у їхню землю. Я буду пасти їх по горах ізраїльських, коло потоків і по всіх заселених місцях країни.
14Я буду пасти їх по гарних пасовиськах, випаси їх будуть на високих горах ізраїльських. Там вони будуть відпочивати на гарному випасі й пастись на тучному пасовиську, на горах ізраїльських.
15Сам я пастиму мої вівці, сам поведу їх на спочинок, – слово Господа Бога.
16Котре запропастилось, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перев’яжу, недуже підсилю, що жирне й буйне – збережу. Я буду їх пасти по правді.
17Вас же, мої вівці, – так говорить Господь Бог, – буду судити між вівцею та вівцею, між бараном та козлом.
18Чи ж то для вас не досить пастися на доброму пасовиську, що ви ще й те, що зостається від вашого пасовиська, топчете ногами? Чи то ж для вас не досить пити чисту воду, що ви решту її каламутите ногами,
19так, що мої вівці мусять пастись на витолоченому вашими ногами пасовиську та й пити скаламучену вашими ногами воду?
20Тому ось що говорить Господь Бог: Оце я буду судити між гладкою та худою вівцею.
21Тому, що ви всіх слабких овець штовхаєте то боком, то плечем, і колете рогами, аж покіль не повиганяєте їх геть надвір,
22то я допоможу моїм вівцям, щоб їх не грабували більше. Я буду судити між вівцею та вівцею.
23Я поставлю над ними єдиного пастиря, що пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над ними.
24І я, Господь, буду їх Богом, слуга ж мій Давид буде серед них князем. Я, Господь, сказав це.
25Я зроблю з ними союз миру й вижену з країни хижих звірів, так що вони житимуть безпечно в степу і спатимуть по лісах.
26Я дам їм, і тим, що навкруги моєї гори, благословення, і пошлю дощ у свій час, і це будуть дощі благословення.
27Польове дерево родитиме свій плід, і земля даватиме врожай свій, і вони будуть безпечні на своїй землі, і зрозуміють, що я – Господь, як я поламаю занози в їхньому ярмі та вирятую їх з руки тих, що їх поневолили.
28Не будуть вони більше здобиччю народів, і звірі в країні не будуть їх пожирати. Вони житимуть безпечно, і ніхто не буде їх лякати.
29Я вирощу в них буйну рослинність, ніхто не буде більше гинути з голоду на землі, і вони не зазнаватимуть більше зневаги від народів.
30Вони зрозуміють, що я, Господь, – Бог їхній, що я з ними, а вони, дім Ізраїля – мій народ, – слово Господа Бога.
31Ви – мої вівці, вівці мого пасовиська, а я – Бог ваш», – слово Господа Бога.

35. Зруйнування Едому

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Обернись лицем проти Сеїр-гори та й пророкуй проти неї,
3і скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось я проти тебе, Сеїр-горо! Я простягну мою руку проти тебе й зроблю тебе безлюдною пустинею.
4Міста твої оберну в руїну, і сама ти станеш пустинею, і взнаєш, що я – Господь.
5За те, що ти плекала віковічну ворожнечу проти Ізраїля й оддавала дітей Ізраїля на меч під час їхнього лихоліття, за часу останньої провини.
6За те – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – оддам тебе на кров, і кров буде вганяти за тобою. Тому, що ти згрішила, проливавши кров, то й кров буде вганяти за тобою.
7Я зроблю Сеїр-гору безлюдною пустинею і вигублю на ній того, хто йде, і того, хто повертається.
8Я сповню її гори трупом. По твоїх горбах, по твоїх долинах та по твоїх байраках падатимуть побиті мечем.
9Пусткою вічною вчиню тебе, і міста твої не будуть більше заселені, і ви взнаєте, що я – Господь.
10За те, що ти говорила: Обидва оті народи та обидві оті землі будуть моїми, я їх посяду, дарма що там був Господь, –
11за те – клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – я сподію з тобою згідно з твоєю люттю та твоїм завзяттям, з якими ти поводилася з ними у твоїй ненависті. Я дам себе тобі знати, як буду судити тебе.
12Ти взнаєш, що я – Господь. Я чув усю твою зневагу що ти виповіла проти ізраїльських гір, приговорювавши: Пустинею лежать вони! Нам дано їх на здобич!
13Ви розпустили на мене рот, помножили на мене ваші зухвалі слова. Я чув усе те.
14Так говорить Господь Бог: На радість усій землі вчиню тебе пустинею.
15За те, що ти раділа, як насліддя дому Ізраїля запустіло, так само я зроблю з тобою: пустинею ти станеш, Сеїр-горо, та й увесь Едом, і зрозуміють, що я – Господь.»

36. Надія Ізраїля 1-15; духове оновлення 16-38

1«Ти ж, сину чоловічий, пророкуй про ізраїльські гори і скажи: Ізраїльські гори, слухайте слово Господнє!
2Так говорить Господь Бог: Тому, що ворог говорить про вас: Ага! – вічні висоти попались нам у власність! –
3тому ти пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог: Тому, власне тому, що вас спустошено й що на вас зазіхають з усіх боків, так що ви стали власністю інших народів, і що ви потрапили на язик злим людям, які вводять вас у неславу,
4тому, гори ізраїльські, слухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір і до горбів, і до байраків, і до долин, до опустілих руїн та й до покинутих міст, що стали здобиччю й посміховищем для народів навкруги.
5Тому, ось як говорить Господь Бог: У вогні моїх ревнощів я говорив проти інших народів і проти всього Едому, що зо злою радістю в серці й презирством у душі присвоїли собі у власність мою землю, щоб володіти нею та грабувати її.
6Тим же то пророкуй про Ізраїльську землю й говори до гір та горбів, до байраків та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось я говорив у моїх ревнощах і в моїм гніві, бо ви зазнали наругу від народів.
7Тому Господь Бог так говорить: Я піднімаю руку й присягаюся, що сором народів навкруги вас упаде на голову їх уце самих.
8Ви ж, ізраїльські гори, розпустите ваші гілляки і даватимете ва’-цгі плоди моєму народові Ізраїлеві, бо він незабаром повернеться.
9Ось бо я прийду до вас, обернусь до вас, і вас будуть обробляти й засівати.
10Я намножу на вас (на горах) людей з усього дому Ізраїля; міста будуть залюднені й руїни будуть наново відбудовані.
11Я намножу на вас людей і скотини; вони будуть множитись і плодитись. Я заселю вас, як це було раніше; зроблю більше добра вам, ніж то було колись, так що ви зрозумієте, що я – Господь.
12Я зроблю так, що по вас будуть ходити люди, мій народ Ізраїль; ви будете їхньою власністю та їхнім насліддям, і ви не позбавитесь ніколи більш їхніх дітей.
13Так говорить Господь Бог: За те, що про тебе говорять: Ти пожираєш людей, ти позбавляєш твій народ дітей, –
14за те не будеш більше пожирати людей і не будеш більше позбавляти твій народ дітей, – слово Господа Бога.
15Ти не будеш більше зазнавати наруги від народів, ганьби людей не будеш більше нести, і не позбавлятимеш народу твого дітей, – слово Господа Бога.»
16Надійшло до мене таке слово Господнє:
17«Сину чоловічий! Як Дім Ізраїля жив у своїй землі, він її опоганив своїми вчинками й своїми Діяннями; як жіноча нечисть, були їхні вчинки передо мною.
18Тоді я вилив на них мій гнів за кров, що проливали на землі, та за те. що поганили її своїми бовванами.
19Я їх Горозсівав між народи, вони були Розвіяні по землях. Я їх судив згідно з їхньою поведінкою і згідно з їхніми вчинками.
20Отак поприходили вони до народів, і там, куди вони прибули, знеславили моє святе ім’я, бо про них говорили: Це народ Господній, і мусів вийти геть з його землі!
21Але я заступився за моє святе ім’я, що його вони, дім Ізраїля, знеславили між народами, куди прийшли.
22Тож скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Не заради вас я це чиню, доме Ізраїля, а задля мого святого імени, що ви осквернили між народами, куди прийшли.
23Я освячу моє велике ім’я, знеславлене між народами, що посеред них ви його знеславили; і зрозуміють народи, що я – Господь, – слово Господа Бога, – як явлю себе, з огляду на вас, святим перед їхніми очима.
24Я заберу вас з-між народів; я позбираю вас з усіх земель і приведу вас у вашу країну.
25Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів.
26Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне.
27Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи.
28Ви житимете в країні, що я дав батькам вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом.
29Я врятую вас від усіх ваших гидот; прикличу урожай і намножу його; не дам, щоб ви терпіли голод.
30Намножу вам плодів на деревах й урожай на полях, щоб вам уже не доводилось зазнавати з-за голоду наруги від народів.
31Тоді згадаєте про ваші лихі вчинки та про ваші недобрі діяння і гидуватимете самі собою за ваші гріхи та за гидоти ваші.
32Та не задля вас зроблю це, – слово Господа Бога, – затямте собі добре! Стидайтесь і червонійте за ваші вчинки, доме Ізраїля!
33Так говорить Господь Бог: Того дня, як очищу вас від усіх ваших гріхів, як позалюднюю міста і як знову будуть відбудовані руїни,
34спустошена земля, що лежала опустілою перед очима кожного перехожого, буде знову оброблена.
35І тоді будуть говорити: Та земля, що недавно була опустілою, зробилась, немов сад едемський, і міста, що були в руїнах, збезлюднілі та порозвалювані, знову стали заселеними твердинями.
36Тоді народи, що навкруги вас зостануться, зрозуміють, що то я, – Господь, відбудував розвалене й знову засадив спустошене. Я – Господь сказав, і я зроблю те.
37Так говорить Господь Бог: Ось у чім іще я дозволю себе умолити домові Ізраїля, щоб я зробив їм: я намножу його людьми, як отару овечу.
38Зруйновані міста будуть так переповнені людськими стадами, як Єрусалим жертовними вівцями під час урочистих свят, і вони зрозуміють, що я – Господь.»

37. Сухі кості воскреснуть 1-14; Юдея та Ізраїль об’єднаються 15-28

1Рука Господня була на мені, і вивів мене Господь у дусі й поклав мене серед долини; долина ж та була повна костей.
2Обвів він мене навкруги них, і ось було їх дуже багато по долині, і всі вони були пресухі.
3І промовив до мене: «Сину чоловічий! Чи оживуть ці кості?» Я відповів: «Господи Боже, ти знаєш.»
4Тоді сказав до мене: «Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє!
5Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете.
6Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я – Господь.»
7Я прорік, як мені було наказано; і як я пророкував, виник шум, і ось настав рух, і кістка до кістки стала наближатись.
8Глянув я – як ось на них жили, і поросли вони тілом, а зверху вкрила їх шкіра, та не було в них духу.
9І він сказав до мене: «Проречи до духу, проречи, сину чоловічий, і скажи до духу: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди духу, та й подихни на оцих повбиваних, щоб вони ожили.»
10І д прорік, як він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги – сила-силенна люду.
11Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Оті кості – це все дім Ізраїля. Вони кажуть: Кості наші висхли, надія наша пропала, прийшов кінець нам!
12Тому пророкуй і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю.
13І зрозумієте, що я – Господь, як відчиню ваші гроби та й виведу вас, мій народе, з гробів ваших,
14і дам вам дух мій, і ви знову оживете, і я розміщу вас на землі вашій, і зрозумієте, що я – Господь; я сказав і зроблю це» – слово Господнє.
15Надійшло до мене таке слово Господнє:
16«Ти ж, сину чоловічий, візьми одну палицю й напиши на ній: Юді та синам Ізраїля, що з ним у союзі. Потім візьми другу палицю й напиши на ній: Йосифові й усьому дому Ізраїля, що з ним у союзі.
17Пристав одну до одної, щоб вони стали однією палицею, щоб вони в твоїй руці були одне.
18І як питатимуть тебе твої земляки: Чи не з’ясуєш нам, що це має значити? –
19то ти скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось я візьму палицю Йосифа, що в руці Ефраїма й колін Ізраїля, що з ним у союзі, і прикладу їх до палиці Юди і зроблю їх однією палицею: вони будуть у моїй руці одне.
20Так палиці, на яких напишеш, будуть у твоїй руці перед очима в них.
21Тоді їм скажеш: Так говорить Господь Бог: Ось я заберу синів Ізраїля з-поміж народів, між якими розійшлись, і позбираю їх звідусіль, і приведу їх у їхню землю.
22Я зроблю з них один народ на моїй землі, на горах ізраїльських, і один цар буде над усіма ними царювати; вони не будуть більше двома народами, і не будуть більш розділені на два царства.
23Вони не будуть більш себе сквернити бовванами своїми, гидотами своїми, і всіма гріхами своїми. Я їх вирятую від усіх їхніх відступств, якими вони грішили, і очищу їх і вони будуть моїм народом, а я – їхнім Богом.
24Слуга мій Давид буде царем над ними, і пастир один буде над усіма ними. Вони в заповідях моїх будуть ходити, і мої установи будуть берегти й їх виконувати.
25Вони житимуть у країні, що я дав слузі моєму Яковові, де жили їхні батьки, там будуть жити вони та їхні діти й діти дітей їх, а слуга мій Давид буде князем над ними повіки.
26Я зроблю з ними союз миру; це буде союз вічний з ними. Я їх намножу й поставлю мою святиню серед них навіки.
27Житло моє буде посеред них, і буду я їхнім Богом, а вони будуть моїм народом.
28І взнають народи, що я, Господь, освячую Ізраїля, як моя святиня буде серед них повіки.»

38. Боротьба Гога й Магога

1Надійшло до мене таке слово Господнє:
2«Сину чоловічий! Обернись лицем проти Гога в Магог-землі, проти верховного князя мешехського й тувальського, і пророкуй проти нього;
3і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось я проти тебе, Гогу, верховний князю мешехський і тувальський!
4Я заверну тебе, вкладу у щелепи твої кільця і виведу тебе вкупі з усім твоїм військом, із кіньми, з вершниками, всіх у повній зброї, велике множество, з великими й малими щитами, всіх озброєних мечами.
5Персія, Куш, і Пут з ними, всі з щитами і в шоломах.
6Гомер і вся його ватага, Бет-Тогарма на крайній півночі й уся її ватага, сила народів з тобою.
7Готуйся, ладнайся – ти й усі твої ватаги, що згромадились до тебе, – і будеш мені до послуг.
8По довгому часі одержиш наказ. На останку років виступиш проти краю, що врятувався від меча, зібраного з багатьох народів, по горах ізраїльських, що довгий час були пустинні; народу, що був виведений з-між інших народів, і всі вони живуть безпечно.
9Ти здіймешся, мов хуртовина, налетиш хмарою, окриєш землю, ти й усі твої ватаги, і сила народів з тобою.
10Так говорить Господь Бог: Того часу прийдуть думки тобі на серце, і ти задумаєш лиху річ.
11І скажеш собі: Рушу я проти відкритого краю, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно: усі вони живуть собі без мурів, нема в них ні засувів, ні дверей.
12(Рушу), щоб грабувати та брати здобич, щоб накласти руку на знову заселені руїни і на люд зібраний з-між народів, що живе зо скотарства й торгівлі, що живе посеред землі.
13Шева й Дедан, і крамарі таршішські з усіма їхніми левами скажуть тобі: Чи це прийшов ти, щоб грабувати? Чи назбирав війська, щоб брати здобич, щоб нагарбати золота й срібла, щоб зайняти скотину та інше добро, захопити якнайбільше здобичі?
14Тому пророкуй, сину чоловічий, і скажи до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи ж воно не правда, що того часу, як мій народ Ізраїль житиме безжурно, ти рушиш у дорогу?
15Ти вирушиш з місця, де перебуваєш, із крайньої півночі, ти й сила народів з тобою, усі на конях, величезна ватага та безліч війська.
16Ти рушиш проти мого народу Ізраїля, мов хмара, щоб окрити землю, – це станеться за останніх часів, – і я приведу тебе на мою землю, щоб народи знали мене, як явлю мою святість на тобі, Гогу, перед їхніми очима.
17Так говорить Господь Бог: Це -ти, це про тебе я говорив за днів днедавніх, через слуг моїх, пророків Ізраїля, які за тих часів пророкували, – що приведу тебе на них.
18Того часу, як наступить Гог на Ізраїльську землю, – слово Господа Бога, – запалає гнів мого обурення.
19У ревнощах моїх, у моїм палаючім обуренні сказав я: Того часу, клянуся, настане велике потрясіння в землі Ізраїльській.
20Передо мною затремтять риби в морі, небесне птаство, польові звірі, й усе, що повзає по землі, і всі люди, що на землі. Поваляться гори, розваляться кручі й розпадуться мури по землі.
21Тоді я прикличу проти нього всі страхіття, – слово Господа Бога. Меч кожного обернеться на його брата.
22Я вчиню мій суд над ним чумою та кров’ю; я виллю на нього, на його ватаги та на силу народів, що з ним, потопну зливу, кам’яний град, вогонь та сірку.
23Я покажу мою велич і мою святість, і дам себе впізнати в очах численних народів, і зрозуміють, що я – Господь.»

39. Поразка Гога

1«Ти ж, сину чоловічий, пророкуй проти Гога й скажи: Так говорить Господь Бог: Ось я проти тебе, Гогу, верховний князю мешехський і тувальський.
2Я заверну тебе й поведу тебе, і виведу тебе з крайньої півночі, і приведу тебе на ізраїльські гори.
3Я зламаю лук у лівій руці в тебе, і виб’ю стріли з правої руки в тебе.
4Ти упадеш на горах ізраїльських, ти й усі твої ватаги, з народами, що з тобою. Я віддам тебе на здобич хижому птахові, усякому пернатому та польовому звірю.
5В чистому полі поляжеш, бо я сказав – слово Господа Бога.
6Я пошлю вогонь на Магога і на безжурних мешканців островів, і вони взнають, що я – Господь.
7Я явлю моє святе ім’я серед мого народу Ізраїля, і не дам більше неславити моє святе ім’я, і взнають народи, що я – Господь, святий в Ізраїлі.
8Ось це буде і станеться, – слово Господа Бога; ось той день, що я казав про нього.
9Тоді мешканці міст ізраїльських вийдуть і спалять зброю, малі й великі щити, луки й стріли, булави і списи: на сім років матимуть чим палити,
10Не будуть носити дров з поля, ні рубати по лісах, а палитимуть саму тільки зброю. Вони будуть грабувати своїх грабіжників і обдирати своїх обдирачів -слово Господа Бога.
11Того часу я призначу Гогові славне місце на гробовище в Ізраїлі, в Аварім-долині, на схід від моря; вона перетинає дорогу перехожим. Там поховають Гога та всю його гомінку юрбу, і прозвуть її Долиною гомінкої юрби Гога.
12Дім Ізраїля ховатиме їх сім місяців, щоб очистити землю.
13Усі люди країни ховатимуть їх і матимуть то за честь того дня, коли я прославлю себе, – слово Господа Бога.
14І настановлять людей, щоб увесь час кружляли по країні та за допомогою перехожих ховали тих, що зосталися на поверхні земній, щоб її очистити. Як минуть сім місяців, почнуть розшукувати.
15Вони будуть проходити по країні, і як хто з них побачить людську кістку, то поставить при ній знак, аж поки погребники не поховають її в Долині гомінкої юрби Гога.
16Назва міста теж буде Гамона. Отак очистять землю.
17Ти ж, сину чоловічий, – так говорить Господь Бог, – скажи усьому птаству пернатому й усім польовим звірям: Збирайтесь, приходьте, сходьтеся звідусіль на мою жертву, що я для вас заріжу, на велику жертву по горах ізраїльських, і їжте м’ясо й пийте кров.
18М’ясо войовників будете їсти і кров князів землі будете пити – баранів, ягнят, козлів, бичків, усіх годованих у Башані.
19Ви їстимете сить до наситу, і питимете кров до сп’яніння з моєї жертви, що я для вас заріжу.
20Ви наїстеся досита за моїм столом кіньми і вершниками, войовниками та всякими вояками, слово Господа Бога.
21Так я об’явлю мою славу між народами, й усі народи побачать суд мій, що я вчиню, і мою руку, що на них накладу.
22З того часу й надалі дім Ізраїля зрозуміє, що я – Господь.
23І народи взнають, що то за свої гріхи дім Ізраїля пішов на вигнання; за те, що віроломили зо мною, я сховав моє лице від них і видав їх у руки ворогам їхнім, і вони всі полягли від меча.
24За їхні нечистоти та за їхні вчинки я повівся так із ними і сховав моє лице від них.
25Тому ось як говорить Господь Бог: Тепер я оберну на краще долю Якова, я змилосерджуся над усім домом Ізраїля й постою ревно за моїм святим ім’ям.
26Вони забудуть свою ганьбу й усі свої віроломства, що віроломили зо мною, коли знов заживуть безпечно на своїй землі, і ніхто їх не буде турбувати.
27Як я приведу назад їх з-поміж народів і зберу їх із земель ворогів їхніх, я появлю на них мою святість перед очима багатьох народів.
28Вони взнають, що я – Господь, Бог їхній, коли, виславши їх на вигнання поміж народи, я знов їх позбираю на їхню землю; нікого з них там більше не зоставлю.
29Не буду більше від них ховати лице моє, бо виллю дух мій на дім Ізраїля», – слово Господа Бога.

40. Новий храм

1На двадцять п’ятому році нашої неволі, на початку року, в десятий день місяця, в чотирнадцятому році по зруйнуванні міста, того самого дня, лягла на мене рука Господня, і Господь привів мене
2у Божих видіннях в Ізраїльську землю й поставив мене на дуже високій горі. На горі ж: тій, з півдня, було щось наче міська будівля міста.
3Привів він мене туди – аж ось там чоловік із виду, наче мідь. В руці в нього був льняний шнур і тичка до міряння, а стояв він коло воріт.
4І промовив той чоловік до мене: «Сину чоловічий! Дивись добре й слухай твоїми вухами, й уважай пильно на все, що я тобі покажу, бо на те й приведено тебе сюди, щоб тобі це показати. Звісти домові Ізраїля все, що побачиш.»
5І ось – зовнішній мур оточував храм зо всіх боків. В руці ж у чоловіка була тичка до міряння, шість ліктів, а кожний лікоть був як звичайний лікоть і долоня. Він зміряв ширину будівлі: одна тичка; висоту: одна тичка.
6Тоді пішов до воріт, що лицем були на схід, зійшов по сходах і зміряв поріг у брамі: одна тичка завширшки;
7і комору: одна тичка завдовжки й одна тичка завширшки; а між брамами 5 ліктів; поріг же у брамі коло сіней брами зсередини: одна тичка.
8Зміряв і сіни в брамі: одна тичка,
9стовпи їхні: 2 лікті; сіни в брамі були всередині.
10Комор же в східній брамі було 3 по одному боці й 3 по другому боці; всі 3 були однієї міри. Так само й стовпи з обидвох боків були однієї міри.
11Далі зміряв ширину входу в брамі: 10 ліктів; а довжина брами: 13 ліктів.
12Перед коморами були бильця, 1 лікоть завширшки по однім боці й 1 лікоть по другім боці. Самі ж комори були 6 ліктів по однім і 6 ліктів по другім боці.
13Потім зміряв браму від даху однієї комори до даху другої: 25 ліктів ширини від одного отвору до другого.
14Зміряв сіни: 20 ліктів; навкруги брами був двір зо всіх боків.
15Від переднього боку вхідної брами до переднього боку сіней ізсередини: 50 ліктів.
16На коморах і на їхніх стовпах були вікна з ґратами досередини, в воротях навкруги. Так само й у сінях були навкруги вікна досередини, а на стовпах були пальми.
17Тоді привів мене на зовнішній двір, а там були кімнати й цегляний поміст навколо двору; 30 кімнат на тім помості.
18Поміст був по боках брами, відповідно до довжини брами; це був нижній поміст.
19Він зміряв ширину двору від нижньої брами усередині до внутрішньої брами зовні: 100 ліктів на схід і на північ.
20Щодо брами, зверненої на північ, до зовнішнього двору, то він зміряв її довжину й ширину.
21Світлиці при них, 3 по однім боці й З по другім боці, стовпи й сіни були тієї ж міри, як і при першій брамі: 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завшир.
22Вікна її, сіни її та пальми її були тієї ж міри, як у брамі, зверненій на схід; а сходилось до неї по сімох східцях, і сіни її були досередини.
23У середнім дворі була брама, проти північної брами, відповідно східній брамі. Він зміряв від брами до брами: 100 ліктів.
24Потім повів мене на південь, а там була брама, звернена на південь. І зміряв її комори, її стовпи та її сіни, що були всі однієї міри,
25В ній були, як і в сінях, навкруги вікна, такі самі, як і другі вікна, 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завширшки,
26і сходи на 7 східців, а сіни її були звернені досередини, і пальми на стовпах, одна по цім боці, а одна по тім боці.
27Усередині у дворі також була брама, на південь. Він зміряв від брами до брами: 100 ліктів.
28Далі привів мене у внутрішній двір через південну браму й зміряв південну браму; вона була тієї самої міри.
29Комори її, стовпи її і сіни її були тієї самої міри. В ній були, як і в сінях, вікна навкруги; всього 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завширшки.
30Довкруги були сіни: 25 ліктів завдовжки і 5 ліктів завширшки.
31Сіни її виходили на зовнішній двір, а на стовпах її були пальми, і сходи до них по 8 східців.
32Потім привів мене до східньої брами і зміряв: вона була тієї самої міри.
33Комори її, стовпи її і сіни її були тієї самої міри. В ній були, як і в сінях, вікна навкруги, всього 50 ліктів завдовжки й 20 ліктів завширшки.
34Сіни її виходили на зовнішній двір, на стовпах її були пальми по цім боці й по тім боці, і сходи до неї по 8 східців.
35Далі привів мене до північної брами і зміряв: вона була тієї самої міри.
36Комори її, стовпи її, сіни її були тієї самої міри. Вікна її навкруги – 50 ліктів завдовжки й 25 ліктів завшир.
37Сіни її виходили на зовнішній двір, на її стовпах були пальми по цім і по тім боці, і сходи до неї по 8 східців.
38Були також кімнати з входом до неї коло ворітних стовпів; там обмивано жертви на всепалення.
39У сінях при брамі було два столи по однім боці й два столи по другім боці, щоб різати на них жертви всепалення, жертви за гріх і за провину.
40При зовнішньому боці, коло входу в північну браму, було 2 столи, і при другім боці сіней коло брами 2 столи.
41По однім боці 4 столи й 4 столи по другім боці брами, усього: 8 столів, що на них зарізувано жертви.
42Крім того, 4 столи на всепалення, з тесаного каменя, півтора ліктя завдовжки, півтора ліктя завширшки та один лікоть заввишки; на них кладено знаряддя різати всепальні жертви та інші жертви.
43Всередині навколо були приправлені канти, на одну долоню. На цих столах кладено жертовне м’ясо.
44Потім привів мене у внутрішній двір; було ж у внутрішнім дворі дві кімнати; одна була коло північної брами, звернена лицем на південь, а друга була коло південної брами, звернена лицем на північ.
45І сказав мені: «Ця кімната, що звернена лицем на південь, для священиків, які служать службу при храмі.
46А кімната, що звернена лицем на північ, для священиків, що служать службу при жертовнику. Це сини Цадока, ті з синів Леві, що приступають до Господа, щоб йому служити.»
47І зміряв двір: 100 ліктів довжини й 100 ліктів ширини, чотирикутний; а перед храмом був жертовник.
48Далі привів мене до храмових сіней і зміряв сінні стовпи: 5 ліктів по однім боці й 5 ліктів по другім боці; а ширина дверей була 3 лікті по однім боці й 3 лікті по другім боці.
49Довжина сіней була 20 ліктів, а ширина – 12 ліктів, і сходилось до них десятьма східцями. При колонах же були пілястри, один по однім боці, а другий по другім боці.

 

41. Святая-святих

1Тоді ввів мене у храм і зміряв його стовпи: 6 ліктів ширина по однім боці й 6 ліктів ширина по другім боці.
2Ширина дверей: 10 ліктів, а по боках дверей – 5 ліктів по однім боці й 5 ліктів по другім боці. І зміряв його довжину – 40 ліктів, і ширину – 20 ліктів.
3І ввійшов усередину й зміряв стовп при дверях -2 лікті, потім двері – 6 ліктів, а ширина дверей – 7 ліктів.
4І зміряв її (середини) довжину – 20 ліктів і ширину – 20 ліктів перед храмом, і сказав мені: «Це – пресвяте.»
5І зміряв стіну храму – 6 ліктів, ширина бокових світлиць – 4 лікті.
6Світлиці ж були одна над одною, числом 30, трьома поверхами; в мурах храму були для світлиць навкруги виступи, що служили підпорою для світлиць, так що вони не приторкались до стіни самого храму.
7Ширина збільшувалась від поверху до поверху, мірою того, як сходити вгору, і так довкола храму.
8Навкруги храму було видно поміст. Підвалини світлиць були мірою на цілу тичку – 6 ліктів.
9Ширина зовнішньої стіни бокових світлиць – 5 ліктів; і був вільний простір між боковими світлицями храму,
10і між кімнатами – 20 ліктів завширшки, усе навкруги храму.
11Входи ж до бокових світлиць вели на вільний простір, один вхід на півночі, а другий від півдня. Ширина вільного простору – 5 ліктів навкруги.
12Будівля перед закритим простором на західнім боці була 70 ліктів завширшки; стіна ж цієї будівлі була 5 ліктів завширшки навкруги, і 90 ліктів завдовж.
13І зміряв храм – 100 ліктів завдовжки; закритий простір, будівля та її мури – 100 ліктів завдовжки.
14Ширина лицевого боку храму й закритого простору зо сходу – 100 ліктів.
15І зміряв довжину будівлі перед закритим простором ззаду та його стіни по однім і по другім боці – 100 ліктів. Храм усередині, зовнішні сіни,
16пороги, ґратовані вікна, ходи на трьох поверхах, проти порогу, були навкруги обкладені деревом, від підлоги до вікон, вікна ж були ґратовані.
17Від входу аж до середини храму, та й зовні, і по всій стіні навкруги зсередини й знадвору були вирізьблені
18херувими й пальми; пальма між двома херувимами й у кожного херувима по два обличчя:
19людське обличчя, звернене до пальми по однім боці, та левине обличчя, звернене до пальми по другім боці; і так було в усьому храмі навкруги.
20Від землі аж понад двері були вирізьблені херувими й пальми; так само й по стіні храму.
21Стовпи храму були чотиригранні. Перед святинею було щось немов
22дерев’яний жертовник – 3 лікті заввишки, 2 лікті завдовж та 2 лікті завшир. Роги його, підніжок його й стінки його були з дерева. І він сказав мені: «Це стіл, що перед Господом.»
23У храмі й у святині були двері на два крила.
24Двері з двома крильми, що кожне обертається на двох завісах, дві до одного крила і дві до другого крила.
25На дверях храму були вирізьблені херувими й пальми, такі самі, які були вирізьблені на стінах; а перед сіньми назовні був дерев’яний дашок;
26і ґратовані вікна з пальмами по однім і по другім боці по сінних стінах і бокові світлиці храму з дашками.

42. Келії для священиків

1А потім вивів мене на зовнішній двір, на північ, і привів мене до кімнати, що проти закритого простору, проти будівлі, зверненої на північ.
2Спереду вона була 100 ліктів завдовжки, на північ, і 50 ліктів завширшки.
3Проти брами внутрішнього двору й проти кам’яного помосту зовнішнього двору був хідник перед потрійним хідником,
4а перед кімнатами сутки – 10 ліктів завширшки, всередині, й 100 ліктів завдовжки; двері їхні – лицем на північ.
5Верхні кімнати були вужчі, бо хідники забрали в них дещо місця, як і в кімнат нижніх та середніх;
6бо вони були на 3 поверхи, і таких колон, як на дворах, не було в них; тим і були вони вужчі, ніж нижчі й середні кімнати, починаючи від землі.
7І зовнішній мур; рівнобіжний з кімнатами, у напрямі зовнішнього двору проти кімнат – 50 ліктів завдовжки.
8Бо довжина кімнат зовнішнього двору була 50 ліктів, і перед храмом 100 ліктів.
9Під цими кімнатами був вхід зо східнього боку, для того, хто б увіходив туди з зовнішнього двору.
10По ширині дворового муру, на схід, проти закритого простору й проти будівлі були кімнати.
11Перед ними був прохід, і мали вони такий самий вигляд, як кімнати, що були з північного боку, таку ж довжину, таку ж ширину, усі їхні виходи, їхній розклад і їхні двері – такі ж самі, як і в тих.
12Вони були схожі на входи до південних кімнат: вхід на краю кожного проходу, проти муру на схід, при вході.
13І сказав він мені: «Кімнати на північ і кімнати на південь, що перед закритим простором, це святі кімнати, де священики, що приступають до Господа, споживатимуть пресвяті жертви. Там вони покладатимуть пресвяті жертви, офіри, жертви за гріх і жертви за переступ, бо то святе місце.
14Увійшовши у святиню, священики не вийдуть звідти на зовнішній двір, докіль не зоставлять там своєї одежі, що в ній служили, бо вона свята. Вони надягнуть іншу одіж, і тоді можна їм буде наблизитись до місця для народу.»
15Скінчивши ж міряти храм ізсередини, вивів мене брамою, зверненою на схід, та й став міряти її ззовні.
16І зміряв тичкою до міряння східній бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
17Потім зміряв північний бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
18Далі зміряв південний бік – 500 ліктів, тичкою до міряння навкруги.
19Нарешті зміряв західній бік – 500 ліктів, тичкою до міряння.
20З чотирьох боків зміряв мур, – 500 ліктів завдовжки й 500 ліктів завширшки – щоб відділити святе від несвятого.

43. Господь оселюється у новому храмі

1І привів мене до брами, до тієї, що звернена лицем до сходу.
2І ось слава Бога Ізраїля йшла від сходу. Голос його був, немов шум вод великих, і земля засяяла від його слави.
3Це видіння було таке, яке я бачив, коли він прийшов був, щоб зруйнувати місто, таке, яке я бачив при Кевар-річці; і я впав лицем до землі.
4Слава Господня ввійшла в храм брамою, що звернена лицем до сходу.
5І підняв мене дух і ввів мене у внутрішній двір, і ось слава Господня сповнила храм.
6Я почув когось, хто говорив до мене з храму, й муж стояв коло мене.
7Він сказав мені: «Сину чоловічий! Це місце мого престолу й місце для стіп моїх ніг, де житиму серед синів Ізраїля повіки. Дім Ізраїля не буде більше поганити мого святого імени, – ні люди, ні їхні царі, – своїми блудодійствами та трупами своїх царів,
8ставивши свій поріг коло мого порога, свої одвірки коло моїх одвірків, так що тільки стіна була між мною та ними. Вони поганили моє святе ім’я своїми гидотами, за те ж я і вигубив їх у моїм святім гніві.
9Тепер же вони відкинуть від мене свої блудодійства й трупи своїх царів, і я житиму серед них повіки.
10Ти ж, сину чоловічий, звісти домові Ізраїля про цей храм, щоб вони соромилися своїх беззаконств. Нехай зміряють його розташування;
11і коли будуть соромитись усього того, що накоїли, то покажи їм вид храму й його розклад, його виходи і входи, всі правила його й усі його установи та всі його закони. Напиши це в них перед очима, щоб вони пильнували усі ці правила й усі ці установи та виконували їх.»
12Це закон про храм. На верху гори ввесь простір, що навкруги нього, – пресвяте місце. Такий закон про храм.
13А ось розміри жертовника в ліктях – лікоть же був, як звичайний лікоть і долоня: підстава – лікоть, ширина – лікоть, а краї навкруги по всіх краях його – п’ядь. Ось висота жертовника:
14від підвалини, що в землі, до нижнього виступу – 2 лікті, а завширшки – 1 лікоть; від малого виступу до великого виступу – 4 лікті, а завширшки – лікоть.
15Вогнище – 4 лікті, а над вогнищем угорі було 4 роги.
16Вогнище було 12 ліктів завдовжки й 12 ліктів завшир, чотирикутне, на всі чотири боки рівне.
17Виступ був 14 ліктів завдовжки й 14 ліктів завширшки, на всі чотири боки рівний; і кантик навкруги – пів ліктя, і підвалина навкруги – лікоть; сходи ж до нього зо сходу сонця.
18І сказав мені: «Сину чоловічий! Так говорить Господь Бог: Ось установи про жертовник на той день, як його зроблять, щоб приносити на ньому всепалення й розливати на ньому кров.
19Ти даси священикам-левітам, з роду Цадока, що приступають до мене, щоб мені служити, – слово Владики Господа, – молодого бичка на жертву за гріх.
20Візьмеш його крови й помажеш чотири роги й чотири кути виступу й кантик навкруги, і тим робом очистиш його й зробиш покуту.
21Потім візьмеш бичка на жертву за гріх, і спалять його в призначеному місці храму за святинею.
22А другого дня принесеш у жертву за гріх козла без вади, й очистять жертовник так, як його очистили бичком.
23Як же скінчиш очищення, принесеш у жертву молодого бичка без вади й козла з отари без вади.
24Ти принесеш їх перед Господом, а священики кинуть на них соли й пожертвують їх на всепалення Господеві.
25Сім день будеш приносити у жертву за гріх по козлу на день; так само нехай буде приношувано по молодому бичку без вади й по барану з отари без вади.
26Сім день будуть робити покуту та очищати жертовник, і так освятять його.
27А як мине цей час, на восьмий день, і далі, священики будуть приносити на жертовнику ваші всепалення й ваші мирні жертви, і я буду до вас прихильним» – слово Владики Господа.

44. Нова служба – нові служителі

1Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід; вона була зачинена.
2Господь сказав до мене: «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена.
3Лише князь – як князь – у ній сяде, щоб їсти хліб перед Господом; він увійде сіньми тієї брами і нею ж вийде.»
4Потім привів мене північною брамою навпроти храму. Глянув я -аж ось слава Господня сповнила Господній храм, і я упав лицем до землі.
5Господь сказав до мене: «Сину чоловічий! Вважай пильно, дивись добре й слухай твоїми вухами усе, що я тобі говорю про установи Господнього храму й про його закони. Вважай добре на тих, що входять у храм усіма виходами святині.
6Ти скажеш бунтарям – домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Досить з вас усіх ваших гидот, доме Ізраїля,
7що ви робили, вводивши чужинців, необрізаних серцем і необрізаних тілом, щоб вони пробували у моїй святині та сквернили храм мій та приносивши мій хліб, сить і кров, і ламавши мій союз усіма вашими гидотами.
8Ви не відбували служби при моїй святині; ви поставили інших замість себе, щоб відбувати службу при моїй святині.
9Так говорить Господь Бог: Ніякий чужинець, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не ввійде в мою святиню, ніякий чужинець, що перебуває серед синів Ізраїля.
10Левіти ж, що покинули мене тоді, як Ізраїль блукав далеко від мене, ходивши за своїми бовванами, понесуть кару за свій злочин.
11Вони служитимуть у моїй святині вартовиками при храмових воротях і прислужниками при храмі. Вони будуть заколювати людям всепалення та інші жертви й стояти перед ними, щоб їм служити.
12За те, що були їм до послуг перед їхніми бовванами та що були для дому Ізраїля спокусою до гріха, я підняв проти них мою руку, – слово Господа Бога, – і вони понесуть кару за свій злочин.
13Не будуть вони приступати більш до мене, щоб служити мені та щоб дотикатись до моїх святих і пресвятих речей: вони понесуть ганьбу за ті гидоти, що чинили.
14Я призначу їх до служби при храмі, до всякої роботи й до всього, що треба буде там чинити.
15Священики ж левіти, сини Цадока, що служили службу в моїй святині тоді, як сини Ізраїля блукали далеко від мене, ті приступатимуть до мене, щоб служити мені, й стоятимуть передо мною, щоб приносити мені сить і кров – слово Господнє.
16Вони входитимуть у мою святиню й приступатимуть до мого стола, щоб мені служити; вони будуть у мене на службі.
17Як увійдуть брамою внутрішнього двору, вдягнуться у льняну одежу; не носитимуть вовни, як служитимуть у брамі внутрішнього двору й у храмі.
18Завивала на головах у них будуть льняні й ногавиці на бедрах – льняні; не надягатимуть нічого такого, що викликає піт.
19А як виходитимуть на зовнішній двір до народу, то скидатимуть одежу, що в ній служили, і, поклавши її у кімнатах святині, надягатимуть іншу одежу, щоб не освячувати людей своєю одежею.
20Голови собі не будуть голити, і волосся не будуть запускати; чепурненько стригтимуть вони собі голови.
21Ніхто зо священиків не питиме вина, як увіходитиме у внутрішній двір.
22Ні вдови, ні розведеної не братимуть за себе, а лише дівицю з потомства дому Ізраїля або вдовицю, що овдовіла по священикові.
23Вони навчатимуть мій народ розбирати, що святе й що несвяте, та вияснювати йому, що чисте й що нечисте.
24У спірних справах будуть суддями. Судитимуть за моїм правом; мої закони та мої установи будуть пильнувати на всі мої свята; свято дотримуватимуть мої суботи.
25До мерця не можна їм приступати, щоб не осквернились; тільки з-за батька й матері, з-за сина й дочки, з-за брата й незаміжньої сестри можна їм осквернитися.
26По очищенні треба порахувати 7 день,
27і того дня, як увіходитиме знову в святиню, у внутрішній двір, щоб служити в святині, принесе жертву за свій гріх – слово Господа Бога.
28Вони не матимуть насліддя: я – їхнє насліддя. Ніякої посілости не дасте їм в Ізраїлі: я їхня посілість.
29Вони споживатимуть офіри, жертви за гріх і жертви за переступ. Все, що в Ізраїлі присвячено на знищення, нехай буде для них.
30Найліпше з усіх первоплодів, усі приноси, хоч які б були ті приноси ваші, будуть для священиків; найліпше з вашого тіста дасте священикові, щоб звести на ваш дім благословення.
31Нічого здохлого, ані розірваного, будь то птиця чи якась інша тварина, священики їсти не будуть.»

45. Новий розподіл землі 1-12; десятина 13 -17; свята 18-25

1«Як ділитимете по жеребку землю в насліддя, то відділите святий наділ країни Господеві, 20 000 ліктів завдовжки, і 25 000 ліктів завширшки. Цей наділ буде святий на всьому своєму просторі навкруги.
2З цього наділу відпаде на святиню чотирикутник, 500 ліктів на 500 ліктів навколо, і вільний простір на 50 ліктів навколо нього.
3З цього відміряного простору відміряєш 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки, де стоятиме святиня, пресвяте.
4Це буде святий наділ краю для священиків, що служать у святині, що приступають до служби Господеві. Це буде місце для їхніх будинків і святе місце для святині.
5Буде 25 000 ліктів завдовжки й 10 000 ліктів завширшки для левітів, що служать при храмі; їхня власність на доми в містах, де будуть жити.
6Ви дасте у власність місту 5 000 ліктів завширшки на 25 000 ліктів завдовжки, коло наділу святині; це належатиме всьому домові Ізраїля.
7Князеві ж призначите пай по однім і по другім боці святого наділу й власности міста, на захід із західнього боку й на схід зо східнього боку, довжиною, рівною одному з паїв, від західньої до східньої границі землі.
8Це буде його власність в Ізраїлі, і мої князі не утискатимуть більш мій народ; вони лишать землю домові Ізраїля за його колінами.»
9Так говорить Господь Бог: «Годі вам, князі Ізраїля! Перестаньте чинити насильство й грабувати,чиніть суд і правду, припиніть ваші здирства над моїм народом – слово Господа Бога.
10Тримайтеся справедливої ваги, справедливої ефи й справедливого бату.
11Ефа й бат нехай будуть однакової міри: бат нехай буде десятина хомера, й ефа нехай буде десятина хомера; міра їхня нехай взорується на хомер.
12У шеклі 20 гер; 5 шеклів будуть 5 шеклів і 10 шеклів будуть 10 шеклів. Міна матиме в собі 50 шеклів.
13Ось принос, що маєте робити: шосту частину ефи від хомера пшениці й шосту частину ефи від хомера ячменю.
14Установа ж для олії: 1 бат олії на 10 батів, тобто на кор, що має в собі 10 батів, або на 1 хомер, бо 10 батів – то 1 хомер.
15Одну вівцю від отари, що має 200 овець, від родин Ізраїля, на офіру, на всепалення й на мирні жертви. Це буде на покуту за вас – слово Господа Бога.
16Увесь народ краю має давати цей принос князеві в Ізраїлі.
17А князь має приносити всепалення, офіри й возливання на свята, кожного нового місяця й у суботи – на всі празники дому Ізраїля. Він має приносити жертву за гріх, офіру, всепалення й мирні жертви, щоб скласти покуту за дім Ізраїля.»
18Так говорить Господь Бог: «У першому місяці, на перший день місяця, візьми собі молодого бичка без вади й очисть від гріха святиню.
19Священик візьме крови з жертви за гріх і покропить її на одвірки храму й на чотири роги жертовника й на одвірки брами внутрішнього двору.
20Так само зробиш сьомого дня місяця за тих, що завинили ненароком або з простоти. Так зробите покуту за храм.
21У першому місяці, на чотирнадцятий день місяця, має бути в вас Пасха; сім день їстимете опрісноки.
22Того дня князь принесе за себе й за ввесь народ країни бичка в жертву за гріх.
23Протягом сімох днів свята приноситиме всепалення Господові, щодня по 7 бичків і по 7 баранів без вади, і щодня по козлу в жертву за гріх;
24а як офіру -принесе по ефі за бичка й по ефі за барана, та по гіну олії на ефу.
25Сьомого місяця, на п’ятнадцятий день місяця, на свято, принесе протягом сімох днів таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, таку саму офіру й стільки ж олії.»

46. Субота й новомісяччя 1-11; права та обов’язки князів 12-18; кухня 19-24

1Так говорить Господь Бог: «Брама внутрішнього двора, що звернена на схід, буде замкнена шість робітних днів; а в суботній день і в день нового місяця буде відімкнена.
2Князь увійде знадвору через сіни коло брами й стане в одвірках її. Тоді священики принесуть його всепалення та його мирні жертви, і він поклониться лицем до землі на порозі воріт та й вийде, а ворота зостануться незамкненими аж до вечора.
3А народ країни поклониться перед Господом при вході в цю браму щосуботи й що нового місяця.
4Всепалення, що принесе князь Господеві суботнього дня, буде з шістьох ягнят без вади та з барана без вади;
з офіри – ефа на барана, а на ягнята – офіра за спромогою; олії ж один гін на ефу.
6Новомісячного дня то буде молодий бичок без вади й шестеро ягнят і баран без вади.
7Офіру ж до них дасть – ефу на бичка й ефу на барана, а офіру на ягнята за спромогою; олії ж по гіну на ефу.
8Коли ж увіходитиме князь, то входитиме через сіни коло брами; тією ж самою дорогою й виходитиме.
9А як увіходитимуть люди країни перед лице Господнє в свята, то той, хто ввійде північною брамою, щоб поклонитися, вийде південною брамою, а той, хто ввійде південою брамою, вийде північною брамою; ніхто не повернеться тією самою дорогою, якою ввійшов; він вийде протилежною.
10Князь буде серед них: він увіходитиме, як вони входитимуть, і виходитиме, як вони виходитимуть.
11У свята і в урочисті дні офіра буде: ефа на бичка й ефа на барана, на ягнята ж за спромогою; олії ж по гіну на ефу.
12Коли князь схоче принести добровільне всепалення або добровільну мирну жертву Господеві, то йому відчинять браму, звернену на схід; він принесе своє всепалення й свої мирні жертви так само, як приносить у суботній день, і вийде; а як вийде, замкнуть за ним браму.
13Він принесе щодня у всепалення Господеві ягня – однолітка без вади; щоранку принесе його
14А як офіру – щоранку принесе до нього шосту частину ефи й олії третю частину гіна, щоб замісити муку. Це офіра для Господа, віковічна установа, назавжди.
15І будуть приносити ягня, офіру й олію щоранку, як повсякчасне всепалення.»
16Так говорить Господь Бог: «Коли князь дасть комусь із своїх синів дар зо своєї спадщини, то цей дар належатиме його синам, він буде їхньою спадковою власністю.
17Коли ж він дасть зо своєї спадщини дар якомусь із своїх слуг, то той дар належатиме йому до року визволу, а потім повернеться до князя. Тільки спадщина, що він дасть своїм синам, зостанеться за ними.
18Заборонено князеві брати спадщину в людей, позбавляючи тим їхньої власности. Він зо своєї власности наділить своїх синів спадщиною, щоб нікого в мого народу не було вивласнено.»
19Він привів мене тим входом, що збоку в брамі, до святих кімнат для священиків, звернених на північ, і ось там одне місце в глибині на захід,
20і сказав мені: «Це те місце, де священики варитимуть жертву за гріх і жертву за переступ, де пектимуть офіру, не виносивши їх на зовнішній двір, щоб освячувати людей.»
21Потім вивів мене на зовнішній двір і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось у кожному куті двору було подвір’я.
22У чотирьох кутах двору було чотири малих подвір’їв, 40 ліктів завдовжки й 30 ліктів завширшки; усі чотири однієї міри.
23Навкруги всіх чотирьох їх була огорожа, а внизу під огорожею були зроблені навколо печі.
24І сказав мені: «Це приміщення для кухарів, де слуги храму варитимуть жертви народу.»

47. Джерело з-під святині 1-12; границі держави 13-23

1Потім привів мене назад до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника.
2І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку.
3Пішов той чоловік на схід, і державши в руці шнурок, відміряв 1000 ліктів, і перевів мене через воду; води було по кісточки.
4Відміряв ще 1000 й перевів мене через воду; води було по коліна. І ще відміряв 1000 й перевів мене; води було по крижі.
5І ще відміряв 1000, та потік уже був такий, що я не міг перейти, бо вода була так високо, що треба було плисти, не можна було перейти потоку.
6І сказав мені: «Бачиш, сину чоловічий?» І повів мене й привів назад на берег потоку.
7Як я повернувсь назад, аж ось на берегах потоку дуже багато дерев по цім і по тім боці.
8І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою.
9Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити.
10На берегах його стоятимуть рибалки; від Енгеді до Енеглаїму будуть розіп’яті неводи; риба в ньому буде така сама, як риба у великім морі, і буде її дуже багато.
11Його болота й його затони не стануть здоровими, їх полишать на сіль.
12Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, ростимуть усякі овочеві дерева; листя на них не буде в’янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зо святині. Плоди їхні будуть на харч, а листя – на ліки.»
13Так говорить Господь Бог: «Ось вам границі землі, що ви розділите в насліддя дванадцятьом колінам Ізраїля, давши Йосифові дві частки.
14Ви унаслідуєте всі рівно, так як то я був поклявся, піднявши мою руку, дати її вашим батькам. Ця земля випаде вам у насліддя.
15Ось границя країни з північного боку: починаючи від Великого моря через Хетлон – до входу Хамат, до (місцевостей) Цедад,
16Берот, Сівраїм, що між дамаським та хаматським краєм, Хацер Енон, що на границі Хаврану.
17Границя, отже, буде йти від моря до Хацер-Енону, до дамаської границі на півночі й до хаматської границі. Це з північного боку.
18А зо східнього боку, між Хавраном та Дамаском, між Гілеадом та Ізраїльською землею, Йордан буде границя аж до східнього моря, до Тамару. Це зо східнього боку.
19Південний бік, на південь, від Тамару до вод Меріви коло Кадешу попри потік до Великого моря – це з південного боку, з півдня.
20Західній бік: Велике море від границі аж перед вхід у Хамат. Це з західнього боку.
21Ви поділите собі цю землю за колінами Ізраїля.
22Ви поділите її за жеребом у насліддя собі й чужинцям, що перебуватимуть у вас, що породили дітей у вас. Ви обходитиметеся з ними як із тубільцями між синами Ізраїля: вони з вами розділять по жеребку насліддя серед колін Ізраїля.
23В якому коліні перебуває чужинець, у тому й дасте йому насліддя» – слово Господа Бога.

48. Поділ Св. Землі 1-14; місто Боже 15-35

1«Ось імена колін: на крайній півночі по дорозі до Хетлону коло входу Хамат, Хацер-Енон, дамаська границя на півночі здовж Хамату, від східньої до західньої границі – Дан, одну частку.
2Попри границю Дана зо сходу на захід – Ашер, одну частку.
3Попри границю Ашера зо сходу на захід – Нафталі, одну частку.
4Попри границю Нафталі зо сходу на захід – Манассія, одну частку.
5Попри границю Манассії зо сходу на захід – Ефраїм, одну частку.
6Попри границю Ефраїма зо сходу на захід – Рувим, одну частку.
7Попри границю Рувима зо сходу на захід – Юда, одну частку.
8Попри границю Юди зо сходу на захід буде частка, що ви виділите, 25000 ліктів завширшки, а завдовжки нарівні з іншими частками, зо сходу на захід; серед неї буде святиня.
9Частка, що виділите Господеві, буде 25000 ліктів завдовжки й 10000 завширшки.
10Це їм – священикам – належатиме свята частка: на північ 25000, на захід 10000 завширшки, на схід 10000 завширшки, на південь 25000 завдовжки; серед неї буде святиня.
11Висвяченим священикам із синів Цадока, що відбували мою службу, що за часу відступництва синів Ізраїля, не відступили як левіти,
12їм належатиме частка, виділена з частки країни як пресвята річ, коло землі Леві.
13Щодо левітів, то їхня земля так само, як земля священиків, буде 25000 ліктів завдовжки й 10000 – завширшки; вся довжина 25000 ліктів, а ширина – 10000 ліктів.
14З цієї частки не можна їм нічого продати, ні виміняти; не можна буде відчужити цієї найліпшої частини краю, бо вона посвячена Господеві.
15Щодо останку 5000 завширшки на 25000, то він буде для несвященного вжитку міста, для мешкань і для замістя. Місто буде всередині.
16Ось його розмір: північний бік – 4500 ліктів, південний бік – 4500 ліктів, східний бік – 4500 ліктів і західний бік – 4500 ліктів.
17Місто матиме замістя, на північ 250 ліктів, на південь 250 ліктів, на схід 250 ліктів і на захід 250 ліктів.
18А що зостанеться з довжини попри святу частку – 10000 на схід і 10000 на захід – попри святу частку, то прибуток з неї буде на харчування робітників у місті.
19Робітників, що будуть працювати в місті, братимуть з усіх колін Ізраїля.
20Вся виділена частка буде 25000 ліктів на 25000. Ви виділите четвертину святої частки у власність міста.
21Останок буде князеві з одного й з другого боку святої частки й власности міста попри 25000 ліктів виділеної частки на схід до східньої границі, а на захід попри 25000 ліктів до західньої границі, розмірно до частин. Це належатиме князеві. Свята частка й святиня храму будуть посередині.
22Починаючи від власности левітів і від власности міста, що перебувають по середині того, що належить князеві, усе між границею Юди та границею Веніямина, належатиме князеві.
23Решта колін від сходу на захід: Веніямин, одну частку.
24Попри границю Веніямина зо сходу на захід – Симеон, одну частку.
25Попри границю Симеона зо сходу на захід – Іссахар, одну частку.
26Попри границю Іссахара зо сходу на захід – Завулон, одну частку.
27Попри границю Завулона зо сходу на захід – Гад, одну частку.
28Попри границю Гада, з південної сторони на південь, границя йтиме від Тамару до вод Меріви, Кадешу, здовж потоку аж до Великого моря.
29Це земля, що ви поділите по жеребку в насліддя колінам Ізраїля, це їхні частини, – слово Господа Бога.
30А ось виходи міста: з південного боку 4500 ліктів.
31Брами міста будуть зватись іменами колін Ізраїля. Три брами на північ: брама Рувима – одна, брама Юди – одна, брама Леві – одна.
32Зо східнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Йосифа – одна, брама Веніямина -одна, брама Дана – одна.
33З південного боку 4500 ліктів і три брами: брама Симеона – одна, брама Іссахара – одна, брама Завулона – одна.
34З західнього боку 4500 ліктів і три брами: брама Гада – одна, брама Ашера – одна, брама Нафталі – одна.
35Усього навкруги – 18 000 ліктів. Ім’я ж міста з того дня буде: «Господь там».

повернутися на початок книги

Попередня книга (“Лист Єремії”)  Наступна книга (“Книга Пророка Даниїла”)