Книга Псалмів

Клікніть по номеру псалма, який хочете прочитати або перегорніть таблицю

1  2  3 4 5
6 7 8 9 10(9)
11(10) 12(11) 13(12) 14(13) 15(14)
16(15) 17(16) 18(17) 19(18) 20(19)
21(20) 22(21) 23(22) 24(23) 25(24)
26(25) 27(26) 28(27) 29(28) 30(29)
31(30) 32(31) 33(32) 34(33) 35(34)
36(35) 37(36) 38(37) 39(38) 40(39)
41(40) 42(41) 43(42) 44(43) 45(44)
46(45) 47(46) 48(47) 49(48) 50(49)
51(50) 52(51) 53(52) 54(53) 55(54)
56(55) 57(56) 58(57) 59(58) 60(59)
61(60) 62(61) 63(62) 64(63) 65(64)
66(65) 67(66) 68(67) 69(68) 70(69)
71(70) 72(71) 73(72) 74(73) 75(74)
76(75) 77(76) 78(77) 79(78) 80(79)
81(80) 82(81) 83(82) 84(83) 85(84)
86(85) 87(86) 88(87) 89(88) 90(89)
91(90) 92(91) 93(92) 94(93) 95(94)
96(95) 97(96) 98(97) 99(98) 100(99)
101
(100)
102
(101)
103
(102)
104
(103)
105
(104)
106
(105)
107
(106)
108
(107)
109
(108)
110
(109)
111
(110)
112
(111)
113
(112)
114
(113)
115
(114)
116
(115)
117
(116)
118
(117)
119
(118)
120
(119)
121
(120)
122
(121)
123
(122)
124
(123)
125
(124)
126
(125)
127
(126)
128
(127)
129
(128)
130
(129)
131
(130)
132
(131)
133
(132)
134
(133)
135
(134)
136
(135)
137
(136)
138
(137)
139
(138)
140
(139)
141
(140)
142
(141)
143
(142)
144
(143)
145
(144)
146
(145)
147
(146)
148
(147)
149
(148)
150
(149)

 

 

1. Псалом описує дві дороги: щасливу праведних 1-3; злощасну грішних 4-6

1Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, 2але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає. 3Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається. 4Не так безбожники. Вони – немов полова, що вітер розвіває. 5Тому безбожники на суді не остояться, ні грішники на праведників зборах. 6Бо про путь праведників Господь дбає, а путь безбожників пропаде.

 

2. Ворохобня поган проти Бога 1-6; Месія цар народів 7-12

1Чого метушаться народи, і люди задумують марне? 2Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника: 3“Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!” 4Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує. 5Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить: 6“Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!” 7Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. 8Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. 9Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх.” 10Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. 11Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. 12Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

 

3. Псалмопівець скаржиться на ворогів 1-4; надіється на Бога 5-7; молиться 8-9

1Псалом Давида, коли він утікав від свого сина Авесалома. 2О Господи, як багато моїх ворогів, багато їх повстали проти мене. 3Багато тих, що мені кажуть: “Нема йому спасіння в Бозі!” 4Але ти, Господи, щит мій навколо мене, ти моя слава, підносиш голову мою вгору. 5Я голосно візвав до Господа, і він вислухав мене з гори святої своєї. 6Я ліг собі й заснув, і пробудився, – бо Господь мене зберігає. 7Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли. 8Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих. 9У Господа спасіння; на твій народ – твоє благословення.

 

4. Благання 1-2; напоумлення грішникам 3-6; довір’я до Бога 7-9

1Провідникові хору. На струнах. Псалом Давида. 2Вислухай мене, коли буду взивати, мій Боже справедливий! У тісноті моїй дав ти мені пільгу. Змилуйся надо мною й вислухай мою молитву! 3О сини людські, докіль будете твердосерді? Чого любите пусте й шукаєте неправду? 4Знайте: Господь предивне своєму святому робить; Господь почує, коли візву до нього. 5Тремтіть і не грішіть! Роздумайте в серцях ваших, на ложах ваших, і мовчіть! 6Жертвуйте жертви справедливі і на Господа надійтесь! 7Багато кажуть: “Хто нам покаже блага?” Яви нам, Господи, світло лиця твого! 8Дав ти моєму серцю радість більшу, ніж радість тих, що їм уродило удозвіль вина й хліба. 9Не встигну я лягти, у мирі вже засинаю, бо ти, о Господи єдиний, даєш мені безпечно жити.

 

5. Рання молитва 1-4; грішники осоружні 5-7; довір’я праведника 8-9; лукавці 10-11; молитва 12-13

1Провідникові хору. На флейтах. Псалом Давида. 2Вислухай, Господи, мої глаголи, зверни увагу на моє зідхання. 3Прислухайся до голосу мого благання, царю мій і Боже мій! До тебе бо молюся. 4О Господи, удосвіта ти голос мій почуєш, удосвіта буду молитися до тебе й виглядати. 5Бо ти не такий Бог, що любить беззаконня; лукавому немає місця в тебе, 6і нечестиві не встояться перед очима в тебе. Ти ненавидиш усіх лиходіїв, 7вигублюєш усіх тих, що неправду кажуть. Господеві осоружні кровожерні й лукаві. 8Я ж, з превеликої ласки твоєї, увійду в дім твій і поклонюся до святого храму твого в страсі перед тобою. 9О Господи, веди мене твоєю правдою – з уваги на ворогів моїх; вирівняй твою путь передо мною. 10Бо в їхніх устах немає постійности, серце в них – пропасть; пелька їхня – гріб відкритий, облесний – язик їхній. 11Скарай їх, Боже: нехай від власних замислів згинуть, за їхніх переступів силу прожени їх, бо ворохоблять проти тебе. 12І всі ті, що до тебе прибігають, будуть радіти; вони повіки весело гукатимуть. Захисти їх, і нехай тобою веселяться тії, що люблять твоє ім’я. 13Ти бо, о Господи, благословиш праведника і ласкою його оточуєш, немов щитом.

 

6. Недужий просить допомоги в Бога 2-8; він певен, що молитва буде вислухана 9-11

1Провідникові хору. На струнах. На восьмий тон. Псалом Давида. 2Не докоряй мені, о Господи, в твоєму гніві і не карай мене в твоїм обуренні. 3Помилуй мене, Господи, бо охляв я, вилікуй мене, бо трясуться кості в мене, 4і душа моя – стривожена надміру. Ти ж, Господи, – докіль? 5Вернися, Господи, вирятуй мою душу, спаси мене задля твоєї ласки! 6Бо ж хто по смерті тебе згадає, в Шеолі хто тебе возхвалить? 7Знемігся я від стогнання мого, щоночі ложе моє – мокре від плачу, сльозами обливаю мою постіль. 8З журби в очах мені темніє, – вони постарілись через усіх моїх супостатів. 9Ідіть від мене геть, усі лиходії, бо Господь почув голос плачу мого; 10почув Господь моє благання, Господь прийняв мою молитву. 11Усіх ворогів моїх покриє стид та страх великий, і засоромлені вони назад повернуться швидко.

 

7. Очорнений просить про рятунок 2-3; він бо невинний 4-10; уповає на Бога 11-18

1Жалобна пісня. Давида, що її проспівав до Господа з приводу Куша з покоління Веніямина. 2Господи, Боже мій, до тебе прибігаю; спаси мене від усіх гонителів моїх і рятуй мене, 3щоб не вхопив хтось із них, мов лев, душу мою, щоб не роздер, так що й нікому було б порятувати. 4Господи, Боже мій, як я те заподіяв, якщо в моїх руках є якась кривда, 5як я відплатив злом тому, що мені добро діяв, або обдер противника мого нізащо, 6то нехай ворог гонить мою душу й наздожене, нехай життя моє затопче в землю, і славу мою нехай кине в порох. 7Встань, Господи, у твоєму гніві, підведися в обуренні проти моїх супостатів і пробудися задля мене на суді, що сам єси призначив. 8І збір народів нехай тебе оточить, і сядь над ним високо! 9Господь судить народи; суди мене, о Господи, по моїй правді і за невинністю моєю, що в мені. 10Нехай зникне злоба нечестивих, праведника ж ти підтримай, ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий. 11Щит мій у Бозі, що спасає правих серцем; 12Бог – суддя справедливий, Бог щодня погрожує. 13Як не навернуться, нагострить меча свого, напне свого лука й візьме на приціл. 14І їм зготує смертельну зброю, стріли свої вогненними вчинить. 15Ось він зачав несправедливість, злом завагітнів і сплодив лукавство. 16Викопав яму, він її вирив, і впав у рів, що сам же вирив. 17Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому, і його насильство нехай зійде йому на тім’я. 18Я ж славитиму Господа за його справедливість, буду виспівувати ім’я Господа всевишнього.

 

8. Божа велич 2-5; звисоченість людини 6-10

1Провідникові хору. На струнах. На октаву. Псалом. Давида. 2Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу свою вище неба. 3З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. 4Коли на небеса спогляну, твір твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси, 5то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. 6Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. 7Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги: 8вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, 9птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить. 10Господи, Боже наш, яке предивне ім’я твоє по всій землі.

 

9. Подяка 2-4; суд над поганами 5-7; Бог – суддя та захисник пригнічених 8-17; прохання відплатити поганам 18-21

1Провідникові хору. На мелодію “Мут лаббен”. 2Славитиму тебе, о Господи, усім моїм серцем, розповім про всі чуда твої. 3Я буду радуватися й веселитися з-за тебе, оспівуватиму ім’я твоє, Всевишній. 4Бо вороги мої назад повернулись, спіткнулися, зникли з-перед лиця твого. 5Бо ти взяв в оборону мій суд і мою справу, возсівши на престолі. Суддя справедливий. 6Скартав єси народи, знищив нечестивця, їхнє ім’я стер ти навік-віки. 7Ворог охляв, руїна його вічна; ти міста понищив: пам’ять по них пропала. 8А Господь повік перебуває, він свій престол поставив для суду. 9І правдою судитиме вселенну, і народи розсудить справедливо. 10Пригнобленому Господь буде захистом, і пристановищем у час скрути. 11І уповатимуть на тебе, хто знає твоє ім’я, бо ти, о Господи, не покидаєш тих, що тебе шукають. 12Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, звіщайте між народами діла його величні. 13Бо месник крови їх пам’ятає, і не забув він крику вбогих. 14Помилуй мене, Господи; зглянься над лихом, що завдають мені мої ненависники, ти, що мене рятуєш від брам смерти, 15щоб я оповістив усю твою хвалу в брамі доньки Сіону і тішився твоїм спасінням. 16Народи провалилися в яму, що самі зробили; у сіті, що порозставляли, запуталась нога їх. 17Господь явив себе, суд учинив; у творі рук своїх заплутався безбожник. 18Нехай безбожники зійдуть до Шеолу, усі ті народи, що забули Бога. 19Бо ж не назавжди буде забутий бідний, не пропаде навік надія вбогих. 20Встань, Господи, щоб не подолав смертний; нехай народи на суд перед тобою стануть. 21Нажени, Господи, страх на них, щоб народи знали, що вони – люди.

 

10. (9) Скарга на зухвалість ворогів 1-11; певна перемога вбогих 12-18

1Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи? 2Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив. 3Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога. 4Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду! Нема Бога! Такі й усі думки в нього. 5Перед ним завжди стелиться щасна дорога. Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх – він сміхом збуває. 6Він каже в своїм серці: “Не піддамся! З роду в рід я не зазнаю лиха.” 7Уста в нього – повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ. 8Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним. 9Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку. 10Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті. 11Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.” 12Устань, Господи Боже, піднеси руку! Не забудь убогих! 13Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!” 14Ти дивишся, ти бачиш біль і горе; вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті – ти поміч. 15Зламай лукавому й безбожникові рамено; ти покараєш його злобу, і більш її не буде. 16Господь – цар на віки вічні, зникли погани з його землі. 17Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо, 18щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше.

 

11. (10) Довір’я праведних 1-3; Бог усе бачить 4-7

1Провідникові хору. Давида. До Господа я прибігаю; і як ви можете душі моїй казати: “Лети, пташино, в гори!” 2Ось бо безбожники напнули лука, на тятиву поклали свої стріли, щоб у темноті стріляти правих серцем. 3Коли руйнуються основи, що може праведник зробити? – 4Господь – у святім своїм храмі; Господь – престол його на небі. Очі його дивляться на вселенну, повіки його за людьми стежать. 5Господь випробовує праведного й безбожного; хто насильство любить, того ненавидить його душа. 6Жаром і сіркою, немов дощем, він сипле на безбожних, палаючий вітер – частка їхньої чаші. 7Господь бо – справедливий, любить правду; праведники лице його побачать.

  

12. (11) Скрізь брехня 2-3; Бог захищає побожних 4-9

1Провідникові хору. На восьмий тон. Псалом. Давида. 2Спаси, о Господи! Бо побожних дедалі менше, бо правда з-поміж людей зникла. 3Брехню один одному точать, базікають облесливими словами й нещирим серцем. 4Нехай Господь заціпить усі уста лестиві, язик велерічивий тих, що кажуть: 5“Нашим язиком ми чудеса появимо, в нас є губи! Хто пан над нами?” 6“Задля горя нужденних і зідхань бідних ось я встану, – каже Господь, – я дам спасіння тому, хто його прагне.” 7Слова Господні – слова щирі, випробуване срібло, очищене від землі, сім раз перелите. 8Ти сохраниш, Господи, нас; ти збережеш нас від цього роду й повіки. 9Навколо грішники кружляють, коли підлота людська виноситься.

 

13. (12) Псалмопівець наполегливо просить про рятунок

1Провідникові хору. Псалом. Давида. 2Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене? 3Доки журбою буду терзати мою душу, тужити щодня серцем? 4Доки мій ворог буде зноситись надо мною? Зглянься і вислухай мене, о Господи, мій Боже! 5Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю, щоб не сказав мій ворог: “Я його подужав!”, 6щоб мої вороги не раділи, коли я захитаюсь. Я ж бо надіявся на твою ласку. Нехай радіє моє серце твоїм спасінням! Заспіваю Господеві, добро бо мені вдіяв.

 

 14. (13) Безбожні люди

1Провідникові хору. Давида. Каже безумний у своїм серці: “Немає Бога!” Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би. 2Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. 3Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного. 4Невже не схаменуться всі ті лиходії, що поїдають мій народ, наче б то хліб їли? Вони Господа не призивають, 5тим і дрижатимуть від страху, бо Бог – із родом справедливих. 6Над замислом убогого ви хочете сміятись, проте Господь – його притулок. 7Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Господь поверне долю свого люду, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль!

 

15. (14) Хто достойний стати перед Богом?

1Псалом. Давида. Господи, хто перебуватиме в твоїм наметі? Хто житиме на твоїй святій горі? 2Той, хто невинний ходить і чинить справедливість і правду говорить від серця; 3той, хто не осуджує язиком, хто ближньому не коїть лиха, хто ганьби не кидає на сусіда, 4хто нечесного за ніщо вважає, а тих, що Господа бояться, поважає; 5хто присягає, навіть собі на шкоду, та не зміняє; хто гроші свої не дає на лихву і на безвинного підкупу не приймає. Хто отак чинить, не захитається повіки.

 

16. (15) Бог – добро єдине 1-6; він оживлює побожних 7-11

1Міхтам. Давида. Бережи мене, о Боже, бо я до тебе прибігаю. 2Я кажу Господеві: “Ти – мій Господь, -добро моє; немає нічого над тебе.” 3До святих, що на землі: до шляхетних – уся моя любов до них. 4Помножують собі страждання тії, що йдуть за іншими богами. Я не проллю їхніх ливних жертв з крови, не спом’яну імен їхніх моїми устами. 5Господь – частка моєї спадщини й моєї чаші: ти держиш мою долю. 6Спадщина випала мені в гарних околицях, і частка моя подобається мені вельми. 7Благословляю Господа, що дав мені пораду, що й уночі навчає мене моє серце. 8Господь – передо мною завжди; тому що він у мене по правиці, не захитаюсь. 9Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно. 10Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. 11Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.

 

17. (16) Праведник просить Бога розсудити його 1-5; просить допомоги проти ворогів 6-15

1Молитва. Давида. Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих. 2Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду. 3Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, – несправедливости в мені не знайдеш. 4Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону. 5Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись. 6До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово. 7Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю. 8Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх 9від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли, 10замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють. 11Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити. 12Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку. 13Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу, 14від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля – життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам. 15А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.

 

18. (17) Цар Давид дякує Господеві за рятунок

1Провідникові хору. Слуги Господнього Давида, що мовив Господеві слова цієї пісні, коли Господь урятував його з руки всіх ворогів його та з руки Саула. 2Він мовив: Люблю тебе, Господи, моя сило! 3Господи, моя скеле, моя твердине мій визвольнику, мій Боже, моя скеле, що до неї прибігаю; ти мій щит, ріг спасіння мого, мій захисте! 4До Господа, похвали гідного, візву я і від ворогів моїх спасуся. 5Хвилі смерти мене оточили і погибельні потоки мене налякали. 6Оплели мене пута Шеолу, смертельні сіті мене охопили. 7У моїй скруті до Господа візвав я, заволав до Бога мого. І він почув мій голос із свого храму, і моє благання дійшло до вух його. 8Здригнулася земля й захиталась, і гір основи затремтіли й захитались, бо запалав він гнівом. 9І бухнув дим із ніздрів у нього і пожираючий вогонь із уст у нього і вугілля, що запалив він. 10Він небо нахилив, спустився, і чорна хмара в нього під ногами. 11Верхи летів він на херувимі, линув, нісся на крилах вітру. 12Він темряву зробив собі покровом. шатро його – то темні води, густі хмари. 13Від сяйва, що перед ним, палюче вугілля загорілось. 14І загримів Господь на небі, Всевишній подав свій голос. 15Він пустив стріли свої і їх розсипав, блискавок силу, і розігнав їх. 16І показалося дно моря. Відкрилися основи всесвіту на твоє, Господи, грізне слово, на дужий подув твого гніву. 17Він простер руку з високости, взяв мене, витяг мене з вод глибоких. 18І визволив мене від мого ворога сильного, від ненависників моїх, дужчих від мене. 19Вони на мене насідали під час мого нещастя, але Господь був підпорою моєю. 20Він мене на простір вивів і визволив мене, бо мене любить. 21Господь віддав мені по моїй правді, за чистотою рук моїх дав мені нагороду; 22бо я тримавсь доріг Господніх і не відступав гріхом від Бога; 23бо присуди його усі були передо мною, і наказів його я не цурався. 24Я був з ним бездоганний і від гріха берігся. 25Господь віддав мені по моїй справедливості, за чистотою рук моїх, яку він бачить власними очима. 26З милосердним ти – милосердний, з досконалим – досконалий, 27з чистим – чистий, з хитрим – обачний. 28Ти бо спасаєш люд покірний і принижуєш горді очі. 29Бо ти, о Господи, даєш світло моєму світлу; освітлюєш, мій Боже, мою темінь. 30З тобою бо я кинусь на загони ворожі і з моїм Богом перескочу через мури. 31Бог – бездоганна його дорога, слово Господнє – вогнем випробуване. Він – щит для всіх тих, що до нього прибігають. 32Хто Бог, окрім Господа? Або хто скеля, крім нашого Бога? 33Бог, що підперізує мене силою і чинить досконалим шлях мій, 34що ноги мої робить, як у лані, і ставить мене на висотах, 35навчає руки мої до бою, мої рамена – напинати лук мосяжний. 36Ти дав мені щит твого спасіння, твоя десниця мене підтримала, і твоя милість робить мене великим. 37Ти розширив мені дорогу під стопами, і ноги мої не спіткнулись. 38Я гнався за ворогами, доганяв їх, і не повертався, поки їх не знищив. 39Я їх розбив, і вони встати не зможуть, вони впали ниць мені під ноги. 40Підперезав ти мене силою до бою і моїх напасників ти підбив під мене. 41Ворогів моїх ти завернув до втечі і ненависників моїх ізнищив. 42Вони зняли крик, – та нікому їх рятувати, до Господа, – та він їх не слухав. 43Я їх розтер, немов порох на вітрі, неначе болото на вулиці, я розтоптав їх. 44Ти мене спас від чвар людських, поставив мене на чолі народів. Народ, якого я не відав, мені служить; 45ледве почують, уже мені й слухняні, підлещуються до мене чужоземці. 46Чужі бліднуть і, тремтячи, вилазять із своїх замків. 47Нехай живе Господь, благословенна нехай буде моя Скеля. І вознесен нехай буде Бог, мій Спаситель; 48Бог, що дав мені відплату, що підкорив мені народи; 49що спас мене від ворогів, підняв мене над тими, що повстали проти мене; що врятував мене від розбишаки. 50Тим, Господи, я між народами тебе прославлю, співатиму псалом імені твоєму. 51Бо дав єси велику перемогу цареві твоєму, і милість учинив помазаникові твоєму: Давидові та його потомству на всі віки.

 

19. (18) Хвала Богові Творцеві 2-7; його закон досконалий 8-15

1Провідникові хору. Псалом. Давида. 2Небеса оповідають славу Божу, і діло рук Його проголошує твердь небесна. 3День дневі передає слово, ніч ночі об’являє вістку. 4То не слова, не мова, яких би голосу не було чути: 5по всій землі залунав їх звук, на край світу – їхні слова. На них він розіп’яв намет для сонця, 6і воно, немов жених, виходить із світлиці, веселе, немов велетень, що шлях свій пробігає. 7Від краю неба його вихід, і кругобіг його – до другого краю. І ніщо не сховається від його жару. 8Закон Господній – досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє – вірне: воно навчає простих. 9Господні заповіді – праві: вони радують серце. Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі. 10Страх Господній – чистий: він вічно перебуває. Суди Господні – правда: всі вони – справедливі; 11дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої 12А й твого слугу вони навчили: в їх зберіганні – велика нагорода. 13А свої хиби хто ж розпізнає? Від провин таємних очисть мене! 14І від гордости відгороди слугу твого, щоб не заволоділа мною. Тоді я буду бездоганний і чистий від гріха тяжкого. 15Нехай слова уст моїх будуть тобі милі, і мислі мого серця перед тобою, Господи, моя Скеле й мій Ізбавителю!

 

20. (19) Молитва за царя 2-6; Божа допомога цареві у війні 7-10

1Провідникові хору. Псалом. Давида. 2Нехай Господь вислухає тебе під час скрути, нехай ім’я Бога Якова тебе захистить! 3Нехай пошле тобі допомогу з святині, нехай підтримає тебе з Сіону! 4Нехай згадає всі твої офіри, і всепалення твоє нехай прийме. 5Нехай тобі вчинить, що бажає твоє серце, і здійснить усі твої задуми. 6Радіймо твоїй перемозі, і йменням нашого Бога стяги піднесімо! Нехай Господь іздійснить усі твої прохання! 7Тепер я знаю, що Господь дав перемогу помазаникові своєму і відповів йому з святого неба потугою своєї переможної десниці. 8Ті колісницями, ці кіньми, а ми ім’ям Господа, Бога нашого – сильні. 9Ті похитнулися й упали, ми ж стоїмо й тримаємось міцно! 10Дай, Господи, цареві перемогу; вислухай нас, коли взиватимемо до тебе.

 

21. (20) Народ дякує за допомогу цареві 2-8; прагне повної перемоги над ворогом 9-14

1Провідникові хору. Псалом. Давида. 2О Господи, в силі твоїй цар радіє і в твоїй допомозі веселиться вельми! 3Бажання серця його ти йому вволив і проханню уст його ти не відмовив. 4Бо ти йдеш йому назустріч благословенням щедрим, кладеш йому на голову вінець щирозлотний. 5Життя просив він у тебе: ти йому дав його, довготу днів на віки вічні. 6Завдяки твоїй допомозі – велика його слава; величність і красу поклав єси на нього. 7Бо ти даєш йому благословення вічне і звеселяєш його радістю обличчя твого. 8Бо цар надіється на Господа і завдяки милості Всевишнього не похитнеться 9Твоя рука досягне всіх твоїх противників; правиця твоя влучить усіх, хто тебе ненавидить. 10Ти вчиниш їх, неначе піч вогненну в час твого з’явлення, Господь вогнем проглине їх у своїм гніві. 11Потомство їхнє ти із землі вигубиш і їхніх нащадків – з-поміж дітей людських. 12Коли задумають на тебе лихо, лукаву врадять раду, – не здолають. 13Бо ти обернеш їх до втечі, напнеш їм у вічі лука твого. 14О, вознесися, Господи, у твоїй силі! І ми будемо співати й славити твою могутність.

 

22. (21) Страждання праведника і його надія

1Провідникові хору. На мелодію “У досвітня лань”. Псалом. Давида. 2Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слів мого зойку. 3Боже мій, кличу я вдень, – не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. 4Та ж ти – святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих! 5На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. 6Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. 7А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. 8Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: 9„Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить! 10Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. 11На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. 12Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. 13Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. 14Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. 15Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. 16Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти. 17Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, 18всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. 19Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. 20Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу. 21Вирятуй від меча мою душу -із собачих лап мою єдину. 22Спаси мене із левиної пащі -від рогів буйволових мою убогу. 23Я сповіщу моїм братам про твоє ім’я, хвалитиму тебе серед громади: 24„О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля! 25Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, – слухав. 26Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться. 27Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки! 28Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім’ї народів; 29Господнє бо є царство, він над народами панує. 30Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; 31моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдеш – ньому родові; 32прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: “Таке вчинив Господь!”

 

23. (22) Господь – добрий пастир

1Псалом. Давида. Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. 2На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. 3Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого. 4Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку. 5Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. 6Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні.

 

24. (23) Хто достойний входити у святиню 3-6; Господь урочисто входить у храм 7-10

1Давида. Псалом. Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці. 2Бо він на морях заснував її, і утвердив її на ріках. 3Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? 4Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво. 5Він матиме від Господа благословення і ласку від Бога свого спасіння. 6Такий рід тих, які його шукають, шукають лице Яковового Бога. 7О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави. 8“Хто він – отой Цар слави?” “Господь могутній і потужний, Господь потужний у битві.” 9О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави! 10“А хто ж бо він такий – отой цар слави?” “Господь сил, він є Цар слави!”

 

25. (24) Молитва за прощення гріхів та вирятування з небезпек

1Давида. До тебе, Господи, підношу мою душу, 2о Боже мій, на тебе покладаюсь, не дай, щоб я осоромивсь! Не дай, щоб вороги мої втішались надо мною! 3Бо ніхто з тих, що на тебе чекають, не осоромиться. Нехай осоромляться віроломні без причини. 4Вкажи мені, о Господи, твої дороги, навчи мене, де твої стежки. 5Напути мене по твоїй правді й навчи мене, бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую ввесь день я. 6Згадай про твоє милосердя, Господи, і про твою милість, вона бо споконвіку. 7Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй, з милосердя твого згадай мене, о Господи, доброти твоєї ради. 8Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. 9Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї. 10Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва. 11Імени твого ради, Господи, відпусти гріх мій, бо він великий. 12Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати. 13Сам він зазнає щастя, і рід його успадкує землю. 14Довірливий Господь до тих, які його бояться, і свій завіт дає їм знати. 15Очі мої завжди до Господа, він бо звільнить від сіті мої ноги. 16Зглянься і змилосердься надо мною, бо я самотній і нещасний. 17Злагідни скорботи мого серця і виведи мене з тісноти моєї. 18Споглянь на моє горе й на труд мій, і відпусти всі мої гріхи. 19Глянь, яка безліч ворогів у мене, ненавистю лютою ненавидять мене. 20Збережи мою душу й спаси мене, щоб я не зазнав ганьби, бо я до тебе прибігаю. 21Нехай правота й досконалість мене зберігають, на тебе бо, о Господи, надіюсь. 22Визволь Ізраїля, о Боже, від усіх його скорбот.

 

26. (25) Невинний, неправедно оскаржений, благає Бога

1Давида. Обстань за мою справу, Господи, бо я ходив невинно і, на Господа поклавшись, не хитався. 2Випробуй мене, Господи, вивідай мене, випробуй, немов вогнем, моє нутро й моє серце. 3Бо милість твоя перед очима в мене і я ходжу по твоїй правді. 4З людьми лукавими я не сідаю, і не пристаю з підступними. 5Я ненавиджу зборище злочинців і з грішниками не сідаю. 6В невинності я мию руки і навколо жертовника твого, о Господи, обходжу, 7щоб оповісти хвалу вголос і розповісти усі твої чуда. 8Люблю, о Господи, оселю твого дому, місце перебування твоєї слави. 9Не губи з грішниками мою душу і моє життя з кровожерами, 10руки яких на злочин готові і десниця яких повна хабарів. 11Я ж у моїй невинності ходжу; спаси мене і зглянься на мене. 12Нога моя стоїть на рівнім місці, благословлятиму я Господа на зборах.

 

27. (26) Псалмопівець – повен довір’я, безпечний у святині 1-6; молиться 7-14

1Давида. Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь – мого життя твердиня: кого маю страхатись? 2Як насідають злочинці на мене, щоб жерти моє тіло, – напасники мої й мої вороги, то вони спіткнуться й упадуть. 3Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати. 4Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у його храмі 5Бо він мене сховає у своїм наметі в день недолі; він захистить мене під кровом шатра свого, на скелю він мене підніме. 6І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити. 7Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене. 8В твоєму імені серце моє каже: “Обличчя моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю. 9Не ховай обличчя твого від мене, не відпихай слуги твого в гніві Ти моя поміч, не відкидай мене і не залишай мене, Спасителю, мій Боже! 10Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме. 11Навчи мене, о Господи, путі твоєї, провадь мене простою стежкою, з огляду на тих, що на мене засідають. 12Не видай мене на поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають. 13Леле, якби я не вірив, що побачу доброту Господню на землі живучих! 14Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!

 

28. (27) Благання 1-5; 8-9; подяка 6-7

1Давида. До тебе, Господи, взиваю; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб я не став, як ті, що в могилу сходять, коли ти відцураєшся від мене. 2Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму. 3Не погуби мене з грішниками, з тими, що чинять беззаконня, що на словах мирні з ближніми своїми; на серці ж зло в них. 4Воздай їм, Господи, за їхніми ділами і за злобою вчинків їхніх. За ділом рук їхніх дай їм, – поверни їм те, що вчинили. 5Вони бо не зважають на Господні вчинки і на рук його діло, -нехай отже їх зруйнує і більш не відбудує 6Благословен Господь, бо він почув голос мого благання. 7Господь то моя сила й щит мій! На нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я його вихваляю піснею моєю. 8Господь – народу свого сила, він рятівна твердиня помазаника свого. 9Спаси народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки.

 

29. (28) Бог об’являється у хуртовині

1Псалом. Давида. Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу! 2Воздайте Господеві славу імени його, вклоніться Господеві в святих шатах. 3Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами! 4Голос Господній – сильний! Голос Господній – величний! 5Голос Господній ламає кедри, Господь торощить кедри ливанські. 6Від його голосу Ливан стрибає, мов телятко; Сіріон – як буйволятко. 7Голос Господній креше полум’я вогнисте; 8голос Господній пустиню стрясає, пустиню Кадеш стрясає Господь. 9Голос Господній дуби перевертає й обдирає в лісах кору. А в його храмі усе каже “Слава!” 10Господь возсів над потопом, і сидітиме Господь, Цар, повіки. 11Господь народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром.

 

30. (29) Подяка за вирятування від смерти

1Псалом. Пісня на посвяту храму. Давида. 2Вознесу тебе, о Господи, бо ти мене визволив і не дав ворогам моїм злорадіти надо мною. 3Господи, Боже мій, я візвав до тебе і ти вилікував мене. 4Господи, ти вивів із Шеолу мою душу і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму. 5Співайте в псалмах Господеві, ви, його побожні, і дякуйте імені його святому! 6Бо на хвилину гнів його, ласка ж його – поки життя. Увечорі плач завітає, а вранці радість. 7У моїй певності я мовив: “Не захитаюся повіки!” 8Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі; сховав твоє обличчя, і я стривоживсь. 9До тебе, Господи, взиваю; до мого Бога я благаю: 10“Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вірність?” 11Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу! 12На танок перетворив ти плач мій: розперезав моє веретище й оперезав мене веселощами, 13щоб душа моя тобі псалми співала, – не мовчала. Господи, Боже мій, хвалитиму тебе повіки.

 

Далі